Рішення

від 07.09.2015 по справі 915/1358/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2015 року Справа № 915/1358/15

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Вітчизна”, вул. Ватутіна, 6, м. Конотоп, Сумська область, 41600

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю “МАСТЕРС ПЛЮС”, вул. 1-ша Інгульська, буд. 1/2, офіс 3, м. Миколаїв, 54034

про: стягнення заборгованості 606810,50 грн. за договором № 1311/К1 від 13.11.2014

Суддя Ржепецький В.О.,

представники:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився

Суть спору: про стягнення заборгованості за договором складського зберігання зерна №1311/К1 від 13.11.2014 в сумі 606810,50 грн., з яких: 437498,00 грн. – основний борг, 169312,50 грн. – пеня.

Позовні вимоги обґрунтовано посиланнями на договір складського зберігання зерна № 1311/К1 від 13.11.2014, складську квитанцію на зерно №390374 від 25.10.2014, акти виконаних робіт №66 від 31.12.2014, №4 від 31.01.2014, №15 від 28.02.2015, №45 від 31.03.2015, №60 від 30.04.2015, №116 від 31.05.2015, №130 від 30.06.2015 та рахунки на оплату №183 від 31.12.2014, №12 від 31.01.2015, №38 від 28.02.2015, №85 від 31.03.2015, №96 від 30.04.2015, №130 від 29.05.2015, №160 від 30.06.2015, претензію від 28.04.2015 з вимогою погасити заборгованість станом на квітень 2015 року, норми ст. ст. 526, 610 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

Листом №720 від 27.08.2015 позивач просить суд розглядати справу без участі представника товариства, позов підтримує в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання двічі не з'явився, відзиву по суті позовних вимог суду не надав, про причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, ухвалу про призначення справи до розгляду направлено відповідачеві за юридичною адресою.

Отже, справу розглянуто на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

Ознайомившись з матеріалами справи, суд встановив:

13.11.2014 між сторонами укладено договір складського зберігання зерна № 1311/К1 (далі – Договір), за умовами якого поклажодавець (відповідач) передає зерно, асортимент та кількість якого вказуються сторонами в актах наданих послуг, на зерновий склад, що зобов'язується прийняти зерно для зберігання на визначених Договором умовах і в установлений строк повернути його поклажодавцеві.

Пунктом 3.3 Договору встановлено, що поклажодавець зобов'язаний, зокрема, своєчасно розрахуватися за надані послуги з приймання, зберігання, відвантаження, а також додаткові послуги.

Відповідно до умов п.4.4 Договору, розрахунки за надані послуги по збереженню проводяться поклажодавцем щомісячно протягом усього терміну зберігання, шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок зернового складу, протягом 3-х банківських днів із моменту підписання сторонами акту наданих послуг та одержання рахунку за надані послуги.

          Матеріали даної справи свідчать, що на виконання умов вищевказаного договору позивачем з грудня 2014 року надавались послуги по зберіганню 2500 т. зерна кукурудзи 3 класу врожаю 2014 року, що підтверджується складською квитанцією на зерно №390374 від 25.10.2014, актами виконаних робіт №66 від 31.12.2014, №4 від 31.01.2014, №15 від 28.02.2015, №45 від 31.03.2015, №60 від 30.04.2015, №116 від 31.05.2015, №130 від 30.06.2015, які підписані сторонами, рахунками на оплату №183 від 31.12.2014, №12 від 31.01.2015, №38 від 28.02.2015, №85 від 31.03.2015, №96 від 30.04.2015, №130 від 29.05.2015, №160 від 30.06.2015 та претензією від 28.04.2015 з вимогою погасити заборгованість станом на квітень 2015 року, всього на суму 544844,10 грн.

Відповідач за надані послуги розрахувався частково, сплатив у грудні 2014 року та січні 2015 року 107346,10 грн.

28.04.2015 позивачем направлено претензію відповідачеві з вимогою погасити суму заборгованості станом на квітень 2015 року, яку повернуто відправникові поштовим відділенням з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх відповідно до ст. 43 Господарсько-процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову за таких підстав.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу Україним, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Частиною 1 ст. 946 ЦК України встановлено, що плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Відповідно до приписів ст. ст. 526, 525, 629 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

За правилами ст.ст. 32, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач всупереч наведеним процесуальним нормам не надав суду належних доказів, які б свідчили про відсутність заборгованості перед позивачем за спірний період.

