Рішення

від 10.09.2009 по справі 8/169пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/169пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.09                                                                                 Справа № 8/169пд

За позовом Державного відкритого акціонерного товариства «Луганськдіпрошахт», місто Луганськ,

до  Державного підприємства «Редакція газети «Сбойка»», місто Луганськ, -

про стягнення 28896 грн. 38 коп., розірвання договору оренди та зобов'язання орендаря звільнити орендоване приміщення.

          Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судових засідань  Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача – Артамонов О.О. –представник, - довіреність №1077 від 21.08.09 року;

від  відповідача – Зеленський В.В. –представник, - довіреність №84 від 03.09.09 року, - розглянувши матеріали справи, -

встановив:

           суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача:

          заборгованості з орендної плати (основного боргу) за період з 01.12.08 року по 01.06.09 року у сумі 25666,06 грн., інфляційних нарахувань у сумі 914,25 грн.,  3% річних у сумі 284,39 грн. та пеню за період з 01.01.09 року по 01.05.09 року  у сумі 2031,68 грн., які нараховані позивачем  внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору №6 оренди окремих кімнат адміністративної будівлі ДВАТ «Луганськдіпрошахт», укладеного між сторонами 29.12.06 року, розірвання останнього та зобов'язання орендаря звільнити орендовані приміщення №128 та 137  загальною площею 87,2 кв.м, розташовані на першому поверсі за адресою: місто Луганськ, вул. Пушкіна,1;

           судових витрат.

          Розпорядженням заступника голови –в.о. голови господарського суду Луганської області Рябцевої О.В. від 13.08.09 року розгляд справи доручено судді  Середі А.П.

          На підставі ст. 77 ГПК України  розгляд справи було відкладено з 14 серпня до 04 вересня 2009 року –з метою надання сторонам можливості подати до суду додаткові докази та здійснити взаємозвірку стану платежів за спірним договором.

          04.09.09 року позивач  подав до суду заяву про зміну позовних вимог (вих. №б/н від 04.09.09 року), згідно якій  просить стягнути з відповідача  заборгованість з орендної плати (основний борг) за період з 01.12.08 року по 19.08.09 року у сумі 26359,87 грн., інфляційні нарахування у сумі 914,25 грн., 3% річних у сумі 284,39 грн. та пеню за період  з 01.01.09 року по 01.05.09 року  у сумі 2031,68 грн.; усі інші позовні вимоги залишено незмінними.

          Враховуючи, що ця заява відповідає вимогам  ст. 22 ГПК України, судом її прийнято та враховано при вирішенні спору по суті.

          У зв'язку зі зміною позовних вимог та з метою надання сторонам можливості подати до суду додаткові докази розгляд справи було відкладено з 04 вересня до 10 вересня  2009 року.

          До початку  судового засідання, призначеного на 10.09.09 року, представники сторін  звернулися до суду з клопотанням про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.ст. 4-4,22  та 81-1 ГПК України, а тому його задоволено судом.

          Представник позивача позов підтримав у повному обсязі (з урахуванням внесених до нього змін).

Представник відповідача  позов визнав у повному обсязі, просить  розстрочити сплату боргу  (відзив на позов від 03.09.09 року за вих. №83). З цією метою він 10.09.09 року подав до суду графік погашення заборгованості ДП «Редакція газети «Сбойка»», згідно якому просить надати можливість сплатити його впродовж 5-ти місяців, а саме: жовтень 2009 року –5000,00 грн.; листопад 2009 року –6000,00 грн.; грудень 2009 року –6000,00 грн.; січень 2010 року –6000,00 грн. та лютий 2009 року – 5000,00 грн.( вих. №85 від 07.09.09 року).

Представник позивача не заперечив проти задоволення цього клопотання, а  вирішення питання про надання розстрочення платежу  залишив на розсуд суду.

І.Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та наявні у ній докази, суд дійшов наступного.

