Рішення

від 07.09.2015 по справі 910/16109/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07.09.2015Справа №910/16109/15 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «МР» доТовариства з обмеженою відповідальністю «КЕС-УА ХОЛДИНГ» простягнення 14169 грн. 53 коп. Суддя Отрош І.М. Представники сторін: від позивача:        Савчук П.К. – представник за довіреністю б/н від 17.07.2015; від відповідача:    не з'явились. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: 23.06.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «МР» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕС-УА ХОЛДИНГ» про стягнення 14169 грн. 53 коп., з яких 9506 грн. 23 коп. основного боргу, 1805 грн. 66 коп. пені, 92 грн. 20 коп. 3% річних та 2765 грн. 44 коп. інфляційних втрат. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм законодавства України та укладеного між сторонами Договору підряду № 138.М від 19.09.2012 не в повному обсязі оплатив виконані позивачем роботи, а саме не сплатив суму утримання у розмірі 9506 грн. 23 коп., внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 9506 грн. 23 коп. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку з оплати за виконані позивачем роботи, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 1805 грн. 66 коп., 3% річних у розмірі 92 грн. 20 коп. та інфляційні втрати у розмірі 2765 грн. 44 коп. за період з 25.02.2015 по 22.06.2015. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2015 порушено провадження у справі № 910/16109/15 та справу призначено до розгляду на 20.07.2015. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2015, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 03.08.2015. 03.08.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач, зокрема, зазначив, що сплата ним 5% від вартості виконаних позивачем робіт здійснюється за умови введення об'єкта в експлуатацію та за умови підписання фінального акту приймання-передачі робіт разом із робочою документацією, що позивачем виконано не було. При цьому, відповідач зауважив про відсутність підпису представника відповідача на довідці про вартість виконаних робіт за формою КБ-3, що на думку відповідача, свідчить, що акт виконаних робіт не був прийнятий відповідачем. Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач просив суд витребувати у позивача оригінал декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 24.02.2014;  оригінал акту № 10 прийняття підрядних робіт за травень 2013 року; оригінал довідки про вартість виконаних будівельних робіт/ та витрати за травень 2013 року та оригінал довіреності № 9 від 06.01.2012, виданої на ім'я Гайдукевича І.П., на підставі якої, Гайдукевичем І.П. було підписано договір підряду № 138.М від 19.09.2012. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2015 задоволено клопотання представника відповідача про витребування доказів; зобов'язано позивача надати суду оригінал декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 24.02.2014;  оригінал акту № 10 прийняття підрядних робіт за травень 2013 року для огляду у судовому засіданні; оригінал довідки про вартість виконаних будівельних робіт/ та витрати за травень 2013 року для огляду у судовому засіданні; копію довіреності № 9 від 06.01.2012, виданої на ім'я Гайдукевича І.П., на підставі якої, Гайдукевичем І.П. було підписано договір підряду № 138.М від 19.09.2012; відповідно до статті 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів та, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, відкладено розгляд справи на 07.09.2015. 07.09.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові письмові пояснення, в яких позивач, зокрема, зазначив, що датою прийняття в експлуатацію об'єкта є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката (відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» від 13.04.2011 № 461). У судовому засіданні 07.09.2015 представник позивача подав суду для огляду оригінал договору підряду № 138.М від 19.09.2012, оригінал довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за травень 2013 року, оригінал акту № 10 виконаних робіт за травень 2013 року; надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Представник відповідача у судове засідання 07.09.2015 не з'явився, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином. У судовому засіданні 07.09.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд ВСТАНОВИВ: 19.09.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «КЕС-УА ХОЛДИНГ» (генеральний підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МР» (підрядник) укладено Договір підряду № 138.