Постанова

від 07.04.2011 по справі 2а/1770/344/2011

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

  ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 2а/1770/344/2011 07 квітня 2011 року 10год. 45хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Комшелюк Т.О. за участю секретаря судового засідання Анікушина В.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі: позивача: представник Мотрич Є. Р., відповідача: представник Крук В. Р.,  третьої особи відповідача: представник Демська С. Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом  Товариство з обмеженою відповідальністю -фірма "РВК"            до  Комунальне підприємство "Рівненське міське бюро технічної інвентаризації"   третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та кредит"    про визнання недійсним  рішення про реєстрацію  права  власності, , - ВСТАНОВИВ : Позивач звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача та третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача  про визнання недійсним рішення про реєстрацію права власності. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 29 травня 2007 року між позивачем та третьою особою був укладений Договір відновленої кредитної лінії №0165-01-07 відповідно до умов якого позивач отримав кошти з обов'язком повернути кредит та сплатити за його користування відсотки. 29 травня 2007 року між позивачем та третьою особою був укладений Договір іпотеки №0201І/0507. Який був належним чином засвідчений за зареєстрований.  Предметом іпотеки згідно умов цього договору є майновий комплекс, що знаходиться за адресою: м. Рівне. Вул.. У. Самчука 30а в складі гаража, літ. «Д», загальною площею34,4кв.м.; склад № 120, літ. «Е», загальною площею 99,6кв.м.; зварювальний цех №148, літ. «Ж», загальною площею 221,4кв.м.; склад № 148а, літ. «З» загальною площею 50,6кв.м.; будівля господарського блоку літ. «Б-2», загальною площею 864,6кв.м. У грудні 2010 року третя особа звернулась із заявою в порядку ст.37 Закону України «Про іпотеку» до відповідача про реєстрацію права власності на нерухоме майно позивача, що є предметом іпотеки. 29 грудня 2010 року відповідачем винесено рішення про реєстрацію права власності та зареєстровано майно, що є предметом іпотеки за третьою особою. Позивач зазначає, що  рішення про реєстрацію права власності за третьою особою є незаконним, оскільки відповідно до Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно, договір іпотеки не входить в додаток переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності. Крім того, нотаріусом було вчинено виконавчий напис №3560 про звернення стягнення на вказане майно, та було відкрито виконавче провадження, яке, як зазначає позивач, на сьогоднішній день не закінчено. До того ж на період укладення Договору іпотеки діяв Закон України «Про іпотеку» в редакції від 23.02.2006р., відповідно до ст.37 якого правовою підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на нерухоме майно є Договір про задоволення вимог Іпотекодержателя, який передбачає передачу Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Отже, як вказує позивач, право власності на предмет іпотеки в даній ситуації не могло бути зареєстроване в порядку ст.37 Закону України «Про іпотеку» відповідачем, а тому прийняте рішення про реєстрацію від 29.12.2010 року є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.    В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю. Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких зазначив, що 27.12.2010 року від третьої особи надійшли заяви про державну реєстрацію прав на майновий комплекс, розташований по вул.. У.Самчука 30а м. Рівне та будівлю господарського блоку літ. «Б-2» за цією ж адресою. Дані заяви були прийняті до розгляду  та відповідно було винесено рішення про реєстрацію вказаних об'єктів, реєстрація проведена 29.12.2010 року. Відповідач зазначає, що реєстрація була проведена з дотриманням норм Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно. До поданих заяв про реєстрацію прав власності, третьою особою надавався перелік документів. Зазначені документи були розглянуті реєстратором БТІ в порядку, визначеному зазначеним Тимчасовим Положенням, що стало підставою для прийняття відповідного рішення про реєстрацію прав. Представник третьої особи позовні вимоги позивача не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких зазначає, що умови Договору іпотеки повністю узгоджувались зі ст.37 Закону України «Про іпотеку» в редакції, що діяла на момент укладення договору, якою передбачалось, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки. Крім того, ч.2 ст.36 цього ж закону, редакція якої діяла і на час укладення іпотечного договору і залишається на даний час, передбачено, що договором про задоволення вимог іпотекодержателя також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі.   Заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, дослідивши подані письмові докази,  суд прийшов до висновку, що позов позивача не належить до задоволення. Суд виходив з наступного. 