Постанова

від 12.07.2007 по справі 34/237-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

34/237-А

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.486-65-72

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

12.07.07                                    м. Київ                                     34/237-А       

12 год. 30 хв.

За позовом   Арбузинського районного центру зайнятості Миколаївської області

до   Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»

про   стягнення 902,55 грн.

Суддя т Сташків Р.Б.

секретар судового засідання     Поліщук О.В.

Представники:

від позивачаТерлецький В.І. –директор (посвід. № 799 від 19.10.2006);

від відповідачане з'явився.

Розгляд справи здійснюється за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАС України) відповідно до пункту 6 Розділу VІІ цього Кодексу.  

СУТЬ СПОРУ:

Арбузинський районний центр зайнятості Миколаївської області (далі –Центр зайнятості) звернувся до господарського суду з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»(далі –Товариство) про стягнення 902,55 грн. витрачених Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття на перенавчання безробітних.

Позовні вимоги мотивовані положеннями частини 4 статті 26 Закону України «Про зайнятість населення», відповідально до якої якщо протягом двох років, які передують вивільненню, працівник не мав можливості підвищити свою кваліфікацію чи одержати суміжну професію за попереднім місцем роботи, і якщо при працевлаштуванні йому необхідно підвищити кваліфікацію або пройти професійну перепідготовку, то витрати на ці заходи проводяться за рахунок підприємства, установи, організації, з яких вивільнено працівника.

Позивач зазначив, що 29.06.2006 Доценко Н.Г. та Бей О.В. були звільнені з Товариства за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв'язку із скороченням. З 07.07.2006 та 10.07.2006 набули статусу безробітних. Протягом двох років, що передували вивільненню, працюючи у Товаристві, не підвищували своєї кваліфікації та не одержували суміжної професії. У зв'язку із неможливістю працевлаштування за наявною професією, Центр зайнятості направив громадянок Доценко Н.Г. та Бей О.В на курси перепідготовки за напрямком «Основи організації підприємницької діяльності». Суми витрат на перенавчання вказаних безробітних складаються із вартості навчання та матеріальної допомоги в період професійного навчання.

Відповідач позов не визнав. Свої заперечення проти позову мотивував тим, що даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки позивач у даному випадку не виступає як суб'єкт владних повноважень, а відповідач згідно із статтею 50 КАС України не може бути відповідачем у цій справі. Товариство вважає, що законодавством України не передбачено права та порядок щодо стягнення Центром зайнятості витрат пов'язаних із перенавчанням безробітного.

Крім того, відповідач зазначив, що вказані особи проходили підвищення кваліфікації на Товаристві пізніше ніж за два роки до звільнення.

Ухвалою від 06.04.2007 провадження у справі було відкрито, позовна заява прийнята до розгляду, призначено судове засідання та зобов'язано сторони подати суду документи, вказані в цієї ухвалі.

В зв'язку з хворобою судді Сташківа Р.Б., судове засідання призначене на 14.05.2007 не відбулось.

Ухвалою від 04.06.2007 судове засідання було призначено на 19.06.2007, у якому оголошувалась перерва до 26.06.2007.

У зв'язку із необхідністю витребування додаткових доказів у судовому засіданні 26.06.2007 в порядку приписів статті 150 КАС України оголошувалась перерва до 12.07.2007.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, –

ВСТАНОВИВ:

29.06.2006 Доценко Н.Г. та Бей О.В.  були звільнені з Товариства за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв'язку із скороченням, про що зроблено відповідний запис у їхніх  трудових книжках.

30.06.2006 та 03.07.2006 вони звернулись до Центру зайнятості із приводу пошуку роботи, і з 07.07.2006 та 10.07.2006  набули статусу безробітних.

Протягом двох років, що передували вивільненню Доценко Н.Г. та Бей О.В., працюючи у Товаристві, підвищували свою кваліфікацію 11.10.2005, що підтверджується Звітом про фактичне вивільнення працівників форми № 4-ПН (факт) Товариства від 30.06.2007, наказом про професійне навчання в порядку перепідготовки професії операторів ел.зв. 3 кл за індивідуальною формою навчання від 16.06.2005 № 34к та протоколом засідання державної кваліфікаційної комісії індивідуальної форми навчання від 13-14.10.2005 № 17.

У зв'язку із неможливістю працевлаштування за наявною професією, Центр зайнятості направив громадянок Доценко Н.Г. та Бей О.В., згідно із їх заявами від 21.07.2006 та 24.07.2006 на  курси перепідготовки Південної академії підвищення кваліфікації кадрів Міністерства промислової політики України за напрямком «Основи організації підприємницької діяльності»з метою подальшого їх працевлаштування, про що 21.07.2006 між Центром зайнятості та громадянками Доценко Н.Г. та Бей О.В. були укладені відповідні договори  № 145506072100121 та № 145506072100121.

Згідно із наказом Південної академії підвищення кваліфікації кадрів Міністерства промислової політики України № 173 від 11.08.2006 громадянки Доценко Н.Г. та Бей О.В. закінчили зазначені курси та отримали відповідні посвідчення.

Відповідно до довідок Миколаївського обласного центру зайнятості від 17.11.2006 № 11-3106/08 за проходження курсу навчання громадянки Доценко Н.Г. було сплачено 145,36 грн., а громадянки Бей О.В. було сплачено 145,36 грн.

