Постанова

від 11.08.2011 по справі 2а-0870/5308/11

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

               ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  11 серпня 2011 року   11:42                                    Справа №  2а-0870/5308/11  Запорізький   окружний  адміністративний  суд у складі: головуючого - судді   Чернової Ж.М.     при секретарі                 Батигіні О.В. за участю: від позивача: представники - Маркова С.Ю., Кір'янова Л.П., Кудоярова Л.Е. від відповідача: не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя  адміністративну справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Корвет» до: Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя         про: скасування податкових повідомлень-рішень,   ВСТАНОВИВ: До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Корвет” до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя про скасування податкових повідомлень-рішень від 26.05.2011 № 0002922302, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 108063,00 грн. та 27015,75грн. штрафних санкцій та № 0002932302, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 86450,00грн. та 21612,50грн. штрафні санкції. Відповідно до ст.160 КАС України, 11.08.2011 сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі. Відповідно до ст. 41 КАС України, в ході судового розгляду здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу “Камертон”. Представники позивача підтримали позовні вимоги і просять задовольнити їх у повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог зазначили, що у період який перевірявся, підприємство мало законні фінансово-господарські відносини з ТОВ “Сігурно”. Від зазначеного підприємства отримувались побутові товари. При виконанні умов договору ТОВ “Сігурно”  відповідно із п.п.7.2.4 п.7.2 статті 7 Закону України №168/97-ВР  від 03.04.1997 „Про податок на додану вартість” із змінами і доповненнями (далі за текстом-Закон №168/97-ВР) мало право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних. Первинні документи укладені з дотриманням вимог, передбачених статтею 203 Цивільного Кодексу України, з додержанням обов'язкових умов дійсності правочину, з волевиявленням сторін, зміст первинних документів не суперечить актам цивільного законодавства, підписані особами, які мають необхідний об'єм цивільної право-дієздатності, тому у будь-якому випадку такі договори створюють реальне настання правових наслідків, обумовлені ними. Договір укладений із ТОВ “Сігурно” в судовому порядку недійсним не визнаний. Тому позивач вважає висновки податкової інспекції безпідставними, та податкові повідомлення-рішення протиправними і просить їх скасувати. Відповідач вимоги суду не виконав, представник в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив. Розглянувши матеріали справи та документи, надані позивачем додатково, заслухавши представників позивача, суд вважає, позовні  вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню  у повному обсязі, з наступних підстав: Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у т.ч. на виконання делегованих повноважень. Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.  Підставами для визнання незаконними (нечинними) актів в судовому порядку та їх скасування є невідповідність їх вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним (його скасування) є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів фізичної особи, підприємства чи організації - позивача у справі.           Як вбачається з матеріалів справи, 28.04.2011 Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі міста Запоріжжя, було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ “Корвет” (код ЄДРПОУ 24911189) з питань правомірності обчислення, повноти і своєчасності сплати до бюджету сум з податку на прибуток та на додану вартість та при взаємовідносинах з ТОВ “Сігурно” за  період з 01.08.2010 по 31.08.2010. За результатами перевірки складено  акт №117/23-2/24911189 від 28.04.2011 року. Згідно акту перевірки встановлено порушення ТОВ “Корвет”: “п.5.1., абзацу 4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємства” в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 108063,00грн., та п.п. 7.4.5, п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” в сумі 86450,00грн. при взаємовідносинах з ТОВ “Сігурно”. Зважаючи на висновки перевірки, 26.05.2011 відповідачем прийняті оспорюванні податкові повідомлення-рішення №0002932302  та №0002922302. Так,  під час проведення перевірки було встановлено що ТОВ „Корвет” неправомірно включено до складу валових витрат суми по операціям з постачання побутової електротехніки (телевізори, пилососи, обігрівачі, пральні машини, холодильники та інше) від ТОВ „Сігурно” (код 36960076, м.Дніпропетровськ). При проведенні позапланової виїзної документальної перевірки було встановлено, що між ТОВ “Корвет” (покупець) та ТОВ „Сігурно” (продавець) укладено договір купівлі-продажу з відстрочкою платежу від 01.04.2010р. №01/04-2. Відповідно до вищенаведеної угоди “Постачальник” ТОВ „Сігурно” зобов'язується здійснити в адресу ТОВ “Корвет” постачання товару згідно накладних. Управління податкового контролю юридичних осіб отримало службову записку ВПМ ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя з постановою слідчого. У вищезазначеній постанові надана інформація, що ТОВ „Сігурно” формувало податковий кредит від ТОВ „Е-Восток” та ТОВ „Елфа Дисплей”, які не мали право на формування податкових зобов'язань з ПДВ в зв'язку з анулюванням свідоцтв платників ПДВ у зазначених підприємств, яке відбулось 05.05.2010 в ДПІ у Печерському районі м.