29.12.06 року між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір №6 оренди окремих кімнат адміністративної будівлі ДВАТ «Луганськдіпрошахт», згідно яким орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування окремі індивідуально визначені приміщення: кімнати №№128,137 та 141 та 1-му поверсі  інженерно-лабораторного корпусу інституту площею 136,8 кв.м, які знаходяться за адресою: місто Луганськ, вул. Пушкіна, 1, та знаходяться на балансі ДВАТ «Луганськдіпрошахт»; майно передається з метою використання його в якості службових кабінетів (п.1.1. договору).

Вступ орендаря у користування майном відбувається у термін, встановлений договором, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі майна (п.2.1). Передача майна в  оренду не тягне за собою передачу орендарю права власності на нього (п.2.2).

Орендна плата визначається згідно її ринкової вартості. Експлуатаційні витрати, опалення, електроенергія та комунальні послуги не входять до суми  орендної плати (п.3.1).

Розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у випадку зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін та тарифів, а також у випадку покращення орендованого приміщення у період оренди за рахунок орендодавця та у інших випадках, передбачених чинним законодавством (п.3.3). Орендна плата. експлуатаційні витрати сплачуються впродовж  5-ти банківських днів на підставі рахунків, виставлених орендодавцем (п.3.7).

Орендар зобов'язаний: своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату (п.4.2); у випадку припинення або розірвання договору повернути орендодавцю орендоване майно у належному стані, не гіршому, ніж в момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцю збитки у випадку погіршення стану або втрати (повної чи часткової) орендованого майна з вини орендаря (п. 4.8).

За невиконання або неналежне виконання  умов договору  сторони несуть відповідальність, встановлену чинним законодавством України та цим договором (п. 8.1).

У випадку порушення термінів оплати рахунків орендодавця орендар сплачує пеню у розмірі 0,5% за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ (п.8.3)

Термін дії договору – з 02.01.07 року по 31.03.07 року включно (п. 9.1).

Зміни, доповнення та розірвання цього договору  допускається за взаємною згодою сторін (п.9.3). З ініціативи однієї із сторін цей договір може бути розірвано на підставі рішення господарського суду (п.9.4).

Договір підлягає достроковому розірванню у безспірному порядку впродовж 15 днів, а орендар –виселенню у  випадку (цитується – відповідно до предмету спору) затримки сплати орендної плати  на 1 місяць (п.9.9).

Взаємовідносини сторін, не врегульовані цим договором,  регулюються чинним законодавством (п.9.10).

Як сказано у договорі, додатком до нього та його невід'ємною частиною є акт приймання-передачі орендованого майна (п.12.2).

Факт передачі орендареві орендованого майна підтверджено актом (накладною) приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (без номера та без дати).

30.03.07 року сторони уклали  додаткову угоду №1, згідно якій продовжили термін дії договору  з 01.04.07 року до 30.06.07 року (п.9.1);  визначили розмір орендної плати у розрахунку на місяць (п.3.1 основного договору).

30.06.07 року сторони уклали  додаткову угоду №2, згідно якій продовжили термін дії договору  з 01.07.07 року до 31.12.07 року (п.9.1);  

29.12.07 року сторони уклали  додаткову угоду №3, згідно якій продовжили термін дії договору  з 01.01.08 року до 31.03.08 року (п.9.1);  

31.03.08 року сторони уклали  додаткову угоду №4, згідно якій продовжили термін дії договору  з 02.01.07 року до 31.05.08 року (п.9.1);  

31.05.08 року сторони уклали  додаткову угоду №5, згідно якій продовжили термін дії договору  з 02.01.07 року до 31.08.08 року (п.9.1);  

31.08.08 року сторони уклали  додаткову угоду №6, згідно якій продовжили термін дії договору  з 02.01.07 року до 31.12.08 року (п.9.1);  

04.01.09 року сторони уклали  додаткову угоду №7, згідно якій продовжили термін дії договору  з 02.01.07 року до 31.03.09 року (п.9.1);  

31.03.09 року сторони уклали  додаткову угоду №8, згідно якій:

внесли зміни до предмету договору та визначили, що ним є кімнати №№128 та 137 загальною площею 87,2 кв.м, розташовані на першому поверсі вищеназваної будівлі (п.1.1);

визначили розмір орендної плати у розрахунку на місяць (п.3.1);

продовжили термін дії договору  з 02.01.07 року до 31.08.09 року (п.9.1).

