Рішення

від 25.08.2010 по справі 20/67-20/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

  25.08.10                       Господарський суд Чернігівської області

---

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                                                      Тел. 698-166, факс 77-44-62 Р І Ш Е Н Н Я Іменем України "18" серпня 2010 року                                                      Справа № 20/14-20/67 Суддя Цимбал-Нарожна М.П., розглянувши матеріали справи за позовом:                   публічного акціонерного товариства “Імексбанк”                                65039, пр.Гагаріна,12-а, м. Одеса,                                в особі Чернігівського відділення ПАТ “Імексбанк”                                14000, пр.Перемоги,62, м. Чернігів; до відповідача:    приватного підприємства “Транс-технологія”                                14034, вул. Соснова,б.51,м.Чернігів; предмет спору:    стягнення 571380,92грн.; та зустрічним позовом:                                Приватного підприємства “Транс-технологія” до                            публічного акціонерного товариства “Імексбанк” про                         визнання недійсним кредитного договору про відкриття                                кредитної лінії №034-08-КЛ за участю представників сторін: позивача: Телєгін А.О. довіреність № 190609 від 19.06.2009р.; відповідача: не з'явився; в с т а н о в и в :                                                                                  Акціонерний комерційний банк «Імексбанк»(далі-Банк) звернувся до господарського суду Чернігівської області з позовом до приватного підприємства „Транс-Технологія” (далі-Підприємство) про стягнення з відповідача 680340,00грн. заборгованості по кредиту,26884,14грн. заборгованості по відсотках, 86611,76грн. заборгованості по прострочених відсотках, 6212,70грн. пені, 168503,95грн. штрафу за договором кредитної лінії №034-08-КЛ. Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 20.01.2010р. розгляд справи призначено на 02.02.2010р., після чого розгляд справи відкладався до 11.02.2010 р., 25.02.2010 р., 10.03.2010 р., 30.03.2010 року та 13.04.2010 р. Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 10.03.2010р. строк вирішення спору продовжено до 18.04.2010р.. Ухвалами господарського суду Чернігівської області від 10.03.2010р., 18.04.2010р., від 18.05.2010р., 17.06.2010р. строк вирішення спору продовжувався до 18.04.2010р., 18.05.2010р., 18.07.2010р. та 18.08.2010р. 18.05.2010р. позивачем подано заяву про зміну предмету позову, в якій позивач просить стягнути з відповідача 571380,92грн., з яких 15599,79 дол. США заборгованості по відсотках, 1203,29 дол. США пені на відсотки, 55250,00 дол. США штрафу. Відповідно до ст.22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Суд приймає заяву про зміну предмету позову, що фактично є заявою про зменшення розміру позовних вимог, оскільки ці дії не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси. Враховуючи, що заява позивача прийнята судом, тому суд розглядає позовні вимоги виходячи з суми 571380,92грн., з яких 15599,79 дол.США заборгованості по відсотках, 1203,29 дол. США пені на відсотки, 55250,00 дол.США штрафу.   Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 18.05.2010р. здійснено заміну назви позивача з акціонерного комерційного банку «Імексбанк»на публічне акціонерне товариство «Імексбанк». 18.05.2010р. ПП «Транс-Технологія»подано зустрічну позовну заяву до ПАТ «Імексбанк» про визнання недійсним кредитного договору про відкриття кредитної лінії №034-08-КЛ від 05.03.2008р. Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, дослідивши докази, які мають юридичне значення  для вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне: Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.   05.03.2008р. між Банком та Підприємством укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії №034-08-КЛ (далі - Договір), згідно п.1.1 якого Банк зобов'язався надати Позичальнику (Відповідачу) у тимчасове користування кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії на умовах забезпеченості, повернення, строковості платності та  цільового характеру використання. Надання кредиту мало здійснюватись окремими частинами або в  повній сумі на умовах визначених цим Договором в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості до 19800 доларів США 00 центів, надалі за текстом кожна частина окремо –«Транш», а у сукупності - «Транші», зі сплатою 16 відсотків річних. Договором встановлено, що кінцевий термін повернення заборгованості за всіма Траншами 04 березня 2009р. на умовах визначених цим Договором. У травні 2008р. сторони уклали Договір про внесення змін та доповнень до Договору кредиту №034-08-КЛ від 05.03.2008р. (далі - Додатковий договір-1), яким встановлено, що відсотки за користування кредитом складають 18 відсотків річних. Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. На виконання Договору кредиту Позивач відкрив Відповідачу кредитну лінію на суму 19800,00 доларів США шляхом перерахування коштів позичальнику (відповідачу), що підтверджується  копією платіжного доручення № 2 від 06.03.2008р.. Строк першого зменшення максимального ліміту заборгованості за Договором встановлено - червень 2008р. до 14850 доларів США 00 центів. 