Рішення

від 25.05.2010 по справі 16/55-10-1445

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

             ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

---

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ "25" травня 2010 р.Справа  № 16/55-10-1445 Господарський суд Одеської області У складі судді Желєзної С.П. Секретаря судових засідань Скоробрух Т.В. За участю представників сторін: Від позивача:  Янін О.А. за довіреністю  від 03.03.2010р. Від відповідача:  не з'явився    Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Армсервіс” до  товариства з обмеженою відповідальністю „Дунайська стівідорна компанія” про  стягнення  152 992,13  грн.,  -   ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю „Армсервіс” (далі по тексту ТОВ „Армсервіс”) звернулось до господарського суду Одеської області з позовними вимогами  про стягнення з   товариства з обмеженою відповідальністю „Дунайська стівідорна компанія” (далі по тексту ТОВ „Дунайська стівідорна компанія”) загальної заборгованості за договором № 4/1Т від 11.01.2005р. у розмірі 152992,13 грн.,  у тому числі основного боргу  в сумі 67708,88 грн., витрат від інфляції у розмірі 59139,65 грн., 3 % річних  у сумі 9939,64 грн., пені у розмірі 16203,96 грн. Свої позовні вимоги  ТОВ „Армсервіс” обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором  № 4/1Т, укладеним між сторонами по справі 11.01.2005р. Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, однак на неодноразові вимоги суду в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав, у зв'язку з чим справа розглядається за наявними матеріалами в порядку, передбаченому ст. 75 ГПК України. Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін,  суд встановив наступне. Між ТОВ „Армсервіс” (Продавець) та  ТОВ „Дунайська стівідорна компанія” (Покупець) було укладено договір № 4/1Т від 11.01.2005р., відповідно до умов п.п. 1.1 якого Продавець зобов'язався поставити, а Покупець –прийняти та оплатити нафтопродукти на умовах даного договору. Товар поставляється партіями для подальшої реалізації.   Згідно з положеннями ст. 712 ЦК України від 16.01.2003р. №435-ІV за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. У відповідності до п.п. 4.2, 5.1 договору  №4/1Т від 11.01.2005р. сторони домовилися, що приймання товару за кількістю здійснюється відповідно до товаросупровідних документів (накладної), а за якістю –відповідно до документів, які визначають якість товарів відповідно до  чинної на час укладення договору Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженої наказом Держнафтогазпрому, Міністерства економіки,  Міністерства транспорту, Держстандарту, Держкомстату України від 2 квітня 1998 р. N 81/38/101/235/122, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 7 жовтня 1999 р. за N 685/3978. На виконання наведених умов договору  №4/1Т від 11.01.2005р., згідно з накладними № 442 від 09.11.2005р., № 359 від 30.11.2005р., № 81 від 07.03.2006р., № 123 від 06.04.2006р. ТОВ „Армсервіс”  було поставлено, а представником ТОВ „Дунайська стівідорна компанія” на підставі довіреностей сер. ЯИН № 610014 від 09.11.2005р., сер. ЯИН № 610041 від 30.11.2005р.,  сер. ЯИН № 610065 від 07.03.2006р.,  сер. ЯИН № 610067 від 06.04.2006р., одержано нафтопродукти  загальною вартістю 82800,84 грн. Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. При цьому, відповідно до п. 4.2 договору  №4/1Т від 11.01.2005р. сторонами було обумовлено, що Покупець здійснює оплату товару по факту поставки шляхом  перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок  Продавця через відділення банку протягом 30 банківських днів. У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України  договір  є  обов'язковим  для  виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Але в порушення умов п. 4.2  договору №4/1Т від 11.01.2005р.., вимог ст.