Ухвала

від 14.10.2010 по справі 11-495/10

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №11-495/10 Головуючий у суді у 1 інстанції - Номер провадження - Суддя-доповідач - Забара І. К. Категорія -

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого - Забари І.К.

суддів: Захарченка О.П., Борсая В.М.

з участю прокурора - Семишкура В.М.

адвоката Сергієнка В.А.

засуджених: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Суми справу за апеляціями потерпілої ОСОБА_8, потерпілої ОСОБА_9 та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 19 липня 2010 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючий в АДРЕСА_1, раніше не судимий згідно ст.89 КК України, засуджений:

за ч.2 ст.162 КК України до 3 років позбавлення волі,

за ч.2 ст.146 КК України до 3 років позбавлення волі,

за ч.4 ст.296 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, за ч.2 ст.127 КК України до 5 років позбавлення волі,

за ч.2 ст.186 КК України до 4 років позбавлення волі,

за ч.2 ст.122 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі,

За сукупністю злочинів на підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

ОСОБА_3 за ч.3 ст.28, ч.3 ст.15, ч.2 ст.162,ч. 3ст.28, ч.2 ст.296, ч.5 ст.186. ч.4 ст.189 КК України виправдано за недоведеністю його вини,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, мешканець АДРЕСА_2, раніше не судимий,

засуджений:

за ч.2 ст. 162 КК України до 3 років позбавлення волі,

за ч.2 ст.146 КК України до 3 років позбавлення волі,

за ч.4 ст.296 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі,

за ч.2 ст.127 КК України до 5 років позбавлення волі,

за ч.2 ст.186 КК України до 4 років позбавлення волі,

за ч.2 ст.122 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі.

За сукупністю злочинів на підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим ОСОБА_4 остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

ОСОБА_4 за ч.3 ст.15, ч.3 ст.28, ч.2 ст.162, ч.3 ст.28, ч.2 ст.296, ч.5 ст. 186 КК України виправдано за недоведеністю його вини,

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, мешканець АДРЕСА_3, раніше судимий:

1) 20.08.1990 року за ч.3 ст.140, ч.3 ст.17-140, ст.ст. 42, 43, 14 КК України до 4 років позбавлення волі;

2)28.07.1994 року за ч.2 ст.142, ст.14 КК України до 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна та примусовим лікуванням від наркоманії;

3)27.01.2005 року ст.ст.116, 96 КК України до 4 років позбавлення волі з лікуванням від наркоманії,

засуджений:

за ч.2 ст.162 КК України до 2 років позбавлення волі,

за ч.2 ст.146 КК України до 2 років позбавлення волі,

за ч.2 ст.296 КК України до 3 років позбавлення волі.

За сукупністю злочинів на підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим остаточно призначено ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст.71 КК України ОСОБА_5 за сукупністю вироків до призначеного покарання з невідбутого покарання згідно вироку Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 27 січня 2005 року у виді позбавлення волі на строк 2 місяці призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 2 місяці.

ОСОБА_5 за ч.3 ст.28, ч.3 ст.15, ч.2 ст.162, ч.3 ст.28, ч.2 ст.296,ч.5 ст.186 КК України виправдано за недоведеністю його вини,

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, мешканець АДРЕСА_4, раніше згідно ст.89 КК України не судимий,

за ч.4 ст.189 КК України виправданий за недоведеністю його вини,

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6, мешканець АДРЕСА_5, раніше згідно ст.89 КК України не судимий,

за ч.2 ст.189 КК України виправданий за недоведеністю його вини.

Стягнуто з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 в солідарному порядку на користь ОСОБА_10 1600 грн. матеріальної шкоди і 20000 грн. моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_9 в солідарному порядку 500 грн. моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 в солідарному порядку на користь міського фінансового управління м. Конотоп 2384,48 грн. витрат на стаціонарне лікування ОСОБА_10

Долю речових доказів вирішено в порядку, передбаченому ст.81 КПК України,

ВСТАНОВИЛА:

Згідно вироку суду ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 визнані винними та засуджені за вчинення злочинів за наступних обставин.

