Рішення

від 09.08.2011 по справі 5023/5851/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" серпня 2011 р. Справа № 5023/5851/11

вх. № 5851/11

Суддя господарського суду Аюпова Р.М.

при секретарі судового засідання Павленко А.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (особисто) відповідача - ОСОБА_2І,. дов від 29.06.2011 р. 3-ї особи ОСОБА_3О,. дов. № 2 від 07.07.2011 р.

розглянувши справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, с. Пісочин

до Пісочинської селищної ОСОБА_2 с. Пісочин 3-я особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Інспекція ДАБК у Харківській області , м. Харків

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Позивач –ФОП ОСОБА_1 . звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача –Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області в якій просить суд: 1) Визнати дійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень №№ І-ХVІІІ загальною площею 293 кв.м. підвального поверху першої блок-секції в будинку літ. А-9 по вул. Квартальній, 8/8 сел. Пісочин Харківського району Харківської області від 12 квітня 2003 року; 2) визнати за позивачем право власності на нежитлові приміщення №№ І-ХVІІІ загальною площею 293 кв.м. підвального поверху першої блок-секції в будинку літ. А-9 по вул. Квартальній, 8/8 сел. Пісочин Харківського району Харківської області.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18 липня 2011 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 01 серпня 2011 року об 11:20 год. Також зазначеною ухвалою залучено до участі у справі за ініціативою суду в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Інспекцію ДАБК у Харківській області.

У призначеному судовому засіданні позивач позов підтримував та наполягав на його задоволенні, через канцелярію суду надав додаткові документи (вх. № 19226), які долучені до матеріалів справи.

          Відповідач у судовому засіданні виклав свою правову позицію щодо предмету спору та зазначив, що ДП «Комунальник» укладаючи договір купівлі-продажу спірного майна мав право розпоряджатися цим майном, у тому числі передавати його третім особам. Також надав довідку (вих. № 1814 від 09.08.2011 р.), в якому повідомив, що спірне нерухоме майно на балансі Пісочинської селищної ради не значиться, не перебуває у власності теритріальної громади селища Пісочин.

Третя особа - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області у судовому засіданні надала відзив по справ (вх. № 14981), в якому просить суд розглянути справу за відсутністю третьої особи відповідно до вимог діючого законодавства. Надані пояснення судом долучені до матеріалів справи.

Присутній в судовому засіданні 09 серпня 2011 року позивач вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представників відповідачів та третьої особи.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Перша блок-секція житлового багатоквартирного будинку за адресою Харківська область, Харківський район, смт Пісочин, вул. Квартальна, 8/8 на 36 квартир трьох-секційного будинку №10 була по будована та прийнята до експлуатації згідно до акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту від 24 жовтня 2000 року. Даний акт зареєстровано інспекцією ДАБК за №52 від 04.01.2001 року та затверджено розпорядженням №452 від 30 жовтня 2000 року Харківської районної державної адміністрації.

Розпорядженням №413 від 10 жовтня 2001 року Харківської райдержадміністрації «Про внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації за №452 від 30 жовт ня 2000 року» було прийнято рішення про оформлення права власності на блок-секцію №1 в житловому будинку №8/8 по вул. Квартальній в смт Пісочин в цілому на ім'я ДП «Ко мунальник». Право власності на блок-секцію в будинку було зареєстроване в КП «Харків ське районне бюро технічної інвентаризації» за реєстровим №101 у реєстровій книзі №1 від 12 листопада 2001 року, про що було видане свідоцтво про право власності.

Таким чином, Дочірнє підприємство «Комунальник» акціонерного товариства «Куряжський домобудівельний комплекс» з 12 листопада 2001 року було власником означеної вище блок секції.

Реалізуючі своє право власності, ДП «Комунальник» АТ «Куряжський домобудівельний комплекс» 12 квітня 2003 року уклав з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (позивачем по справі) договір купівлі –продажу, відповідно до умов якого, ДП «Комунальник» АТ «Куряжський домобудівельний комплекс» передає, а позивач ( ФОП ОСОБА_1І.) приймає та сплачує вартість нежитлових приміщень №№ І-ХVІІІ загальною площею 293 кв.м., які розташовані в підвальному поверсі першого під'їзду будинку літ. А-9 по вул. Квартальній, 8/8 смт. Пісочин Харківського району Харківської області.