Матеріальна допомога в період професійного навчання громадянки Доценко Н.Г. склала 214,76 грн., компенсація вартості проїзду склала 75 грн., а громадянки Бей О.В. склала 247,07 грн., компенсація вартості проїзду склала 75 грн. що підтверджується довідками Центру зайнятості.

Таким чином, сума витрат пов'язаних із професійним навчанням громадянки Доценко Н.Г. складають 435,12 грн. (145,36 грн. + 214,76 грн. + 75 грн.), а громадянки Бей О.В. складають  467, 43 грн. (145,36 грн. + 247,07 грн. + 75 грн.). Загальна сума витрат пов'язаних із професійним навчанням громадянок Доценко Н.Г. та Бей О.В. становить 902,55 (435,12 грн. + 467,43 грн.).

Після проходження курсів громадянки Доценко Н.Г. та Бей О.В.  12.10.2006 знялись з обліку у Центрі зайнятості та стали приватними підприємцями, про що вказано в їх персональних картках №145500406063000002 та № 1455004060703000002, що велись Центром зайнятості.

За таких обставин справи позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 4 статті 17 КАС України до компетенції адміністративних судів відносяться спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Визначення суб'єкта владних повноважень наведено в пункті 7 статті 3 КАС України, згідно з яким це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини першої статті з Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»законодавство про страхування на випадок безробіття складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Закону України "Про зайнятість населення" та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок безробіття, а також міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Преамбулою Закону України «Про зайнятість населення»передбачено, що в умовах ринкової економіки і рівноправності різних форм власності цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи зайнятості населення України і його захисту від безробіття, а також соціальної гарантії з боку держави в реалізації громадянами права на працю.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про зайнятість населення»для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Державна служба зайнятості складається з: Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення. Діяльність державної служби зайнятості фінансується за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, передбачених на ці цілі.

Статтею 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»встановлено, що одним із видів забезпечення за цим Законом є матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, а до соціальних послуг за цим Законом та Законом України «Про зайнятість населення»належить професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації та профорієнтація.

Згідно з статтею 19 Закону України «Про зайнятість населення»державна служба зайнятості, зокрема, організує при потребі професійну підготовку і перепідготовку громадян у системі служби зайнятості або направляє їх до інших навчальних закладів, що ведуть підготовку та перепідготовку працівників, сприяє підприємствам у розвиткові та визначенні змісту курсів навчання й перенавчання.

Відповідно до частини другої статті 24 цього Закону професійна підготовка, підвищення кваліфікації і перепідготовка громадян організується державною службою зайнятості за її направленням у навчальних закладах, на підприємствах, в установах і організаціях (незалежно від їх підпорядкованості) згідно з укладеними договорами або у спеціально створюваних для цього учбових центрах за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.  

Згідно з підпунктом «е»пункту 1 статті 4 Закону «Про зайнятість населення»саме держава гарантує працездатному населенню у працездатному віці в Україні безплатне навчання безробітних нових професій, перепідготовку в навчальних закладах або в системі державної служби зайнятості з виплатою стипендії (матеріальної допомоги).

Пункт 4 статті 26 цього Закону встановлює умови, за яких витрати на підвищення кваліфікації або професійну перепідготовку працівника проводяться за рахунок підприємства, установи, організації, з яких його вивільнено.

Статтею 34 вказаного Закону визначено, що контроль за додержанням законодавства України про зайнятість населення здійснюється Радами народних депутатів, відповідними державними органами, інспекціями служби зайнятості та профспілковими об'єднаннями.

Абзацом першим пункту 6 Розділу VІІ КАС України передбачено, що до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами КАС України.

Таким чином, у даному випадку позивач виступає саме як суб'єкт владних повноважень у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, а спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Таку ж правову позицію викладено у постанові Вищого господарського суду України від 19.09.2006 у справі № 18/6-1337/1 та постановах Верховного Суду України від 17.01.2006 у справі № 13/189, від 24.01.2006 у справі № 11/268.

Враховуючи викладене, посилання відповідача на те, що даний спір не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства є помилковим.

Статтею 26 Закону України «Про зайнятість населення»передбачені особливі гарантії працівникам, які втратили роботу у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці. Відповідно до абзацу другого частини 4 цієї статті якщо протягом двох років, які передують вивільненню, працівник не мав можливості підвищити свою кваліфікацію чи одержати суміжну професію за попереднім місцем роботи, і якщо при працевлаштуванні йому необхідно підвищити кваліфікацію або пройти професійну перепідготовку, то витрати на ці заходи проводяться за рахунок підприємства, установи, організації, з яких вивільнено працівника.

Дана норма встановлює умови, за яких витрати на підвищення кваліфікації або професійну перепідготовку працівника проводяться за рахунок підприємства, установи, організації, з яких його вивільнено.

Матеріалами справи підтверджено, що громадянки Доценко Н.Г. та Бей О.В.  протягом двох років, які передували їх вивільненню з Товариства, підвищували свою кваліфікацію, а тому розмір фактичних витрат за період перепідготовки який складає 902,55 грн. не підлягає стягненню з Товариства.

Відповідно до частини першої статті  71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Оскільки відповідачем документально не підтверджені його судові витрати, то вони не підлягають компенсації.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 23, 71, 86, 94, 98, 158-163, 167, пунктом 6 Розділу VІІ КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями  185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

СуддяСташків Р.Б.

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –24.07.2007.