Рішення

від 26.02.2013 по справі 5027/925/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "26" лютого 2013 р.           Справа № 5027/925/2012. За позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Технік Енерджі”, м. Київ до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Припруття”, смт. Лужани Кіцманського району Чернівецької області про стягнення заборгованості та штрафних санкцій на загальну суму 106  340,92 грн. Суддя   Гурин М.О. Представники: від позивача – не з'явився від відповідача – Пожидаєва Ю.Д., представник за довіреністю від 16.01.2013 р. СУТЬ СПОРУ: товариство з обмеженою відповідальністю “Технік Енерджі” звернулось з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Припруття” про стягнення заборгованості та штрафних санкцій на загальну суму 106  340,92 грн., в тому числі: 59  952,00 грн. основного боргу, 11  396,08 грн. пені, 22  540,19 грн. 30 процентів річних, 462,25 грн. інфляційних та 11  990,40 грн. штрафу. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач, всупереч укладеного між сторонами договору купівлі-продажу №ТП/20-0004 від 23.02.2011 р., не виконав свої договірні зобов'язання по оплаті товару, що призвело до виникнення заборгованості. Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 12.12.2012 р. порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 27.12.2012 р. Ухвалами господарського суду Чернівецької області розгляд справи неодноразово відкладався. 18.02.2013 р. господарським судом Чернівецької області від представника позивача отримано заперечення на відзив в якому останній просить розглянути спір за наявними матеріалами без участі представника та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. У судове засідання представник позивача не з'явився, хоча сторони належним чином були повідомлені про день та час розгляду справи. Представник відповідача заперечувала проти задоволення позову, поряд з цим надала платіжні доручення №33 від 11.02.2013 р. та №46 від 25.02.2013 р. на загальну суму 15  000,00 грн. у підтвердження часткового погашення боргу після порушення провадження у справі. Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, встановивши фактичні обставини у справі, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив таке. Як свідчать матеріали справи 23.02.2011 р. між сторонами було укладено договір купівлі-продажу №ТП/20-0004, у відповідності до умов якого цей договір визначає умови купівлі-продажу товару (насіння) на умовах відтермінування платежу (п. 1.1. договору). Пунктом 1.2 Договору встановлено, що предметом цього договору є товар, який належить продавцю (позивачу по справі) на момент укладення договору або буде набутий продавцем (відповідачем по справі) у майбутньому. Відповідно до п. 2.1 Договору асортимент товару, його кількість, ціна визначаються у додатках до даного Договору, які є його невід'ємною частиною та/або накладних документах на відпуск товару. Згідно з п. 2.2. даного Договору всі рахунки та накладні документи, що виписані в період дії даного договору є його невід'ємною частиною. В п. 2.3 Договору сторони визначили, що загальна сума даного договору визначається сукупністю додатків та/або накладних документах на відпуск товару (видаткових накладних), які підписані у період дії даного договору. Сторони пунктами 3.1., 4.7. Договору передбачили, що товар може передаватися покупцю партіями. Право власності на товар, а також ризик випадкового знищення або пошкодження товару переходить до покупця після передачі товару та підписання відповідних документів (накладних), що свідчать про прийом покупцем товару. Пунктом 5.5. Договору сторони погодили порядок розрахунків, а саме, оплата товару згідно даного договору проводиться наступним чином: - 10 % від вартості Товару попередньо оплачується покупцем в строк до 05.03.2011 року; - 30 % від вартості Товару оплачується покупцем в строк до 22.08.2011 року; - 60 % від вартості Товару оплачується покупцем в строк до 30.09.2011 року. Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору. Згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Позивач прийняті на себе договірні зобов'язання виконав належним чином, поставивши відповідачу товар за видатковою накладною №ТП/20-0006 від 25.04.2011 року на загальну суму 76  052,00 грн., відповідач в свою чергу товар отримав, про що свідчить його підпис та печатка підприємства, проте, оплату в строки, встановлені п. 5.5 договору купівлі-продажу №ТП/20-0004 від 23.02.2011 року не виконав належним чином, сплативши позивачу до порушення провадження у справі лише кошти у сумі 16  100,00 грн., що підтверджується копіями банківських виписок (а.с. 24-25) та не заперечується представником відповідача у судовому засіданні. Внаслідок вищевказаного у відповідача виникла заборгованість у сумі 59  952,00 грн. Поряд з цим, після порушення провадження у справі відповідачем погашено частково суму основного боргу а саме 15  000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №33 від 11.02.2013 р. та №46 від 25.02.2013 р. Таким чином, станом на день розгляду справи основний борг становить 44  952,00 грн. У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. З огляду на вищевикладене, провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 15  000,00 грн. підлягає припиненню за відсутністю предмета спору між сторонами. В частині стягнення основного боргу в сумі 44  952,00 грн. – позов підлягає задоволенню оскільки, позивачем доведено невиконання відповідачем договірного зобов'язання по оплаті поставленого товару. Відповідно до ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції. Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Згідно п. 8.2. Договору сторони погодили, що за прострочення виконання зобов'язання покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення. Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. В пункті 8.3. договору сторони домовились, проте, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій становить п'ять років з моменту підписання даного договору. Крім цього, сторони домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання за цим договором, здійснюються протягом п'яти років з моменту підписання даного договору. За прострочення строків сплати вартості поставленого товару, передбачених договором, позивачем нарахована пеня у відповідності до пункту 8.2., 8.3. Договору в сумі 11  396,08 грн. за період з 01.10.2011 р. по листопад 2012 р., яка є обґрунтованою та підлягає задоволенню. Згідно ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Пункт 8.6. Договору сторони погодили, що відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України сторони дійшли згоди, що покупець у випадку прострочення оплати товару за користування коштами продавця сплачує на користь останнього 30% річних. Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати за період з з 01.10.2011 р. по листопад 2012 р. становлять 462,25 грн., а 30 процентів річних за той самий період складають 22  540,19 грн. Перевіривши правильність розрахунку інфляційних витрат та 30 процентів річних, суд встановив, що вони нараховані правомірно. З огляду на умови п. 8.4 вищенаведеного Договору, а також враховуючи наявні порушення з боку відповідача щодо оплати товару, суд вірно вважає, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 20 % штрафу в розмірі 11  990,40 грн. за прострочення виконання зобов'язання обґрунтованими та підлягаючими задоволенню. Згідно з частиною першою статті 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Статтею 48 ГПК України встановлено, що витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України “Про адвокатуру”. Згідно із ст. 12 Закону України “Про адвокатуру”, оплата праці адвоката здійснюється згідно угоди між громадянином чи юридичною особою та адвокатським об'єднанням або адвокатом. Як свідчать матеріали справи, 22.11.2012 року ТОВ “Технік Енерджі” (Замовник) та ФОП (адвокатом) Бонтлаб В.В. укладений Договір про надання адвокатських (правових) послуг №27/2012, предметом якого є надання адвокатом комплексу адвокатських правових послуг щодо аналізу правовідносин між Замовником та відповідачем по справі які виникли на підставі договору №ТП/20-0004 (спірний договір). В пункті 3.1. договору сторони встановили, що вартість виконання передбачених цим договором комплексу правових послуг визначається в розмірі 3  400,00 грн. Згідно платіжного доручення №329 від 26.11.2012 р. адвокат Бонтлаб В.В. отримав від позивача 3  400,00 грн. за надання адвокатських послуг. Однак, враховуючи те, що розмір адвокатських послуг є явно завищеним, оскільки адвокат Бонтлаб В.В. отримав дані кошти фактично тільки за підготовку та подання позову до суду без забезпечення представництва позивача у суді, суд, враховуючи вимоги постанови КМУ від 27.04.2006 р. №590 “Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави”, вважає за необхідне обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи та прийшов до висновку, що позов в частині стягнення витрат на оплату послуг адвоката підлягає частковому задоволенню, а саме стягненню підлягають витрати на оплату послуг адвоката в сумі 960,00 грн. В частині стягнення 2  440,00 грн. витрат – позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв'язку з необґрунтованістю. Судові витрати у даній справі покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме стягненню підлягає 1  889,80 грн. судового збору. Щодо стягнення 310,20 грн. судового збору, суд зазначає наступне. Пунктом 5 ч.1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір” встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі. У п. 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 25.08.2011 р. № 01-06/1175/2011 визначено, що статтею 7 Закону України “Про судовий збір” врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору, в тому числі визначено підстави такого повернення, яке здійснюється за ухвалою суду. Зокрема, сума судового збору підлягає поверненню у випадках, зазначених в тому числі й в частині першій статті 80 Господарського процесуального кодексу України (припинення провадження у справі). З огляду на вищезазначене, судовий збір в сумі 310,20 грн., який сплачений позивачем за платіжним дорученням №328 від 26.11.2012 р., що знаходиться в матеріалах справи, слід повернути позивачу з Державного бюджету України. На підставі викладеного, керуючись ст. 49, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд В И Р І Ш И В : 1. Позов задовольнити частково. 2. Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Припруття” (вул. Центральна, 37, смт. Лужани Кіцманського району Чернівецької області, код 03801752) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Технік Енерджі” (вул. Ямська, 28А, м. Київ, код 35076670) 44  952,00 грн. основного боргу, 11  396,08 грн. пені, 22  540,19 грн. 30 % річних, 462,25 грн. інфляційних, 11  990,40 грн. штрафу, 960 грн. адвокатських витрат та 1  889,80 грн. судового збору. 3. Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 15  000,00 грн. 4. Відмовити в задоволені позову в частині стягнення 2  440,00 грн. адвокатських витрат. 5. Повернути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Технік Енерджі” (вул. Ямська, 28А, м. Київ, код 35076670) судовий збір в сумі 310,20 грн., який сплачений за платіжним дорученням №328 від 26.11.2012 р. Повернення судового збору здійснюється на підставі даного рішення підписаного і засвідченого гербовою печаткою господарського суду та оригіналу платіжного доручення. Повне рішення складено 28.02.2013 р. Суддя                                                               М.О. Гурин