Постанова

від 01.09.2015 по справі 910/12864/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

     КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1           (044) 230-06-58 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "01" вересня 2015 р.           Справа№ 910/12864/15 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого:          Власова  Ю.Л. суддів:            Хрипуна О.О.           Гончарова С.А. при секретарі судового засідання Вага В.В. за участю представників: від позивача: Ковтун І.П., від відповідача: Приходько А.О. розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “Надра” на рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2015р. у справі №910/12864/15 (суддя Яковенко А.В.) за позовом Приватного малого підприємства “МІФ” до Публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “Надра” про стягнення 156076,00 дол. США    ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до місцевого господарського суду з позовом до Відповідача про  зобов'язання Відповідача повернути Позивачу вклад в сумі 152000,00 дол. США та сплатити проценти в сумі 4076,00 дол. США.            Рішенням господарського суду міста Києва №910/12864/15 від 17.06.2015р. позов задоволено, зобов'язано Відповідача перерахувати Позивачу кошти в сумі 156076,00  доларів США. Рішення мотивовано тим, що Відповідач не виконав своїх зобов'язань з повернення Позивачу вкладу та нарахованих процентів у строк, визначений договором строкового банківського вкладу (депозиту) №1 від 09.12.2014р. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого суду та відмовити в позові в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим судом неправильно застосовані норми матеріального законодавства та задоволений позов, оскільки у Відповідача запроваджено тимчасову адміністрацію, тому на спірні відносини сторін поширюються обмеження, встановлені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2015р. прийнято апеляційну скаргу у справі №910/12864/15 до провадження колегією суддів, розгляд скарги призначено на 04.08.2015р. Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 03.08.2015р. справу №910/12864/15 за апеляційною скаргою Відповідача передано на розгляд колегії суддів у складі: Власова Ю.Л. (головуючий), Гончарова С.А., Хрипуна О.О. 04.08.2015р. Позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити рішення місцевого суду без змін. В судовому засіданні 04.08.2015р. відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва на 01.09.2015р. Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, заслухавши пояснення, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, суд встановив: 09.12.2014р. між Позивачем та Відповідачем був укладений договір №953909 про відкриття та обслуговування вкладного (депозитного) рахунку, за умовами якого Відповідач відкрив вкладений рахунок для розміщення та обліку грошових коштів Позивача, внесених на умовах, що визначаються при внесенні вкладу на вкладний рахунок, про що укладається окремий договір. 09.12.2014р. між Позивачем та Відповідачем укладено договір строкового банківського вкладу (депозиту) №1. Відповідно до п.1.1. договору Позивач перераховує на вкладний рахунок №26103953909001 у відділенні №2699 Відповідача, відкритий у відповідності з договором про відкриття та обслуговування вкладного (депозитного) рахунку №953909 від 09.12.2014р., грошові кошти в сумі 152000,00 доларів США. Згідно з п.1.2. договору строк вкладу 3 місяці. Дата повернення вкладу 09.03.2015р. Відповідно до п.1.3 договору процентна ставка по вкладу встановлюється в розмірі 11% процентів річних. Згідно з п.1.4. договору Позивач розміщує грошові кошти, а Відповідач зобов'язується виплатити Позивачеві суму вкладу та проценти на умовах та у порядку, визначеному цим договором. Відповідно до п.2.2. договору в день закінчення строку вкладу, визначеного в п.1.2. цього договору, протягом одного дня, Відповідач повертає Позивачу суму вкладу на його поточний рахунок, зазначений у розділі 8 цього договору. 09.12.2014р. Позивач перерахував Відповідачу грошові кошти згідно з договорами №953909 від 09.12.2014р. та Договору №1 від 09.12.2014р. в сумі 152000,00 доларів США 05.02.2015р. Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №26 про запровадження у Відповідача тимчасової адміністрації строком на три місяці з 06.02.2015р. до 05.05.2015р. та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Відповідача. 10.03.2015р. Позивач звернувся до Відповідача з листом №7, в якому просив перерахувати вклад в сумі 152000,00 доларів США та нараховані проценти на поточний рахунок Позивача, передбачений розділом 8 договору №1 від 09.12.2014р., в зв'язку з завершенням терміну дії договору №1 строкового банківського вкладу 20.03.2015р. Відповідач листом №1-5-5977 повідомив, що у нього запроваджено тимчасову адміністрацію строком на 3 місяці, а саме з 06.02.2015р. по 05.05.2015р., при цьому під час дії тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог кредиторів банку та примусове стягнення коштів та майна банку. 23.04.2015р. Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №85 про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у Відповідача по 05.06.2015р. 04.06.2015р. постановою Правління Національного банку України №356 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «НАДРА» відкликано банківську ліцензію та постановлено ліквідувати Відповідача. 