Рішення

від 28.09.2009 по справі 1179-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

1179-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

28.09.2009Справа №2-15/1179-2009

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (04054, м. Київ, вул.. Артема, 60, ідентифікаційний код 09807856) в особі Філії «Кримське регіональне управління» Відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (95011, АР Крим, м. Сімферополь, пров. Піонерський, 3, ідентифікаційний код 26537861)

До відповідача  Приватного підприємства «Радогост» (95053, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Ладигіна, 18, ідентифікаційний код 31937372)

Про стягнення 1576455,00 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко

                                        представники:

Від позивача – Рублевський А.В., довіреність № 1-1940 від 05.06.2009 р., у справі

Від відповідача – не з'явився   

        Обставини справи: Відкрите акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Кримське регіональне управління» Відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом до Приватного підприємства «Радогост» про стягнення 1576455,18 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань по повному та своєчасному погашенню кредиту за кредитними договорами, через що заборгованість Приватного підприємства «Радогост» перед Відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Кримське регіональне управління» Відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» станом на 05.03.2009 р. складає:

за кредитним договором № 17-01-06 від 20.12.2006 р. - 994000,00 грн. по кредиту, 81743,10 грн. по відсотках, 5074,50 грн. по комісії, 52745,56 грн. пені;

за кредитним договором № 02v-01-07 від 25.01.2007 р. – 227467,24 грн. по кредиту, 10237,38 грн. по відсотках,  558,55 грн. пені;

за кредитним договором № 39-01-07 від 04.05.2007 р. – 191880,00 грн. по кредиту, 12211,03 грн. по відсотках, 537,82 грн. пені., та до часу подачі позову до суду в добровільному порядку не погашена, що і стало приводом для звернення позивача з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку.

26.03.2009 р. до господарського суду АР Крим надійшла заява позивача про зміну позовних вимог в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої просить суд стягнути з відповідача 442892,10 грн., в тому числі :

за кредитним договором № 02v-01-07 від 25.01.2007 р. – 227467,24 грн. по кредиту, 10237,38 грн. по відсотках,  558,55 грн. пені;

за кредитним договором № 39-01-07 від 04.05.2007 р. – 191880,00 грн. по кредиту, 12211,03 грн. по відсотках, 537,82 грн. пені.

Судом вказана заява була прийнята до розгляду.

17.04.2009 р. до господарського суду АР Крим надійшла заява позивача про зміну позовних вимог в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої просить суд стягнути з відповідача 460231 грн. станом на 05.05.2009 р., в тому числі :

за кредитним договором № 02v-01-07 від 25.01.2007 р. – 227467,24 грн. по кредиту, 16913,59 грн. по відсотках,  1974,08 грн. пені;

за кредитним договором № 39-01-07 від 04.05.2007 р. – 191880,00 грн. по кредиту, 20169,02 грн. по відсотках, 1827,86 грн. пені.

Судом вказана заява була прийнята до розгляду.

21.05.2009 р. до господарського суду АР Крим надійшла заява позивача про зміну позовних вимог в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої просить суд стягнути з відповідача 467494,00 грн. станом на 09.06.2009 р., в тому числі :

за кредитним договором № 02v-01-07 від 25.01.2007 р. – 225127,58 грн. по кредиту, 20269,27 грн. по відсотках,  3010,53 грн. пені;

за кредитним договором № 39-01-07 від 04.05.2007 р. – 191880,00 грн. по кредиту, 24414,17 грн. по відсотках, 2793,20 грн. пені.

Судом вказана заява була прийнята до розгляду.

22.06.2009 р. до Господарського суду АР Крим надійшла заява позивача про зміну позовних вимог в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої просить суд стягнути з відповідача 472097,00 грн. станом на 23.06.2009 р., в тому числі :

за кредитним договором № 02v-01-07 від 25.01.2007 р. – 224849,90 грн. по кредиту, 21696,40 грн. по відсотках,  3581,16 грн. пені;

за кредитним договором № 39-01-07 від 04.05.2007 р. – 191880,00 грн. по кредиту, 26490,30 грн. по відсотках, 3326,45 грн. пені.

