Рішення

від 07.09.2015 по справі 914/2373/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.15                                                                                 Справа № 914/2373/15

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом:Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» (м. Львів)

до відповідача:Держівська виправна колонія Управління державної пенітенціарної служби України у Львівській області (№ 110) (с. Держів)

про:стягнення 2820 грн. 78 коп. (з яких: 550,91 грн.– пеня; 128,52 грн.– 3% річних;2141,35 грн. – інфляційні)

Суддя: Цікало А. І.

При секретарі: Корчинському О. І.

Представники:

Позивача:Луцик С.В. – представник (довіреність від 18.12.2014 р. №502-4144/2)

Відповідача:не з'явився

16.07.2015 р. на розгляд господарського суду Львівської області за вх. №2444 поступила позовна заява від Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» до Держівської виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України у Львівській області (№110) про стягнення 7654 грн. 73 коп. (з яких: 3813,30 грн. – пеня; 291,64 грн. – 3% річних; 3549,79 грн. – інфляційні).

Ухвалою суду від 17.07.2015 р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 02.09.2015 р. В судовому засіданні 02.09.2015 р. оголошено перерву до 07.09.2015 р.

02.09.2015 р. до суду за вх. №36711/15 від відповідача поступив відзив на позовну заяву з додатками. Поданим відзивом відповідач визначає частково нараховані позивачем суми: 27,55 грн. 3% річних, 1167,57 грн. інфляційних та 550,91 грн. пені. В іншій частині просить суд в задоволенні позову відмовити.

Позивач вимоги суду виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

04.09.2015 р. до суду за вх. № 3950/15 від позивача поступила заява про уточнення розміру позовних вимог, згідно з якої позивач зменшив розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 550,91 грн. пені, 128,52 грн. 3% річних та 2141,35 грн. інфляційних нарахувань.

Представник позивача позов підтримав, просив суд задоволити позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідач вимоги суду виконав частково, відзив на позов представив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоч був належно повідомлений про час та місце судового розгляду справи, про що свідчить підпис повноважного представника відповідача на бланку оголошення перерви в судовому засіданні (долучено до матеріалів справи).

Підпунктом 3.9.2 підпункту 3.9 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 р. № 18 (із змінами та доповненнями) роз'яснено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що позивачем надано достатньо матеріалів для розгляду справи по суті, відповідач не забезпечив явку свого повноважного представника в судове засідання, не скористався наданим йому правом на участь у судовому процесі, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи, відповідно до ст. 75 ГПК України, у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

30.01.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством «Львівобленерго», яке відповідно до п. 1.1. Статуту перейменоване у Публічне акціонерне товариство «Львівобленерго», (позивач) та Держівською виправною колонією Львівської області (№110) (відповідач) укладено Договір про постачання електричної енергії № 90470 (надалі – Договір; оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

За умовами Договору, енергопостачальна організація здійснює постачання електроенергії відповідачу в обсязі, передбаченому договором, а відповідач зобов'язаний оплачувати спожиту ним енергетичну енергію шляхом перерахування належних до сплати сум у встановлені договором терміни. (п.п. 1, 2, 4 договору).

Рахунки на оплату платежів, передбачених даним договором, виписуються Постачальником електричної енергії та надаються Споживачу. Тривалість періоду для оплати отриманих рахунків має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунку (п. 6 Додатку до Договору).

16.07.2015 р. позивач звернувся до суду з заявою про стягнення з відповідача 3813,30 грн. пені, 291,64 грн. 3% річних та 3549,79 грн. – інфляційних у зв'язку з несвоєчасною оплатою за поставлену електричну енергію, що вбачається з документів долучених до матеріалів справи.

02.09.2015 р. відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, яким позовні вимоги на суму 1746,03 грн. (з яких: 27,55 грн. – 3% річних; 1167,57 грн. – інфляційні; 550,91 грн. – пеня) визнано, в решті вимог просить суд відмовити посилаючись на додаткову угоду від 31.07.2015 р.

