Рішення

від 05.10.2009 по справі 5020-11/105

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-11/105

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"05" жовтня 2009 р. справа № 5020-11/105

За позовом:           Закритого акціонерного товариства „Медфарком-Центр”

                             (04073, м. Київ, вул. Скляренка, 1)

до                         Приватного підприємства „Форкон”

                             (99055, м. Севастополь, вул. Ген. Лебедя, 35)

про                        стягнення заборгованості у розмірі 11791,36 грн.

Суддя Дмитрієв В.Є.

За участю представників:

позивача –не з'явився, ЗАТ „Медфарком-Центр”,

відповідача –не з'явився, ПП „Форкон”.

СУТЬ СПОРУ:

Закрите акціонерне товариство „Медфарком-Центр” (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до приватного підприємства „Форкон” (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 11791,36 грн., з яких: 7436,19 грн. –основна заборгованість, 1525,72 грн. - пеня, 1475,75 грн. –15% річних, 1353,70 грн. - збитки від інфляції.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем належним чином не виконувались обов'язки щодо оплати  отриманого товару за договором № 27 від 01.01.2008.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 04.08.2009 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 5020-11/105.

14.09.2009 від позивача надійшла заява (вх.№ 9094) про уточнення позовних вимог, у якій позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1525,72 грн., проценти у розмірі 1475,75 грн. та збитки від інфляції у розмірі 1353,70 грн., а також припинити провадження у частині стягнення з відповідача 7436,19 грн. основного боргу. Вказана заява прийнята судом.

Ухвалою від 05.10.2009 провадження у справі у частині позовних вимог про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 7436,19 грн. припинено на підставі пункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача у судове засідання 05.10.2009 не з'явився, до початку судового засідання   подав клопотання про розгляд справи у його відсутність.

Судом зазначене клопотання задоволено.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову; явку повноважних представників в судове засідання не забезпечив, про дату, час і місце судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином, за юридичною адресою відповідно до довідки Управління статистики міста Севастополя (а.с.68).

Оскільки до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, суд вважає, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, які повернуті органами поштового зв'язку з позначками „за зазначеною адресою не проживає”, можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

У зв'язку з викладеним суд визнав за можливе розглянути справу відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі  матеріалами.

Розгляд справи відкладався у зв'язку з неявкою представника відповідача у судове засідання.

Представнику позивача у судовому засіданні роз'яснені його процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу  України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

ВСТАНОВИВ:

01.01.2008 між закритим акціонерним товариством „Медфарком-Центр” (Продавець) та приватним підприємством „Форкон” (Покупець) укладений договір купівлі-продажу № 27 (далі - Договір) (а.с. 12).

Відповідно до розділу 1 Договору продавець зобов'язався продати та доставити власними силами (в межах України) покупцю медикаменти (далі –товар) в асортименті та кількості, зазначеній в Додатках, які є невід'ємною частиною даного Договору, а покупець приймати товар та сплачувати його вартість.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 13259,63 грн., що підтверджується наступними товарно-транспортними накладними (а.с. 13-29):

№ 734 від 16.09.2008 на суму 683,68 грн.,

№ 732 від 16.09.2008 на суму 1846,04 грн.,

№ 727 від 16.09.2008, на суму 1304,60 грн.,

№ 1048 від 23.09.2008 на суму 2127,19 грн.

№ 1050 від 23.09.2008 на суму 954,17 грн.,

№ 1044 від 23.09.2008 на суму 1311,51 грн.,

№ 1471 від 30.09.2008 на суму 492,64 грн.,

№ 1464 від 30.09.2008 на суму 1369,38 грн.,

№ 1467 від 30.09.2008 на суму 3170,42 грн.

Але  зобов'язання з оплати за отриманий товар відповідачем здійснювалась не у повному обсязі, що стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526  Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 зобов'язання повинні виконуватись належним чином  відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна  його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 5.1 Договору покупцю надається відстрочка платежу на 30 календарних днів з моменту отримання товару.

Проте, судом встановлено, що відповідач розрахунки за отриманий товар здійснював з порушенням зазначеного строку.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

15.07.2005 Інформаційним листом № 3.2.-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ані три проценти річних, ані індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.

Пунктом 6.1 Договору передбачена  відповідальність відповідача за порушення строків оплати за Договором у розмірі 15% річних.

На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача збитки від інфляції за несвоєчасну оплату за Договором у розмірі 1353,70 грн. та 15% річних у розмірі 1475,75 грн.

Перевіривши розрахунки збитків від інфляції та 15% річних, суд вважає, що вказані розрахунки здійснені з урахуванням вимог діючого законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до пункту 6.1 Договору у випадку порушення строку, зазначеного у пункті 5.1 даного Договору, покупець сплачує пеню у розмірі 0,5% від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Проте, законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996 передбачено, що розмір пені за прострочення платежу обмежений подвійною обліковою ставкою НБУ.

На підставі зазначеного позивачем нарахована пеня у розмірі 1525,72 грн.

Перевіривши розрахунок пені, суд вважає, що вказаний розрахунок має певні недоліки, у зв'язку з чим позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню частково, у розмірі 1517,50 грн., за наступним розрахунком:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

3834.3216.10.2008 - 22.10.2008712.0000 %0.066 %17.60

8227.1923.10.2008 - 29.10.2008712.0000 %0.066 %37.76

13259.6330.10.2008 - 15.02.200910912.0000 %0.066 %947.74

13259.6316.02.2009 - 15.04.20095912.0000 %0.066 %514.40

Всього:

1517,50

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті державного мита і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Що стосується державного мита, сплаченого позивачем за позовними вимогами про стягнення з відповідача основної заборгованості, зазначена сума державного мита підлягає стягненню з відповідача у зв'язку з тим, що його неправомірні дії спричинили звернення позивача до суду із даним позовом.    

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 75, 82–85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємства „Форкон” (99055, м. Севастополь, вул. Ген. Лебедя, 35, код ЄДРПОУ 25132563, п/р 26008254696001 у Севастопольській філії ЗАТ КБ „ПриватБанк”, МФО 324935) на користь Закритого акціонерного товариства „Медфарком-Центр” (04073, м. Київ, вул. Скляренка, 1, код ЄДРПОУ 33239630, п/р 2600431441801 у філії АБ „Південний”, м.Київ, МФО 320917) пеню у розмірі 1517,50 грн., 15% річних у розмірі 1475,75 грн., збитки від інфляції у розмірі 1353,70 грн., витрати по сплаті державного мита у розмірі 117,83 грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 117,92 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

3.          У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Суддя                                                                                                                             В.Є. Дмитрієв

Рішення оформлено відповідно до

вимог статті 84 Господарського

процесуального кодексу України  

і підписано 06.10.2009

Розсилка:

1.          ЗАТ „Медфарком-Центр”

(04073, м. Київ, вул. Скляренка, 1)

2.          ПП „Форкон”

(99055, м. Севастополь, вул. Ген. Лебедя, 35)

3.          Справа