05.06.2015р. рішенням №113 Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Надра» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку» розпочато процедуру ліквідації Відповідача з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб, відповідно до Плану врегулювання, з 05.06.2015р. Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що апеляційна скарга Відповідача підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно з ст.1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) грошову суму (вклад), зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї на умовах та в порядку, встановлених договором. До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка.   Відповідно до ст.1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд. Згідно з ст.1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом. Відповідно до ст.1074 Цивільного кодексу України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом. Відповідно до п.4 ч.1 ст.2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката. Згідно з ст.34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних. Виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду. Відповідно до ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку та органів контролю. Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення. Під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення коштів та майна банку, нарахування неустойки (штрафів, пені), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку; зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом; нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед кредиторами. Згідно з ст.44 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Національний банк України приймає рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду та з інших підстав, передбачених Законом України "Про банки і банківську діяльність". Фонд призначає уповноважену особу Фонду та розпочинає процедуру ліквідації банку в день отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, за виключенням випадку, коли ліквідація здійснюється за ініціативою власників банку. Відповідно до ст.46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду від імені Фонду виконує функції з ліквідації банку відповідно до цього Закону та приступає до виконання своїх обов'язків негайно після прийняття Фондом рішення про призначення уповноваженої особи Фонду. З дня призначення уповноваженої особи Фонду: 1) припиняються всі повноваження органів управління банку. Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється; 2) банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; 3) строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав; 4) припиняється нарахування відсотків, неустойки (штрафу, пені) та застосування інших санкцій за всіма видами заборгованості банку; 5) відомості про фінансове становище банку перестають бути конфіденційними чи становити банківську таємницю; 6) укладення правочинів, пов'язаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому статтею 51 цього Закону; 7) втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається. Вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури. Згідно з ст.49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами. Протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону уповноважена особа Фонду здійснює такі заходи: 1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; 2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні уповноваженої особи Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів; 3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду. Уповноважена особа Фонду не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за виключенням погашення за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури. Вимоги, не включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, задоволенню в ліквідаційній процедурі не підлягають і вважаються погашеними. Відповідно до ст.50 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня свого призначення уповноважена особа Фонду приступає до інвентаризації та оцінки майна банку з метою формування ліквідаційної маси банку. До ліквідаційної маси банку включаються будь-яке нерухоме та рухоме майно, кошти, майнові права та інші активи банку. До ліквідаційної маси банку не включається майно у випадках, прямо передбачених законом. Майно банку, що включається до ліквідаційної маси, підлягає оцінці у порядку, встановленому законодавством України. Для проведення оцінки майна уповноважена особа Фонду має право залучати суб'єктів оціночної діяльності з оплатою їх послуг за рахунок ліквідаційної маси банку. Інвентаризація майна банку та формування ліквідаційної маси мають бути завершені у строк до шести місяців з дня прийняття рішення про ліквідацію банку та відкликання банківської ліцензії. Результати інвентаризації та формування ліквідаційної маси відображаються в акті, який підлягає затвердженню виконавчою дирекцією Фонду. Згідно з ст.52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у такій черговості: 1) зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян; 2) грошові вимоги щодо заробітної плати, що виникли із зобов'язань банку перед працівниками до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 3) вимоги Фонду, що виникли у випадках, визначених цим Законом, у тому числі щодо повернення цільової позики банку, наданої протягом здійснення тимчасової адміністрації з метою забезпечення виплат відповідно до пункту 1 частини шостої статті 36 цього Закону та щодо покриття витрат Фонду, передбачених у пункті 17 частини