31.07.2015 р. між ПАТ «Львівобленерго» (позивач) та Держівською виправною колонією управління Державної пенітенціарної служби України у Львівській області (№110) (відповідач) укладено Додаткову угоду про внесення змін до Договору про постачання електричної енергії №90470 від 30.01.2008 р.(Додаткова угода).

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди, постачальник і споживач, на виконання Протоколу наради щодо тарифів на електричну енергію для установ виконання покарань, лікувально-трудових профілакторіїв, слідчих ізоляторів у частині споживання електроенергії на комунально-побутові потреби від 10.07.2015 р. №32/17.1/39-15, домовились про внесення змін до Договору №90470 від 30.01.2008р. про постачання енергії.

Згідно з п.1.2. Додаткової угоди, заборгованість споживача, що виникла з квітня 2015 р. внаслідок підвищення тарифів на електроенергію з врахуванням частки споживання на комунально-побутові потреби, станом на 31 липня 2015 р. відсутня.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, відповідач, порушуючи умови Договору, вчасно не здійснив оплату за поставлено йому електричну енергію. Зазначене підтверджується, зокрема, розрахунком боргу за активну електроенергію (долучено до матеріалів справи).

За неналежне виконання грошового зобов'язання, позивачем, на час звернення з позовом до суду, нараховано відповідачу 3813,30 грн. пені, 291,64 грн. 3% річних та 3549,79 грн. – інфляційних.

Частиною четвертою статті 22 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

Скориставшись наданим йому правом, позивач подав до суду заяву, відповідно до якої зменшив розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 550,91 грн. пені, 128,52 грн. 3% річних та 2141,35 грн. інфляційних нарахувань.

У суду відсутні підстави вважати, що зменшення позивачем розміру позовних вимог суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, тому приймає зменшення розміру позовних вимог та вирішує спір з урахуванням нової ціни позову.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Відповідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 275 ГК України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про електроенергетику», споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії. Безпечну експлуатацію енергетичних установок споживача та їх належний технічний стан забезпечує сам споживач. Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України.

Згідно із п. 5.1. Правил користування електричною енергією (ПКЕЕ), договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно з ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Договором про постачання електричної енергії від 30.01.2008 р. № 90470 передбачено забезпечення виконання зобов'язань відповідача по оплаті вартості спожитої електроенергії у виді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення (п. 4.2.1. Договору).

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, відповідач здійснив оплату за отриману електричну енергію з порушенням термінів, встановлених Договором. У зв'язку з порушенням відповідачем термінів оплати за отриману електроенергію, позивачем правомірно нараховано відповідачу 550,91 грн.– пені, 128,52 грн. – 3% річних та 2141,35 грн. – інфляційних.

У відзиві відповідача на позовну заяву міститься клопотання про зменшення розміру пені, нарахованої позивачем.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пунктом 1 статті 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому вирішуючи питання про зменшення розміру пені, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу.

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд враховує інтереси обох сторін.

Враховуючи інтереси обох сторін, а також те, що позивачем зменшено розмір позовних вимог, у тому числі і розмір пені, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру пені.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1218 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його неправомірних дій.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 1, 3, 11, 202, 204, 509, 526, 530, 546, 549, 551, 625, 626, 627, 629 ЦК України, ст. ст. 174, 275, 230, 233 ГК України, ст. ст. 43, 45, 22, 33, 34, 43, 44, 48, 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» до Держівської виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України у Львівській області (№ 110) про стягнення 2820 грн. 78 коп. (з яких: 550,91 грн. – пеня; 128,52 грн. – 3% річних;2141,35 грн. – інфляційні) – задоволити повністю.

2.          Стягнути з Держівської виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України у Львівській області (№ 110) (село Держів, Миколаївський район, Львівська область, 81645; ідентифікаційний код 08563990) на користь Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» (вул. Козельницька, буд. 3, м. Львів, 79026; ідентифікаційний код 00131587) 2820 грн. 78 коп. (з яких: 550,91 грн. – пеня; 128,52 грн. – 3% річних;2141,35 грн. – інфляційні) та 1827грн. 00 коп. судового збору.

3.          Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11 вересня 2015 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                           Цікало А.І.