Києва. відповідно до інформації від 22.02.2011, отриманої від ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська засобами електронного зв'язку – акт від 18.01.2011 №47/231/36960076 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ „Сігурно” з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за серпень 2010 року з питань взаємовідносин з ТОВ „Елфа Дисплей”. При перевірці податкової звітності наданої до ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська за серпень 2010 року встановлено, що ТОВ „Сігурно” надано декларацію з податку на додану вартість 23.09.2010, податкові зобов'язання складають – 2365564,00грн., податковий кредит складає – 2187678,00грн. В ході перевірки встановлено, що податкове зобов'язання з податку на додану вартість ТОВ „Сігурно” по взаємовідносинам з ТОВ “Корвет” у розмірі 86450,00грн. за серпень 2010 року не задекларовано. Таким чином, на думку відповідача, ТОВ “Корвет” та ТОВ „Сігурно” порушено загальні вимоги, які є необхідними для чинності правочину, а саме зміст правочину суперечить моральним засадам суспільства, які полягають у дотриманні ст.67 Конституції України та ст.9 Закону України «Про систему оподаткування». Однак, суд не погоджується з таким висновком з наступних підстав. Стаття 58 Конституції України установлює, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Закон України “Про систему оподаткування” для платників податків не передбачає а ні обов'язок (ст. 9), а ні право (ст. 10) вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей достовірності його державної реєстрації як СПД, реєстрації платником податків, “податкових взаємовідносин” з бюджетом, ведення податкового обліку, подання декларацій, тощо. Як свідчать матеріали справи, підставами донарахування сум податку на прибуток та податку на додану вартість стали первинні документи виписані ТОВ “Сігурно” в адресу  ТОВ “Корвет” на підставі нікчемного правочину. У період який перевірявся, підприємство мало законні фінансово-господарські відносини з ТОВ “Сігурно”. Від зазначеного підприємства отримувались побутові товари. При виконанні умов договору ТОВ “Сігурно” відповідно із п.п.7.2.4 п.7.2 статті 7 Закону України №168/97-ВР  від 03.04.1997 р. „Про податок на додану вартість” із змінами і доповненнями (далі за текстом-Закон №168/97-ВР)  мало право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних. Податкова накладна, ТОВ “Сігурно” мало повне законне право надавати ТОВ “Корвет”, так як у відповідності із ст. 9 Закону ТОВ “Сігурно” зареєстроване як платник податку на додану вартість і до теперішнього часу його реєстрація як платника ПДВ не скасована. При реалізації товару, відповідно до вимог п.п. 7.2.3 п.7.2. ст.7 Закону ТОВ “Сігурно” правомірно виписано та видало податкову накладну ТОВ “Корвет”, а підприємство позивача в свою чергу отримувало право на податковий кредит по одержаній податковій накладній. Так, згідно п.п. 7.2.3 п.7.2. ст.7 Закону №168/97-ВР „податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом… Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків”.         Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону „податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку”.      Підпунктом 7.4.5. п.7.4. Закону України № 168/97-ВР  встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника. Як зазначалась раніше, відповідно п.п. 7.2.3 п.7.2. ст.7 Закону  податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Отже, Законом України № 168/97-ВР встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту. Закон України № 168/97-ВР не ставить в залежність право на податковий кредит від наявності або відсутності інших документів первинного обліку, і від того, яким чином господарські операції відображені у бухгалтерському і податковому обліку  контрагента. Отже платник  податку – ТОВ „Сігурно” при виписуванні податкових накладних вже нарахувало для сплати податок зазначений в податковій накладній, а ТОВ “Корвет” на законних підставах скористувалось правом на податковий кредит. Таким чином, враховуючи наявність у позивача податкової накладної, на підставі якої відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаних товарів (послуг) були включені до податкового кредиту, приймаючи до уваги, що зазначені податкові накладні не визнані недійсними, будь-яких посилань щодо невідповідності порядку оформлення цих податкових накладних вимогам Закону України № 168/97-ВР акт перевірки не містить, ТОВ “Корвет” цілком правомірно включило суми податку на додану вартість по отриманим ним товарам до складу податкового кредиту оскільки його право на податковий кредит підтверджується єдиним і належним, з точки зору діючого законодавства, доказом. Податковим органом безпідставно здійснено висновок у п.5.1., аб. 4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” №334/94-ВР від 28.12.1994 р. (із змінами і доповненнями) (далі за текстом – Закон №334/94-ВР), а саме визначено неправомірність віднесення до складу валових витрат ТОВ “Корвет” витрати на придбання послуг згідно нікчемного правочину з ТОВ “Сігурно”. Зазначені висновки податкового органу повністю суперечать вимогам законодавства, а саме Закону №334/94-ВР.   Відповідно із п.