Постанова

від 06.08.2015 по справі 808/3662/15

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ІМЕНЕМ УКРАЇНИ ПОСТАНОВА 06 серпня 2015 року (09 год. 20 хв.) Справа №  808/3662/15 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Киселя Р.В., при секретарі судового засідання Мащенко Д.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росіта» про стягнення коштів за податковим боргом та накладення арешту. 06.07.2015 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росіта» (далі – відповідач), в якому позивач просить: стягнути з рахунків відповідача в обслуговуючих банках кошти у сумі 2882,24 грн. податкового боргу з орендної плати з юридичних осіб; накласти арешт на кошти відповідача, що знаходяться в банку. Позивач обґрунтував свої вимоги тим, що відповідач має податковий борг перед бюджетом з орендної плати за землю з юридичних осіб в розмірі 2882,24 грн. Борг виник внаслідок самостійного визначення відповідачем у декларації сум зобов'язань з орендної плати за землю з юридичних осіб. У зв'язку з відсутністю майна позивач просить накласти арешт на кошти відповідача, що знаходяться в установі банку. Ухвалою від 09.07.2015 провадження у справі було відкрите, судове засідання призначене на 23.07.2015. У судове засідання 23.07.2015 представники сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не прибули, заяв чи клопотань сторін до суду не надійшло. Ухвалою від 23.07.2015 розгляд справи було відкладено, судове засідання призначене на 06.08.2015. 27.07.2015 від позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника. У судове засідання 06.08.2015 відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, не прибув. Поштове відправлення, яке містило повістку про виклик до суду, яка надсилалась на адресу відповідача, повернулось до суду без вручення адресату із позначкою пошти «за місцем обслуговування». Згідно із ч. 11 ст. 35 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.           Відповідно до ч. 8 ст. 35 КАС України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, яка внесена до відповідного державного реєстру.           Судова повістка надсилалась відповідачу на адресу визначену у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.           Відтак, відповідач є таким, що належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання. За приписами ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. За змістом ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. За таких обставин суд дійшов висновку щодо можливості розгляду справи за відсутності представників сторін на підставі наявних у справі матеріалів. Враховуючи неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд керуючись ч. 1 ст. 41 КАС України не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Суд, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, ВСТАНОВИВ: Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідач 21.01.1994 зареєстрований в якості юридичної особи. За результатами проведення господарської діяльності відповідачем була подана позивачу податкова декларація з плати за землю від 31.01.2012, відповідно до якої відповідачем самостійно були визначені податкові зобов'язання з орендної плати за землю з юридичних осіб за 2012 рік в розмірі 7895,28 грн., з щомісячним платежем – 657,94 грн. Також, 06.03.2012 відповідачем була подана позивачу уточнююча податкова декларація з плати за землю, відповідно до якої відповідачем самостійно були визначені податкові зобов'язання з орендної плати за землю з юридичних осіб за 2012 рік в розмірі 8649,62 грн., з щомісячним платежем – 720,80 грн. з січня по листопад 2012 року та 720,82 грн. за грудень 2012 року.  Податковий борг з орендної плати виник у зв'язку з несплатою самостійно нарахованих податкових зобов'язань з орендної плати за землю з юридичних осіб з жовтня 2012 року по грудень 2012 року на суму 2161,42 грн. та за січень 2013 року на суму 720,82 грн. Отже, згідно наданої позивачем довідки про час виникнення заборгованості станом на 25.06.2015, загальна сума боргу відповідача становить 2882,24 грн. Вищезазначені суми грошових зобов'язань відповідачем не були сплачені. 02.11.2012 у зв'язку із виникненням у відповідача податкового боргу за узгодженим податковим зобов'язанням позивачем була сформована та направлена податкова вимога №415-25 на суму 719,82 грн., яка була повернута буз вручення з відміткою відділення поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання». Надаючи оцінку вимогам позивача, суд виходить з наступного. Відповідно до ст. 285 Податкового кодексу України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців). Пунктом 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України  передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. Згідно п. 286.2 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі. За правилами п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Відповідно до п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Пунктом 49.1 ст. 49 Податкового кодексу України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків. Згідно п.п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У зазначені строки нараховані податкові зобов'язання не сплачено, тому згідно                     п.п. 14.1.175 ст. 14 Податкового кодексу України, це є податковим боргом; податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання. Відповідно до п.п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. За правилами п.п. 59.3 ст. 