Рішення

від 09.10.2009 по справі 16/57-д

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/57-Д

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "09" жовтня 2009 р.                                                     Справа № 16/57-Д

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого - судді Кравець С.Г.

при секретарі Пастощук О.А.

за участю представників сторін:

від позивача Шевчук М.М. – представник за довіреністю №14/0-141 від 15.01.2009р.;

від відповідача не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Головного управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в Житомирській області (м. Житомир)  

до Відкритого акціонерного товариства "Ружинський райагропромпостач" (смт.Ружин)

про розірвання договору та стягнення 2892,37 грн.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 06.10.2009р. до 09.10.2009р. у відповідності до ст. 77 ГПК України.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 2892,37грн., з яких: 2582,48грн. основного боргу за надані послуги, 309,89грн. пені та про розірвання укладеного між сторонами договору №20 від 01.09.2007р. на постійне та обов'язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об'єктів та окремих територій.

Позивач 02.07.2009р. надав до господарського суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просив суд розірвати договір на підставі ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги в частині розірвання договору підтримав у повному обсязі. Вказав про те, що відповідачем погашено суму основного боргу та пені в розмірі 2892,37грн.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, вимог ухвал суду від 12.05.2009р., 15.06.2009р., 06.07.2009р., 11.08.2009р. та від 15.09.2009р. не виконав, витребувані судом документи не надав, проти заборгованості не заперечив, в судове засідання свого представника не направив, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується надсиланням копій ухвал суду рекомендованими листами згідно з повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору по суті, за наявними матеріалами справи, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

01.09.2007р. між Головним управлінням Міністерства України з питаньнадзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в Житомирській області (аварійно-рятувальна служба) та Відкритим акціонерним товариством "Ружинський райагропромпостач" (об'єкт) був укладений договір №20 на постійне та обов'язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об'єктів та окремих територій (далі – договір, а.с.10-13).

Згідно з  розділом 1 договору предметом договору є організація та здійснення аварійно-рятувальною службою (позивач) аварійно-рятувального обслуговування об'єкта (відповідач) у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 04.08.2000р. №1214 "Про затвердження переліку об'єктів та окремих територій, які підлягають постійному та обов'язковому обслуговуванню державними аварійно-рятувальними службами" з метою своєчасного реагування та виконання аварійно-рятувальних робіт при виникненні на об'єкті надзвичайної ситуації та ліквідації її наслідків.

Відповідно до п.3.11 договору об'єкт зобов'язаний оплачувати, відповідно до умов договору, постійне та обов'язкове обслуговування аварійно-рятувальною службою об'єкта, відшкодовувати витрати, що пов'язані з ліквідацією надзвичайних ситуацій.

Договір вступає в силу з 01.09.2007р. (п.6.1. договору).

Пунктом 4.1 договору сторони обумовили, що вартість функціонування структурних підрозділів аварійно-рятувальної служби у режимі постійної готовності до виконання необхідного комплексу аварійно-рятувальних робіт в умовах надзвичайної ситуації або загрози її виникнення у кількості 1 оперативних одиниць складає 7747,49грн., в тому числі ПДВ 1291,25грн. на рік. Ця вартість встановлена сторонами на основі розрахунку (калькуляції), який додається, і виконаний згідно з вимогами Порядку визначення розмірів оплати за обслуговування об'єктів та окремих територій державними аварійно-рятувальними службами. Оплата за аварійно-рятувальне обслуговування проводиться за фактичними витратами на їх виконання на підставі актів виконаних робіт. За додатковою угодою сторін можливі інші види розрахунків, що не порушують чинне законодавство України. За взаємною згодою сторін вартість обслуговування згідно з договором може змінюватись шляхом внесення змін і доповнень до договору. При залучені додаткових сил та засобів для проведення аварійно-рятувальних робіт оплата здійснюється згідно додатково складеної калькуляції. Плата за обслуговування здійснюється об'єктом щомісячно шляхом перерахування коштів на поточний рахунок аварійно-рятувальної служби протягом 10 днів після пред'явлення рахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов вказаного договору згідно із актами здавання-приймання послуг №165 від 22.01.2008р., №276 від 29.02.2008р., №379 від 31.03.2008р., №422 від 30.04.2008р. (а.с.15-18) ГУ МНС України в Житомирській області (позивач) у січні-квітні 2008 року надало ВАТ "Ружинський райагропромпостач" (відповідачу) послуги по постійному та обов'язковому обслуговуванню на загальну суму 2582,48грн.

Таким чином, позивачем належним чином виконані зобов'язання щодо надання послуг відповідачу.

Згідно з поясненнями представника позивача, рахунки вставлялись відповідачу після підписання сторонами актів здавання-приймання послуг.