26 липня 2006 року близько 24.00 год. ОСОБА_5 разом із ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 в господарстві ОСОБА_14 в АДРЕСА_6 з погрозою застосування насильства незаконно проникли до житла громадян, незаконно проводили огляд та обшук в житлі, в якому знаходились мати ОСОБА_14 - ОСОБА_9, її дочка ОСОБА_15 зі своїм співмешканцем ОСОБА_16 та малолітньою донькою ОСОБА_17

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 разом з особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, демонструючи металеві труби, які мають вигляд предметів, спеціально заготовлених для нанесення тілесних ушкоджень, без дозволу та згоди мешканців будинку, проти їх волі через незамкнені двері зайшли в приміщення, де разом з ОСОБА_5 стати шукати ОСОБА_14 Впевнившись у відсутності останнього, розбудили ОСОБА_16, стали вимагати вказати місце знаходження ОСОБА_14, а коли той відмовив в цьому, то безпричинно нанесли йому удари кулаками та металевими трубами, які були в ОСОБА_3, ОСОБА_4 та інших осіб, по різним частинах тіла, заподіявши потерпілому фізичний біль, супроводжуючи свої дії нецензурною лайкою, погрозами, демонстрацією металевих труб, чим налякали та порушили спокій мешканців будинку, тобто групою осіб з мотивів явної неповаги до суспільства із застосуванням предметів, заздалегідь заготовлених для нанесення тілесних ушкоджень грубо порушили громадський порядок, що супроводжувалося особливою зухвалістю. ОСОБА_3, ОСОБА_4 разом з іншими особами та узгодивши свої дії з ОСОБА_5, не отримавши потрібної відповіді від ОСОБА_16, взяли останнього за руки та ноги і проти його волі винесли з дому і помістили до автомобіля ВАЗ-2105. Відвезли до кафе в районі шляхопроводу м. Конотоп, де протягом 20 хвилин проти його волі утримували і розпитували про місцезнаходження ОСОБА_14, а потім відпустили. При виході з будинку, запобігаючи попередженню ОСОБА_14 0.0. про його пошуки та виклику на допомогу, ОСОБА_5 з тумбочки в кімнаті, попередивши і запевнивши ОСОБА_15 та ОСОБА_9 про те, що через деякий час поверне, взяв належні ОСОБА_16 та ОСОБА_15 мобільні телефони Нокіа-6030 , вартістю 600 грн. і Нокіа-3200 , вартістю 500 грн. з сімкартою Київстар на рахунку якої було 13 грн., а всього на суму 1113 грн. Потім через незначний проміжок часу, коли ОСОБА_16 знаходився з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та іншими особами в кафе, ОСОБА_5 віддав йому ці телефони.

29 липня 2006 року о 15.00год. ОСОБА_4 та ОСОБА_3, за попередньою змовою з особою, матеріали справи відносно якої виділені в окреме провадження, з метою з'ясування місцезнаходження ОСОБА_18 з відрізком металевої труби та двома ліхтарями з довгими ручками з погрозою застосування насильства, всупереч волі мешканців житла, незаконно проникли до кімнати АДРЕСА_7, де проживав двоюрідний брат ОСОБА_18 - ОСОБА_19, його сестра ОСОБА_20, мати ОСОБА_21 та їх знайома ОСОБА_22, та незаконно проводили обшук та огляд в приміщенні.

Впевнившись у відсутності ОСОБА_18 і не отримавши від присутніх потрібних відомостей про місце його перебування, запропонували ОСОБА_19 вийти з ними та пошукати ОСОБА_18 і останній, побоюючись побиття, вийшов з ними на вулицю та поїхав на автомобілі до місця проживання ОСОБА_18 на АДРЕСА_8. Дорогою ОСОБА_3 вимагав від ОСОБА_19 повідомити місцезнаходження ОСОБА_18, періодично наносячи удари ліхтарем по ногах. Приїхавши до місця проживання ОСОБА_18, розуміючи, що той їм не відкриє двері, підвели ОСОБА_19 до дверей квартири і, стоячи поряд, наказали викликати ОСОБА_18 Коли ніхто не відгукнувся, то посадили ОСОБА_19 в автомобіль і насильно, поза його волею, відвезли до лісосмуги поблизу с. Вирівка біля заводу Мотордеталь , вивели потерпілого з автомашини і почали наносити удари руками, ногами та металевим ліхтарем, при цьому погрожуючи вбивством, якщо не повідомить місце знаходження брата. Не отримавши потрібних відомостей, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 разом з невстановленою слідством особою, примусили ОСОБА_19 власноручно зробити петлю-удавку з заздалегідь приготованої ними мотузки. ОСОБА_3 накинув петлю на шию ОСОБА_19, перекинув мотузку через гілку дерева, а ОСОБА_4 заклеїв ОСОБА_19 рот липкою стрічкою. Ставши у нього за спиною, періодично натягували мотузку, продовжуючи вимагати негайно повідомити їм місцезнаходження ОСОБА_18, чим спричиняли ОСОБА_19 сильного болю, фізичних та моральних страждань. Зрозумівши, що ОСОБА_19 не може виконати їхніх вимог, запропонували йому зателефонувати ОСОБА_18 Коли останній зателефонував з мобільного телефону і при розмові з ОСОБА_18, дізнався, що того немає в місті Конотоп, припинили знущатися з ОСОБА_19 і відвезли його до гуртожитку.

