Рішення

від 01.09.2015 по справі 911/3423/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД Київської області 01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81   Р І Ш Е Н Н Я ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "01" вересня 2015 р.                                                                        Справа № 911/3423/15   Господарський суд Київської області, у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “КОМПАНІЯ ЛАКШЕРІ КЕПІТАЛ”, 07300, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, Промисловий Майданчик “Карат”, буд. 2 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агропромімпекс Україна”, 08343, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Мартусівка, вул. Мойсеєва, буд. 72,     офіс 253 про стягнення 20 798,63 грн. за участю представників: позивача – Глущенко А.О. (довіреність від 22.07.2015); відповідача – Лимарь Р.Р. (довіреність від 22.07.2015). Обставини справи: До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “КОМПАНІЯ ЛАКШЕРІ КЕПІТАЛ” (далі    – позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агропромімпекс Україна” (далі – відповідач) про стягнення 20 798,63 грн., з яких: 1 149,88 грн. 3% річних та                     19 648,75 грн. інфляційних втрат. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором про надання послуг від 02.01.2014 № 0201/8-ЛК. Ухвалою господарського суду Київської області від 10.08.2015 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 25.08.2015. Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 19706/15                       від 25.08.2015) позивачем подано до матеріалів справи документи на виконання вимог ухвали суду від 10.08.2015. Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 19707/15                       від 25.08.2015) позивачем подано письмову заяву. Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 19708/15                       від 25.08.2015) позивачем подано письмову заяву. У судовому засіданні 25.08.2015 оголошено перерву, відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України. Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 20267/15                        від 01.09.2015) відповідачем подано заяву про визнання позову. Оскільки заяву про визнання відповідачем позову підписано уповноваженою особою – Зурнаджи Є.Є. (довіреність від 22.07.2015) та, з огляду на матеріали справи, зважаючи на частину 6 статті 22, частину 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України, визнання відповідачем позову не суперечить законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, визнання позову відповідачем прийнято господарським судом. У судовому засіданні 01.09.2015 представнику відповідача судом роз'яснено наслідки визнання позову, відповідно до частини 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України. У судовому засіданні 01.09.2015 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, представник відповідача позов визнав повністю. Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 01.09.2015 оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності,                     суд - встановив: Між Товариством з обмеженою відповідальністю “КОМПАНІЯ ЛАКШЕРІ КЕПІТАЛ” (далі – компанія) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Агропромімпекс Україна” (далі – клієнт) укладено договір про надання послуг                     від 02.01.2014 № 0201/8-ЛК (далі – Договір), відповідно до умов якого клієнт доручає, а компанія приймає на себе зобов'язання надати комплекс послуг, пов'язаних з представництвом інтересів клієнта в будь-яких судових установах, підприємствах, комісіях та організаціях будь-якої форми власності (у тому числі, судах загальної юрисдикції, адміністративних, господарських судах всіх інстанцій, органах СБУ, МВС, органах ДВС, Міністерства доходів і зборів України та його територіальних органах, прокуратурі, нотаріальних конторах, банках, Державній реєстраційній службі та її територіальних органах, інших організаціях, підприємствах і установах) у формі абонентського обслуговування (пункт 1.1.  Договору). Відповідно до пункту 4.1. Договору, приймання наданих компанією клієнту послуг здійснюється на підставі актів здачі-прийняття робіт (прийняття послуг). Згідно з пунктом 5.2. Договору, клієнт сплачує компанії вартість послуг протягом 5 банківських днів з моменту підписання акту здачі-прийняття робіт (надання послуг). Договір набирає сили з моменту підписання і діє до 03.01.2015 (пункт 10.1. Договору). Між сторонами укладено Додатковий договір від 20.06.2014 № 1 до Договору, відповідно до умов якого збільшено вартість послуг. На виконання умов Договору, позивач надав послуги, передбачені Договором, на суму 340 000,00 грн., а відповідач вказані послуги прийняв, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та звітами про надані послуги, які підписані у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін та скріплені відбитками їх печаток, що оцінюється судом як погодження обома сторонами фактів здійснення господарських операцій з надання послуг. До матеріалів справи долучено копії вказаних актів (Т.1. а.