Постанова

від 09.09.2015 по справі 925/723/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

     КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1           (044) 230-06-58 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "09" вересня 2015 р.           Справа№ 925/723/15 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого:          Агрикової О.В. суддів:            Рудченка  С.Г.           Чорногуза  М.Г. при секретарі судового засідання: Білецькому Л.І., за участю представників сторін: від позивача –  не з`явились; від відповідача – Гордієнко Ю.П. (дов. №1 від 12.05.2015 року); розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “АФ “Насіння-2014”   на рішення Господарського суду Черкаської області від 16.06.2015 року у справі №925/723/15 (суддя К.І. Довгань) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Агротрейд Продукт”, м. Харків до товариства з обмеженою відповідальністю “АФ “Насіння-2014”, Київська обл., Черкаська обл., смт. Драбів про стягнення 96  171, 82 грн., -      ВСТАНОВИВ: У квітні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю “Агротрейд Продукт” звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “АФ “Насіння-2014” про стягнення 96  171, 82 грн. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 16.06.2015 року позовні вимоги задоволено повністю. Присуджено до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “АФ “Насіння-2014” на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Агротрейд Продукт” 96  171,82 грн. основного боргу та 1  923, 44 грн. судового збору. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем доведено, а відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано неналежне виконання останнім умов договору поставки в частині оплати грошових коштів за поставлений товар. Не погодившись із вказаним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю “АФ “Насіння-2014” подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 16.06.2015 року по справі №925/723/15, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обгрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а  також недоведеність та невідповідність висновків обставинам справи. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2015 року прийнято апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “АФ “Насіння-2014” на рішення Господарського суду Черкаської області від 16.06.2015 року у справі №925/723/15 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Мальченко А.О. та Чорногуз М.Г. та призначено розгляд справи на 26.08.2015 року. 06.08.2015 року до канцелярії суду надійшов відзив від 03.08.2015 року позивача на апеляційну скаргу, у відповідності до якого останній просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2015    року у справі № 925/723/15 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “АФ “Насіння-2014” на рішення господарського суду Черкаської області від 16.06.2015 року у справі № 925/723/15 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Мальченко А.О., Чорногуз М.Г. та призначено розгляд справи на 26.08.2015    року. 21.08.2015 року відповідач подав через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із тим, що представник відповідача зайнятий в іншому судовому засіданні. Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 26.08.2015 року, у зв'язку із перебуванням судді Мальченко А.О. у відпустці, для розгляду справи сформовано колегію у складі: головуючий по справі суддя – Агрикова О.В., судді: Рудченко С.Г., Чорногуз М.Г. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.08.2015 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “АФ “Насіння-2014” на рішення господарського суду Черкаської області від 16.06.2015 року у справі №925/723/15 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуюча суддя Агрикова О.В., судді Рудченко С.Г., Чорногуз М.Г. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.08.2015 року відкладено розгляд апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю “АФ “Насіння-2014” у справі №925/723/15 на 09.09.2015  року. В судове засідання, призначене на 09.09.2015 року, з'явився представник відповідача, надав усні пояснення по суті спору, відповів на запитання суду, підтримав вимоги апеляційної скарги. Щодо розгляду апеляційної скарги за відсутності представника позивача не заперечував. Представник позивача у судове засідання 09.09.2015 року не з'явився, був належним чином повідомлений про час та дату судового засідання, причини неявки суд не повідомив. Колгеією суддів враховано, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»). Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Основною умовою відкладення  розгляду  справи є не відсутність у судовому засіданні  представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення позивача про дату, час та місце судового засідання, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті у судовому засіданні 09.09.2015 року за відсутності представника позивача. Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 22.04.2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Агротрейд продукт» (далі за текстом - постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «АФ «Насіння – 2014» (далі за текстом - покупець) було укладено договір поставки №ПКП-04/1404-22 (далі за текстом - договір) (а.с. 11-13), у відповідності до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується передати у встановлений договором термін товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору. Пунктом 1.2. договору визначено, що товаром, який поставляється за договором є насіння сільськогосподарських культур, а саме: насіння кукурудзи „Крістель” 2013 в кількості 150 п.о. за ціною 770,00 грн. за 1(одну) одиницю виміру  на загальну суму 115500,00 грн. Сторони погодили, що постачальник поставляє товар кукурудза (мішкотара - 1п.о.- 80 000 штук насіння) в термін до 30.04.2014 року (п. 2.1., 3.2 договору). Спір у справі, на думку позивача, виник у зв'язку з тим, що відповідачем не оплачено поставлений за договором товар, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 96 171,82 грн. Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. За правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки, за яким, відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець, відповідно до статті 691 Цивільного кодексу України, зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Відповідно до пункту 4.1 договору загальна вартість товару, що поставляється за договором складає еквівалент 13915,66 (тринадцять тисяч дев'ятсот п'ятнадцять,66) доларів США (в тому числі ПДВ 20%), що на дату підписання цього договору за курсом згідно п. 4.5. договору становить 115 500,00 (сто п'ятнадцять тисяч п'ятсот, 00) грн., в тому числі ПДВ (20%) 19 250,00 грн. Загальна вартість товару підлягає перерахуванню в строки та в порядку, передбаченому п. 4.6. Договору. Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Судом першої інстанції встановлено, з чим погоджується колегія суддів, що на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 115 500,00 грн. у відповідності до накладної №2П/26-04 від 26.04.2014 року (а.с. 14). З матеріалів справи вбачається, що поставлений товар було прийнято уповноваженим представником відповідача по довіреності №7 від 24.04.2014 року (а.с. 15). Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до п 4.2. договору оплата товару здійснюється в два етапи: 4.2.1. - 30% загальної вартості товару, що складає еквівалент 4 174,70 (чотири тисячі сто сімдесят чотири, 70) доларів США (в тому числі ПДВ 20%), що становить 34 650,00 (тридцять чотири тисячі шістсот п'ятдесят ,00) грн., в тому числі ПДВ (20%) 5 775,00 грн., сплачується покупцем за курсом, передбаченим п. 4.5. договору, протягом 7 (семи) банківських днів з дати підписання даного договору; 4.2.2.           остаточний розрахунок у розмірі 70 % загальної вартості товару, що складає еквівалент 9 740,96 (дев'ять тисяч сімсот сорок, 96 ) доларів США, в тому числі ПДВ (20%), перераховується та сплачується покупцем в порядку, передбаченому п. 4.6. Договору, в строк 203 календарних днів з дати поставки, однак не пізніше „01” листопада 2014 року. За взаємною домовленістю сторони визначили, що курс, який використовується як початковий при виконанні умов цього договору дорівнює   8,30 гривень за 1 долар США (надалі –„Початковий курс”). Пунктом 4.6. договору визначено, що у випадку, якщо середньозважений курс на міжбанківському ринку станом на останній банківський день, що передує дню здійснення покупцем платежу, зазначеного в п. 4.2.2 договору, (надалі „Новий курс”) є вищим за Початковий курс більш, ніж на 1 (один) відсоток, вартість товару (окрім вартості Товару, що була оплачена згідно п.4.2.1. Договору) в національній валюті України перераховується та сплачується у відповідності до Нового курсу. У інших випадках сума, що підлягає сплаті за п.4.2.2. договору розраховується за формулою визначеною в цьому пункті договору. У відповідності до п 4.8. договору середньозважений курс на міжбанківському ринку на відповідну дату операції в межах цього договору визначатиметься сторонами на підставі відповідних показників середнього курсу на 12 год 00 хвилин на сайті: http://www.udinform.