23 січня 2007 року близько 12.00 год. ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_23, відносно якого винесений вирок, та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, з обрізом мисливської рушниці, шматком труби та бітами з погрозою застосування насильства під руки вивели потерпілого ОСОБА_10 з магазину Мисливство та рибальство по вул. Високій,6 в м. Конотоп на вулицю та посадили останнього на заднє сидіння автомобіля Рено-Сімбі реєстраційний номер НОМЕР_1, позбавивши ОСОБА_10 волі, обшукали та відкрито заволоділи грошима в сумі 16 грн., пультом від автомобільної сигналізації, що не представляє цінності. В районі рибгоспу біля учбового закладу КГПТ м. Конотоп, Сумської області, витягли ОСОБА_10 з автомобіля, збили ззаду ударом труби під коліна на землю та побили бітами, шматком труби та ногами по різним частинам тіла, чим спричинили потерпілому закритий перелом лівого наколінника, зовнішнього виростка правого стегна, перелом середньої третини правої гомілкової кістки, перелом 4, 5 п'ясних кісток лівої кисті, забійну рану волосяної частини голови, множинні забої і гематоми кінцівок та обличчя, з яких переломи кісток кінцівок відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

В поданій апеляції потерпіла ОСОБА_8, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, на істотні порушення судом вимог кримінально-процесуального закону, та неправильне застосування кримінального закону, а також на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочинів та особам засуджених, просить вирок Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 19 липня 2010 року, скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду іншої області. При цьому мотивує свої вимоги тим, що судом під час розгляду справи неодноразово порушувались права потерпілих; справу щодо підпалу автомобіля, на якому їхав ОСОБА_14 було безпідставно виділено в окреме провадження; суд у вироку послався на показання потерпілої, які не відповідають дійсності; суд не обґрунтував чому взяв до уваги показання неодноразово судимого ОСОБА_5, який весь час їх змінював і відкинув інші докази, не дослідивши їх; судом безпідставно та необґрунтовано виправдано обвинувачених за окремі злочини та за вчинення злочинів в складі організованої групи.

Потерпіла ОСОБА_9 в поданій апеляції, посилаючись на невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочинів та особам засуджених, на істотне * порушення судом вимог кримінально-процесуального закону, та неправильне застосування кримінального закону, просить вирок Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 19 липня 2010 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду іншої області. При цьому обґрунтовує свої вимоги тим, що ОСОБА_5 за ч.5 ст.186 КК України було виправдано безпідставно; мобільні телефони потерпілим було повернуто в приміщенні Конотопського ВБОЗу, суд не звернув уваги на показання потерпілих з приводу цього, пославшись у вироку суду на показання ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_3; під час затримання злочинців по вул. І. Франка бачила, що було затримано ОСОБА_4 та ОСОБА_5; заяви про злочин у них не приймались; протягом року не було порушено кримінальну справу за злочин, вчинений відносно неї та членів її сім'ї; також вказує, що судом необґрунтовано виправдано засуджених за вчинення злочинів в складі організованої групи.

