Постанова

від 06.10.2009 по справі 32/408-6/313

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

32/408-6/313

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 06.10.2009                                                                                           № 32/408-6/313

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Кондес  Л.О.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: Крига Ю.О. (дов. б/н від 29.07.2009);

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська транспортна спілка"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 15.06.2009

 у справі № 32/408-6/313 (суддя  

 за позовом                               Дочірня компанія "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

 до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська транспортна спілка"

 про                                                   стягнення 16590679,08 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду м. Києва від 15.06.2009 у справі №32/408-6/313 задоволено частково позовні вимоги: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська транспортна спілка” на користь Дочірньої компанії „Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” 14510738,39 грн. - боргу з урахуванням індексу інфляції, 617312,15 грн. - пені, 589496,97 грн. - трьох процентів річних та судові витрати; в решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з винесеним рішенням, ТОВ „Українська транспортна спілка” звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м.Києва від 15.06.2009 у справі №32/408-6/313 та постановити нове рішення, яким позов залишити без задоволення, оскільки рішення прийнято по неповно з'ясованим обставинам, що мають значення для справи, а також з порушенням норм процесуального та матеріального права.

В апеляційній скарзі відповідачем наголошує, що до вимог позивача стосовно стягнення пені у розмірі 617312,15 грн., також повинна застосовуватися позовна давність, і в задоволені цих вимог мало бути Господарським судом міста Києва відмовлено.

Крім того, скаржник зазначає, що позивач належить до державного сектора економіки, тому відповідач зобов'язаний звітуватися за будівництво КС „Куп'янськ-2” відповідно до типових форм № КБ-2В та №КБ-3. У зв'язку зі звітністю за встановленими формами, відповідач зобов'язаний використовувати отримані від позивача грошові кошти за Генеральним договором тільки для будівництва об'єктів, передбачених цим Генеральним договором. Використання відповідачем грошових коштів, отриманих за Генеральним договором, за іншим призначенням є порушенням чинного законодавства України.

Ухвалою від 17.08.2009 розгляд апеляційної скарги було призначено на 06.10.2009 р.

В судове засідання представник відповідача з'явився, подав клопотання про припинення провадження по справі №32/408-6/313, оскільки до часу розгляду справи в Київському апеляційному господарському суді між сторонами було вирішено спірне питання розрахунку за Договором постачання №07-15 від 23.08.2005, а саме, дане зобов'язання було припинено заліком зустрічної однорідної вимоги, що підтверджується Актом звірки розрахунків за період 01.07.-28.07.2009, в зв'язку з чим відсутній предмет спору.

Дане клопотання скаржника, не задовольняється судовою колегією, оскільки Акт звірки розрахунків за період 01.07.-28.07.2009 було підписано сторонами після винесення оскаржуваного рішення та подано вже до суду апеляційної інстанції.

За загальним правилом відповідно до ч.1 ст.. 101 Господарського процесуального кодексу України  апеляційний господарський суд переглядає справу за наявними у справі доказами, тобто тими ж доказами, що зібрані місцевим господарським судом і покладені в основу рішення цього суду.

Крім того, в судове засідання не з'явився представник позивача, про причини неявки суд не повідомив.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 із змінами та доповненнями станом на 19.12.2008р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання  (а.с. 80-82), по розгляду апеляційної скарги, судова колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення Господарського суду м.Києва за наявними у справі матеріалами без представника позивача.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, судова колегія встановила наступне:

ДК „Укртрансгаз” НАК „Нафтогаз України” звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ „Українська транспортна спілка” про стягнення 14917162,77 грн. (10394511,74 грн. - основний борг, 754640,7 грн. - пені, 2702573 грн. - інфляційних, 337821,51 грн. - трьох процентів річних, 727615,82 грн. – штрафу).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що ним було передано, відповідно до умов Договору на постачання продукції № 07-15 від 23.08.2005, відповідачу  продукцію на загальну суму 10394511,74грн., проте, відповідач в порушення умов зазначеного Договору, свої зобов'язання по оплаті поставленої продукції не виконав.

Відповідач повністю не погоджується з доводами позовної заяви та зазначає, що позов подано після закінчення строку позовної давності, встановленого для нарахування пені та штрафу. Також, відповідач вважає незаконним п. 4.2 вищезазначеного Договору, оскільки умовою оплати є початок робіт за генеральним Договором підряду № 3-695 від 26.09.2001p.

Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач просить застосувати строк позовної давності.

Рішенням Господарського суду м.Києва від 05.11.2008 позов було задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 10394511,74 грн. - основного боргу, 754640,7 грн. - пені, 2702573 грн. - інфляційних, 337821,51 грн. - трьох процентів річних; у стягненні 727615,82 грн. - штрафу було відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.04.2009 рішення місцевого суду було скасовано, справу направлено на новий розгляд. Підставою для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2008 стало порушення норм процесуального права, а саме: не повідомлення належним чином відповідача про час і місце судового розгляду справи.

На новому розгляді справи, позивачем було подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій він просить суд стягнути з ТОВ „Українська транспортна спілка” 16590679,08 грн. – боргу (10394511,71 грн. – основний борг, 754640,702 грн. – пені, 4116226,61 грн. - інфляційних, 597684,21 грн. – три проценти річних та 727615,82 грн. - сім процентів штрафу).

