Постанова

від 03.09.2015 по справі 802/2090/15-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ   м. Вінниця 03 вересня 2015 р.                                                                    Справа № 802/2090/15-а Вінницький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді:                              Поліщук Ірини Миколаївни, за участю: секретаря судового засідання:            Панченка Тараса Дмитровича         представника позивача:                      Титаренка О.В. представника відповідача:                        Костиці В.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом: управління Пенсійного фонду України в Шаргородському районі    до:   Товариства з обмеженою відповідальністю "Ім. Мічуріна"   про: стягнення коштів ВСТАНОВИВ: До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось управління Пенсійного фонду України в Шаргородському районі Вінницької області (далі – УПФ України в Шаргородському районі, позивач) з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Ім. Мічуріна" (далі – ТОВ  "Ім. Мічуріна", відповідач) про  стягнення коштів. Позовні вимоги мотивовані тим, що за відповідачем рахується заборгованість перед управління Пенсійного фонду по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій громадянам Копайгородській Н.І., Копайгородському І.А., Мельнику П.П., Мандибурі С.П., Садовому В.Ф., Моркоту В.Д., призначених на пільгових умовах за списком № 2 за червень 2015 року в сумі 7352,37 грн. Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, та пояснення, надані у судовому засіданні, просив позов задовольнити у повному обсязі. Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначивши, що у 2014 році ТОВ  "Ім. Мічуріна" було платником фіксованого сільськогосподарського податку та відповідно до вимог Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" звільнялося від сплати фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до    пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". На підставі Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VIIІ відбулося перейменування "фіксованого сільськогосподарського податку" на "єдиний податок четвертої групи", при цьому, як зазначив представник ТОВ  "Ім. Мічуріна", ані сама пільга, ані вимоги до підприємств, які можуть нею скористатися, змінені не були. Оскільки з 2015 року ТОВ  "Ім. Мічуріна" зареєстроване в фіскальній службі платником єдиного податку четвертої групи, тому, на думку представника відповідача, відсутні підстави для відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до    пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність  підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне. Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Ім. Мічуріна" перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Шаргородському районі Вінницької області. Заборгованість відповідача по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсії Копайгородській Н.І., Копайгородському І.А., Мельнику П.П., Мандибурі С.П., Садовому В.Ф., Моркоту В.Д., призначених на пільгових умовах за списком № 2 за червень 2015 року в сумі 7352,37 грн., що підтверджується розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів “б”-“з” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”  з червня 2015 року, копії яких містяться в матеріалах справи. Абзацом 4 п.1 ст.2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону (п.1 - суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації,  об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників; п.2 - філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, зазначених у пункті 1 цієї статті, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж платник збору, територіальної громади), об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на  виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"- "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне  забезпечення". Відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", абзацу 4 пункту 1 статті 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", пункту 6.1 Розділу 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663 (далі - Інструкція), відшкодуванню підлягають фактичні витрати Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які працювали або працюють на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 у розмірі 100 відсотків. Відповідно до підпункту 6.4 пункту 6 Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій. За правилами встановленими пунктом 6.7 Розділу 6 Інструкції, підприємства та організації зобов'язані щомісяця до 25-го числа вносити до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. Під час дослідження матеріалів справи знайшов підтвердження факт наявності непогашеної заборгованості по невідшкодованих фактичних витратах на виплату та доставку пенсій за віком на пільгових умовах за списком № 2, виплаченої громадянам Копайгородській Н.І., Копайгородському І.А., Мельнику П.П., Мандибурі С.П., Садовому В.Ф., Моркоту В.Д., призначених на пільгових умовах за списком № 2 за червень 2015 року в сумі 7352,37 грн.,  що підтверджується наявними у справі доказами, зокрема, розрахунком фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів “б”-“з” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” з червня 2015 року. Доказів погашення боргу станом на день розгляду справи у суді відповідачем не надано. Таким чином, виплачена управлінням Пенсійного фонду України Шаргородському районі Вінницької області пенсія за віком на пільгових умовах на загальну суму 7352,37 грн. підлягає відшкодуванню у порядку та строки, визначені Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та Інструкцією №21-1.   Надаючи оцінку запереченням представника відповідача про те, що ТОВ  "Ім. Мічуріна" не є суб'єктом господарювання, яке відшкодовує Пенсійному фонду фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, то суд зазначає наступне. З 01 січня 2015 року змінилось законодавче регулювання оподаткування сільськогосподарських підприємств. До 01 січня 2015 року сільськогосподарські підприємства сплачували фіксований сільськогосподарський податок, особливості обкладення яким встановлювались статтею 307 ПК України. Податки і збори, не зазначені у пункті 307.1 цієї статті, сплачуються платником податку в порядку і розмірах, установлених цим Кодексом, а єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - в порядку, визначеному Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". Відповідно до п.1 ст.2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Разом з тим, відповідно до Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року № 71-VIII, який набрав чинності з 01 січня 2015 року внесено зміни до Податкового кодексу України, а саме з переліку загальнодержавних податків і зборів виключено фіксований сільськогосподарський податок. Сформовано 4 групи платників єдиного податку. До 4 групи таких платників віднесено відповідача. Конституційний Суд України в Рішенні від 03.10.1997 р. №4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є і те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим   цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше. Суд зауважує, що заборгованість, про стягнення якої подано позов, виникла у відповідача в червні 2015 року. Тому, застосуванню до спірних правовідносин підлягають норми, які діяли станом на червень 2015 року, тобто норми ПК України в редакції Закону № 71-VIII від 28.12.2014 року, а також п.1 ст.2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування". Водночас, положення п.1 ст.2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" звільняють від сплати збору саме платників фіксованого сільськогосподарського податку, до яких, з урахуванням положень ПК України в редакції Закону № 71-VIII від 28.12.2014 року, відповідач не відноситься. Таким чином, з врахуванням змін до Податкового кодексу України, у відповідності до вимог Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" з 01.01.2015 року відповідач зобов'язаний відшкодовувати Пенсійному фонду фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги відповідають дійсним обставинам справи, встановленим у судовому засіданні, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі. Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Згідно з частиною 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.  Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають. Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, суд - ПОСТАНОВИВ: Адміністративний позов задовольнити повністю. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Ім. Мічуріна"  (23552, Вінницька область, Шаргородський район, с. Довжок, вул. Леніна, 57, код ЄДРПОУ 20096605) на користь управління Пенсійного фонду України Шаргородському районі Вінницької області (23500, Вінницька область, м. Шаргород, вул. Леніна, 222, ідентифікаційний код 24900872, р/р № 25607323710103 в ВАТ "Ощадний банк України" м. Шаргород, МФО 302076) 7352,37 грн. (сім тисяч триста п`ятдесят дві гривні 37 копійок). Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України. Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. Суддя             Поліщук Ірина Миколаївна