М, відповідно до умов якого генеральний підрядник доручає, а підрядник зобов'язується за завданням генерального підрядника та згідно з будівельними нормами виконати на свій ризик, власними та залученими силами і своїми матеріально-технічними засобами комплекс робіт по виконанню кладки стін на об'єкті будівництва «Будівництво цеху розливу мінеральної води і складських приміщень по вул. Геологів, буд. 12, літ. А в м. Моршин, Станківької сільської ради, Стрийського району, Львівської області», відповідно до умов цього Договору, додатків та додаткових угод до нього, котрі являються невід'ємною частиною Договору, ліквідувати недоробки та дефекти, що виявлені в ході виконання робіт, приймання робіт Генеральним підрядником або протягом гарантійного строку та передати закінчені роботи Генеральному підряднику, а Генеральний підрядник зобов'язується надати підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), прийняти та оплатити належним чином виконані роботи. Відповідно до п. 1.2 Договору, перелік (об'єм та кількість) робіт зазначено у Додатку № 1 до Договору – «Договірна ціна». Додатком № 1 до Договору визначено, що підрядник виконує роботи з влаштування стін з газоблоків 300-200 мм; орієнтовний об'єм робіт – 156 куб м.; загальна ціна – 190981 грн. 44 коп. (разом з ПДВ). Відповідно до п. 2.1 Договору, загальна вартість виконання повного комплексу робіт визначається, виходячи з договірної вартості окремих видів робіт, узгодженої сторонами, в установленому Договором порядку та вказується в «Договірній ціні» (Додаток № 1), що є невід'ємною частиною даного Договору. Відповідно до п. 2.2 Договору, договірна ціна є твердою та становить 159151 грн. 20 коп., ПДВ 20% - 31830 грн. 24 коп., разом з ПДВ – 190981 грн. 44 коп. Відповідно до п. 3.1 Договору, терміни виконання робіт підрядником узгоджені сторонами в Графіку виконання робіт (Додаток № 2), що є невід'ємною частиною даного Договору. Додатком № 2 до Договору визначено, що підрядник виконує роботи за Договором у 2-х місячний термін. Відповідно до п. 3.2 Договору, підрядник розпочинає виконання робіт, передбачених даним Договором,  в строк, передбачений «Графіком виконання робіт». Згідно з п. 6.2 Договору, сторони домовились, що Генеральний підрядник здійснює авансовий платіж на початок робіт, що складає 41666 грн. 67 коп., ПДВ – 8333 грн. 33 коп., всього з ПДВ – 50000 грн. 00 коп., протягом п'яти банківських днів з дати підписання даного Договору. Відповідно до п. 6.3 Договору, оплата фактично виконаних підрядником робіт (етапів робіт) здійснюється протягом 20 банківських днів з моменту підписання обома сторонами акта виконаних робіт (етапів робіт) та Довідки про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3 і надходження від замовника будівництва коштів. При цьому, належна до сплати сума згідно актів виконаних робіт (етапів робіт) та Довідок про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3 зменшується на суму перерахованого авансового платежу до повного його вирахування та з врахуванням п. 6.6 даного Договору. Сторони визначили вівторок і четвер днями, в яких здійснюватиметься оплата Генеральним підрядником за даним Договором (платіжний день). У випадку, якщо останній день терміну оплати, визначений Договором, припадає на святковий/неробочий день або на день, який не є платіжним днем, оплата здійснюватиметься в перший робочий платіжний день, наступний за таким святковим/неробочим днем чи днем, який не є платіжним, а штрафні санкції, передбачені Договором за недотримання терміну оплати у такому разі не застосовуються. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором підряду. Відповідно до п. п. 1,2 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Статтею 843 Цивільного кодексу України визначено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Відповідно до п. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Відповідно до статті 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором. Судом встановлено, що на виконання умов п. 6.2 Договору, 20.09.2012 відповідач сплатив позивачу авансовий платіж у розмірі 50000 грн. 00 коп., що підтверджується долученою позивачем до матеріалів справи належним чином засвідченою копією банківської виписки з рахунку позивача. Судом встановлено, що 23.11.2012 відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 66028 грн. 16 коп., 12.03.2013 – грошові кошти у розмірі 24000 грн. 00 коп., 14.03.2013 – грошові кошти у розмірі 34886 грн. 35 коп. та 28.03.2013 – грошові кошти у розмірі 5703 грн. 73 коп., що разом становить 130618 грн. 24 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями банківських виписок з рахунку позивача. Таким чином, загальна сума сплачених відповідачем грошових коштів за Договором підряду № 138.