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу. Підпунктом 59.4 ст. 59 Податкового кодексу України встановлено, що податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Судом встановлено, що у зв'язку з несплатою податкових зобов'язань позивачем було сформовано податкову вимогу №415 від 02.11.2012 на суму 2882,24 грн. Вказана податкова вимога направлялася на адресу відповідача, проте була повернута буз вручення з відміткою відділення поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання». Пунктом 60.1 статті 60 Податкового кодексу України визначені обставини за наявності яких податкова вимога вважається відкликаною. Оскільки відповідач не надав заперечень проти вимог заявленого позову, то у суду відсутні підстави вважати податкову вимогу №415 від 02.11.2012 відкликаною. Крім того, наданою заявником обліковою карткою відповідача підтверджується, що податковий борг з моменту направлення вказаної податкової вимоги збільшився та повністю не погашений. Відтак, податкова вимога заявника №415 від 02.11.2012 є чинною. Згідно зі ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно до п. 87.2 ст. 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими органами. Згідно п. 88.1 ст. 88 Податкового кодексу України, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Відповідно пп. 89.1.1 п. 89.1, п. 89.2 ст. 89 Податкового кодексу України, право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку. Право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності у день виникнення такого права. Майно на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг. Судом встановлено, що активи відповідача знаходяться в податковій заставі, про що свідчить складене позивачем рішення №52 від 10.06.2015 про опис майна у податкову заставу. Пунктами 95.1 - 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України передбачено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Отже, на підставі вищезазначеного суд приходить до висновку, що оскільки узгоджені грошові зобов'язання відповідачем не сплачено, суд вважає позовні вимоги, в частині стягнення з відповідача заборгованості у сумі 2882,24 грн., правомірними та обґрунтованими. Відповідно до пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що сума заборгованості у розмірі 2882,24 грн. повинна бути стягнута з відповідача. Стосовно вимог позивача щодо накладення арешту на кошти відповідача, що знаходяться в банку, суд зазначає наступне. Підпунктом 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 ПК України передбачено право органів державної податкової служби України звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу. Тобто, право звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податку виникає у податкового органу в разі одночасної наявності двох умов: наявність у платника податків податкового боргу та відсутність майна для його погашення. З метою виявлення активів відповідача та їх вартості, позивачем було направлено запити до уповноважених організацій. Згідно з отриманими відповідями – Державної інспекції сільського господарства в Дніпропетровській області від 11.04.2013 №7/13-26/176, ОКП Дніпродзержинського БТІ від 24.12.2012 №3818, управління Держкомзему у м. Дніпродзержинську від 14.01.2013 №1/04-90, Дніпродзержинського ВРЕВ Державтоінспекції УМВС України у Дніпропетровській області від 29.12.2012 №5267 відсутні відомості про реєстрацію відповідачем нерухомого майна, сільськогосподарської техніки, земельних ділянок та транспортних засобів. З наведеної норми пп. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 ПК України вбачається, що податковий орган повинен надати суду докази наявності у платника податків коштів та інших цінностей такого платника податків, що знаходяться в банку. Проте, в матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності у відповідача будь-яких коштів чи інших цінностей, що знаходяться в банку. В адміністративному позові лише зазначено про наявність відкритого розрахункового рахунку відповідача, проте відомості щодо наявності коштів на рахунку відсутні. Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Суд вважає необґрунтованими посилання позивача, як на підставу для застосування виняткового способу забезпечення виконання платником податків його обов'язків щодо сплати останніх у вигляді накладення арешту на кошти такого платника податків, на наявність у відповідача узгодженого податкового боргу та відсутність майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу, оскільки контролюючим органом не надано доказів існування коштів, що знаходяться в банку, на які може бути накладений арешт. На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для накладення арешту на кошти відповідача, що знаходяться у банку, у зв'язку з чим, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають. Відповідно до приписів ч. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Адміністративний позов Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росіта» про стягнення коштів за податковим боргом та накладення арешту – задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Росіта» (код ЄДРПОУ 20261122, зареєстроване: 69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 4), з рахунків в банках, якій його обслуговують, податковий борг з орендної плати за землю з юридичних осіб в розмірі 2882,24 грн. (дві тисячі вісімсот вісімдесят дві гривні 24 коп.) на р/р 33217812700013, код платежу 18010600, отримувач – УДКСУ у м. Дніпродзержинську, банк отримувача  – ГУДКС у Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 38028588, МФО 805012. В задоволенні решти позовних вимог відмовити. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо  його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного  провадження. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було  повідомлено про можливість отримання копії постанови суду  безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії  постанови суду. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Суддя                                          Р.В. Кисіль