Оскільки орендар не сплатив вищевказану суму боргу, 11.03.09 року за вих. №0289 орендодавець спрямував на адресу орендаря лист, яким довів до його відома про наявність у нього основного боргу з орендної плати за вищевказаним договором у сумі 23015,34 грн. та запропонував сплатити борг  у термін до 20.03.09 року та попередив, що у разі його несплати договір буде розірвано достроково.

Цю вимогу орендар залишив без задоволення.

Станом на 11.06.09 року орендодавець запропонував орендарю здійснити взаємозвірку стану платежів за вищезгаданим договором, вказавши у проекті акту взаємозвірки, що орендар на вказану дату має основний борг у розмірі  17417,54 грн., - однак орендар ухилився від підписання цього акту.

Згідно акту взаємозвірки взаємних розрахунків за цим договором, яку сторони здійснили станом на 19.08.09 року, сума основного боргу становить 26359,87 грн.

З огляду на викладене позивач просить стягнути з відповідача суми боргу та штрафних санкцій, про які сказано вище у цьому рішенні, а також розірвати договір оренди та зобов'язати орендаря звільнити займані приміщення.

Відповідач визнав ці позовні вимоги.

ІІ.Заслухавши представників сторін, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

1.Як сказано у ст.11 ЦКУ, цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, які встановлені актами цивільного законодавства.

Підставами виникнення  цивільних прав та обов'язків, між іншим, являються договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 202 ЦКУ  правочином є дія особи,  спрямована на набуття,  зміну або

припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 203 ЦКУ, загальними вимогами, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, є такі: зміст  правочину  не може суперечити цьому Кодексу,  іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам

суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг

цивільної дієздатності. Волевиявлення  учасника  правочину  має  бути  вільним   і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових

наслідків, що обумовлені ним.

           Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ).

          Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника   виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

          Закон –ст.525 ЦКУ – не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань.

          Згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

          Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

          Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Правовідносини, які виникли на підставі договору між сторонами за цим спором, належать до орендних.

Як сказано у частині 1 статті 759 ЦКУ, за  договором найму (оренди)  наймодавець  передає  або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно частині 1 статті 762 ЦКУ за користування майном з наймача стягується плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Плата за користування майном вноситься  щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. 5 ст. 762 ЦКУ).

З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином довів суду, що  відповідач по справі припустився систематичного  порушення термінів сплати орендної плати, тобто неналежного виконання своїх зобов'язань за договором.

Згідно ч.1 ст. 782 ЦКУ наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Сторони передбачили право на досторкове розірвання  у безсіпрному порядку договору впродовж 15-ти днів та  виселення орендаря у разі затримки останнім сплати орендної плати на 1 місяць (п.9.9 договору).

         Згідно ст 629 ЦКУ д оговір є обов'язковим для виконання сторонами.

          Уклавши договір оренди як різновид правочину, сторони взяли на себе певні зобов'язання.

Згідно статті 610 ЦКУ порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне

виконання).

         Пунктом 1 частини 1 статті 611 ЦКУ передбачено правові наслідки порушення зобов'язання: у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення  зобов'язання  внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання,  якщо це встановлено договором або законом,  або розірвання договору.

           Відповідно до частин 1 та 2 ст. 614 цього Кодексу особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності  її  вини  (умислу  або  необережності),  якщо  інше  не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.  Відсутність  своєї  вини  доводить  особа,  яка   порушила зобов'язання.

З огляду на порушення абонентом (відповідачем) своїх зобов'язань за договорами  позивач правомірно скористався правилом частини ст. 615 ЦКУ, в якій сказано, що у  разі  порушення  зобов'язання  однією  стороною   друга сторона  має  право  частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 617 ЦКУ встановлено, що особа,  яка  порушила   зобов'язання, звільняється   від відповідальності за порушення зобов'язання,  якщо вона доведе,  що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідач не довів суду наявність таких обставин.