с. №№ 16-36). Крім того, на підтвердження позовних вимог, позивачем надано у матеріали справи копії податкових накладних, що складені на господарські операції з надання послуг за спірними актами. Відповідно до пунктів 201.1, 201.4., 201.6., 201.7. статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Зважаючи не викладене, судом оцінюються податкові накладні, що складені позивачем, як докази того, що позивачем відображені господарські операції за спірними актами, у своїх податкових зобов'язаннях. Відповідно до тверджень позовної заяви, послуги за Договором відповідачем оплачені повністю, проте, з порушенням строків оплати, що встановлені Договором, а саме: акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.06.2014  №Лк-0000065 на суму 50 000,00 грн. оплачено 30.09.2014, згідно з платіжним дорученням                           від 30.09.2014 № 758, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг)                                від 31.07.2014 №Лк-0000129 на суму 50 000,00 грн. оплачено 30.09.2014, згідно з платіжним дорученням від 30.09.2014 № 758, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.08.2014 №Лк-0000230 на суму 30    000,00 грн. оплачено 30.09.2014, згідно з платіжним дорученням від 30.09.2014 № 758, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.09.2014 №Лк-0000274 на суму 30 000,00 грн. оплачено 28.10.2014, згідно з платіжним дорученням від 28.10.2014 № 847, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.10.2014 №Лк-0000130 на суму                                                    30    000,00 грн. оплачено 25.05.2015, згідно з платіжним дорученням від 25.05.2015                       № 304. Отже, послуги оплачені повністю, проте, з порушенням строків оплати, що встановлені пунктом 5.2. Договору, у зв'язку з чим, позивач заявляє до стягнення        1 149,88 грн. 3% річних та 19 648,75 грн. інфляційних втрат, що нараховані за період несплати. Відповідачем підтверджено факт отримання послуг за Договором, а також визнано позов у повному обсязі. Згідно з частиною 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України,       господарський суд не приймає визнання позову відповідачем, якщо ця дія суперечить законодавству або порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси. Відповідно до частини 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. Отже, визнання позову є процесуальним правом відповідача, з яким кореспондується повноваження суду задовольнити визнаний позов, якщо суд не встановить, що визнання позову суперечить законодавству або порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси. При прийнятті рішення, зважаючи на повне визнання позову відповідачем, судом взято до уваги правові позиції, що викладено у пункті 24. постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" та в абзаці       9 підпункту 3.12. пункту 3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, за якими, у разі визнання відповідачем позову, якщо таке визнання не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи. Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Виходячи зі змісту Договору, він за правовою природою є договором про надання послуг, за якими одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання (частини 1, 2 статті 901 Цивільного кодексу України). Згідно з частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та                                                                        вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат і з'ясував, що наданий позивачем розрахунок 3% річних є арифметично вірним  і відповідає обставинам справи, а тому, позовна вимога про стягнення 1 149,88 грн. 3% річних  підлягає задоволенню у повному обсязі, інфляційні втрати позивачем нараховано надмірно, правильний розмір інфляційних втрат складає 19 618,10    грн., у зв'язку з чим, позовна вимога, у частині 30,65 грн. інфляційних втрат, задоволенню не підлягає. З огляду на зазначене, за результатами оцінки доказів, що наявні у матеріалах справи та встановлення всіх обставин справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у частині стягнення 3% річних у розмірі 1 149,88 грн. та інфляційних втрат у розмірі  19    618,10    грн., решта позову задоволенню не підлягає. Відшкодування судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 1 827,00 грн., відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись статтями 4, 32, 33, 36, 43, 44, 49, 78, 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України, суд – вирішив:       1. Позов задовольнити частково. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агропромімпекс Україна”  (08343, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Мартусівка, вул. Мойсеєва, буд. 72, офіс 253, код ЄДРПОУ 38636186) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “КОМПАНІЯ ЛАКШЕРІ КЕПІТАЛ” (07300, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, Промисловий Майданчик “Карат”, буд. 2, код ЄДРПОУ 38517030) 1 149 (одна тисяча сто сорок дев'ять) грн. 88 коп. 3% річних,                             19 618 (дев'ятнадцять тисяч шістсот вісімнадцять) грн. 10 коп. інфляційних втрат та   1 824 (одна тисяча вісімсот двадцять чотири) грн. 31 коп. судового збору. 3. У задоволенні решти позову відмовити.            4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку. Повне рішення складено  07.09.2015.   Суддя                                                                                     С.О. Саванчук