ст. 525, 526, 692 ЦК України ст. 193 ГК України, ТОВ „Дунайська стівідорна компанія” було перераховано на користь позивача в якості оплати за поставлений на підставі договору №4/1Т від 11.01.2005р. товар лише грошову суму в розмірі 15091,96 грн., внаслідок чого за Покупцем утворилась заборгованість перед ТОВ „Армсервіс”   по вказаному договору на загальну суму у розмірі 67708,88 грн., яку відповідачем до теперішнього часу у добровільному порядку не погашено. При цьому, слід зазначити, що згідно з довідкою ВАТ „Морський транспортний банк” № 294/01 від 01.03.2010р. всього відповідачем було сплачено 17000 грн. Однак,  за поясненнями позивача 1908,04 грн. з вказаної суми були зараховані позивачем в якості оплати за інший товар, розрахунки за поставку якого є не предметом судового розгляду по даній справі. Як  вбачається з листа відповідача за вих.№ ДСК-50 від 15.05.2008р., ТОВ „Дунайська стівідорна компанія” факт існування заборгованості не заперечувало, при цьому, відповідач звернувся до позивача з проханням розстрочити заборгованість, проте між сторонами по справі жодних угод з цього приводу укладено не було. Приймаючи до уваги неналежне виконання відповідачем зобов'язань із своєчасного та повного розрахунку за поставлені товари по  договору №4/1Т від 11.01.2005р., ТОВ „Армсервіс”    звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з  ТОВ „Дунайська стівідорна компанія”  загальної заборгованості за договором № 4/1Т від 11.01.2005р. у розмірі 152992,13 грн.,  у тому числі основного боргу  в сумі 67708,88 грн., витрат від інфляції у розмірі 59139,65 грн., 3 % річних  у сумі 9939,64 грн., пеню у розмірі 16203,96 грн.. Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. На думку суду, розмір основного боргу ТОВ „Дунайська стівідорна компанія”   перед ТОВ „Армсервіс” у сумі 67708,88 грн. витікає з умов укладеної між сторонами по справі угоди, підтверджується накладними про передачу ТОВ „Дунайська стівідорна компанія”   обумовлених товарів, довіреностями на одержання товарно-матеріальних цінностей, довідкою ВАТ „Морський транспортний банк” № 294/01 від 01.03.2010р., ґрунтується на вимогах чинного цивільного законодавства. Доказів, спростовуючих викладене, відповідачем до господарського суду не представлено. З огляду на викладене, позов ТОВ „Армсервіс” в частині стягнення з ТОВ „Дунайська стівідорна компанія” основного боргу у розмірі 67708,88 грн. підлягає задоволенню.           Щодо вимог ТОВ „Армсервіс”  про стягнення з ТОВ „Дунайська стівідорна компанія”  пені у розмірі 16203,96 грн., витрат від інфляції у розмірі 59139,65 грн., 3 % річних  у сумі 9939,64 грн, суд вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки –грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Так, згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р. №543/96-ВР платники  грошових  коштів  сплачують  на  користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню  в  розмірі,  що встановлюється за згодою сторін. Розмір  пені,  передбачений  ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. При цьому, слід враховувати, що відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Згідно з п. 6.1  договору № 4/1Т від 11.01.2005р. за порушення строків оплати, визначених у п. 4.2 договору, Покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення. При цьому, жодних застережень стосовно періоду нарахування пені  за весь період прострочення сторонами  зроблено не було. Посилання у договорі на нарахування пені за кожний день прострочення стосується лише порядку її нарахування, та жодним чином не може бути розцінене як домовленість сторін про вихід за межі строку, передбаченого ч. 6 ст. 232 ГК України. Згідно з розрахунком (а.