Судом вказана заява була прийнята до розгляду.

28.08.2009 р. до Господарського суду АР Крим надійшла заява позивача про зміну позовних вимог в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої просить суд стягнути з відповідача 284825,00 грн., в тому числі :

за кредитним договором № 02v-01-07 від 25.01.2007 р. – 38010,03 грн. по кредиту, 18384,23 грн. по відсотках,  6734,72 грн. пені;

за кредитним договором № 39-01-07 від 04.05.2007 р. – 191880,00 грн. по кредиту, 26490,30 грн. по відсотках, 3326,45 грн. пені.

Судом вказана заява була прийнята до розгляду.

Відповідач явку представника у судове засідання жодного разу не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов не надав, вимоги суду не виконав, про час та місце слухання справи був поінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

За такими обставинами суд вважає за необхідне розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Строк розгляду справи був продовжений на підставі статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення  представника позивача, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

04.05.2007 р. між Відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Кримське регіональне управління» Відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»  (Банк) та Приватним підприємством «Радогост» (Позичальник) був укладений кредитний договір № 39-01-07. (а.с.14-17)

Згідно пункту  1.1. Договору Банк надає Позичальнику кредит в сумі 280800,00 грн., а Позичальник зобов'язується повернути отримані грошові кошти до 03 травня 2012 р. та сплатити за користування кредитом проценти в розмірі 19% річних (а за користування кредитом з моменту, зазначеного в підпункті б, в, пункту 3.1 дійсного Договору, сплатити проценти в підвищеному розмірі)

Згідно пункту 2.2 Договору Позичальник зобов'язується повернути кредит Банку згідно графіку погашення кредиту з кінцевим строком погашення до 03.05.2012 р.

Пунктом 3.1 Договору передбачений порядок нарахування та уплати процентів, а саме : 19% річних за період з дня видачі до строку повернення кредиту; 20% річних від суми невиконаного своєчасно зобов'язання у випадку порушення Позичальником строків погашення згідно графіку; 21% річних за період з 03.05.2007 р. до дня фактичного погашення ссудної заборгованості.

18.06.2008 р. сторони внесли зміни до кредитного договору № 39-01-07 від 04.05.2007 р. шляхом підписання договору про внесення змін (а.с. 22) Так, згідно вказаного Договору були змінені процентні ставки: 20% річних за період з 18.06.2008 р. до строку повернення кредиту; 30% річних від суми невиконаного своєчасно зобов'язання у випадку порушення Позичальником строків погашення згідно графіку; 30% річних за період з 03.05.2012 р. до дня фактичного погашення ссудної заборгованості.

10.10.2008 р. сторони внесли зміни до кредитного договору № 39-01-07 від 04.05.2007 р. шляхом підписання договору про внесення змін (а.с. 21) Так, згідно вказаного Договору були змінені процентні ставки: 23% річних за період з 10.10.2008 р. до строку повернення кредиту; 34,5% річних від суми невиконаного своєчасно зобов'язання у випадку порушення Позичальником строків погашення згідно графіку; 34,5% річних за період з 03.05.2012 р. до дня фактичного погашення ссудної заборгованості.

Разом з тим, банком було виконано зобов'язання щодо надання кредитних коштів у сумі 280800,00 грн., що підтверджується відповідними виписками з позичкового рахунку відповідача.

Проте, відповідачем не виконувалися зобов'язання за Договором, зокрема не повернення заборгованості за кредитом та несплата процентів за його користування у передбачені кредитним договором строки.

Крім того, 25.01.2007 р. між Відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Кримське регіональне управління» Відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»  (Банк) та Приватним підприємством «Радогост» (Позичальник) був укладений кредитний договір № 02v-01-07. (а.с.35-40)

Згідно пункту  1.1. Договору Банк надає Позичальнику кредит в сумі 46644,00 дол. США, а Позичальник зобов'язується повернути отримані грошові кошти до 24 січня 2012 р. та сплатити за користування кредитом проценти в розмірі 14% річних (а за користування кредитом з моменту, зазначеного в підпункті б, в, пункту 3.1 дійсного Договору, сплатити проценти в підвищеному розмірі)

Згідно пункту 2.2 Договору Позичальник зобов'язується повернути кредит Банку згідно графіку погашення кредиту з кінцевим строком погашення до 24.01.2012 р.