Відповідачем після виставлених відповідачу рахунків своєчасно оплату не проведено.

У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язання щодо оплати наданих послуг, позивач направив відповідачу претензію №1 від 06.10.2008р. з вимогою сплатити суму боргу, яка становила 2584,96грн. (а.с.24-25). Вказана претензія отримана ВАТ "Ружинський райагропромпостач" 20.10.2008р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №235820 (а.с.23). Однак, дана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Неналежне виконання ВАТ "Ружинський райагропромпостач" своїх договірних зобов'язань перед позивачем  стало підставою для звернення останнього з позовом про стягнення з відповідача 2582,48грн. основного боргу за надані послуги, 309,89грн. пені та про розірвання укладеного між сторонами договору №20 від 01.09.2007р. на постійне та обов'язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об'єктів та окремих територій.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань.

У відповідності із ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.903 ЦК України).

В силу ст.629 Цивільного кодексу України  договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Станом на час звернення з позовом до суду основний борг відповідача перед позивачем склав 2582,48грн.

Крім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача пеню  в розмірі 309,89грн., згідно наданого суду розрахунку  (а.с. 55).

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.3. договору сторони передбачили, що за порушення терміну оплати об'єкт оплачує аварійно-рятувальній службі пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення відповідно до вимог чинного законодавства. Сплата пені не звільняє винну сторону від виконання обов'язків за даним договором.

В судовому засіданні представник позивача надав виписку з рахунку за 05.10.2009р. (а.с.73), яка свідчить про погашення заборгованості відповідачем перед позивачем у повному розмірі, та підтвердив факт надходження коштів на рахунок позивача у сумі 2892,37грн.   

Оскільки відповідачем, після порушення провадження у справі, перераховані позивачу кошти у розмірі 2892,37грн., серед яких 2582,48грн. основний борг та 309,89грн. пеня, господарський суд приходить до висновку про припинення провадження у справі в цій частині на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відносно заявленої вимоги позивача про розірвання укладеного між сторонами договору №20 від 01.09.2007р. на постійне та обов'язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об'єктів та окремих територій, господарський суд зазначає наступне.

Позивач в якості підстави для розірвання договору на постійне та обов'язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об'єктів та окремих територій зазначив ч. 2 ст. 651 ЦК України (заява від 02.07.2009р. (а.с.37). В письмових поясненнях, наданих  в судовому засіданні 06.10.2009р., представник позивача посилається на те, що своїми діями, а саме несплатою відповідачем коштів за надані послуги, позбавляє позивача того, на що він розраховував при укладенні договору (а.с.56).

Статтею 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 2 наведеної норми передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно з п. 6.3 договору  при відмові від послуг аварійно-рятувальної служби, об'єкт повинен не пізніше як за місяць письмово попередити про це іншу сторону. Про зміни і доповнення до договору вносяться лише письмово за згодою сторін (п. 6.4).

Пунктом 6.6 договору №20 передбачено, що про зміни умов обслуговуванні одна із сторін повинна письмово не пізніше як за три місяці попередити про це іншу сторону. Взаємовідносини між аварійно-рятувальною службою та об'єктом, не врегульовані цим договором, регулюються чинним законодавством України (п.6.5 договору).

Порядок зміни та розірвання господарських договорів встановлений ст. 188 Господарського кодексу України.

Частиною 1 ст. 188 ГК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. Нормою статті 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Тобто пропозиція щодо внесення змін до договору або його розірвання може виходити від будь-якої сторони і має бути викладена письмово.   

Нормою ч.ч. 3,4 ст. 188 ГК України передбачено, що сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач направив відповідачу претензію №77 від 06.10.2008р., що підтверджується повідомленням за №235820 (а.с. 23,24) та журналом вихідної кореспонденції позивача за 2009 рік (а.с.58-63). Проте зазначена претензія містить лише вимогу про погашення суми заборгованості. Вимога про розірвання договору №20 від 01.09.2007р. на постійне та обов'язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об'єктів та окремих територій в зазначеній претензії позивачем не ставилась.

Згідно з поясненнями представника позивача будь-які інші листи з вимогою про розірвання договору позивачем на адресу відповідача не надсилались.

Відповідно до ст. 33 ГПК України позивачем не надані докази в підтвердження звернення позивача до відповідача про розірвання договору, відповідно до п.2 ст.188 ГК України.

Оскільки господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають при зміні або розірванні договорів, то дотримання сторонами встановленого статтею 188 Господарського кодексу України порядку зміни та розірвання договору і недосягнення при цьому згоди може свідчити про наявність між ними спору. Якщо ж особа, яка бажає змінити або розірвати договір, не зверталася з відповідною пропозицією до іншої сторони, то в цьому разі не має підстав стверджувати про існування спору між сторонами.