В поданій апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить вирок Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 19 липня 2010 року скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, неправильним застосуванням кримінального і кримінально-процесуального законодавства та призначенням покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості злочинів та особам засуджених внаслідок м'якості. При цьому мотивує свої вимоги тим, що в порушення вимог кримінального та кримінально-процесуального закону суд незаконно виправдав ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за окремі злочини та зробив незаконний висновок про те, що вказані злочини скоєно без попередньої зорганізованості у стійке об'єднання, без планування з розподілом функцій та належної злочинної підготовки; заперечення ними вчинення протиправних дій явно не відповідають дійсності і спростовуються зібраними по справі доказами; в ході досудового слідства та судового розгляду кримінальної справи жоден з обвинувачених не визнав своєї вини; суд при постановленні вироку поставив під сумнів достовірність показів потерпілих та свідків по справі, покладаючи в основу вироку показання багаторазово судимих за особливо небезпечні злочини ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6; в порушення вимог закону суд виключив таку кваліфікуючу ознаку, як вчинення злочину щодо двох чи більше осіб за ст.146 КК України, а також перекваліфікував злочинні дії ОСОБА_3, ОСОБА_4 з ч.4 ст.187 КК України на ч.2 ст.186 КК України, зазначивши у вироку, що при викраденні та позбавленні волі ОСОБА_10 метою підсудних було не заволодіння грошима, а заподіяння йому тілесних ушкоджень на грунті неприязнених відносин; в описовій частині вироку судом помилково було вказано, що ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_23 заволоділи належними ОСОБА_10 грошима в сумі 16 грн.; судом в порушення вимог ст.327 КПК України було виправдано обвинувачених за недоведеністю їх вини; пославшись у вироку на суперечності показів потерпілого ОСОБА_24, суд взагалі не зазначив їх та не надав їм оцінку; суд, призначаючи покарання ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 недостатньою мірою врахував ступінь тяжкості вчинених ними злочинів, серед яких є тяжкі та особливо тяжкі, кількість епізодів злочинних дій, роль кожного із засуджених у вчиненні даних злочинів, суспільну небезпеку їх діянь та моральні і фізичні страждання потерпілих, а також ту обставину, що обтяжує покарання ОСОБА_5 - рецидив злочину.

Вислухавши доповідь судді, прокурора, на підтримку своєї апеляції та апеляцій потерпілих, засуджених та адвоката ОСОБА_2, які просили вирок суду залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що вони підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності з вимогами ст. 367 КПК України підставами для скасування вироку при розгляді справи в апеляційному суді є: однобічність або неповнота дізнання, досудового чи судового слідства, невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи; неправильне застосування кримінального закону; невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Згідно ст. 368 КПК України однобічним або неповним визнається дізнання, досудове чи судове слідство в суді першої інстанції, коли залишилися недослідженими такі обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ст. 369 КПК України вирок вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, коли висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, коли суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, коли при наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у вироку не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші, а також коли висновки суду, викладені у вироку, містять істотні суперечності.

Невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи свідчать про помилки суду пов'язані з оцінкою доказів і умотивованістю судового рішення.

У відповідності із ст. 371 КПК України неправильним застосуванням кримінального закону, що тягне за собою скасування вироку є незастосуванням судом кримінального закону, який підлягає застосуванню; застосування кримінального закону, який не підлягає застосуванню.

Згідно з вимогами ст. 372 КПК України невідповідним ступеню тяжкості злочину та особі засудженого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею Кримінального кодексу, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим. Таким чином Закон вважає покарання явно несправедливим, якщо суд призначив надто м'яке покарання за тяжкий злочин.

Однак, вищезазначені вимоги закону при розгляді справи судом першої інстанції належним чином дотримані не були.

Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, суд першої інстанції, визнавши недоведеною вину ОСОБА_6, ОСОБА_3 в скоєні злочину, передбаченого ч.4 ст. 189 КК України, та ОСОБА_7 за ч.2 ст. 189 КК України, постановив відносно них виправдувальний вирок в цій частині.

Разом з тим, такі висновки суду першої інстанції є передчасними і з ними колегія суддів погодитись не може, оскільки суд під час розгляду справи по цьому складу злочину не в повному обсязі дослідив наявні по справі докази, не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, не усунув істотні протиріччя в останніх та у вироку не зазначив, чому взяв до уваги одні докази і відкинув інші.

Зокрема, в ході судового розгляду справи підсудний ОСОБА_7 пояснював, що 21 січня 2007 року він зустрів свого знайомого ОСОБА_6 і попросив підвезти його на автомийку по вул. Урицького в м. Конотоп, на що той погодився. В автомобілі на той час вже знаходився ОСОБА_3 Коли проїжджали мимо будинку ОСОБА_25, то ОСОБА_2 сказав, що йому та ОСОБА_2 необхідно поспілкуватись з останнім. Він відповів, що почекає. Після цього ОСОБА_2 разом з ОСОБА_2 та ОСОБА_25 зайшли до подвір'я останнього. Про що в них йшла розмова він не знає. Також ОСОБА_7 наполягав, що не приймав участі в розмові з ОСОБА_25, тим більше у вимаганні в нього грошей. Допитаний в якості підсудного ОСОБА_6 пояснив суду, що 21 січня 2007 року в обідній час він разом із ОСОБА_7 та ОСОБА_3 проїжджав по вул. У-Троїцька і побачивши ОСОБА_25 мав з ним розмову, але не погрожував і грошей у нього не вимагав. Аналогічні пояснення в цій частині дав суду і засуджений ОСОБА_3

Однак судом першої інстанції не були належним чином перевірені, досліджені та оцінені наведені показання зазначених осіб, які неодноразово змінювались як в ході досудового слідства, так і під час розгляду справи судом.

