Рішення

від 08.09.2015 по справі 910/18006/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08.09.2015Справа №910/18006/15 За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс" (м. Коломия) до             Публічного акціонерного товариства  "Банк "Фінанси та Кредит" (м. Київ) про          розірвання договору та стягнення 148   678,81 грн.                                                                                                           Суддя Турчин С.О. Представники сторін: від позивача:                     Любенко А.Я. (довіреність б/н від 04.08.2015) від відповідача:           не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ : Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Едельвейс" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача - Публічного акціонерного товариства  "Банк "Фінанси та Кредит" про визнання розірваним договору банківського рахунку від 16.02.2011 № 53587 укладеного між Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Едельвейс" та стягнення з Публічного акціонерного товариства  "Банк "Фінанси та Кредит" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс" суму залишку грошових коштів у розмірі 148738, 81 грн. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором  банківського рахунку від 16.02.2011 № 53587, а саме, не виконані платіжні доручення, надані позивачем, що є істотним порушенням умов Догвору. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2015 порушено провадження у справі № 910/18006/15 та призначено її до розгляду на 11.08.2015. 11.08.2015 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи по справі, що оформлені супровідним листом від 11.08.2015. В судове засідання 11.08.2015 з'явився представник позивача, проте, всіх витребуваних судом документів не надав. Представник відповідача в судове засідання 11.08.2015 не з'явився, витребуваних судом документів не надав, про причини неявки суд не повідомив. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2015 р. розгляд справи відкладено на 08.09.2015 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України. 04.09.2015 р. через канцелярію суду від позивача надійшли письмові пояснення, у яких останній зазначив, що позовну вимогу № 1 слід розуміти наступним чином: «Розірвати Договір банківського рахунку № 53587 від 16 лютого 2011 р.,          укладений між Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Едельвейс». У судовому засіданні 08.09.2015 р. представник позивача надав заяву про зменшення розміру майнової вимоги та просив стягнути з відповідача 148   678,81 грн., а також долучив до матеріалів справи виписку по особовому рахунку станом на 07.09.2015 р. Частиною 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви. Враховуючи те, що заява про зменшення розміру майнової позовної вимоги відповідає приписам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, остання прийнята господарським судом до розгляду, у зв'язку з чим, позовні вимоги розглядаються в її редакції. Відповідач відзиву на позов не надав, представника в судове засідання не направив, про причини неявки не повідомив, про день та час проведення судового засідання повідомлявся належним чином. Судом враховано, що відповідно до п. 3.9.   постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст.     64     та ст.     87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Ухвалу про порушення провадження та ухвалу про відкладення розгляду справи відповідачу було надіслано за належною адресою (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), отже, адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом належним чином. За таких обставин суд вважає за можливе на підставі     ст. 75 ГПК України     розглянути справу за відсутності відповідача за наявними матеріалами. У судовому засіданні 08.09.2015 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд ВСТАНОВИВ: 16.02.2011 р. між Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" (далі – банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Едельвейс" (далі – клієнт) укладено договір банківського рахунку № 53587 (далі – Договір). Відповідно до п. 1.1 Договору банк відкриває клієнту поточний рахунок у національній валюті № 26005153587980 та зобов'язується здійснювати його розрахунково-касове обслуговування, а клієнт зобов'язується оплачувати послуги банку відповідно до Тарифів банку на розрахунково-касове обслуговування рахунку і в порядку і на умовах, визначених Договором. Листом від 24.12.2013 р. вих. № 3445/04-01/7 банк повідомив клієнта, що з 17.02.2014 р. діятиме новий рахунок № 26004018414601. Згідно з п. 2.1 Договору, банк здійснює розрахунково-касове обслуговування рахунку в операційний день банку у порядку і на умовах, визначених чинним законодавством України та банківськими правилами. Положеннями п. 2.2 Договору передбачено, що списання банком грошових коштів з рахунку здійснюється за дорученням клієнта або без його доручення у випадках, передбачених чинним законодавством України. У пункті 3.1.1 Договору сторони погодили, що банк має право використовувати грошові кошти на