М від 19.09.2012 становить 180618 грн. 24 коп. Як встановлено судом, 31.05.2013 представниками сторін підписано та скріплено печатками акт № 10 прийняття виконаних підрядних робіт за травень 2013 року (типова форма КБ-2в) на суму 190124 грн. 47 коп., що підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією вказаного акту, оригінал якого був оглянутий судом у судовому засіданні 07.09.2015. Крім того, 31.05.2013 сторонами скріплено печатками (та підписано представником позивача) довідку про вартість виконаних будівельних робіт за травень 2013 року (типова форма КБ-3) на суму 190124 грн. 47 коп., що підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією вказаної довідки, оригінал якої був оглянутий судом у судовому засіданні 07.09.2015. У відзиві на позовну заяву, поданому до відділу діловодства суду 03.08.2015, відповідач зазначив, що вказана довідка не підписана відповідачем, що свідчить про неприйняття останнім виконаних позивачем робіт. Втім, суд вважає такі твердження відповідача безпідставними, оскільки довідка про вартість виконаних будівельних робіт за травень 2013 року (типова форма КБ-3) на суму 190124 грн. 47 коп. скріплена печаткою відповідача, а відсутність на ній підпису уповноваженої особи відповідача не може свідчити про неприйняття останнім виконаних позивачем робіт. Більш того, акт № 10 прийняття виконаних підрядних робіт за травень 2013 року (типова форма КБ-2в) на суму 190124 грн. 47 коп. є підписаним відповідачем, і саме вказаний акт підтверджує факт прийняття відповідачем певного обсягу робіт, виконаних позивачем. Згідно з п. 3.3 Договору, під терміном закінчення виконання етапу робіт слід розуміти дату підписання акту приймання-здачі всього обсягу виконаних робіт даного етапу, а під терміном закінчення всього обсягу робіт – підписання фінального акту приймання виконаних підрядних робіт. Фінальний акт приймання виконаних підрядних робіт – акт приймання робіт, який сторони підписують після виконання підрядником всього комплексу  робіт за цим Договором. Відповідно до п. 7.1 Договору, роботи, виконані за цим Договором, приймаються Генеральним підрядником за актами приймання виконаних робіт (виключно типова форма КБ-2в) та Довідками про вартість виконаних підрядних робіт (виключно типова форма КБ-3), дата підписання сторонами яких є датою передачі такого обсягу робіт (етапів робіт), а передача підрядником всього обсягу виконаних робіт Генеральному підряднику оформлюється фінальним актом приймання виконаних підрядних робіт (виключно типова форма КБ-2в), дата підписання сторонами якого є датою передачі всього обсягу робіт. Суд зазначає, що складений представниками сторін акт № 10 прийняття виконаних підрядних робіт за травень 2013 року (типова форма КБ-2в) на суму 190124 грн. 47 коп. по суті є фінальним актом, який було підписано та скріплено печатками сторін по завершенню виконання позивачем всього об'єму робіт. Так, із вказаного акту вбачається, що позивачем були виконані роботи із влаштування стін з газоблоків об'ємом 155,3 куб. м, тоді як Додатком № 1 до Договору визначено, що об'єм роботи за Договором становить 156 куб. м і він є орієнтовним. У позовній заяві та судових засіданнях позивач пояснив, що інших актів виконаних робіт між сторонами складено не було, що не було спростовано відповідачем у відзиві на позовну заяву та судових засіданнях. При цьому, сторонами також не надано суду доказів складення між ними дефектних актів. Так, відповідно до п. 7.3 Договору, сторони домовились про застосування наступної процедури усунення підрядником недоліків, виявлених під час приймання-передачі робіт за відповідним актом приймання виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в) за Договором: у випадку виявлення недоліків під час приймання-передачі робіт сторони протягом трьох робочих днів з дня виявлення таких недоліків Генеральним підрядником складають та підписують дефектний акт із зазначенням виявлених недоліків та строків їх усунення. Якщо підрядник відмовляється підписати дефектний акт Генеральний підрядник підписує дефектний акт в односторонньому порядку та надсилає його до виконання підряднику (п. 7.3.1); підрядник зобов'язаний усунути всі недоліки в строки, вказані у дефектному акті за власний рахунок (п. 7.3.2); у випадку, якщо підрядник у встановлений строк не усуне виявлені недоліки в роботах, Генеральний підрядник має право на свій розсуд залучити для виконання цих робіт третіх осіб з відшкодуванням витрат