п. 2.1.1. Закону №334/94-ВР платниками податку на прибуток з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства,  установи та організації,  які  здійснюють діяльність,  спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами. Таким чином ТОВ “Сігурно” у встановленому законодавством порядку зареєстроване як платник податку. А саме, підприємство має зареєстрований статут із видами господарської діяльності, який у судовому порядку не скасовувався та нікчемним не визнавався. Так, п. 5.1. Закону №334/94-ВР визначене поняття валових витрат, а саме валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких  витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат відповідно із 5.2.1. Закону №334/94-ВР відносяться суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом  звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт,  послуг)…. Саме витрати пов'язані з придбанням у ТОВ “Сігурно” товарів, використовувались ТОВ “Корвет” у власній господарській діяльності. Тобто мав місце правочин, між ТОВ “Корвет” та ТОВ “Младен групп,ЛТД”, виконання таких послуг підтверджується договорами, накладними, товарно-транспортними накладними. Такий правочин є таким, що відповідає вимогам ЦК України. А саме згідно із п.1 ст.202 ЦК України – правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків”. Діяльність ТОВ “Корвет” як однієї із сторін правочину повністю спрямована на набуття цивільних прав. Відповідно із ч.5 ст.203 ЦК України – правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Підприємство позивача повністю виконало умови договору яким закріплено правочин, та отримало у власність правові наслідки правочину – товар. Даний правочин знайшов своє підтвердження у первинній та звітній документації. Відповідно до  ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання  такого правочину недійсним судом не вимагається.           При цьому  положення ст. ст. 207 та 208 ГК  України застосовуються з урахуванням того, що  правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною  інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому  згідно з ч.1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України  є нікчемним.           Враховуючи те, що на момент здійснення операцій ТОВ “Сігурно” мало увесь обсяг цивільної правоздатності, доводи відповідача про нікчемність укладених  ним угод з ТОВ “Корвет” є безпідставними.           Окрім того, слід враховувати, що відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має  індивідуальний  характер. Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної  особи за зобов'язаннями іншої  юридичної  особи, в тому  числі за податковими зобов'язаннями.           Тож, за відсутності встановлених фактів наявності умислу позивача на несплату (ухилення від сплати) податків у спірних  операціях,  ТОВ “Корвет” не має відповідати за допущені з боку його контрагента ТОВ “Сігурно” порушення  вимог законодавства. Позивачем були  дотримані  всі вимоги  податкового  законодавства щодо  відображення  валових  витрат та податкового кредиту по спірним операціям в обліку  товариства.           Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності  суб'єктів  владних  повноважень адміністративні суди  перевіряють, чи прийняті  (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень  та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою  це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх  обставин, що  мають значення  для прийняття рішення (вчинення  дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед  законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного  балансу між  будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та  інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване  це рішення (дія); 9) з урахуванням права  особи  на участь у  процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.           Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних  повноважень  обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності  покладається на відповідача, якщо він заперечує  проти адміністративного позову.           З огляду на припис наведеної  норми процесуального  права при розгляді судом спору щодо  правомірності рішення органу державної  податкової служби , яким платнику податків  донараховані податкові зобов'язання  чи зменшені  податкові вигоди, контролюючий  орган має  доводити недобросовісність платника податків. Таким чином, суд вважає, що відповідач неправомірно дійшов висновків про порушення ТОВ “Корвет”: “п.5.1., абзацу 4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємства” в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 108063,00грн., та п.п. 7.4.5, п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” в сумі 86450,00грн. при взаємовідносинах з ТОВ “Сігурно”, а тому  необґрунтовано прийняв податкові повідомлення-рішення  від 26.05.2011 № 0002922302, та № 0002932302 відповідно. З огляду на викладене, позовні  вимоги  ТОВ “Корвет” підлягають задоволенню, а оскаржувані  податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя  - скасуванню. Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо  судове  рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних  повноважень, суд присуджує  всі  здійсненні нею  документально підтверджені судові  витрати з Державного бюджету України (або  відповідного місцевого бюджету, якщо іншою  стороною був  орган  місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Керуючись ст.ст. 158-163 КАС України,  суд – ПОСТАНОВИВ:         Адміністративний позов задовольнити. Скасувати податкове повідомлення – рішення прийняте Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м.Запоріжжя №0002922302 від 26.05.2001, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 108063,00грн. та штрафні санкції у розмірі 27015,75грн. Скасувати податкове повідомлення – рішення прийняте Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м.Запоріжжя №0002932302 від 26.05.2001, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 86450,00грн. та штрафні санкції у розмірі  21612,50грн.   Стягнути з Державного бюджету України судові витрати у сумі 3 (три) гривні 40 копійок, згідно ч.1  ст.94 КАС України, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Корвет». Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо  його не скасовано, набирає законної сили після повернення  апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного  провадження. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.           Суддя                                                                                Ж.М.Чернова Постанова виготовлена у повному обсязі 16.08.2011