Пунктом 3.1 Договору передбачений порядок нарахування та уплати процентів, а саме : 14% річних за період з дня видачі до строку повернення кредиту; 15% річних від суми невиконаного своєчасно зобов'язання у випадку порушення Позичальником строків погашення згідно графіку; 16% річних за період з 24.01.2012 р. до дня фактичного погашення ссудної заборгованості.

18.04.2008 р. сторони внесли зміни до кредитного договору № 02v-01-07 від 25.01.2007 р. шляхом підписання договору про внесення змін (а.с. 46) Так, згідно вказаного Договору були змінені процентні ставки: 14,5% річних за період з дня видачі кредиту до строку повернення кредиту; 21,75% річних від суми невиконаного своєчасно зобов'язання у випадку порушення Позичальником строків погашення згідно графіку; 21,75% річних за період з 24.01.2012 р. до дня фактичного погашення ссудної заборгованості.

18.06.2008 р. сторони внесли зміни до кредитного договору № 02v-01-07 від 25.01.2007 р. шляхом підписання договору про внесення змін (а.с. 45) Так, згідно вказаного Договору були змінені процентні ставки: 16% річних за період з 18.06.2008 р. до строку повернення кредиту; 24% річних від суми невиконаного своєчасно зобов'язання у випадку порушення Позичальником строків погашення згідно графіку; 24% річних за період з 24.01.2012 р. до дня фактичного погашення ссудної заборгованості.

Разом з тим, банком було виконано зобов'язання щодо надання кредитних коштів у сумі 46644,00 дол. США, що підтверджується відповідними виписками з позичкового рахунку відповідача.

Проте, відповідачем не виконувалися зобов'язання за Договором, зокрема не повернення заборгованості за кредитом та несплата процентів за його користування у передбачені кредитним договором строки.

Матеріали справи свідчать, що до теперішнього часу зобов'язання за кредитним договором № 39-01-07 від 04.05.2007 р. та № 02v-01-07 від 25.01.2007 р. Позичальником не виконані, що і послужило підставою для звернення Відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Кримське регіональне управління» Відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» із позовом до суду про стягнення вказаної заборгованості в примусовому порядку та нарахування штрафних санкцій.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від  зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідач  відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України не представив доказів повної оплати заборгованості за кредитними договорами.  За такими обставинами,  матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті заборгованості, в тому числі :

за кредитним договором № 02v-01-07 від 25.01.2007 р. – 38010,03 грн. по кредиту,

за кредитним договором № 39-01-07 від 04.05.2007 р. – 191880,00 грн. по кредиту,  через що  вимоги позивача про стягнення з Приватного підприємства «Радогост»  заборгованості по кредиту у розмірі 229890,03 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача суму несплачених відсотків за користування кредитом у розмірі 26490,30 грн.  за кредитним договором № 39-01-07 від 04.05.2007 р. та 18384,23 грн. за кредитним договором № 02v-01-07 від 25.01.2007 р.

Відповідно до частини 2 статті 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Так, згідно до статті 1048 Цивільного кодексу України Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Отже, вимоги позивача про стягнення з Приватного підприємства «Радогост» річних у розмірі 44874,53 грн. станом на 03.09.2009 р.  підтверджуються матеріалами справи та підлягають стягненню з відповідача.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань у розмірі 6734,72 грн. за кредитним договором № 02v-01-07 від 25.01.2007 р. та 3326,45 грн. за кредитним договором № 39-01-07 від 04.05.2007 р..

          Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу  України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу  України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Причому, згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 7.1 Кредитних договорів встановлено, що у разі несвоєчасного погашення кредиту, сплати процентів, визначених договорами, Позичальтник сплачує Кредитодавцю пеню в розмірі подвійної процентної ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення виконання.

