Рішення

від 07.09.2015 по справі 910/17491/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07.09.2015Справа №910/17491/15 За позовомІнституту технічної теплофізики Національної академії наук України доТовариства з обмеженою відповідальністю «Спеціальне конструкторське бюро «Оберіг» простягнення 11439 грн. 12 коп. Суддя Отрош І.М. Представники сторін: від позивача:     Ієвлєв С.О. – представник за довіреністю № 275-31/01-10 від 01.07.2015;   від відповідача: не з'явились. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: 08.07.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Інституту технічної теплофізики Національної академії наук України з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціальне конструкторське бюро «Оберіг» про стягнення 11439 грн. 12 коп. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами Договору оренди № 1579 нерухомого майна, що обліковується на балансі ІТТФ НАН України, від 01.08.2014, не в повному обсязі сплатив позивачу орендні платежі та не відшкодував вартість спожитих житлово-комунальних послуг та вартість земельного податку за загальний період з вересня по грудень 2014 року, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 11439 грн. 12 коп. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2015 порушено провадження у справі № 910/17491/15 та справу призначено до розгляду на 31.07.2015. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2015, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 07.09.2015. У судовому засіданні 07.09.2015 представник позивача подав письмові пояснення, які суд долучив до матеріалів справи, надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Представник відповідача у судове засідання 07.09.2015 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином за адресою, яка зазначена у спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 20868884 від 14.07.2015, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою відділення поштового зв'язку про відсутність адресата за вказаною адресою. Відповідно до абзацу 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами. У судовому засіданні 07.09.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд ВСТАНОВИВ: 01.08.2014 між Інститутом технічної теплофізики Національної академії наук України (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спеціальне конструкторське бюро «Оберіг» (орендар) укладено Договір оренди № 1579 нерухомого майна, що обліковується на балансі ІТТФ НАН України, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне майно: кімнату № 16 на 2-му поверсі 3-го корпусу, площею 57,0 кв.м., яке розміщене за адресою: 03164, м. Київ, вул. Академіка Булаховського, 2, що перебуває на балансі Інституту технічної теплофізики Національної академії наук України, вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку майна від 30 червня 2014 року і становить станом на 30 червня 2014 року проіндексовану суму 201039 грн. 00 коп. Відповідно до п. 2.1 Договору, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору (у разі нерухомого майна на строк не менше ніж три роки – не раніше дати державної реєстрації Договору) та акту приймання-передачі майна. Згідно з п. 3.1 Договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.1995 № 786 зі змінами, або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за перший місяць оренди –  30,86 грн за 1 кв.м., за площу 57,0 кв.м. – 1759,02 грн., ПДВ – 351,80 грн., всього – 2110,82 грн. Крім орендної плати орендар сплачує орендодавцю по розрахункам орендодавця: відшкодування комунальних платежів, відшкодування податку на землю, витрати на утримання будинку та прилеглої території, інші витрати за Договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю. Відповідно до п. 3.3 Договору, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Відповідно до п. 10.1 Договору, він діє з моменту підписання акту приймання-передачі до 31.12.2014 включно. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди державного майна. Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для  здійснення підприємницької та іншої діяльності. Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України). Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Судом встановлено, що за актом приймання-передачі нежитлових приміщень від орендодавця орендарю згідно з Договором оренди № 1579 від 01.08.2014 Інститут технічної теплофізики Національної академії наук України передав, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Спеціальне конструкторське бюро «Оберіг» прийняло в користування державне майно: кімнату № 16 на 2-му поверсі 3-го корпусу, площею 57,0 кв.м., яке розміщене за адресою: 03164, м. Київ, вул. Академіка Булаховського, 2. Судом встановлено, що за період з вересня по грудень 2014 року позивачем було нараховано відповідачу 8716 грн. 08 коп. орендної плати за користування об'єктом оренди, що відображено у виставлених позивачем рахунках № 2198 від 15.09.2014 (за вересень 2014 року) на суму 2127 грн. 71 коп., № 2433 від 13.10.2014 (за жовтень 2014 року) на суму 2189 грн. 41 коп., № 2664 від 13.11.2014 (за листопад 2014 року) на суму 2178 грн. 78 коп. та № 2906 від 10.12.2014 (за грудень 2014 року) на суму 2220 грн. 18 коп., належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи. Згідно з частиною 2 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Згідно з п. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі. Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до п. 3.4 Договору, орендна плата перераховується орендарем відповідно до вимог чинного законодавства за весь час фактичного користування приміщенням щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця. Таким чином, відповідач повинен був сплатити орендну плату за вересень 2014 року у розмірі 2127 грн. 71 коп. до 20.09.2014 (включно), орендну плату за жовтень 2014 року у розмірі 2189 грн. 41 коп. до 20.10.2014 (включно), орендну плату за листопад 2014 року у розмірі 2178 грн. 78 коп. до 20.11.2014 (включно) та орендну плату за грудень 2014 року у розмірі 2220 грн. 18 коп. до 20.12.2014 (включно). Також, згідно з п. 3.1 Договору, крім орендної плати орендар сплачує орендодавцю по розрахункам орендодавця: відшкодування комунальних платежів, відшкодування податку на землю, витрати на утримання будинку та прилеглої території, інші витрати за Договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю. Відповідно до п. 5.18 Договору, орендар зобов'язується здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна та прилеглої до будинку території, наданням послуг, сплатою податків та інших платежів. Водночас, сторонами не надано суду договору, умовами якого передбачено відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю. Однак, як вбачається з п. 5.18 Договору оренди, вказаним договором встановлений обов'язок відповідача відшкодовувати позивачу понесені ним витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна та прилеглої до будинку території, наданням послуг, сплатою податків та інших платежів. Як вбачається з долучених позивачем до матеріалів справи копій рахунків, за період з вересня по грудень 2014 року позивачем було нараховано до сплати (відшкодування) відповідачу 7498 грн. 92 коп. спожитих житлово-комунальних послуг, а саме: 2166 грн. 00 коп. послуг із теплопостачання, 159 грн. 60 коп. послуг із водопостачання, 1926 грн. 60 коп. послуг з електроенергії (рахунки № 2071 від 15.09.2014, № 2318 від 13.10.2014, № 2549 від 13.11.2014 та № 2781 від 10.12.2014) та 3246 грн. 72 коп. експлуатаційних витрат (рахунки № 2072 від 15.09.2014, № 2319 від 21.10.2014, № 2550 від 13.11.2014 та № 2782 від 10.12.2014). Крім того, позивачем були виставлені відповідачу рахунки на відшкодування витрат на земельний податок за період з вересня 2014 року по грудень 2014 року на загальну суму 2220 грн. 72 коп., а саме: рахунок № 2199 від 15.09.2014 на суму 555 грн. 18 коп., № 2434 від 13.10.2014 на суму 555 грн. 18 коп., № 2665 від 13.11.2014 на суму 555 грн. 18 коп. та № 2907 від 10.12.2014 на суму 555 грн. 18 коп. Суд звертає увагу на те, що обов'язок відповідача з оплати вартості спожитих житлово-комунальних послуг є саме відшкодуванням позивачу вартості спожитих відповідачем вказаних житлово-комунальних послуг, про що зазначено у п.п. 3.1 та 5.18 Договору, оскільки позивач (орендар) не є виробником чи виконавцем житлово-комунальних послуг, а є їх споживачем як балансоутримувач об'єкта оренди на підставі відповідних договорів з виробниками, тоді як відповідач зобов'язаний відшкодовувати їх вартість позивачу як безпосередній споживач таких послуг протягом дії Договору оренди, з огляду на що суд не застосовує положення чинного законодавства, які визначають строки оплати споживачем вартості житлово-комунальних послуг, які передбачені Законом України «Про житлово-комунальні послуги». У зв'язку з тим, що сторони у Договорі не визначили строків відшкодування відповідачем вартості спожитих ним житлово-комунальних послу та відшкодування податку на землю, суд вважає за необхідне застосувати положення ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Згідно з п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 № 14, оскільки згаданою статтею 530 ЦК України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. При цьому якщо боржник (відповідач) заперечує одержання ним такої вимоги, кредитор (позивач) зобов'язаний подати господарському суду докази її надіслання боржникові. Останній, зі свого боку, не позбавлений права подати докази неодержання ним вимоги кредитора (наприклад, довідку підприємства зв'язку про ненадходження на адресу боржника відповідного рекомендованого поштового відправлення). Ухилення боржника від одержання на підприємстві зв'язку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, нез'явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу непред'явленою. Позивачем долучено до матеріалів позовної заяви копію претензії вих № 130-33/01-10 від 23.03.2015 про сплату заборгованості у розмірі 15808 грн. 01 коп. (з переліком додатків, які надсилаються разом із нею); копії опису вкладення у цінний лист та фіскального чеку, з яких вбачається, що 23.03.2015 позивач направив відповідачу, зокрема, вказану претензію та вище перелічені рахунки. Згідно з п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 № 14, днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення Відповідно до інформації, яка розміщена на офіційному сайті Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» (інформація про наявність та стан пересилання поштових відправлень) за ідентифікатором внутрішнього поштового відправлення 0305706974135 вбачається, що вказане поштове відправлення було не вручене під час доставки (28.03.2015) та було повернуте за зворотною адресою за закінченням встановленого терміну зберігання (25.04.2015) (витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» долучений судом до матеріалів справи 07.09.2015). З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що строк виконання відповідачем свого обов'язку з відшкодування позивачу вартості житлово-комунальних послуг та відшкодування земельного податку на дату звернення позивача з даним позовом до