соm (значення показників таблиці - Межбанк: Forex/Аsk). Всі платежі за цим договором здійснюються в національній валюті України – гривні (п. 4.9 договору). Колегією суддів встановлено, що всупереч умов договору, відповідач взяті на себе зобов'язання щодо повного та своєчасного розрахунку за придбаний товар не виконав. З матеріалів справи вбачається, що відповідачем здійснено часткову  оплату товару на загальну суму 9 362,07 доларів США з порушенням строку, з яких: 24.04.2014 року у розмірі 34 650,00 грн., що складає еквівалент 4 174,70 доларів США, згідно до курсу передбаченого п. 4.5 Договору; 28.11.2014 року у розмірі 30 000,00 грн., що складає еквівалент 1 951,85 доларів США за курсом 15,37 грн./долар США станом на 27.11.2014 року, визначений за п. 4.8 Договору; 05.12.2014 року у розмірі 42 000,00 грн., що складає еквівалент 2 678,57 доларів США за курсом 15,68 грп./долар США станом на 04.12.2014 року, визначений за п. 4.8 Договору; 09 грудня 2014 року у розмірі 8 850,00 грн., що складає еквівалент 556,95 доларів США за курсом 15,89 грн./долар США станом на 08.12.2014 року, визначений за п. 4.8. договору. Згідно з пунктом 7.2 договору сторони погодили, що незважаючи на зазначене в п. 4.6. договору, у разі прострочення здійснення покупцем остаточної оплати товару згідно до п. 4.2.2 договору, постачальник при зверненні до суду має право для підрахунку суми заборгованості у якості Нового курсу використати, на вибір постачальника, курс гривні до долару США, що діяв в останній день строку, коли товар мав бути оплачений покупцем або курс гривні до долару США, що діяв на день, що передує зверненню постачальника до суду за показниками згідно до п. 4.8 договору. Умовами договору, а саме п.4.7. визначено, що перерахування та сплата грошових коштів за новим курсом за цим договором при здійсненні платежу відбувається на підставі даного договору та не потребує надання жодних додаткових документів постачальником. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що основна сума заборгованості за другим етапом оплати (п. 4.2.2. договору), з урахуванням здійсненого перерахунку у відповідності до середньозваженого курсу на міжбанківському ринку визначеного станом на 17.04.2015 року, відповідача перед позивачем за договором складає: 96 171,82 грн. з розрахунку: 4 553,59 доларів США х 21,12 грн./долар США = 96 171,82 грн. Щодо тверджень апелянта про те, що п.4.2.2. договору в частині встановлення ціни за товар в іноземній валюті суперечить вимогам чинного законодавства України, колегія суддів зазначає наступне. Статтею 632 Цивільного кодексу України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. У відповідності до ст. 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Однак, частиною 2 статті 524 Цивільного кодексу України визначено, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Так, згідно з ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству (пункт 10 Оглядового листа Вищого господарського суду від 29.04.2013 року №01-06/767/2013 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»). Колегія суддів зазначає, що у відповідності до статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Враховуючи викладене, укладаючи договір поставки, сторони дійшли згоди щодо порядку та строків оплати за поставлений товар, про що свідчать печатки та підписи уповноважених представників сторін у договорі поставки. Вказаний договір у судовому порядку не оскаржувався.   Твердження відповідача про здійснення розрахунку за поставлений товар не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки спростовуються наявними матеріалами справи. Таким чином, доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, однак, які не впливають на результат розгляду справи. Згідно зі ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі  є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла до висновку про те, що місцевий господарський суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні місцевого господарського суду повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Таким чином, колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду Черкаської області від 16.06.2015 року у справі №925/723/15. Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –       ПОСТАНОВИВ: 1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “АФ “Насіння-2014” на рішення Господарського суду Черкаської області від 16.06.2015 року у справі №925/723/15 залишити без задоволення. 2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 16.06.2015 року у справі №925/723/15 залишити без змін. 3. Справу №925/723/15 повернути до Господарського суду Черкаської області. Головуючий суддя                                                             О.В. Агрикова Судді                                                                                С.Г. Рудченко                                                                                 М.Г. Чорногуз