с. 33 ), доданим позивачем до позовної заяви, за несвоєчасне виконання Покупцем грошових зобов'язань по вказаному вище договору ТОВ „Армсервіс” додатково було нараховано до сплати ТОВ „Дунайська стівідорна компанія” 16203,96 грн. пені. Проте, як вбачається з розрахунку пені, позивачем нарахування пені  було здійснено за період з 24.01.2009р. до 25.01.2010р. (тобто за 365 днів), що перевищує встановлений ч.6 ст. 232 ГК України термін та невірно визначено дата початку  здійснення розрахунку пені, яка мала бути розрахована з дня наступного за днем, коли зобов'язання мало бути виконано. Таким чином, застосовуючи при нарахуванні період, встановлений ч. 6 ст. 232 ГК України,  сума  пені повинна становити: - по заборгованості за  накладною № 442 від 09.11.2005р.  за період з 22.12.2005р. по  22.06.2006р.  – 2403,80 грн. (25424,10 грн. х  9,5% х2/(365х100%)х 170 днів (з 22.12.2005р. по 09.06.2006р.) + 25424,10 грн. х  8,5% х2/(365х100%)х 13 днів (з 10.06.2006р. по 22.06.2006р.));   - по заборгованості за накладною № 359 від 30.11.2005р. за період з 17.01.2006р. по 17.07.2006р. – 2852,87 грн. (30789,44 грн. х  9,5% х2/(365х100%)х 144 днів (з 17.01.2006р. по 09.06.2006р.) + 30789,44 грн. х  8,5% х2/(365х100%)х 38 днів (з 10.06.2006р. по 17.07.2006р.)), - по заборгованості за накладною № 81 від 07.03.2006р. за період з 20.04.2006р. по 20.10.2006р. – 880,09 грн. (9945,30 грн. х  9,5% х2/(365х100%)х 51 днів (з 20.04.2006р. по 09.06.2006р.) + 9945,30 грн. х  8,5% х2/(365х100%)х 133 днів (з 10.06.2006р. по 20.10.2006р.)), - по заборгованості за накладною № 123 від 06.04.2006р. за період з 24.05.2006р. по 24.11.2006р. –1449,45 грн. (16642 грн. х  9,5% х2/(365х100%) х 17 днів (з 24.05.2006р. по 09.06.2006р.) + 16642  грн. х  8,5% х2/(365х100%)х 168 днів (з 10.06.2006р. по 24.11.2006р.)). З огляду на викладене, керуючись вимогами ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р. №543/96-ВР, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 549 ЦК України, ст. 232 ГК України, суд вважає за правомірне позовні вимоги щодо стягнення пені у розмірі 16203,96 грн. задовольнити частково в сумі 7586,21 грн. Проаналізувавши розрахунок  інфляційних витрат, нарахованих позивачем у  розмірі 59139,65 грн., суд вважає за необхідне звернути увагу останнього на наступне. У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив  виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Однак, як вбачається з розрахунків, доданих до позовної  заяви, при нарахуванні позивачем інфляційних витрат були допущені помилки. Так, визначаючи при здійсненні нарахування інфляційних  період їх нарахування, позивачем було помилково визначено момент виникнення заборгованості. Так, наприклад, за накладною №   442 від 09.11.2005р.  з урахуванням положень 4.2 договору № 4/1Т від 11.01.2005р., строк сплати партії товарів спливав 22.12.2005р., в той час як позивачем при здійснені  розрахунку було помилково враховано індекс інфляції за грудень 2005 року. В свою чергу, суд звертає увагу позивача на положення листа Верховного Суду  України від 03.04.1997 р. N 62-97р „Рекомендації  відносно порядку застосування індексів інфляції  при розгляді судових справ”, якими визначається, що при застосуванні індексу  інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а у середньому за місяць, а відтак слід вважати, що сума, внесена  за період з 1 по 15 число наступного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця –червня.    Розрахунок  витрат від інфляції  мав здійснюватися наступним чином: -   по заборгованості за  накладною № 442 від 09.11.2005р.  