Рішення

від 09.09.2015 по справі 917/1337/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua Р І Ш Е Н Н Я ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         09.09.2015 р.                                                                      Справа № 917/1337/15 За позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (вул. Комарова, буд. 2а, м. Полтава, 36008) до Командитного товариства "Ємець та інші - фірма Веста "КТ" (вул. Шевченка, буд. 78,  м. Полтава, 36008) про стягнення 27808,67 грн.                                              Суддя Безрук Т. М. Представники: від позивача: Міняйло Г. Ю. від відповідача: Ємець Л. І. Розглядається позовна заява  про стягнення 27808,67 грн.,  у  тому числі 15377,44 грн. основного боргу за теплову енергію, поставлену  за  договором на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 480 від 03.04.2006 р., 10486,47 грн. пені, 86,81 грн. - 3 % річних, 1857,95 грн.  інфляційних. Відповідач у відзиві заперечує про визначеної позивачем суми пені, посилаючись на те, що начислення пені проведено без обмеження подвійною обліковою ставкою Національного банку України відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»; Договір № 480 від 03.04.2006 р. був розірваним сторонами з 17.08.2015р. Також, відповідач заявив клопотання про зменшення належного до сплати розміру пені в зв'язку з тяжким фінансовим становищем і про розстрочення виконання рішення суду на один рік. В судовому засіданні позивач та відповідач повідомили про часткове погашення відповідачем боргу в сумі 1500,00 грн. В судовому засіданні 09.09.2015р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України. Розглянувши матеріали справи, суд встановив: Між ОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" (позивачем) та Командитним товариством "Ємець та інші - фірма Веста "КТ" (відповідачем) укладено договір на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 480 від 03.04.2006р. (далі - Договір); (а.с.12-13). Відповідно до п.1 даного Договору позивач (теплопостачальна організація) зобов'язався  постачати теплову енергію у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення приміщень споживача (відповідача) до межі розподілу балансової належності теплової мережі будівель відповідача (нежитлове приміщення по вул. Шевченко, 78). Додатковими угодами №1 від 2006р., № 2 від 01.01.2008р., № 3 від 2008р., № 4 від 10.04.2009р., № 5 від 01.08.2011р., № 6 від 20.10.2011р., № 7 від 2013р. сторони змінювали умови договору в частині визначення обсягів споживання теплової енергії та проведення розрахунків за неї (а.с.15-20). В Додатковій угоді № 6 від 20.10.2011р. до Договору сторони встановили наступне: - розрахунки за відпущену теплову енергію  проводяться відповідно до тарифів, встановлених уповноваженим органом; - кінцевий розрахунок вартості спожитої теплової енергії, проводиться споживачем  до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим; - факт отримання споживачем теплової енергії фіксується щомісячно актом приймання-передачі теплової енергії, який складається сторонами. У разі неповернення споживачем акту у вказаний термін, він вважається оформленим і підтверджує факт надання споживачу теплової енергії (а.с.18). Згідно п. 17 Договору, договір укладений по 30.04.2011р. і вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення його строку не надійде заяви від однієї із сторін про відмову від цього договору. 16.07.2015р. відповідач надав позивачу лист та додаткову угоду про розірвання Договору з 17.08.2015р. Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, від 16.05.2014р. № 524 встановлено для ОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" тариф на теплову енергію для потреб інших споживачів – 1013,65 грн./Гкал (без ПДВ). Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 27.02.2015р. № 283 встановлено для ОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" тариф на теплову енергію для потреб інших споживачів – 1691,29 грн./Гкал (без ПДВ). Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 31.03.2015р. № 1120 встановлено для ОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" тариф на теплову енергію для потреб інших споживачів – 1465,58 грн./Гкал (без ПДВ). На виконання умов Договору за період січень 2015р. – квітень 2015р. позивач поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 15377,44 грн. На оплату наданих послуг позивачем виписані відповідачу відповідні рахунки за  № АВ-972 від 31.01.2015р., № АВ-2498 від 28.02.2015р., № АВ-4064 від 31.03.2015р., № АВ-5534 від 27.04.2015р. Відповідачу були виписані відповідні акти приймання-передачі теплової енергії  № АВ-1935 від 31.01.2015р., № АВ-4965 від 28.02.2015р., № АВ-8220  від 31.03.2015р., № АВ-11133 від 30.04.2015р. Факт направлення вказаних рахунків та актів відповідачу підтверджується реєстрами доставки рахунків та актів приймання-передачі теплової енергії за січень -  квітень 2015р. Відповідач заперечень щодо постачання теплової енергії чи інших претензій позивачу не пред'явив. Вартість поставленої теплової енергії в сумі 15377,44 грн. на дату звернення позивача з даним позовом до суду відповідачем не оплачена. Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)  зобов'язання повинні виконуватися належним чином і одностороння відмова від виконання зобов'язання  не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч.1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі – енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечувати безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України від 02.06.2005р. № 2633-IV “Про теплопостачання” споживач повинен щомісячно  здійснювати   оплату теплопостачальній  організації  за   фактично   отриману   теплову енергію. У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку (ч.6 ст. 25 Закону № 2633). Відповідач в порушення умов Договору оплату спожитої теплової енергії в установлений строк не провів. Після звернення позивача з даним позовом до суду (згідно штампу канцелярії – 30.06.2015р.), відповідач оплатив1500,00 грн. основного боргу за банківською квитанцією № 17310004 від 03.09.2015р. Зазначене підтверджується випискою з банківського рахунку від 04.09.2015р., бухгалтерською довідкою позивача від  09.09.2015р. № 29-01/7205. Зазначене свідчить про відсутність предмету спору у справі в цій частині. Отже, провадження у справі  в частині стягнення 1500,00грн. основного боргу підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України. Залишок заборгованості в сумі 13877,44 грн. відповідачем не сплачено. Посилання відповідача на припинення дії Договору з 17.08.2015р. не є підставою для непроведення платежів за теплоенергію, спожиту ним протягом дії цього договору. В п. 1.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» роз'яснено, що відповідно до частин другої і третьої статті 653 ЦК України в разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором. Зі змісту цих норм випливає, що домовленість сторін про розірвання договору не виключає проведення між сторонами розрахунків за зобов'язаннями, що виникли до розірвання договору, в тому числі застосування заходів майнової відповідальності за невиконання (неналежне виконання) грошових зобов'язань. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 13877,44 грн. основного боргу  є обґрунтованими та підлягають задоволенню. За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно ч. 3 ст. 1 Закону України № 686-ХІV від 20.05.1999 року "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання при будинкових територій" (із змінами і доповненнями) за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню у розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100% загальної cyми боргу. Відповідно до п. 11.1 Договору (в редакції Додаткової угоди № 6 від 20 жовтня 2011р.)  у випадку несплати у вказані строки застосовується пеня в розмірі 1,0 % за кожен день прострочення платежу, але не більше 100% боргу згідно Закону України “Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне винесення плати за спожиті комунальні послуги” № 686-ХІ від 20.05.1999р. (а.с.18). Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 16 квітня 2013 р. у справі № 3-6гс13 (справа № 18/957/12) нормою частини 1 статті 1 Закону України “Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій” встановлено законну неустойку за порушення грошового зобов'язання у сфері відносин з надання житлово-комунальних послуг - пеня в розмірі 1,0 % за кожний день прострочки платежу, але не більше 100 % боргу. Кредитор має право на стягнення цієї законної неустойки у тому числі й за відсутності у договорі умови про неустойку. В ч. 3 ст. 82 ГПК України зазначено, що обираючи при прийнятті рішення правову норму, що підлягатиме застосуванню до спірних правовідносин, господарський суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, які викладені у рішеннях, прийнятих за результатом розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 11116 цього Кодексу. З огляду на викладене, посилання відповідача на те, що розмір пені повинен обмежуватися подвійною обліковою ставкою Національного банку України, судом відхиляються, оскільки  Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» на дані правовідносини не розповсюджується, а визначений у договорі розмір пені передбачено Законом України № 686-ХІV від 20.05.1999 року "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання при будинкових територій", який є спеціальним  законом у спірних правовідносинах. Враховуючи факт прострочення оплати позивачем заявлено до стягнення 10486,47 грн. пені за період  15.02.2015р. – 27.05.2015р. Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано  його початок. При цьому суд зазначає, що за умовами договору оплата проводиться споживачем не пізніше 15 числа місяця наступного за розрахунковим. Також, за ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Отже, пеня підлягає нарахуванню за періоди 17.02.2015р. – 27.05.2015р., 17.03.2015р. – 27.05.2015р., 15.04.2015р. – 27.05.2015р., 15.05.2015р. – 27.05.2015р.   