п'ятої статті 12 цього Закону; 4) вимоги вкладників - фізичних осіб у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом; 5) вимоги Національного банку України, що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування; 6) вимоги фізичних осіб, платежі яких або платежі на ім'я яких заблоковано (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності); 7) інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом; 8) вимоги за субординованим боргом. Відповідно до ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань. Згідно з ст.2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які надають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів. З наведених вище норм права вбачається, що за загальним правилом банк, отримавши у користування вклад, зобов'язаний повернути його вкладнику після закінчення строку користування, а також сплатити проценти за час користування цим вкладом. Разом із тим, у разі неплатоспроможності банку Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлений спеціальний порядок управління банком та розрахунку з кредиторами, який включає введення тимчасової адміністрації, припинення на цей час задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, відкликання ліцензії банку та його ліквідацію з задоволенням вимог кредиторів в порядку черговості. Правові норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними нормами, які регулюють діяльність неплатоспроможних банків, тому саме вони повинні застосовуватись судом у відносинах неплатоспроможного банку з його кредиторами та іншими особами.   Як встановлено судом Позивач на підставі договору банківського вкладу надав Відповідачу вклад у сумі 152000,00 доларів США під проценти. Строк користування Відповідачем цим вкладом закінчувався 09.03.15р., і Відповідач був би зобов'язаний 09.03.15р. повернути вказані кошти з процентами Позивачу відповідно до загальних норм цивільного законодавства України та умов укладеного договору. Проте, 05.02.2015р. виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про запровадження тимчасової адміністрації у Відповідача до 05.06.2015р., а постановою правління Національного банку України від 04.06.2015р. відкликано банківську ліцензію та запроваджено процедуру ліквідації Відповідача. Отже, з 05.02.2015р. відносини Відповідача з Позивачем регулюються спеціальними нормами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», які встановлюють, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, а під час ліквідації банку акцептовані вимоги кредиторів задовольняються з ліквідаційної маси банку в порядку черговості. За вказаних обставин апеляційний суд вважає, що між сторонами склалися зобов'язальні правовідносини на підставі договору строкового банківського вкладу, які носять майново-грошовий характер, у яких Позивач виступає кредитором за майновою вимогою з розпорядження належними йому коштами, та на якого поширюється обмеження, встановлені вказаними вище нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". У спірних правовідносинах Позивач, як кредитор звернувся до Відповідача з вимогою про повернення грошових коштів за договором банківського вкладу, у період запровадження у банку тимчасової адміністрації, коли виконання даної операції було обмежено нормами ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». За цих обставин Відповідач правомірно не повернув спірні кошти Позивачу. Даний висновок підтверджується правовими висновками Верховного Суду України у постановах від 25.03.2015р. №3-24гс15, від 01.04.2015р. №3-25гс15, від 29.04.2015р. №3-61гс15, від 27.05.2015р. №3-217гс15, від 10.0.2015р. №3-223гс15. Апеляційний суд не може погодитись з висновками місцевого суду з посиланням на п.1 ч.6 ст.36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" щодо непоширення законодавчих обмежень з повернення вкладу на спірні відносини Позивача з Відповідачем з наступних підстав. Відповідно до п.1 ч.5 ст.36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку. Згідно з п.1 ч.6 ст.36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" обмеження, встановлене п.1 ч.5 цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Відповідно до п.4 ч.1 ст.2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку. Як вбачається з матеріалів справи Позивач є юридичною особою, тому у розумінні Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не являється вкладником, та до нього не можуть застосовуватись норми п.1 ч.6 ст.36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".     За вказаних обставин апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга Відповідача підлягає задоволенню, оскаржуване рішення місцевого суду скасуванню, а у позові Позивачу слід відмовити. Керуючись ст.ст.32-34, 36, 43, 49, 99, 101–105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, ПОСТАНОВИВ: 1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “Надра” на рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2015р.  у справі №910/12864/15 задовольнити. 2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2015р. у справі №910/12864/15 скасувати. 3. Постановити нове рішення, яким у позові відмовити повністю. Повний текст постанови складено 04.09.2015р. Головуючий суддя                                                             Ю.Л. Власов Судді                                                                                О.О. Хрипун                                                                                 С.А. Гончаров