Заявлена позивачем сума пені за несвоєчасне виконання зобов'язання у розмірі 6734,72 грн. за період з 05.01.2009 р. по 03.09.2009 р. за кредитним договором № 02v-01-07 від 25.01.2007 р. судом визнається обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Заявлена позивачем сума пені за несвоєчасне виконання зобов'язання у розмірі 3326,45 грн. за період з 05.01.2009 р. по 25.06.2009 р. за кредитним договором № 39-01-07 від 04.05.2007 р. судом визнається обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Стосовно позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором № 17-01-06 від 20.12.2006 р. у розмірі 1133563,16 грн., то суд вважає необхідним зазначити наступне.

Пунктом 5 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» від 14.08.2007 N 01-8/675, на запитання яким чином господарський суд повинен розцінювати заяву позивача "про уточнення позовних вимог", якщо в ній відсутнє посилання на статтю 22 ГПК та не зазначено, що заяву подано про зміну предмета або підстав позову, зазначено, що сама лише відсутність посилання у зазначеній заяві на приписи норми процесуального права не означає невідповідності заяви вимогам закону. У вирішенні наведеного питання господарський суд має виходити з ретельного дослідження змісту поданої заяви та співвідношення такого змісту з раніше заявленими позовними вимогами.

Заяви позивача про зміну позовних вимог не стосувалися вимог за цим кредитним  договором № 17-01-06 від 20.12.2006 р., тобто позивач згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України ані збільшив ані зменшив розмір вказаних позовних вимог, ані не відмовився від цих вимог. Отже, за такими обставинами, суд виходячи зі співвідношення  з раніше заявленими позовними вимогами, вважає необхідним розглянути позовні вимоги стосовно заборгованості за  кредитним договором № 17-01-06 від 20.12.2006 р. у розмірі 1133563,16 грн. у первісному вигляді, тобто як вони були заявлені в позовній заяві.

Суд з цього приводу зазначає наступне.

За приписами  статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом неодноразово запрошувався рух по рахунку відповідача  за  кредитним договором № 17-01-06 від 20.12.2006 р. у відповідності до вимог чинного законодавства з метою перевірки правильності періодів нарахування. Проте позивачем зазначені вимоги суду виконані не були.

Судом такий розмір заборгованості за  кредитним договором № 17-01-06 від 20.12.2006 р.  не може бути перевірений самостійно без руху по рахунку відповідача та інших доказів, що стосуються виконання вказаного договору.

Так, ненадання витребуваних судом документів, які необхідні для вирішення спору, перешкоджає повному та всебічному розгляду справи, оскільки суд позбавлений можливості перевірити правомірність нарахування стягуваних з відповідача сум.

Пункт 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України, передбачає залишення позову без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Позивачем не надано суду доказів поважності причин невиконання вимог суду щодо надання витребуваних судом документів, необхідних для вирішення спору,  отже суд вважає за необхідне залишити позов Відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Кримське регіональне управління» Відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в частині стягнення з відповідача 1133563,16 грн. заборгованості за  кредитним договором № 17-01-06 від 20.12.2006 р. без розгялду.

Разом з тим, суд звертає увагу позивача на те, що після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку. (частина 4 статті 81 Господарського процесуального кодексу України).

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

 Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення в порядку статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності  до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 02.10.2009 р.

          З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 75, пунктом 5 частини 1 статті 81, 82-85  Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємства «Радогост» (95053, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Ладигіна, 18, ідентифікаційний код 31937372) на користь Відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (04054, м. Київ, вул.. Артема, 60, ідентифікаційний код 09807856) 229890,03 грн. кредитної заборгованості, 44874,53 грн. заборгованості по відсотках, 10061,17 грн. пені, 4428,92 грн. державного мита, 33,15 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення заборгованості в розмірі 1133563,16 грн. за  кредитним договором № 17-01-06 від 20.12.2006 р. позов залишити без розгляду.

4.          Видати наказ після набуття судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.