Слід зазначити, що в матеріалах справи міститься лист відповідача від 04.05.2008р., в якому відповідач просить тимчасово припинити дію договору №20 від 01.09.2007р., починаючи з 01.05.2008р., оскільки АЗС №1, яка знаходиться за адресою: с.Жовтневе, вул. Енергетиків, 20, Ружинського району Житомирської області, тимчасово закривається для проведення реконструкцій та модернізацій (а.с.14).

Позивачем надано суду лист Ружинської районної державної адміністрації Житомирської області №2251/22 від 06.10.2009р. згідно з яким автозаправочна станція №1, власником якої є ВАТ "Райагропромпостач" в даний час не працює (а.с. 57).

Таким чином, ГУ МЕС України в Житомирській області  фактично припинило надавати відповідачу послуги з обслуговування з травня 2008р.

Після завершення реконструкції та модернізації автозаправочної станції, яка належить відповідачу, дія договору №20 на постійне та обов'язкове обслуговування державними та аварійно-рятувальними службами об'єктів та окремих територій буде відновлена. Розірвання судом зазначеного договору може призвести до несвоєчасного виконання позивачем аварійно-рятувальних робіт при виникненні надзвичайної ситуації на об'єкті відповідача, після проведеної відповідачем реконструкції автозаправочної станції.

Крім того, необхідно зазначити, що відповідно до пункту 6.2 договору №20 на постійне та обов'язкове обслуговування державними та аварійно-рятувальними службами об'єктів та окремих територій, дія договору може бути припинена  у разі виключення об'єкта з переліку об'єктів, які підлягають постійному та обов'язковому обслуговуванню державними аварійно-рятувальними службами, а також зникнення причин, які зумовлюють небезпеку виникнення надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Ухвалою господарського суду від 15.09.2009р. було зобов'язано позивача надати докази того, що ВАТ "Ружинський райагропромпостач" віднесено до Переліку об'єктів чи окремих територій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.08.2000р. №1214, які підлягають постійному та обов'язковому обслуговуванню державними аварійно-рятувальним службами. У разі виключення відповідача із зазначеного Переліку, надати відповідні докази.

Позивач надав суду Свідоцтво про реєстрацію потенційно небезпечного об'єкта, з якого вбачається, що автомобільно-заправочна станція №1 ВАТ Ружинського підприємства матеріально-технічного постачання "Райагропромпостач" віднесено до Державного реєстру потенційно небезпечних об'єктів з присвоєнням йому реєстраційного номера: ПНО-05.18.2004.0006744. Термін дії Свідоцтва: з 26.05.2006р. по 26.05.2011р. (а.с. 64).

Крім того,  ВАТ "Ружинський райагропромпостач" АЗС №1, віднесено до Переліку об'єктів Житомирської області, які підлягають обов'язковому на договірних засадах, обслуговуванню аварійно-рятувальним загоном спеціального призначення головного управління МНС України в області (а.с.68), затвердженого рішенням обласної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій (протокол №5 від 12.06.2009р.).

Таким чином, на час розгляду справи, ВАТ "Ружинський райагропромпостач" не виключено з Переліку об'єктів Житомирської області, які підлягають обов'язковому на договірних засадах, обслуговуванню аварійно-рятувальним загоном спеціального призначення головного управління МНС України в області.

Зважаючи на викладені обставини, позовні вимоги в частині розірвання договору №20 від 01.09.2007р. на постійне та обов'язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об'єктів та окремих територій не підлягають задоволенню, а тому господарський суд відмовляє позивачу у позові в цій частині.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірвання договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

На підставі ст.ст. 509, 525, 526, 611, ч.2 ст. 651 Цивільного кодексуУкраїни, ст. 188   Господарського кодексу, керуючись ст. ст. 33, 49, 75, п.1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

 1. Відмовити у задоволенні позову про розірвання договору №20 від 01.09.2007р. на постійне та обов'язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об'єктів та окремих територій, укладеного між Головним управлінням Міністерства України  в Житомирській області та  Відкритим акціонерним товариством "Ружинський райагропромпостач".

2. Провадження у справі в частині стягнення 2582,48грн. основного боргу та 309,89грн. пені припинити.

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Ружинський райагропромпостач" (13600, вул.Бірюкова, 69, смт. Ружин, Житомирська область, ідентифікаційний код 00903417) на користь Головного управлінням Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в Житомирській області (10006, вул. Героїв Пожежних, 67-б, м.Житомир, ідентифікаційний код 08588659) - 102,00грн. державного мита та 312,50грн. витрат на  інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                     Кравець С.Г.  

Віддрукувати:

1 - до справи,

2,3 - сторонам