Генерального підрядника на оплату робіт та послуг за рахунок підрядника (п. 7.3.3); у випадку, якщо Генеральний підрядник скористався своїм правом, передбаченим п. 7.3.3 цього Договору, підрядник зобов'язується компенсувати витрати Генерального підрядника на оплату робіт та послуг третіх осіб в строк і в розмірі, вказаному в письмовій вимозі останнього (п. 7.3.4). Відповідно до п. 7.6 Договору, факт виконання робіт в повному обсязі підтверджується фінальним актом передачі виконаних підрядних робіт, підписаним уповноваженими представниками обох сторін на повний обсяг робіт. Даний акт підписується сторонами протягом 10 календарних днів з моменту усунення підрядником недоліків, виявлених при здійсненні приймання-передачі комплексу робіт в цілому. Відповідно до п. 7.7 Договору, виявлені недоліки в процесі приймання-передачі робіт в повному обсязі оформлюються дефектним актом, в якому визначені об'єми, порядок та строки усунення недоліків (дефектів). Якщо підрядник відмовляється підписати дефектний акт Генеральний підрядник підписує дефектний акт в односторонньому порядку та надсилає його до виконання підряднику. Відповідачем не надано суду доказів, що позивачем було неякісно виконано роботи за Договором підряду № 138.М від 19.09.2012, у зв'язку з чим між сторонами були складені дефектні акти. У відзиві на позовну заяву, поданому до суду 03.08.2015, відповідач вказує на неналежне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором, допущення позивачем грубих порушень при будівництві, що призвело до відмови відповідача від послуг позивача та розірвання вказаного договору, у зв'язку з чим сума утримання (5% від вартості виконаних робіт) позивачу не сплачується (п. 12.11 Договору). Однак, будь-яких належних та допустимих доказів у підтвердження викладених у відзиві на позовну заяву обставин, відповідачем суду не надано, з огляду на що суд вважає їх необгрунтованими та до уваги не приймає. При цьому, згідно з п. 7.2.2 Договору, разом з актами виконаних робіт підрядник передає виконавчу документацію згідно з видом робіт та сертифікати відповідності на використані матеріали, виконавчі схеми та протоколи результатів випробувань, висновки СЕС, технічні паспорти, протоколи перевірок що стосуються виконаних робіт та інші документи, необхідні для прийняття робіт. Всі копії поданих документів повинні бути завірені підписом уповноваженої особи підрядника та печаткою. Без отримання вищевказаної документації, акти виконаних робіт вважаються оформленими підрядником неналежним чином та не підлягають розгляду та підписанню Генеральним підрядником. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що позивач не передав йому вказані у п. 7.2.2 Договорі документи. Однак, суд вважає такі твердження відповідача необгрунтованими, оскільки жодних доказів на підтвердження викладених обставин відповідачем суду не надано. Разом з тим, як вбачається з п. 7.2.2 Договору, у випадку ненадання позивачем необхідних документів, відповідач вправі не розглядати та не підписувати акт виконаних робіт, однак, як встановлено судом, акт № 10 прийняття виконаних підрядних робіт за травень 2013 року (типова форма КБ-2в) на суму 190124 грн. 47 коп. підписаний та скріплений печаткою відповідача, з огляду на що у суду відсутні підстави вважати, що відповідач підписав вказаний акт за відсутності документів, передбачених п. 7.2.2 Договору. Згідно з п. 6.6 Договору, генеральний підрядник у вигляді гарантії виконання підрядником належним чином своїх зобов'язань за даним Договором утримує 5% від суми виконаних робіт згідно Актів виконаних робіт (сума утримання) протягом всього часу виконання робіт підрядником. Сума утримання повертається підряднику через 365 календарних днів після введення об'єкту в експлуатацію. У випадку настання обставин,  передбачених п. 11.3 та п. 7.8 даного Договору, сума понесених витрат генерального підрядника на усунення недоліків сплачується підрядником генеральному підряднику або утримується генеральним підрядником при перерахуванні суми утримання. Як встановлено судом, загальна вартість виконаних позивачем робіт становить 190124 грн. 47 коп. (відповідно до акту № 10 прийняття виконаних підрядних робіт за травень 2013 року (типова форма КБ-2в) на суму 190124 грн. 47 коп. та довідки про вартість виконаних будівельних робіт за травень 2013 року (типова форма КБ-3) на суму 190124 грн. 47 коп.), тоді як відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 180618 грн. 24 коп. (відповідно до банківських виписок з рахунку позивача). Таким чином, залишок грошових коштів, які підлягають сплаті відповідачем, становить 9506 грн. 23 коп. (5% від суми виконаних робіт становить 9506 грн. 22 коп., що є сумою утримання відповідно до п. 6.6 Договору). Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Позивачем долучено до позовної заяви належним чином засвідчену копію Декларації про готовність об'єкта до експлуатації («Будівництво цеху розливу мінеральної води і складських приміщень по вул. Геологів, буд. 12, літ. А в м. Моршин, Станківької сільської ради, Стрийського району, Львівської області»), яка зареєстрована Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області 24.02.2014. Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до  I-III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом  реєстрації  органом державного архітектурно-будівельного  контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації. Згідно з ч. 5 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», датою прийняття  в  експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність  об'єкта  до експлуатації або видачі сертифіката. З огляду на те, що Декларація про готовність об'єкта до експлуатації («Будівництво цеху розливу мінеральної води і складських приміщень по вул. Геологів, буд. 12, літ. А в м. Моршин, Станківької сільської ради, Стрийського району, Львівської області») зареєстрована Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області 24.02.2014, суд дійшов висновку, що датою прийняття об'єкту в експлуатацію є 24.02.2014. При цьому, 07.09.2015 через відділ діловодства суду позивачем долучено до матеріалів справи витяг з веб-сайту Державної архітектурно-будівельної інспекції України про розміщення вказаної Декларації (ЛВ143140520592 від 24.02.2014) на веб-сайті Державної архітектурно-будівельної інспекції України, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави вважати, що відповідний об'єкт будівництва не введений в експлуатацію. Разом з тим, суд зазначає про безпідставність вимог відповідача щодо обов'язку позивача надати  оригінал вказаної декларації, оскільки, як вбачається зі ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», саме замовник подає оригінал декларації до органу державного архітектурно-будівельного  контролю, тобто, оригінал Декларації про готовність об'єкта до експлуатації («Будівництво цеху розливу мінеральної води і складських приміщень по вул. Геологів, буд. 12, літ. А в м. Моршин, Станківької сільської ради, Стрийського району, Львівської області»), яка зареєстрована Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області 24.02.2014, знаходиться у замовника будівництва – Приватного акціонерного товариства «Моршинський завод мінеральних вод «Оскар». Водночас, надані позивачем копія Декларації про готовність об'єкта до експлуатації («Будівництво цеху розливу мінеральної води і складських приміщень по вул. Геологів, буд. 12, літ. А в м. Моршин, Станківької сільської ради, Стрийського району, Львівської області»), з урахуванням офіційної інформації, яка розміщена на веб-сайті Державної архітектурно-будівельної інспекції України, у суду будь-яких сумнівів не викликають. Відповідно до п. 6.6 Договору, сума утримання повертається підряднику через 365 календарних днів після введення об'єкту в експлуатацію. Таким чином, враховуючи дату введення об'єкта в експлуатацію – 24.02.2014, свій обов'язок зі сплати позивачу грошових коштів (суми утримання) у розмірі 9506 грн. 23 коп. відповідач повинен був здійснити в строк до 24.02.2015 (включно). При цьому, наявності обставин для несплати позивачу вказаної суми утримання, які передбачені п.п. 7.8 та 11.3 Договору, відповідачем суду не доведено. Суд також зазначає, що умова Договору про оплату відповідачем виконаних позивачем робіт при надходженні від замовника будівництва коштів (п. 6.2 Договору) по суті не містить конкретно визначеного строку здійснення оплати. Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст. 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду. Згідно зі ст. 252 Цивільного кодексу України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Відповідно до ч. 1 ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Таким чином, умова укладеного між сторонами договору щодо оплати відповідачем виконаних позивачем робіт при надходженні від замовника будівництва коштів не містить вказівку на подію, яка має неминуче настати, конкретну календарну дату, або чітко визначений період у часі. Так само, надходження коштів від замовника будівництва не може розглядатись як подія, з якою пов'язано початок перебігу строку виникнення зобов'язання, оскільки подія є об'єктивним явищем, що не залежить від волі