за період з 22.12.2005р. по  16.10.2007р. (дата часткового погашення заборгованості) – 6279,75 грн. (25424,10 грн. х 1,247 (середній індекс інфляції за період з січня  2006р. по жовтень  2007 р.) –25424,10 грн.), - по заборгованості за  накладною № 442 від 09.11.2005р.  за період з 17.10.2007р. по  07.02.2008р. (дата часткового погашення заборгованості) – 1800,58 грн. (24332,14 грн. х 1,074 (середній індекс інфляції за період з листопада  2007р. по січень   2008 р.) –24332,14 грн.), - по заборгованості за  накладною № 442 від 09.11.2005р.  за період з 08.02.2008р. по  18.08.2008р. (дата часткового погашення заборгованості) – 2590,53 грн. (22332,14 грн. х 1,116 (середній індекс інфляції за період з лютого  2008р. по серпень  2008 р.) –22332,14 грн.), - по заборгованості за  накладною № 442 від 09.11.2005р.  за період з 19.08.2008р. по  08.07.2009р. (дата часткового погашення заборгованості) – 3349,15 грн. (21332,14 грн. х 1,157 (середній індекс інфляції за період з вересня  2008р. по червень   2009 р.) –21332,14 грн.), - по заборгованості за  накладною № 442 від 09.11.2005р.  за період з 01.08.2009р. по  25.01.2010р. – 557,94 грн. (10332,14 грн. х 1,054 (середній індекс інфляції за період з серпня  2009р. по січень   2010 р.)) –10332,14 грн.), - по заборгованості за накладною № 359 від 30.11.2005р. за період з 17.01.2006р. по 25.01.2010р. – 24569,97 грн. (30789,44 грн. х 1,798 (середній індекс інфляції за період з лютого 2006р. по січень   2010 р.)) –30789,44 грн.), - по заборгованості за накладною № 81 від 07.03.2006р. за період з 20.04.2006р. по 25.01.2010р. – 7747,39 грн. (9945,30 грн. х 1,779 (середній індекс інфляції за період з травня 2006р. по січень   2010 р.)) –9945,30 грн.), - по заборгованості за накладною № 123 від 06.04.2006р. за період з 24.05.2006р. по 25.01.2010р. –12814,34  грн. (16642 грн. х 1,770 (середній індекс інфляції за період з червня 2006р. по січень   2010 р.)) –16642 грн.). Таким чином, витрати від інфляції повинні становити  59709,65 грн. Водночас враховуючи, що позивачем в межах даної справи висуваються вимоги про стягнення з відповідача витрат від інфляції у сумі 59139,65 грн., а також за відсутності у суду повноважень самостійно  виходити за межі позовних вимог, суд вважає правомірним задовольнити вимоги позивача про стягнення з ТОВ „Дунайська стівідорна компанія” витрат від інфляції  в заявленому  ТОВ „Армсервіс” розмірі - у сумі 59139,65 грн. Крім того, у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив  виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити також три проценти річних від простроченої суми. З огляду на викладене,  ТОВ „Армсервіс” було нараховано до сплати ТОВ „Дунайська стівідорна компанія” 9939,64 грн. 3% річних з прострочених сум. Проаналізувавши розрахунок 3% річних, доданий позивачем до позовної заяви /а.с. 32/, суд вважає за необхідне звернути увагу ТОВ „Армсервіс” на невірне визначення ним при здійсненні розрахунку 3% річних кількості днів прострочення та невірне визначення моменту виникнення зобов'язань. З огляду на викладене, вірний  розмір цих нарахувань становить 9399,78 грн., а саме: -  по заборгованості за  накладною № 442 від 09.11.2005р.  за період з 22.12.2005р. по  16.10.2007р. (дата часткового погашення заборгованості) – 1387,53 грн. (25424,10 грн. х  3%/(365х100%) х 664 днів);   - по заборгованості за  накладною № 442 від 09.11.2005р.  за період з 17.10.2007р. по  07.02.2008р. (дата часткового погашення заборгованості) – 227,99 грн. (24332,14 грн. х  3%/(365х100%) х 114 днів);   - по заборгованості за  накладною № 442 від 09.11.2005р.  за період з 08.02.2008р. по  18.08.2008р. (дата часткового погашення заборгованості) – 354,26 грн. (22332,14 грн. х  3%/(365х100%) х 193 днів);   - по заборгованості за  накладною № 442 від 09.11.2005р.  