рахунку, гарантуючи при  цьому право клієнта безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Клієнт має право самостійно розпоряджатися грошовими коштами на рахунку, окрім випадків обмеження такого права, встановлених чинним законодавством України (п. 3.2.1 Договору). Відповідно до п. 3.2.2, 3.3.3 Договору банк зобов'язується вести комплексне розрахунково-касове обслуговування рахунку та виконувати за дорученням клієнта розрахункові, касові і інші операції, які не суперечать та передбачені для даного виду рахунків чинним законодавством України та банківськими правилами. Надання інших послуг, що безпосередньо не відносяться до розрахунково-касового обслуговування (кредитування, операції з цінними паперами, факторинг, лізинг та інші операції), здійснюється на підставі окремих договорів, , укладених між банком і клієнтом; здійснювати розрахунково-касове обслуговування рахунку у визначений час, крім суботи, неділі та святкових і неробочих днів. Згідно з п. 8.1 договору договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє протягом невизначеного строку. За твердженням позивача, відповідач з лютого 2015 року порушує свої зобов'язання за Договором, не виконує платіжні доручення позивача або виконує їх несвоєчасно. Як вбачається з матеріалів справи, 02 лютого 2015 p., 09 лютого 2015 р., 16 лютого 2015 р., 23 лютого 2015 р. позивач надав відповідачу платіжні доручення для виконання. Отримання вказаних платіжних доручень банком підтверджується відміткою банку на них. Однак, в порушення умов Договору та вимог чинного законодавства України, за платіжними дорученнями від 16 лютого 2015 р. та від 23 лютого 2015 p. розрахунки проведені з порушенням встановлених строків для виконання, платіжні доручення від 02 лютого 2015 р., 09 лютого 2015 p. взагалі не виконані відповідачем. У зв'язку з порушенням відповідачем умов Договору, 20.02.2015 р. позивач звернувся до відповідача з заявою про розірвання договору банківського рахунку № 53587 та закриття рахунку, у якій просив розірвати Договір, провести перерахування залишку коштів на рахунку 26004018414601 на рахунок ТзОВ «Едельвейс» р/р 26001052513039, в ПАТ КБ «Приватбанк», та видати довідку про закриття рахунку. Зазначена заява була отримана відповідачем 23.02.2015 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення, проте не виконана банком. Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав. Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України  має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його умов  не  допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України. Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором банківського рахунку. Відповідно до ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд. За приписами частини 3 статті 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом. Згідно зі ст. 8.1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня. Міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів (п. 8.4 ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні"). Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Відповідно до п. 22.7 ст. 22 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” у разі відмови з будь-яких причин у прийнятті розрахункового документа банк має повернути його ініціатору не пізніше наступного операційного дня банку із зазначенням причини повернення. Статтею 1074 Цивільного кодексу України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом. Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Виходячи з викладеного суд зазначає, що укладаючи договір, позивач правомірно розраховував на належне виконання банком своїх зобов'язань за договором, у тому числі щодо своєчасного та повного виконання платіжних доручень позивача. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, в результаті укладення між позивачем та відповідачем Договору, у відповідача виник обов'язок вести комплексне розрахунково-касове обслуговування рахунку та виконувати за дорученням клієнта розрахункові, касові і інші операції, однак відповідачем платіжні доручення позивача виконані з порушенням строку виконання або взагалі не виконані, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що невиконання банком  умов Договору є істотним порушенням умов Договору. Положеннями ч. 1 ст. 1075 Цивільного кодексу України передбачено, що договір банківського рахунку розривається за заявою клієнта у будь-який час. Згідно з п. 8.2 Договору, Договір може бути розірваний за заявою будь-якої із сторін, а також в інших випадках та з підстав,  передбачених Договором та чинним законодавством України. При розірванні договору клієнт зобов'язаний закрити рахунки, подавши в банк документи, що передбачені чинним законодавством України для закриття рахунків. Закриття рахунків здійснюється виключно за умови повного розрахунку клієнта перед банком по сплаті послу за розрахунково-касове обслуговування рахунків (п. 8.3 Договору). Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що вимога позивача про розірвання Договору банківського рахунку № 53587 від 16.02.2011 р. є обґрунтованою та підлягає задоволенню. Згідно з 3 ст. 1075 Цивільного кодексу України, залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами. Пунктами 20.1, 20.5  Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року №492, також визначено, що поточні рахунки клієнтів банків закриваються, зокрема, на підставі заяви клієнта, яка складається в довільній формі із зазначенням таких обов'язкових реквізитів: найменування банку; найменування (прізвища, ім'я, по батькові), коду за ЄДРПОУ (реєстраційного номера облікової картки) власника рахунку; номера рахунку, який закривається; дати складання заяви. Заява про закриття поточного рахунку юридичної особи підписується керівником юридичної особи або іншою уповноваженою на це особою і засвідчується відбитком печатки юридичної особи. При цьому, банк, за наявності коштів на поточному рахунку, який закривається на підставі заяви клієнта, здійснює завершальні операції за рахунком (з виконання платіжних вимог на примусове списання (стягнення) коштів, виплати коштів готівкою, перерахування залишку коштів згідно з дорученням клієнта тощо). Датою закриття поточного рахунку вважається наступний після проведення останньої операції за цим рахунком день. Якщо на поточному рахунку власника немає залишку коштів, а заява подана в операційний час банку, то датою закриття поточного рахунку є день отримання банком цієї заяви. У заяві про закриття поточного рахунку (паперовій копії заяви в електронній формі) головний бухгалтер банку або інша уповноважена особа банку зазначає дату та час отримання заяви, дату закриття рахунку та засвідчує це своїм підписом (пункт 20.6 Інструкції). Отже, згідно норм чинного законодавства України, для закриття рахунку за ініціативою клієнта, достатньо подання клієнтом банку відповідної заяви. При цьому, згода банку не вимагається, оскільки чинним законодавством визначено лише дії банку, які він повинен вчинити за наслідками подання клієнтом заяви про закриття рахунку. Як зазначалося вище, позивач користуючись своїм правом на закриття рахунку, 20.02.2015 р. подав відповідачу заяву про закриття поточного рахунку №26004018414601, яка містила всі необхідні реквізити, в тому числі вимогу про перерахування залишку коштів на рахунок № 26001052513039, в ПАТ КБ «Приватбанк». Відповідач, після отримання заяви на закриття поточного рахунку, всупереч вимогам чинного законодавства та умовам Договору, поточний рахунок позивача № 26004018414601 не закрив та залишок коштів не перерахував. Жодних доказів того, що станом на момент подання до банку заяви про закриття поточного рахунку, у останнього були правові підстави для її не виконання, суду не надано. З виписки по особовому рахунку позивача №26004018414601 станом на 07.09.2015 р. вбачається, що залишок коштів на рахунку складає 148   678,81 грн. За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача залишку коштів у розмірі 148   678,81 грн. є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню. Згідно з ч. 1     статті 32 Господарського процесуального кодексу України     доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Частиною 1  статті 33 Господарського процесуального кодексу України     встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідно до   ст. 34 ГПК України     господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідач обґрунтувань та належних доказів на спростування обставин, зазначених позивачем у позовній заяві, суду не надав, а тому вимоги позивача підлягають задоволенню повністю. Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача. Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.   32,   33,   49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,  суд ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити повністю. 2. Розірвати договір банківського рахунку № 53587 від 16.02.2011 року, укладений між Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та кредит» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Едельвейс". 3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» (04050, м. Київ, вул. Артема, буд. 60, код 09807856) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс" (78200, м. Коломия, вул. Львівська, буд. 23, код 22182728) суму залишку грошових коштів у розмірі 148   678,81 грн. з поточного рахунку № 26004018414601 шляхом перерахування на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс" (78200, м. Коломия, вул. Львівська, буд. 23, код 22182728), р/р 26001052513039 в ПАТ КБ «Приватбанк», ЄДРПОУ 22182728, МФО 336677. 4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» (04050, м. Київ, вул. Артема, буд. 60, код 09807856) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс" (78200, м. Коломия, вул. Львівська, буд. 23, код 22182728) судовий збір в розмірі 4   191,58 грн.    Видати наказ після набрання рішенням законної сили.                         Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Повний текст рішення складено та підписано 09.09.2015 р. Суддя                                                                                                     С.О. Турчин