суду є таким, що настав. При цьому, 07.09.2015 через відділ діловодства суду позивачем подано розрахунки вартості житлово-комунальних послуг, яка повинна бути відшкодована відповідачем, з яких вбачається, що розрахунок вказаної вартості позивач здійснював пропорційно до орендованої відповідачем площі приміщення; копії договорів з відповідними виробниками житлово-комунальних послуг (з Публічним акціонерним товариством «Київенерго» на постачання електричної енергії, з Комунальним підприємством «Автотранспортне підприємство Шевченківського району» та Приватним акціонерним товариством «Київспецтранс» на збирання та вивезення твердих побутових відходів, з Публічним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» на водопостачання), а також копії платіжних доручень про сплату позивачем вказаних житлово-комунальних послуг за спірний період та актів надання послуг. Також, позивачем надано розрахунок земельного податку, сплаченого ним за приміщення, що було здано в оренду відповідачу. З наданого позивачем розрахунку вбачається, що сума, яка відшкодовується відповідачем позивачу за сплату земельного податку, вираховується пропорційно до площі об'єкта оренди – 57,0 кв.м. та виходячи з розміру річного податку на землю, що сплачується позивачем за приміщення, які перебувають в оренді, а також площі земельної ділянки, що використовується для обслуговування приміщень, які здані в оренду. Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи копії платіжних доручень за період з серпня 2014 року по грудень 2014 року, що підтверджують сплату ним податку на землю за вказаний період. Також, у судовому засіданні 07.09.2015 представник позивача подав письмові пояснення, в яких зазначив, що Інститут технічної теплофізики Національної академії наук України здійснював розрахунок витрат, які повинен відшкодовувати відповідач, виходячи із вартості утримання 1 кв.м. приміщення, помножену на загальну площу приміщення (57,0 кв.м.). Перевіривши надані позивачем розрахунки житлово-комунальних послуг та земельного податку, які повинен відшкодовувати відповідач, враховуючи положення Договору та порядок здійснення позивачем вказаних розрахунків, суд дійшов висновку в їх обґрунтованості, тоді як відповідач контррозрахунку чи будь-яких заперечень щодо правильності нарахування позивачем сум, які повинні відшкодовуватися відповідачем, суду не надав. Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що за період користування відповідачем об'єктом оренди (державним майном: кімнатою № 16 на 2-му поверсі 3-го корпусу, площею 57,0 кв.м., яке розміщене за адресою: 03164, м. Київ, вул. Академіка Булаховського, 2) з вересня по грудень 2014 року відповідач повинен був сплатити позивачу грошові кошти у загальному розмірі 18435 грн. 72 коп. (8716 грн. 08 коп. орендних платежів, 7498 грн. 92 коп. відшкодування вартості житлово-комунальних послуг та 2220 грн. 72 коп. відшкодування земельного податку). Однак, свій обов'язок щодо сплати орендних платежів та відшкодування вартості житлово-комунальних послуг і земельного податку відповідач виконав частково, сплативши 12.12.2014 грошові кошти у розмірі 2127 грн. 71 коп. (призначення платежу – згідно з рахунком № 2198 від 15.09.2014), що є сплатою орендної плати за вересень 2014 року, та 4368 грн. 19 коп. (призначення платежу – згідно з рахунками № 2433 від 13.10.2014 та № 2664 від 13.11.2014), що є сплатою орендної плати за жовтень та листопад 2014 року, що підтверджується долученими позивачем до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями банківських виписок. Таким чином, у відповідача виникла заборгованість зі сплати орендних платежів за грудень 2014 року у розмірі 2220 грн. 18 коп., заборгованість з відшкодування позивачу вартості спожитих житлово-комунальних послуг у розмірі 7498 грн. 92 коп. та заборгованість з відшкодування земельного податку у розмірі 2220 грн. 72 коп. за період з вересня по грудень 2014 року. Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача  підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав. Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України. Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Наявність та обсяг заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціальне конструкторське бюро «Оберіг» у розмірі 11939 грн. 82 коп. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, зокрема відповідачем не надано суду доказів сплати грошових коштів у розмірі 11939 грн. 82 коп. Таким чином, позовні вимоги Інституту технічної теплофізики Національної академії наук України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціальне конструкторське бюро «Оберіг» про стягнення заборгованості у розмірі 11439 грн. 12 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі. Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити повністю. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціальне конструкторське бюро «Оберіг» (03164, м. Київ, вул. Академіка Булаховського, буд. 2; ідентифікаційний код: 39289121) на користь Інституту технічної теплофізики Національної академії наук України (03057, м. Київ, вул. Желябова, буд. 2-А; ідентифікаційний код: 05417118) грошові кошти у розмірі 11439 (одинадцять тисяч чотириста тридцять дев'ять) грн. 12 коп. та судовий збір у розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. 3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ. Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва. Повне рішення складено: 10.09.2015 Суддя                                                                                                           І.М. Отрош