Таким чином, проаналізувавши наведені обставини справи та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 437498,00 грн.

Відповідно до частин першої і третьої ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з пунктом 5.2 Договору у разі невиконання підпункту 3.3 пункту 3 розділу «Права та обов'язки сторін» та пункту 4 розділу «Взаєморозрахнуки сторін» цього Договору, поклажодавець за кожний день прострочення платежу виплачує Зерновому складу пеню в розмірі 0,5 відсотків його суми.

За умовами п.4.4 Договору, розрахунки за надані послуги по збереженню проводяться поклажодавцем щомісячно протягом усього терміну зберігання, шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок зернового складу, протягом 3-х банківських днів із моменту підписання сторонами акту наданих послуг та одержання рахунку за надані послуги.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Як зазначалось вище, надання послуг позивачем підтверджується актами виконаних робіт №66 від 31.12.2014, №4 від 31.01.2014, №15 від 28.02.2015, №45 від 31.03.2015, №60 від 30.04.2015, №116 від 31.05.2015, №130 від 30.06.2015 та відповідними рахунками на оплату послуг.

          За несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати послуг, позивач нарахував відповідачеві пеню в розмірі 0,5% від суми боргу на загальну суму 169312,50 грн., згідно наведеного в позовній заяві розрахунку:

-          за актом №15 від 28.02.2015 та рахунком №38 від 28.02.2015 за період з 04.03.2015 по 20.07.2015 в розмірі 60375,00 грн., однак доказів на підтвердження направлення та отримання відповідачем відповідного рахунку не надано;

-          за актом №45 від 31.03.2015 та рахунком №85 від 31.03.2015 за період з 04.04.2015 по 20.07.2015 в розмірі 46812,50 грн., однак відповідний рахунок позивачем направлено відповідачеві лише 10.04.2015;

-          за актом №60 від 30.04.2015 та рахунком №96 від 30.04.2015 за період з 04.05.2015 по 20.07.2015 в розмірі 34125,00 грн., однак відповідний рахунок позивачем направлено відповідачеві поштою лише 13.05.2015;

-          за актом №116 від 31.05.2015 та рахунком №130 від 29.05.2015 за період з 04.06.2015 по 20.07.2015 в розмірі 20562,50 грн., однак відповідний рахунок позивачем направлено відповідачеві лише 17.06.2015;

-          за актом №130 від 30.06.2015 та рахунком №160 від 30.06.2015 за період з 04.07.2015 по 20.07.2015 в розмірі 7437,50 грн., однак відповідний рахунок позивачем направлено відповідачеві лише 08.07.2015.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені не відповідають обставинам справи та положенням договору, що є підставою для відмови в задоволенні позову в цій частині.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в сумі 437498,00 грн.

Судові витрати, у відповідності до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача, пропорційно задоволених позовних вимог.

Зважаючи на наведене, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 80, 82, 82-1, 84, 85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “МАСТЕРС ПЛЮС” (вул. 1-ша Інгульська, буд. 1/2, офіс 3, м. Миколаїв, 54034, код ЄДРПОУ 39364732) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІТЧИЗНА” (вул. Ватутіна, 6, м. Конотоп, Сумська область, 41600, код ЄДРПОУ 30490299, розрахунковий рахунок №26006435376 в АТ “Райффайзен Банк Аваль”, МФО 380805) суму основного боргу 437498,00 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “МАСТЕРС ПЛЮС” (вул. 1-ша Інгульська, буд. 1/2, офіс 3, м. Миколаїв, 54034, код ЄДРПОУ 39364732) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІТЧИЗНА” (вул. Ватутіна, 6, м. Конотоп, Сумська область, 41600, код ЄДРПОУ 30490299, розрахунковий рахунок №26006435376 в АТ “Райффайзен Банк Аваль”, МФО 380805) судовий збір в розмірі 8749,96 грн.

4.          В решті позову відмовити.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 93 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом.

          Суддя В.О.Ржепецький