За вказані періоди сума пені становить 10396,24 грн.; позовні вимоги в цій частині є правомірними. В іншій частині вимоги про стягнення пені судом  відхиляються за їх безпідставністю. Відповідачем заявлено клопотання про зменшення пені до 1000,00 грн. з тих мотивів, що заборгованість виникла в зв'язку з тяжким фінансовим станом та збитковістю підприємства. В підтвердження вказаних обставин відповідачем надано довідку про отримані доходи та понесені витрати від 04.09.2015р. № 04-09/2015р., фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва за перше півріччя 2015р., банківські довідки про залишок коштів на рахунку. Дані докази підтверджують важкий фінансовий стан відповідача та збитковість діяльності за даний період. Згідно п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд має право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Пунктом 1 ст. 233 ГК України визначено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Згідно роз'яснень Вищого господарського суду України, викладених у п. 3.17.4. постанови Пленуму від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших, передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом. У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Враховуючи те, що  протягом розгляду справи відповідачем було здійснено часткову оплату заборгованості; заявлений розмір пені значно перевищує розмір збитків позивача; беручи до уваги  майновий стан сторін,  які беруть участь у зобов'язанні, керуючись ч. 2 ст. 233 ГК України, п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України суд  прийшов до висновку про наявність виключних обставин, які дають підстави для зменшення розміру пені на 60 % - до 4158,50 грн. Дана сума, на думку господарського суду, є достатньою мірою відповідальності для відповідача за порушення умов договору та несвоєчасну оплату. Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. На підставі ст. 625 ЦК України позивачем правомірно заявлено до стягнення 1857,95 грн. – інфляційних за період березень-квітень 2015р. Позов в цій частині підлягає задоволенню. Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення  86,81 грн. – 3% річних за період 15.02.2015р. – 27.05.2015р. З огляду на встановлені вище судом періоди прострочення, належна до стягнення сума річних становить 85,45 грн.; позов в цій частині підлягає задоволенню. В іншій частині вимоги про стягнення річних слід відхилити за їх безпідставністю. Судові витрати по справі згідно ч.2 ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача. Відповідачем подано заяву від 07.09.2015р. № 07-09-2015 про розстрочку виконання рішення суду по даній справі на один рік, оскільки наявне фінансове становище утруднює своєчасне виконання судового рішення та призведе до банкрутства відповідача. Згідно п. 6 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення. Відповідно до п. 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України»  підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен врахувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача  у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) -  тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. З огляду на встановлені вище обставини тяжкого фінансового становища відповідача, з метою недопущення його банкрутства, а також враховуючи матеріальні інтереси обох сторін, клопотання відповідача слід задовольнити частково. Виконання даного рішення слід розстрочити строком на 9 місяців зі сплатою присуджених сум рівними частинами помісячно. В разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, на підставі ст. 117 ГПК України. Керуючись ст.ст. 49, 82, 83 (п. 3, п. 6), 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд                                                          Вирішив: 1. Позов задовольнити частково. 2. Зменшити належний до стягнення розмір пені на 60 %. 3. Стягнути з Командитного товариства "Ємець та інші - фірма Веста "КТ" (вул. Шевченка, буд. 78,  м. Полтава, 36008; ідентифікаційний код 13965035) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (м. Полтава, вул. Комарова, 2а, ідентифікаційний код 03338030) 13877грн. 44 коп. основного боргу, 4158грн. 50 коп. пені, 1857грн.  95 коп.  інфляційних, 85грн.  45 коп. –  річних, 1827грн. 00 коп. витрат з оплати судового збору. Розстрочити виконання рішення шляхом сплати присуджених сум за наступним графіком: до 30.09.2015 року  - 2422,00 грн.; до 31.10.2015 року  - 2422,00 грн.; до 30.11.2015 року  - 2422,00 грн.; до 31.12.2015 року  - 2422,00 грн.; до 31.01.2016 року  - 2422,00 грн.; до 28.02.2016 року  - 2422,00 грн.; до 31.03.2016 року  - 2422,00 грн.; до 30.04.2016 року  - 2422,00 грн.; до 31.05.2015 року  - 2430,34 грн.; Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили. 4. Припинити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 1500,00 грн. основного боргу. 5. В іншій частині – у позові відмовити. Повне рішення складено та  підписано: 11.09.2015р. Суддя                                                                                     Безрук Т. М.