З огляду на викладене, відповідно до ч. 1 ст. 622 Цивільного кодексу боржник,  який  сплатив  неустойку  і  відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання,  не  звільняється  від  обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Боржник,   який  порушив  зобов'язання,  має  відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням  зобов'язання, доказується кредитором (ч. 1 та 2  ст.623 ЦКУ).

Згідно ст.624 названого Кодексу, якщо за порушення зобов'язання встановлено  неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від

відшкодування збитків. Договором може  бути  встановлено  обов'язок  відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором  може  бути  встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків.

           Згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які   боржник   повинен  передати  кредиторові  у  разі  порушення боржником зобов'язання. Пенею  є  неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового зобов'язання  за  кожен   день прострочення виконання.

          Як встановлено ч.6 ст. 232 ГКУ, нарахування штрафних санкцій за  прострочення  виконання зобов'язання,  якщо  інше  не  встановлено  законом або договором, припиняється через шість місяців від дня,  коли зобов'язання  мало бути виконано.

          З матеріалів справи вбачається, що позивач при визначенні пені дотримався вимог чинного законодавства.

Оскільки у даному випадку спір виник у зв'язку з невиконанням відповідачем грошового зобов'язання, то суд при вирішенні цього спору керується також статтею 625 ЦКУ, відповідно до якої  боржник не звільняється від   відповідальності  за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Частиною 1  ст.785 ЦКУ встановлено, що у  разі  припинення  договору  найму  наймач  зобов'язаний негайно  повернути  наймодавцеві  річ  у стані,  в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідач не довів суду правомірність своєї односторонньої відмови від сплати орендної плати та виконання умови договору щодо звільнення  орендованого приміщення.

Суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у неналежному виконанні та невиконанні своїх зобов'язань за вищезгаданими договорами.

Відповідач позовні вимоги не спростував.

          Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права відповідає вимогам ст. 16 ЦКУ.

За таких обставин суд вважає, що  вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі (з урахуванням внесених до нього змін).

2.Розглянувши клопотання відповідача про розстрочення сплати суми боргу на період з 01.10.09 року по 28.02.10 року включно, враховуючи думку позивача (кредитора) з цього приводу, суд, керуючись п.6  ст. 83 ГПК України, вважає, що це клопотання підлягає задоволенню, але розмір сум, які підлягають щомісячній сплаті, потребує уточнення.

Так, сума основного боргу та штрафних санкцій за цим спором становить 29590,19 грн. (26359,87 грн. + 914,25 грн.+284,39 грн.+2031,68 грн.), - відповідач же надав до справи графік погашення боргу на загальну суму 28000,00 грн.

За таких обставин суд вважає, що розмір щомісячної плати підлягає уточненню та повинен становити  5918,038 грн. (29590,19 грн. : 5).

Представники сторін погодилися з таким уточненням розміру щомісячного платежу.

              Керуючись ст.ст. 44, 47, 47-1 та 49 ГПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати у сумі 498,90 грн. (державне мито -  295,90 грн.+85,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  - 118,00 грн.) як зі сторони, яка порушила умови договору, вимоги чинного законодавства та з вини якої спір доведено до суду.

Судом встановлено, що позивач припустився надмірної сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Так, ним заявлено як немайнові, так і майнові позовні вимоги.

Сума майнового позову (з урахуванням його уточнення) становить 29590,19 грн.

Відповідно до п. «а»ч.2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 року №7/93 «Про державне мито»за розгляд господарським судом майнового спору стягується державне мито у розмірі 1% вартості позову, але не менше 6 (102,00 грн.) та не більше 1500 (25500,00 грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; відповідно до п. «б»ч.2 ст. 3 цього ж Декрету за розгляд господарським судом немайнового спору стягується державне мито у розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (85,00 грн.).