26 червня 2008р. відповідачем здійснено погашення заборгованості за кредитом в сумі 4950,00 доларів США. Договором від 03.07.2008р. про внесення змін та доповнень №2 до Договору кредиту №034-08-КЛ від 05.03.2008р. (далі - Додатковий договір-2) максимальний ліміт кредиту було збільшено до 40000 доларів США 00 центів. Договором від 09.09.2009р. про внесення змін та доповнень №3 до Договору кредиту від 05.03.2008р. (далі - Додатковий договір-3) максимальний ліміт кредиту було збільшено до 85000 доларів США 00 центів. За додатковим Договором-2 та Додатковим договором-3 позивач перерахував Позичальнику (відповідачу) кошти за платіжним дорученням №2 від 07.07.2008р. в сумі 3000,00 доларів США, за  платіжним дорученням №32 від 24.07.2008р. 2000,00 доларів США, за платіжним дорученням №32 від 28.07.2008р. в сумі 12000,00 доларів США, за платіжним дорученням №32 від 04.08.2008р. в сумі 8150,00грн., за платіжним дорученням №32 від 11.09.2008р. в сумі 10000,00 доларів США, за платіжним дорученням №32 від 12.09.2008р. в сумі 15000,00 доларів США, за платіжним дорученням від 19.09.2008р. в сумі 20000,00 доларів США. Додатковим договором-2 кінцевий термін повернення заборгованості змінений та встановлений на 04 березня 2011р. В обґрунтування зустрічного позову ПП «Транс-Технологія»зазначає наступне: ·          договір №034-08-КЛ від 05.03.2008р. про відкриття кредитної лінії укладений у іноземній валюті, що є порушенням норм матеріального права; ·          у відповідача відсутня ліценція на здійснення валютних операцій; ·          на день укладання Договору курс іноземної валюти за курсом НБУ становив: 1 USD=5,05грн., на день подання зустрічного позову 1 USD=7,92грн., отже існує істотна умова зімни становища  щодо виконання боргових зобов'язань за кредитним Договором, з підвищенням курсу іноземної валюти значно зросла сума боргу до виплати за кредитним Договором. ·          покладення банком всіх ризиків від знецінення національної валюти України на Позичальника (позивача за зустрічним позовом) є порушенням вимог законодавства. ПАТ «Імексбанк»проти зустрічної позовної заяви про визнання Договору про відкриття кредитної лінії  недійсним заперечив повністю та просить у позові відмовити. Розглянувши зустрічну позовну заяву ПП «Транс-Технологія»про визнання Договору про відкриття кредитної лінії №034-08-КЛ від 05.03.2008р недійним, суд зазначає наступне: Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. В даному випадку, відповідач зазначає, що при укладенні кредитного договору про відкриття кредитної лінії №034-08-КЛ від 05.03.2008р. сторонами не дотримано вимог Закону. Режим здійснення валютних операцій на території України, загальні    принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції  банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного   контролю, відповідальність  за  порушення  валютного законодавства визначаються Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»(надалі-Декрет) передбачено, що Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний на здійснення такої операції. Індивідуальної ліцензії потребують такі операції: відповідно до п. «в»ч.4 ст.5 Декрету індивідуальної ліцензії потребують, в тому числі, операції щодо: ·          надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Водночас, відповідно до п.1.5. Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється: якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію  та письмовий дозвіл на здійснення з валютними цінностями). Суд звертає увагу відповідача на наявність у позивача - ПАТ «Імексбанк»банківської ліцензії №157 від 25.08.2009р., виданої Національним Банком України на здійснення операцій, визначених ч.1 та п.5-11 ч.2 ст.47 Закону України «Про банки та банківську діяльність»та письмового дозволу№157-3 від 24.09.2009р. на здійснення операцій з валютними цінностями. Враховуючи вище наведене, суд дійшов висновку, що Банк уповноважений на укладання подібних договорів у іноземній валюті. Разом з тим, слід зазначити, що наявність індивідуальної ліцензії для ПП «Транс-Технологія»відповідно до п. «в»ст.5 Декрету не є необхідною, оскільки на сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум надання/одержання кредитів в іноземній валюті. Таким чином, операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує наявності індивідуальної ліцензії у ПП «Транс-Технологія».  