Рішення

від 31.08.2015 по справі 908/3883/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 17/102/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.2015 Справа № 908/3883/15

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю “100 ШИН”, 65031, Одеська область, м. Одеса, Новомосковська Дорога, буд. 5 (поштова адреса: 49051, м. Дніпропетровськ, а/с № 3158)

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “Союз вантажних автомобільних перевізників”, 69069, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Дніпропетровське шосе, буд. 58, кв. 23

          про стягнення 81 138,34 грн.

                    суддя Корсун В.Л.

          У засіданні приймали участь представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

30.06.15 до господарського суду Запорізької області з позовною заявою звернулось товариство з обмеженою відповідальністю “100 ШИН” (далі ТОВ “100 ШИН”) до товариства з обмеженою відповідальністю “Союз вантажних автомобільних перевізників” (надалі ТОВ “Союз вантажних автомобільних перевізників”) про стягнення заборгованості за договором від 13.05.14 № Л00022576 у загальному розмірі 96 633,83 грн., з якої: 27 500 грн. сума основного боргу, 11 224,27 грн. сума пені, 42 660 грн. сума штрафу, 949,86 грн. 3 % річних та 14 299,70 грн. інфляційних нарахувань.

30.06.15 автоматизованою системою документообігу здійснено розподіл справ між суддями та визначено позовну заяву ТОВ “100 ШИН” до розгляду судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 30.06.15 судом порушено провадження у справі № 908/3883/15, якій присвоєно № провадження 17/102/15. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи по суті, судове засідання призначено на 16.07.15

          У зв'язку із нез'явленням в засідання 16.07.15 представників сторін, а також враховуючи не подання сторонами витребуваних судом доказів, ухвалою від 16.07.15 судом розгляд справи було відкладено на 31.08.15.

26.08.15 на адресу суду від ТОВ “100 ШИН” надійшло клопотання від 25.08.15 про розгляд справи без участі представника позивача у зв'язку із зайнятістю у іншому процесі.

В засіданні 31.08.15 судом прийнято до розгляду заяву ТОВ “100 ШИН” від 13.07.15 про зменшення розміру позовних вимог подану на підставі ст. 22 ГПК України, якою позивач просить суд стягнути з відповідача 27 500 грн. основного боргу, 7 449,01 грн. пені, 30 900 грн. штрафу, 949,63 грн. 3 % річних та 14 339,70 грн. інфляційних нарахувань, а всього 81 138,34 грн.

Враховуючи неявку сторін в судові засідання 16.07.15 та 31.08.15 по даній справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом не здійснювалось.

У засіданні суду 31.08.15, на підставі ст. ст. 821, 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на умови укладеного між сторонами договору від 13.05.14 № Л00022576, на виконання умов якого позивачем у період часу з 16.05.14 по 25.06.15 поставлено відповідачу товар на загальну суму 44 060 грн. Відповідачем з 16.05.14 по 25.06.15 включно сплачено за поставлений позивачем товар коштів на загальну суму 16 560 грн. У зв'язку із чим, заборгованість відповідача перед позивачем станом на дату подачі позову склала 27 500 грн. Враховуючи, що відповідач порушив свої договірні зобов'язання позивач звернувся з позовом до суду та просить суд відповідно до ст.ст. 11, 509, 510, 526, 530, 549 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 230, 231 Господарського кодексу України, стягнути з відповідача (з урахуванням заяви від 13.07.15 про зменшення позовних вимог) 27 500 грн. основного боргу, 7 449,01 грн. пені, 30 900 грн. штрафу, 949,63 грн. 3 % річних та 14 339,70 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідач в судові засідання 16.07.15 та 31.08.15 не з'явився, правом надати відзив на позов не скористався. Про дату, час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України), суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше 3 днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про дату, час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, який отримано відповідно до ст.ст. 17, 22№ Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», станом на 29.06.15, тобто станом на час порушення провадження у справі № 908/3883/15, місцезнаходженням товариства з обмеженою відповідальністю “Союз вантажних автомобільних перевізників” є: 69069, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Дніпропетровське шосе, буд. 58, кв. 23, що співпадає з адресою зазначеною у позові.

Таким чином, відповідні процесуальні документи були надіслані судом згідно з поштовими реквізитами учасників процесу. Зазначене свідчить, що судом були вжиті всі заходи щодо повідомлення відповідача про дату, місце і час розгляд справи.

Згідно із ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

13.05.14 між товариством з обмеженою відповідальністю “100 ШИН” (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю “Союз вантажних автомобільних перевізників” (Покупець) укладено договір № Л00022576 згідно із умовами якого (п.1.1.) Постачальник зобов'язується на протязі дії договору поставляти Покупцю товар за його замовленнями окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, згідно з видатковими накладними, які є невід'ємною частиною Договору (далі за текстом «Товар»), а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити Товар на встановлених Договором умовах.

Відповідно до п. 1.2. договору, загальна сума договору буде визначена як загальна вартість товару, що вказана у підписаних сторонами видаткових накладних.