Позивач сплатив на користь Державного бюджету України державне мито у сумі:

289,00 грн. (платіжне доручення №387 від 03.07.09 року) –за розгляд майнового спору;

85,00 грн. (платіжне доручення №394 від 16.07.09 року) –за розгляд немайнового спору;

7,00 грн. (платіжне доручення №1360 від 03.09.09 року) –доплату за розгляд майнового спору, - тобто загальна сума державного мита за розгляд майнового спору склала 296,00 грн. (289,00 грн. + 7,00 грн.), - в той час, як належало сплатити 295,90 грн.

Отже, сума надмірної сплати державного мита за розгляд майнового спору становить 0,10 грн. (296,00 грн. – 295,90 грн.), - яка підлягає поверненню ж Державного бюджету України на користь позивача (платника).

На підставі платіжного доручення №386 від 03.07.09 року позивач сплатив витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 320,00 грн.

          08.07.09 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №693 «Про скасування постанови КМУ від 14.04.09 року №361 «Про внесення змін до розмірів витрат  з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ»(набрала чинності з 14.07.09 року), згідно якій розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу встановлено на рівні 118,00 грн.

          Таким чином, сума надмірної сплати вищеназваних  витрат становить 202,00 грн. (320,00 грн. –118,00 грн.) та підлягає поверненню з Державного бюджету України на користь платника.

З огляду на вищевикладене позивач припустився надмірної сплати вищеназваних витрат у розмірі  197,00 грн.(315,00 грн. –118,00 грн.), які підлягають поверненню на користь платника з Державного бюджету України.

          На підставі викладеного, ст.ст.11,16,203, 509, 610, 611, 759,762,773,774, 782 та 783 Цивільного кодексу України, керуючись  ч. 3 ст. 22, ст.ст.43-45, 47-1, 49, 75, 82-85  ГПК України, суд

в и р і ш  и в :

           1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Державного підприємства «Редакція газети «Сбойка»», ідентифікаційний код 21843978, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Пушкіна, 1, - на користь Державного відкритого акціонерного товариства «Луганськдіпрошахт», ідентифікаційний код 05400856, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Пушкіна, 1, - заборгованість з орендної плати (основний борг) у сумі  26359 (двадцять шість тисяч триста п'ятдесят дев'ять) грн. 87 коп., інфляційні нарахування у сумі 914 (дев'ятсот чотирнадцять) грн. 25 коп., 3% річних у сумі 284 (двісті вісімдесят чотири) грн. 39 коп., пеню у сумі 2031 (дві тисячі тридцять одна) грн. 68 коп., а також судові витрати: державне мито у сумі 380 (триста вісімдесят) грн. 90 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.; видати наказ після набрання рішенням чинності.

3.Державному підприємству «Редакція газети «Сбойка»», ідентифікаційний код 21843978, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Пушкіна, 1, розстрочити сплату основного боргу на користь Державного відкритого акціонерного товариства «Луганськдіпрошахт», ідентифікаційний код 05400856, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Пушкіна,1, - на період з 01 жовтня 2009 року по 28 лютого 2010 року включно шляхом сплати щомісячно  частки основного боргу у сумі 5918 (п'ять тисяч дев'ятсот вісімнадцять) грн. 038 коп., при цьому перший платіж боржник повинен здійснити не пізніше 20 жовтня 2009 року, а останній –не пізніше 28 лютого 2010 року.

4.Повернути з Державного бюджету України на користь Державного відкритого акціонерного товариства «Луганськдіпрошахт», ідентифікаційний код 05400856, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Пушкіна, 1, - надмірно сплачені:

державно мито у сумі 0 (нуль) грн. 10 коп.;

витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 220 (двісті двадцять) грн. 00 коп.

Вказані суми грошових коштів підлягають поверненню на користь платника на підставі примірника цього рішення, скріпленого підписом та гербовою печаткою господарського суду Луганської області.

        Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 10.09.09 року за згодою представників сторін оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

        Рішення згідно ст.84 ГПК України набирає законної сили після закінчення  десятиденного строку з дня його підписання.

        Рішення може бути оскаржено до апеляційного господарського суду Луганської області у десятиденний термін з дня його підписання.

          Рішення складено у повному обсязі та підписано – 14.09.2009 року.

Суддя                                                                                           А.П.Середа