за період з 19.08.2008р. по  08.07.2009р. (дата часткового погашення заборгованості) – 568,08 грн. (21332,14 грн. х  3%/(365х100%) х 324 днів);   - по заборгованості за  накладною № 442 від 09.11.2005р.  за період з 09.07.2009р. по  31.07.2009р. (дата часткового погашення заборгованості) – 28,98 грн. (15332,14 грн. х  3%/(365х100%) х 23 днів);   - по заборгованості за  накладною № 442 від 09.11.2005р.  за період з 01.08.2009р. по  25.01.2010р. – 150,31 грн. (10332,14 грн. х  3%/(365х100%) х 177 днів);   - по заборгованості за накладною № 359 від 30.11.2005р. за період з 17.01.2006р. по 25.01.2010р. – 3720,04 грн. (30789,44 грн. х  3%/(365х100%) х 1470 днів), - по заборгованості за накладною № 81 від 07.03.2006р. за період з 20.04.2006р. по 25.01.2010р. – 1125,59 грн. (9945,30 грн. х  3%/(365х100%) х 1377 днів), - по заборгованості за накладною № 123 від 06.04.2006р. за період з 24.05.2006р. по 25.01.2010р. –1837  грн. (16642 грн. х  3%/(365х100%) х 1343 днів). З огляду на викладене, враховуючи неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань за договором № 4/1Т від 11.01.2005р.,  позов в частині вимог про стягнення 3% річних  у  розмірі 9939,64 грн.  слід задовольнити частково в сумі  9399,78 грн. Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Підсумовуючи все наведене вище, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення позову ТОВ „Армсервіс” частково  в сумі 143834,52 грн. Таким чином, з відповідача слід стягнути на користь ТОВ „Армсервіс” основний борг у розмірі 67708,88 грн.,  інфляційні витрати  у сумі 59139,65 грн., пеню у розмірі 7586,21 грн.,  3% річних в розмірі 9399,78 грн. відповідно до ст.ст. 11, 509, 525, 526, 549, 611, 615, 617, 625, 629, 692, 712 ЦК України, ст. 193, 232 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р. №543/96-ВР. Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу також слід віднести на рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог згідно із ст. 44, ч. 3 ст. 49 ГПК України. Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 549, 611, 615, 617, 625, 629, 692, 712 ЦК України, ст. 193, 232 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р. №543/96-ВР, ст. ст. 32, 33, 44, 49,  75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, - ВИРІШИВ: 1.          Позов задовольнити частково. 2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Дунайська стівідорна компанія” /68335, Одеська область, Кілійський район, м. Вілково, вул.. Придунайська, 2, п/р 26009964866438 в ТОБО м. Ізмаїл ОФ ПУМБ, МФО 328191, код ЄДРПОУ 30671134/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Армсервіс” /  65078, м. Одеса, вул.. Терешкової, 27, корп. 4, п/р 26004219111 в ВАТ „МТБ”, МФО 328168,  код ЄДРПОУ 22497917/ основний борг у сумі 67708 грн. 88 коп. /шістдесят сім тисяч сімсот вісім грн.. 88 коп./,   витрати від інфляції в сумі 59139   грн. 65 коп. / п'ятдесят дев'ять тисяч сто тридцять дев'ять  грн.. 65 коп./, 3% річних в розмірі 9399  грн. 78 коп. / дев'ять тисяч триста дев'яносто дев'ять грн.. 78 коп./, пеню в сумі 7586  грн. 21 коп. / сім тисяч п'ятсот вісімдесят шість  грн.. 21 коп./,  1438  грн. 35 коп. / одна тисяча чотириста тридцять вісім грн. 35  коп./ - держмита; 221 грн. 87  коп. / двісті двадцять одна грн. 87 коп./ - витрат на ІТЗ судового процесу. Наказ видати.      Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України. Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься, протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.       Рішення підписане 25.05.2010р. Суддя                                                                                       Желєзна С.П.