учасників правовідносин, тоді як надходження коштів від замовника будівництва є саме дією, яка є вираженням суб'єктивної волі учасників правовідносин. Суд зазначає, що хоча умови чинного цивільного законодавства передбачають право сторін, не відходячи від обов'язкових вимог актів цивільного законодавства, в іншій частині погодити умови договору на власний розсуд, проте умова Договору щодо оплати відповідачем виконаних позивачем робіт при надходженні коштів від замовника будівництва не свідчить про досягнення між сторонами згоди про строк оплати виконаних робіт, оскільки вказані умови договору не вказують на подію, яка має неминуче настати. Згідно з частиною першої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 даного Кодексу і статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Таким чином, з урахуванням факту належного виконання підрядником робіт за Договором підряду № 138.М від 19.09.2012 та вимог добросовісності, розумності, генеральний підрядник зобов'язаний оплатити їх вартість незалежно від надходження коштів від замовника будівництва. Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача  підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав. Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України. Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Наявність та обсяг заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕС-УА ХОЛДИНГ» у розмірі 9506 грн. 23 коп. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, зокрема відповідачем не надано суду доказів сплати позивачу грошових коштів у розмірі 9506 грн. 23 коп., у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МР» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕС-УА ХОЛДИНГ» суми основного боргу у розмірі 9506 грн. 23 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку з оплати за виконані позивачем роботи, а саме обов'язку сплатити позивачу суму утримання у розмірі 9506 грн. 23 коп., позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 1805 грн. 66 коп. за період з 25.02.2015 по 22.06.2015. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України). У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Відповідно до п. 12.5 Договору, в разі несвоєчасної оплати прийнятих робіт, генеральний підрядник повинен виплатити підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожну добу затримки. Суд зазначає, що передбачена п. 6.6 Договору сума утримання у розмірі 5% від суми виконаних робіт, є одночасно і видом забезпечення виконання зобов'язання, і частиною вартості виконаних позивачем робіт, строк сплати якої, як встановлено судом, настав 24.02.2014, та яку відповідач не сплатив, з огляду на що суд вважає правомірним нарахування позивачем пені за прострочення сплати відповідачем суми утримання (частини вартості виконаних робіт) у розмірі 9506 грн. 23 коп. Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку в його обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МР» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕС-УА ХОЛДИНГ» пені у розмірі 1805 грн. 66 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі. Також, у зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 92 грн. 20 коп. та інфляційні втрати у розмірі 2765 грн. 44 коп. за період з 25.02.2015 по 22.06.2015. Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку в їх обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МР» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕС-УА ХОЛДИНГ» 3% річних у розмірі 92 грн. 20 коп. та інфляційних втрат у розмірі 2765 грн. 44 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі. Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити повністю. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕС-УА ХОЛДИНГ» (04655, м. Київ, просп. Московський, буд. 20-Б; ідентифікаційний код: 37140134) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МР» (45602, Волинська обл., Луцький р-н, с. Підгайці, вул. Дубнівська, буд. 1А; ідентифікаційний код: 31735104) суму основного боргу у розмірі 9506 (дев'ять тисяч п'ятсот шість) грн. 23 коп., пеню у розмірі 1805 (одна тисяча вісімсот п'ять) грн. 66 коп., 3% річних у розмірі 92 (дев'яносто дві) грн. 20 коп., інфляційні втрати у розмірі 2765 (дві тисячі сімсот шістдесят п'ять) грн. 44 коп. та судовий збір у розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. 3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ. Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва. Повне рішення складено: 10.09.2015 Суддя                                                                                                           І.М. Отрош