29 травня 2007 року Банк «Фінанси та Кредит» ТОВ, правонаступником якого є АТ «Банк «Фінанси та Кредит», в особі філії «Північно-Західне регіональне управління», та ТзОВ «Літа Холдинг» був кладений договір про відновлювальну кредитну лінію №0165-01-07, угода№1 від 03.09.2007р., угода №2 від 11.10.2007р., угода №3 від 18.04.2008р., угода №4 від 25.04.2008р., за яким останньому було відкрито відновлювальну кредитну лінію зі сплатою процентів за користування кредитом строком до 29.05.2009р. 29 травня 2007р., з метою забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору, було укладено Іпотечний Договір №021І/0507 з позивачем.(а. с.  7-10, 11-13, 119, 120). Пунктом 1 Іпотечного договору зазначається, що іпотекодавець передає в заставу іпотекодержателю майновий комплекс, що знаходиться за адресою: м. Рівне вул.. У.Самчука 30а в складі гаража літ. «Д», загальною площею34,4кв.м.; складу № 120, літ. «Е», загальною площею 99,6кв.м.; зварювального цеху №148, літ. «Ж», загальною площею 221,4кв.м.; складу № 148а, літ. «З» загальною площею 50,6кв.м.; будівлі господарського блоку літ. «Б-2», загальною площею 864,6кв.м. Пунктом 8.4.3. даного Договору вказується, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до чинного законодавства України у разі, коли в момент настання терміну виконання зобов'язань, забезпечених іпотекою за цим Договором, вони не будуть виконані чи будуть виконані неналежним чином. Пунктом 10  зазначено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на розсуд іпотекодержателя, або за рішенням суду, або за виконавчим написом нотаріуса, або іпотекодержателем самостійно на умовах цього договору. Посилання позивача на те, що третя особа вже скористалась своїм право стягнення боргу з боржника на підставі виконавчого напису нотаріуса, відповідно до якого було відкрито 18.01.2010р. виконавче провадження (а. с. 15) і яке на сьогоднішній день не закінчене, судом до уваги не приймається, оскільки постановою підрозділу примусового виконання від 27.12.2010 року, виконавчий напис повернутий стягувачу без виконання (а. с. 43). Твердження позивача про те, що відповідачем незаконно проведено реєстрацію права власності спростовується наступним. Стаття 36 Закону України «Про іпотеку» в редакції від 23.02.2006р., передбачає позасудове врегулювання спору, відповідно до якого позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі. Застереження в іпотечному договорі третьої особи та позивача зазначене п.11.3, 11.3.1., 11.3.2. Згідно застереження, зазначеного  пунктом 11.3.1., задоволення вимог здійснюється шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання Основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».           Згідно ст. 37 Закону України «Про іпотеку» в редакції від 23.02.2006р., тобто  чинної на час укладення договору іпотеки (29.05.2006р.), Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.           Частиною 2 статті 36 вказаного Закону в редакції від 23.02.2006р. зазначено, що Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Отже з аналізу вказаних норм вбачається, що якщо в іпотечному договорі є відповідне застереження з приводу звернення стягнення на предмет іпотеки, то таке застереження  вважається Договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Додатком №1 до пункту 2.1. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно в редакції від 30.05.2005р., яка діяла на момент укладання іпотечного договору, зазначено перелік право встановлювальних документів на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна. Пунктом 1 даного Додатку зазначено, що такими документами є договори, за якими відповідно до законодавства передбачається перехід права власності, зокрема купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання, лізингу, предметом яких є нерухоме майно, про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно, договори про задоволення вимог іпотекодержателя, договори про виділ у натурі частки нерухомого майна, про поділ нерухомого майна, що є в спільній частковій чи спільній сумісній власності. Судом встановлено, що третя особа, звертаючись із заявами про реєстрацію прав власності на предмет іпотеки надала відповідачу всі необхідні документи для проведення такої реєстрації (а. с. 58, 59). Відповідно до пункту 3.5. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно в редакції від 30.05.2005р., реєстрації підлягають виключно заявлені права за умови їх відповідності чинному законодавству України і пред'явленим право встановлювальним документам. Забороняється тлумачення прав реєстратором або самостійне внесення ним змін до відомостей про заявлені права власності. Виходячи із вище викладеного, суд прийшов до висновку, що відповідач, провівши реєстрацію права власності на предмет іпотеки діяв правомірно, згідно визначеного законодавства. За таких обставин суд приходить до висновку, що в позовних вимогах належить відмовити в повному обсязі.           Судові витрати згідно ст. 94 КАС України позивачу не присуджуються.    Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Позивачу - товариству з обмеженою відповідальністю-фірмі "РВК" в задоволенні позову відмовити повністю. Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. Суддя                                                        Комшелюк Т.О.