Рішення

від 12.10.2009 по справі 3886-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

3886-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 311

РІШЕННЯ

Іменем України

12.10.2009Справа №2-18/3886-2009

За позовом – Феодосійського науково-технічного кооперативу «Атек», м. Феодосія (вул. Степаняна, 27, м. Феодосія, 98100)

До відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Статус-Кво», м. Керч (вул. Горького, 12, м. Керч, 98312)

Про стягнення 21 796,99 грн.

                                                                                                   Суддя І.К. Осоченко

                                                       ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Свірідов Є.Г. – представник, довіреність від 06.08.2009р.

Від відповідача – не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Феодосійський науково-технічний кооператив «Атек», м. Феодосія (далі - позивач) звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Статус-Кво», м. Керч (далі – відповідач), в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 21 796,99 грн., з яких 18075,47 грн. – сума основного боргу, 2151,22 грн. – сума пені, 268,90 грн. – сума 3% річних, 1301,40 грн. – сума інфляції.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 526, 530, 532, 625 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що 10.07.2008р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір поставки № 313. Згідно з умовами Договору, позивач зобов'язався поставити лікарські препарати, а відповідач у визначений строк здійснити оплату за поставлений товар. На виконання умов Договору, позивач поставив товар відповідачу, що підтверджується видатковими накладними, але відповідач не виконав свої зобов'язання належним чином. Між позивачем та відповідачем було підписано Акт звірки взаєморозрахунків, згідно з яким, станом на 18.06.2009р. сума основного боргу відповідача складає 18075,47 грн., що і стало підставою для звернення позивача до суду.

Представник відповідача у судове засідання двічі не з'явився, причини не з'явлення суду не відомі, про день та час слухання справи був сповіщений належним чином – рекомендованою кореспонденцією.

Слухання справи відкладалося у порядку, передбаченому статтею 77 Господарського процесуального кодексу України.

Строк розгляду справи продовжено головою господарського суду АР Крим.

Суд вважає за можливе розглянути справу у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними документами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

                                                                ВСТАНОВИВ:

10.07.2008 року між Феодосійським науково-технічним кооперативом «Атек»   та Товариством з обмеженою відповідальністю «Статус-Кво» укладено договір поставки  313.

Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник продає, а покупець покупає лікарські препарати у кількості і по цінам відповідно до накладних, які є невід'ємною частиною договору.

Договором передбачено, що поставка лікарських препаратів здійснюється по заявці покупця. Ціна і сума договору складається із сум по накладним.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України,  за   договором  поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки)  товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У виконання умов договору поставки № 313 від 10.07.2008 року позивач своєчасно поставляв відповідачу продукцію, що підтверджується видатковими накладними, наявними у матеріалах справи.

Факт отримання відповідачем продукції підтверджується підписом його представника у видаткових накладних у графі «отримав» та довіреностями на отримання товару.

Відповідно до пункту 6.1 договору, покупець оплачує постачальнику поставлений товар у строки, вказані у накладних.

В усіх накладних вказано, що оплата здійснюється по фату поставки.

Таким чином, дата оплати співпадає з датою поставки, яка вказана у накладних.

Відповідач умови договору у частині оплати поставленої продукції своєчасно і у повному обсязі не виконав, у зв'язку із чим станом на 01.01.2009 року за ним рахувалася сума заборгованість у розмірі 23875,47 грн., а станом на 18.06.2009 року – 18075,47 грн.

На дану суму заборгованості між сторонами підписаний Акт звірки взаємних розрахунків (а.с. 12).

У ході вирішення спору відповідач частково здійснив оплату за поставлений товар у сумі 400,00 грн., у зв'язку із чим провадження у справі у цій частині підлягає припиненню по пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Доказів оплати суми боргу у розмірі 17675,47 грн., якій виник у зв'язку з несплатою відповідачем товару, поставленого за договором № 313 від 10.07.2008 року, відповідачем суду не представлено.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, за відповідачем склалася заборгованість за договором поставки № 313 від 10.07.2008 року у сумі 17675,47 грн., у зв'язку із чим вказана сума підлягає стягненню з відповідача.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з вищевикладеним, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суму інфляції у розмірі 1301,40 грн. за період з 01.01.2009 року по 01.07.2009 року та 3% річних у сумі 268,90 грн. за період з 01.01.2009 року по 01.07.2009 року підлягають задоволенню.

Позивач у своїй позовній заяві просить стягнути з відповідача пеню у сумі 2151,22 грн. за період з 01.01.2009 року по 01.07.2009 року.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.   

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Поняття пені передбачено у ст. 549 ЦК України: пенею  є  неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового  зобов'язання  за  кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 543/96-ВР  від 22 листопада 1996 року.  

Статями 1, 3 цього Закону встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з пунктом 7.1 договору, за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, яка підлягає до перерахування за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 258 ЦК України, позовна давність у один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Оскільки право вимоги щодо стягнення з відповідача пені, виникло у позивача з жовтня 2008 року (дати поставки товару), то строк позовної давності для її стягнення спливає у жовтні 2009 року, при цьому позовна заява подана до господарського сулу АР Крим 20.07.2009 року, тобто у рамках строку позовної давності.

Згідно з пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Приймаючи до уваги приписи статті 232 Господарського кодексу України, пеня підлягає стягненню за перші 6 місяців, тобто з 20.10.2008 року по 20.04.2009 року.

У своїй позовній заяві позивач просить стягнути пеню з 01.01.2009 року, що є його правом.

Суд звертає увагу, що станом на 01.01.2009 року заборгованість відповідача, відповідно до сальдо, вказаному в Акту звірки, становила 23875,47 грн.

Проте відповідач розраховує суму пені за період з 01.01.2009 року по 01.07.2009 року виходячи з суми заборгованості – 18075,47 грн.

Суд зазначає, що вказана сума менше, ніж була у дійсності на той період, проте це право позивача, при цьому права позивача жодним чином не порушуються.

Таким чином, пеня підлягає стягненню за період з 01.01.2009 року по 20.04.2009 року за 110 днів і становить 1307,38 грн.

Державне мито у розмірі 209,53 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 113,43 грн. підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

12.10.2009р. у судовому засіданні за згодою позивача було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 14.10.2009 року.

На підставі вищевикладеного та керуючись 525, 526, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 49, 82 – 85, п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, суд –

                                                                 ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Статус-Кво», м. Керч (вул. Горького, 12, м. Керч, 98312; код           ЄДРПОУ 30411239) на користь Феодосійського науково-технічного кооперативу «Атек», м. Феодосія (вул. Степаняна, 27, м. Феодосія, 98100; код ЄДРПОУ 20709930) заборгованість у сумі 17675,47 грн.; інфляційну суму у розмірі 1301,40 грн.; 3% річних у сумі 268,90 грн.; пеню у сумі 1307,38 грн.; 209,53 грн. державного мита та 113,43 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4.          Провадження у справі щодо стягнення суми боргу у розмірі 400,00 грн. припинити по пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

5.          У частині стягнення пені у сумі 843,84 грн. у позові відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Осоченко І.К.