Постанова

від 09.08.2011 по справі 2а-1344/11/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

               ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД                                                               ПОСТАНОВА                                                       ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ  "09" серпня 2011 р.                                              Справа № 2a-1344/11/0970  м. Івано-Франківськ             Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Кишинський М.І., розглянувши в порядку скороченого провадження матеріали адміністративної справи за позовом Головавтотрансінспекції в особі територіального управління Головавтотрансінспекції в Івано-Франківській області до приватного підприємства «Івол–Транс»про стягнення фінансових санкцій в сумі 1700,00 грн.,-            В С Т А Н О В И В : Головавтотрансінспекція в особі територіального управління Головавтотрансінспекції в Івано-Франківській області (надалі–позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до приватного підприємства «Івол–Транс»(надалі–відповідач) про стягнення фінансових санкцій в сумі 1700,00 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що працівниками територіального управління Головавтотрансінспекції в Одеській області виявлені порушення вимог Закону України ‘‘Про автомобільний транспорт''допущені відповідачем, а саме: надання послуг з перевезення вантажу без оформленої ліцензійної картки. Виявлені порушення зафіксовані в акті за № 153284 від 12 червня 2010 року. За наслідками розгляду вказаного акту за вчинені правопорушення позивачем винесено постанову про застосування фінансових санкцій №094878 від 15 липня 2010 року на суму 1700,00 грн. У передбачений строк сума застосованих фінансових санкцій в розмірі 1700,00 грн. відповідачем добровільно не сплачена. Судом відповідно до пункту 4 частини 1 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України винесено ухвалу про відкриття скороченого провадження по даній адміністративній справі, яку разом із копією позовної заяви та доданими до неї документів направлено відповідачу для подання заперечення або заяви про визнання позову. Поштове відправлення повернулося на адресу суду разом із копією ухвали суду про відкриття скороченого провадження в даній адміністративній справі, копію позовної заяви та доданими до неї документи. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 23 березня 2011 року місцезнаходження відповідача значиться: 76018, вал.Незалежності, 101/15, м.Івано–Франківськ, тобто адреса, за якою відправлено ухвалу про відкриття скороченого провадження, копією позовної заяви та доданими до неї документів. Згідно із частиною 4 статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються: юридичним особам та фізичним особам-підприємцям–за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином. Крім того, відповідно до змісту частини 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. З огляду на вказане відповідача належним чином повідомлялося про відкриття судом скорочено провадження у даній справі. Згідно із пункту 2 частини 5 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України справа повинна бути розглянута у порядку скороченого провадження не пізніше трьох днів з дня закінчення строку, передбаченого частиною третьою цієї статті, якщо до суду не було подано заперечення відповідача та за умови, що справа розглядається судом за місцем знаходженням відповідача. Враховуючи, що до суду не було подано заперечення відповідача проти заявленого позову та те, що справа розглядається судом за місцезнаходженням відповідача, поданий Головавтотрансінспекцією в особі територіального управління Головавтотрансінспекції в Івано-Франківській області позов до приватного підприємства «Івол–Транс»про стягнення фінансових санкцій в сумі 1700,00 грн. підлягає розгляду в строк визначений пунктом 2 частиною 5 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України. Суд, в порядку скороченого провадження, відповідно до вимог статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, прийшов до висновку, що позов обгрунтований та такий, що підлягає до задоволення з наступних підстав. Судом встановлено, 12 червня 2011 року працівниками територіального управління Головавтотрансінспекції в Одеській області складено акт №153284 про порушення Закону України «Про автомобільний транспорт»під час наданн. Під час перевірки виявлено таке порушення, як прострочення ліцензійної картки, а нової не виготовлено. Порушник з актом ознайомився та пояснив, що зобов'язується переоформити ліцензійну картку, при цьому підписавши даний акт. За вказане порушення  15 липня 2010 року начальником територіального управління Головавтотрансінспекції в Івано–Франківській області, щодо порушника винесено постанову № 094878 на суму 1700,00 грн. Засади організації та діяльності автомобільного транспорту в Україні визначені Законом України ‘‘Про автомобільний транспорт''. Статтею 6 Закону України ‘‘Про автомобільний транспорт''встановлено, що урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті здійснює державний контроль за недопущенням надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільними перевізниками, які не одержали відповідної ліцензії та ліцензійних карток на транспортні засоби, що при цьому використовуються. Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок. Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України за № 1190 від 08.09.2004 року “Про утворення Головної державної інспекції на автомобільному транспорті” визначено, що урядовим органом державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті, що діє у складі Міністерства транспорту та зв'язку і йому підпорядковується, є головна державна інспекція на автомобільному транспорті (Головавтотрансінспекція). Згідно вимог пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року за              № 1567 ‘‘Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті''органами державного контролю на автомобільному транспорті є Головавтотрансінспекція, її територіальні управління в областях, Автономній Республіці Крим, м. Києві та м. Севастополі. Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт»передбачено перелік документів, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, є: - для автомобільного перевізника –ліцензія та документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; - для водія –посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший  визначений законодавством  документ на вантаж, інші документи,  передбачені законодавством України. Стаття 1 Закону України ‘‘Про автомобільний транспорт''визначає, що ліцензійною карткою транспортного засобу є документ, який містить реєстраційні дані ліцензії та транспортного засобу. Абзац 2 частини 1 статті 60 Закону України ‘‘Про автомобільний транспорт''є спеціальною нормою, якою встановлено, що надання послуг з перевезень пасажирів та  вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та  48 цього  Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Як вбачається з довідки ТУ ГДІ в Івано–Франківській області, що станом на 11 квітня 2011 року згідно даних регіонального реєстру щодо виданих, переоформлених ліцензій, виданих дублікатів ліцензій, анульованих та визнаних недійсними ліцензій приватним підприємством «Івол–Транс»виготовлену ліцензійну картку. Однак, в зв'язку з тим, що відповідачем ліцензійну картку виготовлено на підставі тимчасового талону про реєстрацію транспортного засобу, наявного в матеріалах справи, відповідач при перереєстрації транспортного засобу у відповідності до «Положення про ліцензійну карту»зобов'язаний був виготовити нову ліцензійну картку, оскільки пунктом 3.3 даного положення передбачено, що ліцензійні картки є недійсними у разі змін у реєстраційних документах  власних автотранспортних засобів або в інших засвідчених в установленому порядку документах, що підтверджують право користування чи розпорядження таким  автотранспортним  засобом,  що використовується на інших законних підставах. Частинами 4 та 5 статті 60 Закону України ‘‘Про автомобільний транспорт''встановлено, що від імені центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту розглядати справи про стягнення у вигляді штрафів за порушення, викладені у цій статті, мають право посадові особи урядового органу державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті. Порядок стягнення у вигляді штрафу за порушення, викладені у цій статті, та порядок оскарження і опротестування постанови по справі про правопорушення визначає Кабінет Міністрів України. Відповідно до пунктів 21, 27 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року за № 1567 ‘‘Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті''державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок. При виявлені порушення законодавства складається акт, на підставі якого керівник органу державного контролю виносить постанову про застосування фінансових санкцій, що є обов'язковою до виконання. Пунктом 28 вказаної Постанови Кабінету Міністрів України фінансова санкція повинна бути перерахована суб'єктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом п'ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування фінансових санкцій. У передбачений законом термін сума застосованих фінансових санкцій відповідачем добровільно не сплачена. Дана постанова направлялась відповідачу 15 липня 2010 року. В порядку передбаченому пунктом 32 ‘‘Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті''до вищого за підпорядкуванням органу державного контролю протягом 10 днів після її винесення чи до суду відповідачем не оскаржувались. Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення в дохід Державного бюджету приватного підприємства «Івол–Транс»фінансові санкції в розмірі 1700,00 грн. за постановою про застосування фінансових санкцій №094878 від 15 липня 2010 року є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення. Враховуючи вищевикладене, на підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158–163 та 183–2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -           Позов задовольнити повністю.           Стягнути на користь державного бюджету на рахунок № 31110106700002, УДК в місті Івано-Франківську, код платежу 21081100, МФО–836014, код одержувача–20568100, з приватного підприємства «Івол–Транс», 76018, вул.Незалежності, 101/15, м.Івано–Франківськ, код ЄДРПОУ 35516893  фінансові санкції в розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) гривень 00 копійок по постанові № 094878 від 15 липня 2010 року.    Відповідно до частини 9 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. Відповідно до статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, ухвала суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточною і оскарження не підлягає.                      Суддя:                                                                                                  Кишинський М.І.                      Постанова складена 09 серпня 2011 року.