Постанова

від 06.10.2009 по справі 2-19/10539.1-2008(2-7/17492-07)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

2-19/10539.1-2008(2-7/17492-07)

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 06 жовтня 2009 р.                                                                                    № 2-19/10539.1-2008(2-7/17492-07)  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого      Овечкіна В.Е.,

суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,

                                               за   участю   представників:

позивача   - не з'явився,

відповідачівпрокуратуритретьої особи   - Щеглов Є.Є.,- Громадський С.О.,- не з'явився,

розглянувши у відкритому  судовому   засіданні    касаційне подання

першого заступника прокурора АР Крим

на рішеннягосподарського суду АР Крим від 02.06.2009

у справі№2-19/10539.1-2008

за  позовом Фонду майна АР Крим

до

(третя особа1.ВАТ "Шкірвзуття";2.ТОВ "ДОТ "Орльонок"- ТОВ  "Міг")

про  визнання недійсним  договору купівлі-продажу від 07.04.2005

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду АР Крим від 02.06.2009 (суддя Мокрушин В.І.) в позові відмовлено у зв'язку з відповідністю оспорюваного договору купівлі-продажу законодавству, чинному на час його укладення, що обумовлено переходом спірного об'єкта соціально-побутового призначення (цілісного майнового комплексу дитячого оздоровчого табору "Орльонок") у власність позивача (продавця за цим договором) в 1996 році в складі цілісного майнового комплексу Сімферопольського орендного підприємства "Шкірвзуття" та без сплати ціни цього об'єкта в порядку його пільгової приватизації, передбаченому ч.2 ст.24 Закону України “Про приватизацію майна державних підприємств” в первісній редакції від 04.03.1992р.

Перший заступник прокурора АР Крим у внесеному касаційному поданні просить рішення скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на відсутність входження спірного об'єкту соціально-побутового призначення до статутного фонду ВАТ "Шкірвзуття" внаслідок його безоплатної передачі цьому товариству у безстрокове безоплатне користування без права продажу передачі.  Окрім того, прокуратура вказує на те, що чинним на момент приватизації Сімферопольського орендного підприємства "Шкірвзуття" законодавством про приватизацію не передбачений такий спосіб відчуження державного майна як безоплатна передача. Прокуратура також вважає безпідставним посилання суду на постанову КМ України від 05.05.1995р. №316 "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності і розташоване на території Автономної Республіки Крим", оскільки спірне майно не повинно міститися у затвердженому цією постановою переліку, як таке, що є майном Автономної Республіки Крим.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності їх юридичної оцінки судом першої інстанції та заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників відповідача-1 і прокуратури, дійшла висновку, що касаційне подання підлягає відхиленню, а оскаржуване рішення –залишенню без змін з наступних підстав.

Відмовляючи в позові суд виходив з того, що:

Відкрите акціонерне товариство «Шкірвзуття»зареєстроване у якості юридичної особи 16.04.1996 року виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради, про що видане свідоцтво про державну реєстрацію та є правонаступником орендного підприємства «Шкірвзуття», що визначено у Статуті підприємства (а.с.74 том 1, а.с.4-15 том 2).

16.08.1995 року Урядом Автономної Республіки Крим прийнята постанова №258 «Про затвердження переліку об'єктів, які підлягають приватизації у 1995 році», відповідно до якої затверджений перелік об'єктів, які підлягають приватизації у 1995 році. До вказаного переліку включено орендне підприємство «Шкірвзуття»- правопопередник ВАТ «Шкірвзуття».

12.10.1995          року Наказом Фонду майна АР Крим дозволено приватизацію цілісних майнових комплексів державних підприємств, наданих у оренду, шляхом перетворення у відкриті акціонерні товариства. Серед переліку підприємств вказано Сімферопольське орендне підприємство «Шкірвзуття»(російською мовою: «Кожобувь») з адресою: 333650, м.Сімферополь, вул.Об'їздна, 10 (а.с.29 том 1).

У грудні 1995 року Фондом майна АР Крим затверджений акт оцінки вартості майна орендного підприємства «Шкірвзуття»станом на 01.01.1996 року (а.с.14-18 том 1).

До вказаного акту оцінки (п.20.2 вказаного акту) включене майно - Дитячий оздоровчий табір «Орльонок»та визначено його залишкову вартість –1694 млн.крб. (а.с.18 том 1).

Відповідно до вказаного акту оцінки розмір статутного фонду новоствореного акціонерного товариства становить 482475 млн.крб.

21.03.1996          року Головою Фонду майна АР Крим затверджений план приватизації державної частки майна орендного підприємства «Шкірвзуття»(а.с.19-24,229 том 1). Оригінал плану приватизації оглянутий судом у судовому засіданні.