Поставка Товару здійснюється на підставі цього Договору, а також видаткових накладних, які складаються на кожну партію Товару окремо (п.2.2. договору).

Пунктом 2.4. договору встановлено, що датою виконання Постачальником обов'язків з поставки Товару (датою поставки) є дата відмітки в видатковій накладній про прийняття Товару Покупцем.

          Відповідно до п. 9.1, договір набирає сили з дня його підписання Сторонами та діє до 31.12.2014 року, а в частині виконання грошових зобов'язань – до їхнього повного виконання. Якщо за 14 днів до закінчення терміну дії Договору, жодна зі сторін не заявить про його розрив, даний договір вважається пролонгованим на термін в один рік на тих же умовах.

Станом на момент прийняття рішення у цій справі по суті спору зазначений вище договір від 13.05.14 № Л00022576 є чинним. Доказів протилежного матеріали справи не містять та представниками сторін до справи не надано.

          Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до положень ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб'єкти господарювання та ін. учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).

Як свідчать наведені вище умови договору від 13.05.14 № Л00022576, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошву суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або випливає з характеру відносин сторін.

          Як вбачається з матеріалів справи № 908/3883/15, на виконання умов договору від 13.05.14 № Л00022576, позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 44 060 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, а саме: видаткові накладні (від 16.05.14 № 321 на суму 7860 грн. з урахуванням ПДВ, від 19.05.14 № 354 на суму 21 800 грн. з урахуванням ПДВ та від 20.05.14 № 408 на суму 14 400 грн. з урахуванням ПДВ) та рахунки на оплату від 16.05.14 № 1369, від 14.05.14 № 1325 та від 14.05.14 № 1336.

Як пояснював позивач, товар був отриманий директором ТОВ “Союз вантажних автомобільних перевізників” Стежкіним С.І. у повному обсязі без зауважень та заперечень.

Пунктом 4.3. договору передбачено, що Покупець зобов'язаний провести повний розрахунок за отриманий Товар у термін 21 (двадцять один) днів від дати поставки.

Оплата Товару проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок Постачальника (п.4.5 договору).

Датою оплати Продукції вважається день зарахування коштів Покупця на рахунок Постачальника (п. 4.7. договору).

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи свідчать, що відповідач взятих на себе договірних зобов'язань належним чином не виконав, оплату за прийнятий товар здійснив частково на суму 16 560 грн., чим порушив умови договору.

Факт оплати відповідачем товару на суму 16 560 грн. підтверджується наявними в матеріалах цієї справи платіжними дорученнями: від 08.06.15 № 21 на суму 1 000 грн., від 22.05.15 № 309 на суму 500 грн., від 16.04.15 № 273 на суму 500 грн., від 27.03.15 № 265 на суму 500 грн., від 27.02.15 № 249 на суму 500 грн., від 05.09.14 № 121 на суму 2 000 грн., від 21.08.14 № 111 на суму 1 000 грн., від 18.07.14 № 86 на суму 1 000 грн., від 05.06.14 № 73 на суму 1 700 грн., від 16.05.14 № 52 на суму 7 860 грн., копії яких долучено до матеріалів справи.

Таким чином, станом на час розгляду справи № 908/3883/15 в суді, основний борг відповідача за поставлений товар за договором поставки від 13.05.14 № Л00022576 складає 27 500 грн.

Факт наявності основної заборгованості у розмірі 27 500 грн. підтверджується матеріалами цієї господарської справи.

Оскільки відповідач в ході розгляду цієї справи не надав суду доказів сплати ним суми заборгованості, або доказів правомірності своїх дій щодо такої не сплати, суд вважає, що позовна вимога ТОВ “100 ШИН” про стягнення 27 500 грн. основного боргу з відповідача на підставі договору від 13.05.14 № Л00022576 доведена, обґрунтована, підтверджена доданими документами та підлягає задоволенню судом.

          Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що при порушені термінів оплати Покупець виплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,2% від неоплаченої вартості партії Товару за кожен день прострочення оплати. При простроченні оплати більше ніж на 14 днів, крім пені Покупець сплачує штраф у розмірі 30 % від вартості неоплаченої партії Товару, за кожен випадок такої несплати.

Позивачем надано розрахунок штрафної санкції (пені) в розмірі 7 449,01 грн. за період з 25.12.14 по 25.06.15.

Факт прострочення основного зобов'язання матеріалами справи № 908/3883/15 доведено.

Згідно із п. 6.4 договору, термін, у межах якого може бути витребувана сплата пені/неустойки/штрафу, визначений сторонами в три роки (п.6 ст. 232 Господарського кодексу України, ст. 259 Цивільного кодексу України).

Частиною 6 ст. 232 ГК України визначено строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції. Так, зокрема, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

          Згідно із п. 2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.13 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис ч. 6 ст. 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

          Таким чином, до правовідносин між сторонами по даному спору щодо вимог про стягнення пені слід застосовувати положення Господарського кодексу України щодо нарахування штрафних санкцій не більше як за 6 місяців з моменту порушення зобов'язання.