Судом не було звернуто уваги та взагалі не досліджувались і відповідно не надано оцінки доказам, які містяться в томі 11 -му матеріалів кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_7 за ч.2 ст. 189 КК України (в подальшому справа об'єднана з кримінальною справою про обвинувачення ОСОБА_2, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4),з яких вбачається, що останній в судовому засіданні повністю визнавав свою вину в скоєні вимагання грошей разом із ОСОБА_6 та ОСОБА_3 у ОСОБА_25, не заперечував своєї присутності на подвір'ї потерпілого разом з ОСОБА_2 та ОСОБА_2.

Також суд першої інстанції, оголосивши в судовому засіданні показання потерпілого ОСОБА_25, даних в ході досудового слідства з цього приводу, не навів у вироку мотивів, чому не прийняв їх до уваги, а також навів непереконливі та суперечливі мотиви неприйняття в якості доказів пояснення свідків ОСОБА_26, ОСОБА_27 та ОСОБА_16 з цього приводу, які спростовували пояснення ОСОБА_2, ОСОБА_2 та ОСОБА_7, належним чином не дослідив та не оцінив інші наявні докази по справі з цього приводу (протоколи впізнання, очних ставок та інш.)

Що стосується виправдання ОСОБА_5 по факту замаху на порушення недоторканості житла ОСОБА_8 та скоєння хуліганства групою осіб, які мали місце 27 липня 2006 року, то суд першої інстанції в цьому випадку також належним чином не дослідив наявні по справі докази, а дослідженим дав сумнівну оцінку, не звернувши уваги при цьому, що сам ОСОБА_5 не заперечував своєї присутності у вказаний день біля квартири ОСОБА_8 і саме тоді був затриманий викликаними з приводу хуліганських дій працівниками міліції.

При цьому у мотивувальній частині вироку, прийшовши до висновку про недоведеність вини ОСОБА_5 в скоєні злочинів, передбачених ч.З ст. 28, ч.З ст. 15, ч.2 ст. 162, ч.2 ст. 296 КК України, суд першої інстанції кваліфікував його дії саме за ч.2 ст. 296 КК України і за цією частиною статті, серед інших, призначив йому кримінальне покарання.

В той же час суд не звернув уваги на наявність у ОСОБА_5 обвинувачення за ч.4 ст. 296 КК України і взагалі з цього приводу, не навівши у вироку будь яких мотивів, не прийняв ніякого рішення.

Крім того, колегія суддів вважає що доводи апеляцій прокурора та потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_8 з приводу призначення засудженим надто м'якого покарання заслуговують на увагу, оскільки останнє призначене засудженим з порушенням вимог ст. 65 КК України. При цьому судом першої інстанції при призначенні покарання належним чином не враховані обставини справи, тяжкість та наслідки вчинених засудженими злочинів, за попередньою змовою групою осіб, їх відношення до скоєного.

З наведених підстав вирок суду не можна визнати законним та обґрунтованим, а тому він підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд, під час якого суду необхідно розглянути її з дотриманням вимог закону і постановити законне та обґрунтоване рішення. Якщо при новому розгляді справи буде доведена винуватість ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні злочинів в тому ж обсязі й за тих же обставин, то призначене їм покарання слід вважати надто м'яким. Що стосується виправданих судом першої інстанції ОСОБА_6 та ОСОБА_7, то в разі встановлення їх вини в інкримінованому злочині при новому розгляді справи покарання їм слід призначити з дотриманням вимог ст. 65 КК України.

Що стосується інших доводів апеляцій прокурора та потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_8, то всі вони підлягатимуть об'єктивному дослідженні при новому судовому розгляді. В залежності від встановлених обставин судом прийматиметься рішення про доведеність чи недоведеність вини у вчиненні злочинів, кваліфікації злочинних дій та в залежності від встановленого стягненню заподіяних збитків.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 362, 365, 366, 377 КПК України, колегія суддів, -

Ухвалила:

Апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_9 задовольнити частково.

Вирок Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 19 липня 2010 року відносно ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7 скасувати в зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, неповнотою судового слідства, неправильним застосуванням кримінального закону, а також невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засуденого, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суду.

Міри запобіжного заходу залишити без зміни: ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - взяття під варту; ОСОБА_6, ОСОБА_7 - підписка про невиїзд.

СУДДІ:

Забара І.К. Захарченко О.П. Борсай В.М.