Відповідно до Розділу І Положення про план приватизації, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 10.11.1992 року №476 (у редакції, яка діяла на момент приватизації), в плані приватизації повинні міститися вимоги та обмеження щодо приватизації об'єкта, характеристика об'єктів соціально - культурного призначення, порядок та умови їх використання.

Відповідно до п.10 Розділу III даного Положення в плані приватизації повинні міститися об'єкти соціально-побутового призначення. Також у плані приватизації окремо характеризуються об'єкти соціально-побутового призначення, які знаходяться на балансі підприємства. При цьому об'єкти поділяються на ті, що створено за рахунок централізованих капітальних вкладень, і ті, що створено за рахунок коштів фонду соціального розвитку підприємства (або інших аналогічних фондів). Наводяться також дані про балансову вартість основних фондів; обсяг та основні види послуг (у тому числі платних); окреслюються основні групи споживачів, які обслуговуються даним об'єктом інфраструктури, з виділенням частки працюючих на підприємстві в загальній чисельності населення регіону.

Розділом VII вказаного плану приватизації передбачена безоплатна передача трудовому колективу орендного підприємства «Шкірвзуття»Дитячого оздоровчого табору «Орльонок» у м.Алушта відповідно до ст.24 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств»(а.с.24 том 1)

Відповідно до п.2 Розділу VII Положення про план приватизації комісія може прийняти такі рішення щодо приватизації об'єктів соціально-побутового призначення, які знаходяться на балансі підприємства: об'єкти, які викупаються, передаються новому власнику на платній основі згідно із законодавством про приватизацію; об'єкти передаються на умовах оренди новому власнику; об'єкти переходять до комунальної власності; об'єкти передаються безоплатно товариству покупців відповідно до статті 24 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств».

Відповідно до плану приватизації об'єкт - Дитячий оздоровчий табір «Орльонок»був безоплатно переданий ВАТ «Шкірвзуття»(код ЄДРПОУ 05502315), що підтвердили представники сторін та не заперечується прокуратурою.

Сума, вказана у акті оцінки, співпадає з розміром статутного фонду акціонерного товариства, створеного в процесі приватизації орендного підприємства «Шкірвзуття»(а.с.19 том 1).

Статут ВАТ «Шкірвзуття»зареєстровано рішенням виконавчого комітету Сімферопольської міської ради №493 від 22.03.1996 року (а.с.59-73 том 1).

Відповідно до рішення від 12.03.1996 року про створення ВАТ «Шкірвзуття», яке підписане представниками Фонду майна АР Крим і членів трудового колективу орендного підприємства «Шкірвзуття»та скріплене печатками сторін, матеріальні цінності передаються товариству за актом (а.с.16-18 том 2).

Відповідно до акту приймання-передачі від 26.07.1996р. державного майна, яке передається Фондом майна АР Крим у власність ВАТ «Шкірвзуття», створеного відповідно до рішення № 493 від 22.03.1996 року, Фонд майна АР Крим передав ВАТ «Шкірвзуття»об'єкти цілісного майнового комплексу - дитячого оздоровчого табору «Орльонок», розташованого по вул.Набережній,30 у м.Алушті (а.с.76-126 том 1). Акт підписаний сторонами та скріплений печатками сторін.

Посилання в цьому акті на рішення №493 від 22.03.1996 року (а.с.76 том 1) суд розглядає як посилання на рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради №493 від 22.03.1996 року (а.с.19 том 2), оскільки відповідно до акту посилання на рішення вміщено після назви підприємства ВАТ «Шкірвзуття», а саме: "у власність ВАТ «Шкірвзуття», створеного відповідно до рішення №493 від 22.03.1996 року".

Посилання на затверджений план приватизації міститься на останній сторінці акту приймання-передачі майна у власність від Фонду майна АР Крим до ВАТ «Шкірвзуття»і скріплений підписом посадової особи Фонду майна АР Крим. Вказаний підпис проставлений і на зворотній сторінці останнього аркушу акту приймання-передачі та скріплений печаткою Фонду майна АР Крим.

Суд також звернув увагу на те, що вказане майно відповідно до акту передано у власність ВАТ «Шкірвзутгя».

Відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно                   №4254083 від 26.07.2004 право власності на будівлі та споруди дитячого оздоровчого табору «Орльонок», розташованого в АР Крим, м.Алушта, вул.Набережна,30, було зареєстроване за ВАТ «Шкірвзуття»(а.с.2-3 том 2).

Ухвалою від 09.04.2009 року господарський суд АР Крим зобов'язав позивача надати докази знаходження майна у власності АР Крим та докази прийняття відповідної Постанови Верховною Радою АР Крим. У процесі розгляду справи господарському суду таких доказів не надано.