Що стосується посилань відповідача на ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», суд зазначає, що відповідно до ст. 42 ГК України, підприємництво –це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Отже, відповідач на власний ризик добровільно уклав з позивачем спірний договір, а відтак  господарський суд не погоджується з доводами відповідача щодо несправедливості умов кредитного договору, істотної зміни становища відповідача на сьогодні та інше. Суд також відхиляє інші доводи відповідача з підстав їх не доведеності та необґрунтованості. Виходячи з викладеного, господарський суд прийшов до висновку що сторонами дотримано вимог чинного законодавства під час укладення кредитного договору про відкриття кредитної лінії №034-08-КЛ від 05.03.2008р. та відсутні підстави для задоволення зустрічної позовної заяви. Що стосується вимог позивача за первісним позовом слід зазначити наступне. З матеріалів справи та пояснень сторін судом встановлено, що станом на час прийняття рішення кінцевим терміном повернення заборгованості є 04 березня 2011р., заборгованості по зменшенню максимального ліміту заборгованості відповідач не має, а наступні строки зменшення максимального ліміту заборгованості встановлені у червні, вересні, грудні, березні 2011р. Відповідно до ст. ст. 1048, 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) та сплатити відсотки за користування коштами у строк та в порядку, що встановлені договором. За розрахунком позивача відповідач має заборгованість по відсотках за користування кредитом (згідно до заяви від 18.05.2010р., аркуш справи 72) в період  з 05.05.2009р. по 30.04.2010р. в сумі  15599,79 доларів США. У відповідності зі ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні  виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За перерахунком суду заборгованість по відсоткам в період з 05.05.2009р. по 30.04.2010р. складає 15557,53 дол.США, що станом на день прийняття рішення, враховуючи офіційний курс НБУ –789грн. за 100дол. США  еквівалентно 123082,34 грн., які відповідають вимогам матеріального права та Договору та підлягають задоволенню та стягненню на користь позивача за первісним позовом.  В задоволенні іншої частини нарахованих позивачем відсотків за кредитом слід відмовити. Разом з тим позивач просить стягнути з відповідача 1203,29 дол.США  пені та  55250,00 дол. США штрафу. Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до п.4.1. Договору, у випадку прострочення Позичальником строків сплати відсотків, визначених цим Договором, а також прострочення строків повернення Кредиту, визначених цим Договором, Позичальник сплачує Кредитору пеню за кожен день прострочки платежу в розмірі подвійної ставки НБУ, що діє у цей період, від несвоєчасно сплаченої суми. Згідно ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. За перерахунком суду пеня на прострочені відсотки має нараховуватись в період з 05.05.2009р. по 05.11.2009р.та складає 1799,68дол.США. Оскільки позивачем заявлено до стягнення пеню в розмірі 1203,29 дол.США, що еквівалентно 9493,96грн., отже вона підлягає задоволенню та стягненню на користь позивача. Відповідно п.4.1.1. Договору, у випадку порушення Позичальником вимог до цього Договору, Позичальник зобов'язаний сплатити кредитору штраф у розмірі 5 відсотків від суми кредиту, визначеного п.1.1 цього Договору, за кожний випадок. Позивачем нарахований штраф в розмірі 55250,00 дол. США. Відповідно до п.1 ст.83 ГПК України господарський суд приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки ( штрафу, пені), яка підлягає стягненню   зі сторони, що порушила зобов'язання. Згідно до п.3 ст.551 ЦК України розмір  неустойки  може  бути  зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Відповідно до п.2 ст.233 ГК України, якщо порушення зобов'язання  не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів  боржника зменшити розмір  належних до сплати штрафних санкцій. Враховуючи, що розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, завданих позивачу, на підставі ст.83 ГПК України, господарський суд вважає за необхідне зменшити розмір неустойки  та стягнути з відповідача штраф у розмірі 5 525 дол. США, що еквівалентно 43592,25грн. В стягненні іншої частини нарахованого штрафу слід відмовити. Частиною 6 ст. 84 ГПК України передбачено, що в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами, про повернення державного мита з бюджету. Згідно ч.5 статті 49 ГПК України, суми які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача держмито в сумі 1761,69грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 44,03грн. Керуючись ст.49,  ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд – В И Р І Ш И В : 1.          Первісний позов задовольнити частково. 2.          Стягнути з приватного підприємства «Транс-Технологія»(14034, вул. Соснова,б.51, м. Чернігів, відомості про розрахункові рахунки відсутні, код ЄДРПОУ 35385832) на користь публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК»(65039, пр.Гагаріна,12-а, м. Одеса, код ЄДРПОУ 20971504) 123082,34 грн. заборгованості  по відсотках, 9493,96грн. пені, 43592,25грн. штрафу, а всього 176 168,55грн., а також 1761,69грн. державного мита та 44,03 грн. витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині первісного позову відмовити. 3.          В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю. 4.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.                         Суддя                                         М.П. Цимбал-Нарожна                     Повний текст рішення підписано 25 серпня 2010 року                          Суддя                                         М.П. Цимбал-Нарожна