Право власності на передане за зазначеним договором майно було зареєстровано за Дочірнім підприємством «Комунальник» Акціонерного товариства «Куряжський домобудівельний комплекс» на підставі свідоцтва про право власності виданого Харківською РДА 12.11.2001 року.

Факт передачі вказаних приміщень підтверджується актом приймання-передачі від 12 квітня 2003 року, з якого вбачається, що продавець- ДП «Комунальник» АТ «Куряжський домобудівельний комплекс» передав, а покупець - Фізична особою-підприємцем ОСОБА_1 прийняв нежитлові приміщення №№ І-ХVІІІ загальною площею 293 кв.м., які розташовані в підвальному поверсі першого під'їзду будинку літ. А-9 по вул. Квартальній, 8/8 смт. Пісочин Харківського району Харківської області. Окрім того, даним актом встановлено, що покупець сплатив повну вартість зазначеного приміщення. Зазанчений акт підписаний сторонами договору купівлі-продажу та скріплений печаткою продавця. Також, факт оплати спірних приміщень підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 615 від 12.04.2003 року, відповідно до якого, позивач сплатив ДП «Комунальник» на підставі договору від 12.04.2003 року суму 10000,00 грн.

Відповідно до ОСОБА_3 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 30.06.2011 року, стан юридичної особи - ДП «Комунальник» АТ «Куряжський домобудівельний комплекс» припинено.

Як зазначає позивач, з квітня 2003 року він вільно користується отриманими за спірним договором купівлі-продажу приміщеннями, для оформлення права власності звертався до Пісочинської селищної ради та Харківського РБТІ, однак йому відмовлено в державній реєстрації права власності, що і стало підставою позивачу для звернення з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

Відповідно п. 4 Прикінцевих положень Цивільного кодексу України, цивільні відносини, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, які виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Таким чином, до відносин, які виникли на момент укладання договору купівлі-продажу від 12 квітня 2003 року застосовуються положення Цивільного кодексу УРСР 1963 року.

Статтею 224 Цивільного кодексу УРСР передбачено, що за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 225 Цивільного кодексу УРСР передбачено, що право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові. Якщо продавець майна не є його власником, покупець набуває права власності лише в тих випадках, коли згідно з статтею 145 цього Кодексу власник не вправі витребувати від нього майно.

Статтею 228 Цивільного кодексу УРСР встановлено, що продаж майна провадиться за цінами, що встановлюються за погодженням сторін, якщо інше не передбачено законодавчими актами.

У відповідності до ст. 128 Цивільного кодексу УРСР (який діяв на дату укладання договору купівлі-продажу від 12.04.2003 року) право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Цивільним кодексом України, який вступив в дію з 01.01.2004 року встановлено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації (ст. 657 Цивільного кодексу України).

Проте, нормами Цивільного кодексу УРСР (який діяв на дату укладання договору купівлі-продажу від 12.04.2003 року) не було передбачено обов'язкове нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна.

Враховуючи, що договір купівлі-продажу від 12 квітня 2003 року містить всі істотні умови договору купівлі-продажу, передбачені Цивільним кодексом УРСР, продавець - ДП «Комунальник» АТ «Куряжський домобудівельний комплекс» (який був власником приміщень, що продавались на підставі свідоцтва на право власності від 12.11.2001 року) передав, а покупець - Фізична особою-підприємцем ОСОБА_1 прийняв нежитлові приміщення №№ І-ХVІІІ загальною площею 293 кв.м., які розташовані в підвальному поверсі першого під'їзду будинку літ. А-9 по вул. Квартальній, 8/8 смт. Пісочин Харківського району Харківської області, про що свідчить наявний в матеріалах справи акт прийому-передачі від 12 квітня 2003 року, окрім того, позивач сплатив вартість переданих йому за договором купівлі-продажу від 12.04.2003 року приміщень, про що свідчить квитанція до прибуткового касового ордеру № 615 від 12.04.2003 року, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо визнання договору купівлі-продажу від 12.04.2003 року дійсним є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.          