Перевіривши доданий позивачем до матеріалів справи розрахунок суми пені судом встановлено, що розрахунок здійснений поза межами періоду встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України.

Отже, враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення суми пені в розмірі 7 449,01 грн. за заявлений позивачем період. У зв'язку з чим, у задоволенні позову в цій частині судом відмовляється.

Також, позивачем заявлено до стягнення 30 900 грн. штрафу за період з 25.12.14 по 25.06.15 (розрахунок міститься в матеріалах справи).

Частиною 2 ст. 549 ЦК України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Виходячи зі змісту п. 6.2 договору, сторони передбачили, зокрема такий вид забезпечення виконання зобов'язання, як штраф у розмірі 30 % від вартості неоплаченої партії товару, за кожен випадок такої несплати при простроченні оплати більше ніж на 14 днів.

Факт порушення відповідачем термінів розрахунків, передбачених договором, є доведеним, прострочення оплати за товар за видатковими накладними від 19.05.14 № 354, від 20.05.14 № 408 становить більше 14 днів.

Як вбачається із розрахунку позивача, останній здійснює нарахування штрафу в розмірі 30% за період з 25.12.14 по 25.06.15 на суму 14 400 грн. за видатковою накладною від 20.05.14 № 408 та на суми 16 100 грн., 15 600 грн., 15 100 грн., 14 600 грн., 14 100 грн., 13 100 грн. за видатковою накладною від 19.05.14 № 354.

Разом з тим, особливості застосування штрафу полягають у тому, що штраф обчислюється тільки у відсотках і тільки від суми порушеного зобов'язання та являє собою грошову суму, яка одноразово виплачується порушником зобов'язання.

Отже, оскільки штраф за своєю правовою природою має одноразовий характер, то нарахування штрафу має здійснюватись одноразово у відсотках на суму порушеного грошового зобов'язання, тобто в даному випадку від вартості неоплаченої суми поставленого товару.

З огляду на викладене, суд визнає неправомірним неодноразове нарахування позивачем штрафу за неоплачений товар отриманий за видатковою накладною від 19.05.14 № 354 на суми 15 600 грн., 15 100 грн., 14 600 грн., 14 100 грн. та 13 100 грн.

А тому, як наслідок, вимоги в цій частині судом задовольняються частково в сумі 9 150 грн., з яких: 4 830 грн. штрафу за видатковою накладною від 19.05.14 № 354 та 4 320 грн. штрафу за видатковою накладною від 20.05.14 № 408. В іншій частині вимоги про стягнення штрафу відхиляються через необґрунтованість.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.

Позивачем заявлено до стягнення 3 % річних в сумі 949,63 грн., з якої: 501,06 грн. 3 % річних за період з 10.06.14 по 25.06.15 по видатковій накладній від 19.05.14 № 354 та 448,57 грн. 3 % річних за період з 11.06.14 по 25.06.15 по видатковій накладній від 20.05.14 № 408.

Розглянувши вказаний розрахунок, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно заявлено до стягнення 949,63 грн. 3 % річних. Разом з тим, з урахуванням вимог ст. 254 ЦК України, 3 % річних по видатковій накладній від 19.05.14 № 354 мають нараховуватись починаючи з 11.06.14. У зв'язку з чим, судом задовольняються позовні вимоги про стягнення 3% річних в сумі 949,63 грн. за період з 11.06.14 по 25.06.15.

          Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 14 339,70 грн. індексу інфляції за період з 10.06.14 по 25.06.15 по видатковій накладній від 19.05.14 № 354 та за період з 11.06.14 по 25.06.15 по видатковій накладній від 20.05.14 № 408.

          Розрахунок індексу інфляції за вказаний вище період є обґрунтованим та вірним, а отже вимоги в цій частині задовольняються судом повністю.

          Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, судові витрати у розмірі 1 169,52 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 21, 42, 43, 45, 22, 33, 34, 49, 69, 75, 82, 821, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Союз вантажних автомобільних перевізників» (69069, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Дніпропетровське шосе, буд. 58, кв. 23, код ЄДРПОУ 38891240) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “100 ШИН” (65031, Одеська область, м. Одеса, Новомосковська Дорога, буд. 5; поштова адреса: 49051, м. Дніпропетровськ, а/с № 3158; код ЄДРПОУ 37873875) – 27 500 (двадцять сім тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. основного боргу, 9 150 (дев'ять тисяч сто п'ятдесят) грн. 00 коп. штрафу, 949 (дев'ятсот сорок дев'ять) грн. 63 коп. 3% річних, 14 339 (чотирнадцять тисяч триста тридцять дев'ять) грн. 70 коп. інфляційних втрат та 1 169 (одну тисячу сто шістдесят дев'ять) грн. 52 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 07.09.15.

          Суддя В.Л. Корсун