Ухвала

від 07.09.2015 по справі 761/8905/15-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого суддіОСОБА_1 ,суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,при секретарі судового засіданняОСОБА_4

розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні 07 вересня 2015 року матеріали кримінального провадження № 32015100100000026 за апеляційною скаргою заступника прокурора міста Києва ОСОБА_5 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 05 травня 2015 року щодо

ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Олександрія Кіровоградської області, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає на АДРЕСА_2 , не маючий судимості,

обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України,

за участі сторін кримінального провадження: прокурораОСОБА_7 , ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою суду задоволено клопотання прокурора прокуратури Шевченківського району м. Києва та звільнено ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 205 КК України, у зв`язку з закінченням строків давності, а кримінальне провадження № 32015100100000026 відносно останнього закрито.

В обґрунтування рішення суд першої інстанції зазначив, що з дня вчинення кримінального правопорушення минуло понад два роки, перебіг строку давності не зупинявся і не переривався, у зв`язку з чим кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України підлягає закриттю.

Не погоджуючись з ухвалою суду його оскаржив в апеляційному порядку прокурор, який посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та неповноту судового розгляду, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, а матеріали провадження направити прокурору Шевченківського району м. Києва, для завершення досудового розслідування в загальному порядку. Зокрема, апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції звільняючи ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності на підставі п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України, прийшов до хибного висновку про те, що з дня вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України минуло понад два роки, і перебіг строку давності не зупинявся та не переривався, зважаючи на те, що ОСОБА_6 було засуджено вироком Обухівського районного суду Київської області від 13 серпня 2013 року, і обчислення строку давності притягнення останнього до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 205 КК України починається з 10 липня 2013 року.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення прокурора на підтримку доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, до Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора прокуратури цього ж району м. Києва про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України, у зв`язку з закінченням встановлених ст. 49 КК України строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

За результатами розгляду клопотання прокурора суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність його задоволення, оскільки з дня вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення минуло понад два роки, і перебіг строку давності не зупинявся та не переривався.

Таке рішенням суду першої інстанції колегія суддів вважає незаконним, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.

Згідно з п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неповнота судового розгляду та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Статтею 49 КПК України визначено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, зокрема, якщо з дня вчинення нею злочину і до набрання вироком законної сили минуло два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачено покарання менш суворе, ніж обмеження волі.

Перебіг давності переривається, якщо до закінчення, зокрема, вищевказаного строку особа вчинила новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення строку давності в цьому випадку починається з дня вчинення нового злочину. При цьому строки давності обчислюються окремо за кожний злочин.

З матеріалів кримінального провадження убачається, що обвинувачений ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 205 КК України 06 червня 2012 року (дата реєстрації суб`єкта підприємницької діяльності).

Разом з цим, судом першої інстанції залишено поза увагою те, що вироком Обухівського районного суду Київської області від 13 серпня 2013 року затверджено угоду про визнання винуватості від 23 липня цього ж року у кримінальному провадженні № 12013100230001182, яка укладена між заступником прокурора Обухівського району Київської області ОСОБА_8 та обвинуваченим ОСОБА_6 , і останньому призначено покарання, узгоджене сторонами, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, у виді штрафу в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Вищевказане кримінальне правопорушення було вчинене ОСОБА_6 10 липня 2013 року і відповідно до ст. 12 КК України відноситься до злочинів середньої тяжкості.

Таким чином, висновки суду першої інстанції, що перебіг строку давності притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України не переривався, не відповідають дійсності, а обчислення такого строку починається з 10 липня 2013 року, тобто з дня вчинення кримінального правопорушення, на що правильно звертається увага суду в апеляційній скарзі прокурора. При цьому вказані обставини судом першої інстанції не були належним чином перевірені, а суд апеляційної інстанції позбавлений можливості їх перевірити, оскільки про це не ставиться питання в апеляційній скарзі.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора є обґрунтованою та підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду першої інстанції, як незаконна - скасуванню, а провадження - поверненню до цього ж суду з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 412, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва задовольнити частково.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 05 травня 2015 року, якою задоволено клопотання прокурора прокуратури Шевченківського району м. Києва та звільнено ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 205 КК України, у зв`язку з закінченням строків давності, а кримінальне провадження № 32015100100000026 відносно останнього закрито, скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа №11-кп/796/1066/2015 Категорія КК: ч. 1 ст. 205 КК УкраїниГоловуючий у першій інстанції - ОСОБА_9 Доповідач: ОСОБА_1