Цивільний кодекс України виділяє декілька способів набуття права власності.

Згідно ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, а відповідно до ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 144, 147 Господарського кодексу України майнові права суб'єкта господарювання права підлягають захисту, в тому числі шляхом їх визнання.

Так, відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності, зокрема, є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За приписами ст. 317 цього Кодексу власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

При цьому, якщо майно знаходиться у володінні позивача, його право на майно захищається презумпцією правомірності фактичного володіння.

Ст. 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Суд зазначає про те, що згідно зі ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; відповідно ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, у тому числі це стосується і нерухомого майна; право власності набувається у порядку, визначеному законом; ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, передбачено, що кожна фізична особа або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до ст. 128 Цивільного кодексу УРСР (який діяв на дату укладання договору купівлі-продажу від 12.04.2003 року) право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до статті 391 Цивільного Кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Як вбачається з наданого відповідачем відзиву на позов (вх. № 14629), а також підтверджується матеріалами справи, перша блок-секція на 36 квартир житлового будинку по вул. Квартальна, 8/8 розташована на землях житлової та громадської забудови в межах селища Пісочин.

Земельна ділянка, на якій розташовано будинок із спірними приміщеннями, на підставі ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України є комунальною власністю та перебуває в розпорядженні територіальної громади селища Пісочин в особі Пісочинської селищної ради. Розміщення спірних приміщень в складі житлового будинку комунальної форми власності на земельній ділянці по вул. Квартальна, 8/8 не порушує права Пісочинської селищної ради як землекористувача.

Відповідач зазначає, що в зв'язку з тим, що ДП «Комунальник» був власником означених приміщень згідно до свідоцтва про право власності від 10.10.2001 р. №413, у зв'язку з чим, ДП «Комунальник» мав право розпоряджатися спірним майном, в тому числі передавати його третім особам.

З довідки Пісочинської селищної ради Харківської області вбачається, що спірні приміщення - нежитлові приміщення №№ І-ХVІІІ загальною площею 293 кв.м. підвального поверху першої блок-секції в будинку літ. А-9 по вул. Квартальній, 8/8 сел. Пісочин Харківського району Харківської області не знаходяться у власності територіальної громади селища Пісочин.

Відповідно до довідки Харківського районного бюро технічної інвентаризації № Я-589 від 03.08.2011 року, на даний час право власності на блок-секцію № 1 (крім приватизованих квартир) в будинку № 8/8 по вул.. Квартальній і смт Пісочин зареєстровано за Дочірнім підприємством «Комунальник» Акціонерного товариства «Куряжський домобудівельний комплекс» на підставі свідоцтва про право власності виданого Харківською РДА 12.11.2001 року.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене те, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про визнання договору купівлі-продажу 12 квітня 2003 року дійсним та про визнання права власності є обґрунтованими, такими, що визнані відповідачем, тому підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Приймаючи до уваги, що позивач не наполягає на стягненні з відповідача судових витрат, суд вважає, що витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на позивача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.41,124,129 Конституції України, ст.ст. 16, 220, ст. 328, ст. 391, 392 Цивільного кодексу України статтями 4-2,4-3, 12, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати дійсним договір купівлі - продажу нежитлових приміщень №№ І-ХVІІІ загальною площею 293 кв.м. підвального поверху першої блок-секції в будинку літ. А-9 по вул. Квартальній, 8/8 сел. Пісочин Харківського району Харківської області, укладений 12 квітня 2003 року між Дочірнім підприємством «Комунальник» Акціонерного товариства «Куряжський домобудівельний комплекс» (код 30639525) та Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1);

Визнати за Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1; місце проживання: 62416, Харківська обл.., Харківський район, сел.. Пісочин, вул.. Спортивна, 90) право власності на нежитлові приміщення №№ І-ХVІІІ загальною площею 293 кв.м. підвального поверху першої блок-секції в будинку літ. А-9 по вул. Квартальній, 8/8 сел. Пісочин Харківського району Харківської області.

Суддя Аюпова Р.М.

Рішення оформлено згідно з вимогами ст. 84 ГПК України

та повний текст рішення складено та підписано 09 серпня 2011 року

справа № 5023/5851/11