Судова колегія повністю підтримує позицію суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог з наступних підстав:

Між Дочірньою компанією „Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Українська транспортна спілка” (покупцем) було укладено Договір постачання продукції № 07-15 від 23.08.2005 (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору постачальник зобов'язує передати у власність покупцеві протягом 2005 року компресорні модулі ГЦ-2-2006/3 з наступним використанням їх при виготовленні газоперекачувальних агрегатів для реконструкції КС-2 Куп'янськ, відповідно специфікації, яка надається в додатку №1 до Договору та є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію.

Загальна сума Договору складає 10394511,74 грн.

Оплата загальної вартості продукції здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальник розмірі 100% вартості партії продукції, що постачається, або іншими засобами, не суперечать законодавству України, не пізніше 10 календарних днів з моменту: початку виконання будівельно-монтажних робіт з реконструкції КС-2 Куп'янськ підставі генерального договору на проведення реконструкції компресорних стан ДК „Укртрансгаз” №3-695 від 26.09.2001 та додаткових угод до нього (п.4.1, п.4.2 Договору).

Позивач відповідно до специфікації (додаток № 1 до Договору) та видаткових накладних №341 та № 342 від 23.08.2005 поставив відповідачу компресорні модулі ГЦ-2-2006/3 на загальну суму 10394511,74грн., що підтверджується Актами прийому-передачі обладнання від 23.08.2005.

Як вбачається з довідки про вартість виконаних підрядних робіт за період червень - грудень 2007 року, будівельно-монтажні роботи по реконструкції КС-2 Куп'янськ було розпочато у червні 2007 року.

Момент початку виконання будівельно-монтажних робіт визначається останнім календарним днем у червні місяці 2007р., в зв'язку з чим, відповідно до п. 4.2 Договору, оплата мала бути проведена покупцем не пізніше 10.07.2007.

Однак, відповідач, у передбачені п. 4.2 Договору строки, за отриману продукцію не розрахувався.

Внаслідок укладення Договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу (далі - ЦК України), виникли цивільні права та обов'язки.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно пунктів 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами або договором.

Стаття 626 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання в силу ст. 525 ЦК України не допускається.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зважаючи на вищезазначене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову в частині стягнення основного боргу в сумі 10394511,74грн., розмір якого документально підтверджений та  також підтверджується підписаним сторонами Актом звірки розрахунків за період з 01.01.2008 р. по 30.06.2008 p.

Згідно ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини 1,3 ст. 549 ЦК України).

Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996р. „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується (ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”).

Пунктом 5.2 Договору за несвоєчасну оплату поставленої продукції у строки, визначені в п. 4.2 цього Договору, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі 0,5 відсотків, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Тобто, період нарахування пені є за 6 місяців, з 11.07.2007 р. по 11.01.2008 p.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг позовної давності відповідно до статті 261 Цивільного кодексу України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (ст. 258 ЦК України).

Як було встановлено раніше, оплата за поставлену продукцію мала бути здійснена до 10.07.2007, в зв'язку з чим право на пеню у позивача виникло з 11.07.2007, а щодо стягнення штрафу - з 11.08.2007.

Позовна заява була подана до суду 26.08.2008 р., а тому в частині стягнення штрафу та пені за період з 11.07.2007 р. по 25.08.2007 р. позивачем пропущено строки позовної давності. Заяви про поновлення строку подано не було.

Крім того, відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності.

Статтею 267 ЦК України визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Судом першої інстанції вірно був здійснений розрахунок пені за період з 26.08.2007 по 06.01.2008 (дата, до якої позивачем розраховано пеню) та складає 617312,15 грн.

Зважаючи на вищезазначене, судом першої інстанції обґрунтовано задоволено позовні вимоги в частині стягнення 617312,15 грн. – пені, а у стягненні 137328,55 грн. відмовлено.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений (п 2 ст. 625 ЦК України).

Сума інфляційних за період липень 2007 року - травень 2009 року складає 4116226,65 грн.

Судом першої інстанції вірно був здійснений розрахунок трьох процентів річних за період з 11.07.2007 по 31.05.2009 (дата, до якої здійснено нарахування) складає 589496,97 грн.

Зважаючи на вищезазначене, судом першої інстанції обґрунтовано задоволено позовні вимоги в частині стягнення 589496,97  грн. – трьох процентів річних, а у стягненні 8187,24 грн. відмовлено.

Обов'язок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень. Це стосується і відповідача, який мав довести з посиланням на конкретні докази, що ним було виконано зобов'язання за Договором в повному обсязі та вчасно.

Крім того, судова колегія зазначає, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевий господарський суд врахував вказівки, які містяться в постанові Вищого господарського суду України від 09.04.2009.

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м. Києва від 15.06.2009 у справі №32/408-6/313 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування або зміни не вбачається. Апеляційна скарга є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

          Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2009 у справі №32/408-6/313 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська транспортна спілка” – без задоволення.

          2. Матеріали справи № 32/408-6/313 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді