Рішення

від 09.09.2015 по справі 917/1370/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua Р І Ш Е Н Н Я ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         09.09.2015 р.                                                                      Справа № 917/1370/15 За позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (вул. Комарова, буд. 2а, м. Полтава, 36008) до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Втормет-Полтава" (вул. Пушкіна, буд. 133, м. Полтава,  36014)          про стягнення 17313,62 грн.                                                                       Суддя Безрук Т. М. Представники: від позивача: Міняйло Г.Ю. від відповідача:  Кравченко Л.П. Розглядається позовна заява про стягнення 17313,62 грн., у  тому числі 8000,00 грн. - основного боргу за теплову енергію, поставлену  за  договором № 3822 від 30.06.2014 р., 8000,00 грн. - пені, 117,56 грн. - 3 % річних, 1196,06 грн. - інфляційних. Позивач листом від 04.08.2015р. повідомив про сплату відповідачем 8000,00 грн. основного боргу, провадження у справі  в цій частині прохає припинити, в іншій частині вимог – позов підтримує повністю. Відповідач у відзиві посилається на те, що позивачем при обчисленні пені не враховано шестимісячний строк нарахування, визначений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України; також прохає зменшити розмір пені та штрафних санкцій, оскільки заборгованість відповідачем сплачена повністю і позивач не поніс збитків. В судовому засіданні 09.09.2015р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України. Розглянувши матеріали справи, суд встановив: 23.06.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Втормет-Полтава» звернулося до позивача з пропозицією про укладення договору на відпуск на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води по офісному приміщенню по вул. Пушкіна, 133, у м. Полтаві (а.с.15). 30.06.2014р. між ОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" (позивачем) та ТОВ  «Втормет-Полтава» (відповідачем) укладено договір на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 3822 від  (далі - Договір); (а.с.12-14). Відповідно до п.1 даного Договору позивач (теплопостачальна організація) зобов'язався  постачати теплову енергію у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення приміщень споживача (відповідача) до межі розподілу балансової належності теплової мережі будівель відповідача (нежитлове приміщення по вул. Пушкіна, 133. Згідно п. 25 Договору він укладений по 31.12.2019р. і вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення його строку не надійде заяви від однієї із сторін про відмову від цього договору. Доказів про припинення строку дії договору сторони суду в порядку ст. 33 ГПК України не надали, отже договір є діючим. В п. 17 Договору встановлено, що розрахунки за відпущену теплову енергію  проводяться відповідно до тарифів, встановлених уповноваженим органом. Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, від 16.05.2014р. № 524 встановлено для ОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" тариф на теплову енергію для потреб інших споживачів – 1013,65 грн./Гкал (без ПДВ); (а.с.18). Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 27.02.2015р. № 283 встановлено для ОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" тариф на теплову енергію для потреб інших споживачів – 1691,29 грн./Гкал (без ПДВ); (а.с.19). Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 31.03.2015р. № 1120 встановлено для ОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" тариф на теплову енергію для потреб інших споживачів – 1465,58 грн./Гкал (без ПДВ); (а.с.20). Згідно з п. 18 Договору кінцевий розрахунок вартості спожитої теплової енергії, проводиться споживачем не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим на підставі виписаного рахунку. За п. 19 Договору факт отримання споживачем теплової енергії фіксується щомісячно актом приймання-передачі теплової енергії, який складається сторонами. У разі неповернення споживачем акту у вказаний термін, він вважається оформленим і підтверджує факт надання споживачу теплової енергії. На виконання умов Договору за період жовтень 2014р. – квітень 2015р. позивач поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 38132,82 грн. На оплату наданих послуг позивачем виписані відповідачу відповідні рахунки за № АВ-9292 від 31.10.2014р., № АВ-10966 від 30.11.2014р., № АВ-12581 від 31.12.2014р., № АВ-629 від 31.01.2015р., № АВ-2154 від 28.02.2015р., № АВ-3719 від 31.03.2015р., № АВ-5220 від 27.04.2015р. Відповідачу були виписані відповідні акти приймання-передачі теплової енергії № АВ-15310 від 31.10.2014р., № АВ-18514 від 30.11.2014р., № АВ-21681 від 31.12.2014р., № АВ-1249 від 31.01.2015р., № АВ-4279 від 28.02.2015р., № АВ-7532  від 31.03.2015р., № АВ-10505 від 30.04.2015р. Дані акти підписані позивачем без зауважень. Факт направлення вказаних рахунків та актів відповідачу підтверджується реєстрами доставки рахунків та актів приймання-передачі теплової енергії за жовтень 2014р. - квітень 2015р. За отриману теплову енергію відповідач розрахувався частково, сплативши 30132,82 грн., що підтверджується розрахунком позивача (а.с.8). Заборгованість в сумі 8000,00 грн. відповідачем на дату подачі позову не була оплачена. Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)  зобов'язання повинні виконуватися належним чином і одностороння відмова від виконання зобов'язання  не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч.1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі – енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечувати безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України від 02.06.2005р. № 2633-IV “Про теплопостачання” споживач повинен щомісячно  здійснювати   оплату теплопостачальній  організації  за   фактично   отриману   теплову енергію. У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку (ч.6 ст. 25 Закону № 2633). Відповідач в порушення умов Договору оплату спожитої теплової енергії в установлений строк не провів. Після звернення позивача з даним позовом до суду (згідно штампу канцелярії – 02.07.2015р.), відповідач оплатив 8000,00 грн. заборгованості за платіжними дорученнями від 07.07.2015р. № У0000017838, від 08.07.2015р. № У0000017980, від 10.07.2015р. № У0000018121. Зазначене підтверджується випискою з рахунку обліку по контрагенту, бухгалтерською довідкою позивача від  04.08.2015р. № 29-01/6420. Зазначене свідчить про відсутність предмету спору у справі в цій частині. Отже, провадження у справі  в частині стягнення 8000,00 грн. основного боргу підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України. Згідно ч. 3 ст. 1 Закону України № 686-ХІV від 20.05.1999 року "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання при будинкових територій" (із змінами і доповненнями) за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню у розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100%  боргу. Відповідно до п. 20 Договору у випадку несплати у вказані строки застосовується пеня в розмірі 1,0 % за кожен день прострочення платежу, але не більше 100% боргу згідно Закону України “Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне винесення плати за спожиті комунальні послуги” № 686-ХІ від 20.05.1999р., а також стягується 3 % річних з простроченої суми та інфляційні втрати згідно ст. 625 ЦК України. Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 16 квітня 2013 р. у справі № 3-6гс13 (справа № 18/957/12) нормою частини 1 статті 1 Закону України “Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій” встановлено законну неустойку за порушення грошового зобов'язання у сфері відносин з надання житлово-комунальних послуг - пеня в розмірі 1,0 % за кожний день прострочки платежу, але не більше 100 % боргу. Кредитор має право на стягнення цієї законної неустойки у тому числі й за відсутності у договорі умови про неустойку. В ч. 3 ст. 82 ГПК України зазначено, що обираючи при прийнятті рішення правову норму, що підлягатиме застосуванню до спірних правовідносин, господарський суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, які викладені у рішеннях, прийнятих за результатом розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 11116 цього Кодексу. Враховуючи факт прострочення оплати позивачем заявлено до стягнення 8000,00 грн. пені за період  15.11.2014р. – 14.06.2015р. Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано  його початок. При цьому суд зазначає, що за умовами договору оплата проводиться споживачем не пізніше 15 числа місяця наступного за розрахунковим. Також, за ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. З врахуванням викладеного, пеня підлягає нарахуванню за періоди 18.11.2014р.-04.12.2014р., 16.12.2014р. – 12.01.2015р., 16.01.2015р. – 16.03.2015р., 17.02.2015р. – 16.04.2015р., 17.03.2015р. – 12.06.2015р., 16.04.2015р. – 14.06.2015р., 16.05.2015р. – 14.06.2015р.  Проте визначена позивачем сума пені не перевищує суму боргу та визначену судом належну до сплати суму пені (розрахунок суду залучено до справи). Посилання відповідача у відзиві на те, що при обчисленні пені позивач перевищив шестимісячний строк її нарахування, що визначено ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, судом відхиляються, оскільки пеня нараховувалася відповідачем окремо по кожному зобов'язанню в межах визначених вказаною нормою строків.   Таким чином, пеня нарахована позивачем правомірно. Пунктом 1 ст. 233 ГК України визначено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Згідно роз'яснень Вищого господарського суду України, викладених у п. 3.17.4. постанови Пленуму від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших, передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом. У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Враховуючи те, що 1) протягом розгляду справи відповідачем було здійснено повну оплату заборгованості; 2) термін прострочень сплати основного боргу є  незначним (не перевищує декілька місяців); 4)  заявлений розмір пені значно перевищує розмір збитків позивача; 5) беручи до уваги  майновий стан сторін,  які беруть участь у зобов'язанні, керуючись ч. 2 ст. 233 ГК України, п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України суд  прийшов до висновку про наявність виключних обставин, які дають підстави для зменшення розміру пені на 50 % - до 4000,00 грн. Дана сума, на думку господарського суду, є достатньою мірою відповідальності для відповідача за порушення умов договору та несвоєчасну оплату. Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.           На підставі ст. 625 ЦК України позивачем заявлено до стягнення 1196,06 грн. – інфляційних за період лютий 2015р. - травень 2015р., 117,56 грн. – 3% річних за період 15.11.2014р. – 14.06.2015р. При цьому слід зазначити, що річні підлягають нарахуванню з 18.11.2014р. протягом періодів, казаних судом вище. Проте заявлена позивачем сума річних не перевищує визначену судом належну до сплати суму річних (розрахунок суду залучено до справи). Після перевірки правильності нарахування інфляційних судом встановлено, що позивачем було допущено арифметичну помилку, і сума інфляційних становить 1196,05 грн. Таким чином, позов в частині стягнення 8000,00 грн. пені, 1196,05 грн. інфляційних та 117,56 грн. річних слід задовольнити. У позові в частині стягнення 0,01 грн. інфляційних слід відмовити в зв'язку з арифметичною помилкою позивача при їх обчисленні. Судові витрати по справі згідно ч. 2 ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача. В разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, на підставі ст. 117 ГПК України. Керуючись ст. ст. 49, 80 (п.1-1), 82, 83 (п.3), 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд                                                          Вирішив: 1. Позов задовольнити частково. 2. Зменшити належний до стягнення розмір пені на 50 %. 3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Втормет-Полтава" (вул. Пушкіна, буд. 133, м. Полтава,  36014; ідентифікаційний код 36121048) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (м. Полтава, вул. Комарова, 2а, ідентифікаційний код 03338030) 4000грн. 00 коп. пені, 1196грн.  05 коп.  інфляційних, 117грн.  56 коп. річних, 1827грн. 00 коп. витрат з оплати судового збору. Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили. 3. Припинити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 8000,00 грн. основного боргу. 4. В іншій частині – у позові відмовити. Повне рішення складено та  підписано: 10.09.2015р. Суддя                                                                                     Безрук Т. М.