Відповідно до ст.24 Закону України «Про приватизацію державного майна»(у редакції від 04.03.1992р., яка діяла на момент приватизації орендного підприємства «Шкірвзуття»це Закон України «Про приватизацію майна державних підприємств») товариству покупців, створеному працівниками підприємства згідно з статтею 8 цього Закону, яке стало власником свого підприємства в результаті викупу підприємства, купівлі його на аукціоні, за конкурсом, придбання 51 і більше відсотків акцій, за його згодою відповідний державний орган приватизації безоплатно передає об'єкти соціально-побутового призначення, створені за рахунок коштів фонду соціального розвитку (аналогічних фондів) зазначеного підприємства із зменшенням ціни, за яку було придбано майно підприємства, на суму початкової ціни зазначеного майна. Ці пільги поширюються на викуп державного майна орендними підприємствами.

У плані приватизації міститься посилання саме на цю норму закону і не зазначено інше, із чого господарський суд дійшов висновку про те, що дитячий оздоровчий табір «Орльонок»як об'єкт соціально-побутового призначення, створений за рахунок фонду соціального розвитку чи аналогічного фонду. Тобто дитячий оздоровчий табір «Орльонок»був створений не за рахунок коштів централізованих капітальних вкладень державного бюджету.

Це також підтверджується тим, що в акті оцінки майна на суму вартості дитячого оздоровчого табору «Орльонок»зменшена вартість цілісного майнового комплексу орендного підприємства «Шкірвзуття»(п.20.2 акту - а.с.16 том 1 та розшифровка до акту оцінки) ї передача майна була проведена відповідно до плану приватизації.

Окрім того, відповідачем - ВАТ «Шкірвзуття»(код ЄДРПОУ 05502315) суду наданий звіт по формі №ОС-201 про фінансування капітальних вкладень за 1960, 1969, 1988, 1988, 1989, 1990 роки. Відповідно до наданих документів фінансування об'єктів соціально-побутового призначення за рахунок бюджетних коштів не проводилося, фінансування здійснювалося за рахунок коштів соціального розвитку та аналогічних фондів.

Відповідно до відомості основних засобів станом на 01.04.1996 року по рахунку 103 по дитячому оздоровчому табору «Орльонок»інвентарні одиниці (їдальня, будівлі та інше) введені у січні 1961 року, січні 1970 року, 1988 році, 1989 році, 1990 році.

Факт того, що об'єкти табору не фінансувалися за рахунок бюджетних коштів підтверджується також тим фактом, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.05.1995р. № 316 «Про управління майном, що є у загальнодержавній власності і розташоване на території Автономної Республіки Крим»спірне майно не включене до відповідного Переліку. Не виділений цей об'єкт, як окремий цілісний комплекс, що підлягає приватизації, і під час приватизації орендного підприємства «Шкірвзуття».

Із матеріалів справи вбачається, що члени колективу приватизованого підприємства «ІІІкірвзутгя»були вправі виступати набувачами державного майна. Відповідно до розділу V Плану розміщення акцій члени організації орендарів за приватизаційні сертифікати та грошові кошти придбали 35,17% акцій, що у сумі із акціями, які належали трудовому колективу орендного підприємства «Шкірвзуття»у статутному фонді (24,89 %), становить 60,06 % акцій, тобто придбали більш ніж 51 відсотків акцій, як того вимагає ч.2 ст.24 Закону України “Про приватизацію майна державних підприємств” в первісній редакції від 04.03.1992р.

Суд також врахував наказ Фонду майна АР Крим №20 від 17.01.2004, прийняття якого свідчить про повне виконання плану розміщення акцій ВАТ "Шкірвзуття" (а.с.128 том 1), а саме про те, що за підсумками вчинених продаж, передбачених планом розміщення акцій, реалізовано 100% акцій ВАТ «Шкірвзуття».

07.04.2005 року ВАТ «Шкірвзуття»(продавець) та ТОВ «Орльонок-Юг»(покупець) уклали договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу - дитячого оздоровчого табору «Орльонок», який знаходиться по вул.Набережній,30 у м.Алушті (а.с.6 том 1).

Перехід до покупця права власності на цілісний майновий комплекс відбувся відповідно до п.1.2 договору купівлі-продажу від 07.04.2005, а саме за актом приймання-передачі нерухомого майна 04.05.2005 (а.с.10-13 том 1). Відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 17.06.2005 року право власності на будівлі і споруди дитячого оздоровчого табору «Орльонок», розташованого за адресою: м.Алушта, вул.Набережна, 30, зареєстроване за ТОВ «Орльонок-Юг».

Позивач просить визнати недійсним вказаний договір купівлі продажу з тих підстав, що майно - цілісний майновий комплекс - дитячий оздоровчий табір «Орльонок»є майном, що належить Автономній Республіці Крим. Відповідно до ст.21 Закону України «Про власність»(у редакції, чинній на момент приватизації орендного підприємства «Шкірвзуття») право колективної власності виникає, зокрема, на підставі передачі державних підприємств в оренду: перетворення державних підприємств в акціонерні та інші товариства; безоплатної передачі майна державного підприємства у власність трудового колективу.

Таким чином, у результаті безоплатної передачі майна у власність трудового колективу орендного підприємства «Шкірвзуття»на підставі ст.24 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств»від 04.03.1992 року  ВАТ «Шкірвзуття»набуло право власності на дитячий оздоровчий табір «Орльонок», що розташований за адресою: м.Алушта, вул.Набережна,30.

З урахуванням викладеного, ВАТ «Шкірвзуття»був власником переданого йому в процесі приватизації дитячого оздоровчого табору «Орльонок», і, як власник, міг розпоряджатися майном на власний розсуд.

Судом також встановлено, що права та охоронювані законом інтереси Фонду майна Автономної Республіки Крим не порушені. При зверненні з позовом до господарського суду позивач у цій справі також не здійснює повноважень щодо управління державним майном та майном, яке не увійшло до статутних фондів створених у процесі приватизації господарських товариств і колективних сільськогосподарських підприємств, оскільки спірна угода не має відношення до такого майна.

Таким чином, вимога позивача про визнання недійсним договору на підставах, які заявлені позивачем, є необгрунтованою, оскільки ВАТ «Шкірвзуття»(продавець за спірним договором) був власником відчуженого майна.

Колегія погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

На спірні правовідносини власності, пов'язані з безоплатною передачею позивачу спірного об'єкту соціально-побутового призначення в липні 1996 року внаслідок приватизації цілісного майнового комплексу шляхом перетворення у ВАТ "Шкірвзуття" та викупу працівниками ОП "Шкірвзуття" більш як 51 відсотків акцій новоствореного ВАТ, поширюється дія ст.24 Закону України “Про приватизацію майна державних підприємств” в редакції від 04.03.1992р., чим спростовуються посилання прокуратури в обґрунтування своїх заперечень на норму ч.2 ст.24 Закону України “Про приватизацію державного майна” в редакціях Законів України від 19.02.1997р. №89/97-ВР та від 18.05.2000р. №1724-ІІІ, які не мають зворотної дії до спірних відносин.

Відповідно до ч.2 ст.24 Закону України “Про приватизацію державного майна” (в первісній редакції від 04.03.1992р.) товариству покупців, створеному працівниками підприємства згідно зі ст.8 цього Закону, яке стало власником свого підприємства в результаті викупу підприємства, купівлі його на аукціоні, за конкурсом, придбання 51 і більше відсотків акцій, за його згодою відповідний державний орган приватизації безоплатно передає об'єкти соціально-побутового призначення, створені за рахунок коштів фонду соціального розвитку (аналогічних фондів) зазначеного підприємства із зменшенням ціни, за яку було придбано майно підприємства, на суму початкової ціни зазначеного майна. Ці  пільги поширюються на викуп державного майна орендними підприємствами.

Судом першої інстанції на підставі ретельної правової оцінки умов плану приватизації державної частки майна орендного підприємства «Шкірвзуття», затвердженого 21.03.1996          р. Головою Фонду майна АР Крим, акта оцінки вартості майна орендного підприємства «Шкірвзуття»станом на 01.01.1996р., акта прийому-передачі державного майна у власність ВАТ "Шкірвзуття" від 26.07.1996р., наказів Фонду майна АР Крим  від 12.10.1995р. та №20 від 17.01.2004, рішення про створення ВАТ «Шкірвзуття»від 12.03.1996р. та інших доказів по справі в їх сукупності з достовірністю встановлено, а органом приватизації АР Крим та прокуратурою не спростовано факт набуття відповідачем-1 права власності на спірний об'єкт соціально-побутового призначення (цілісний майновий комплексу дитячого оздоровчого табору "Орльонок") у 1996 році в складі цілісного майнового комплексу Сімферопольського орендного підприємства "Шкірвзуття" та без сплати ціни цього об'єкта в порядку його пільгової приватизації, що, в свою чергу, свідчить про правомірність його подальшого відчуження відповідачем-1, як легітимним власником, на користь відповідача-2 за спірним договором купівлі-продажу.

Висновок суду першої інстанції про входження спірного об'єкту нерухомості до статутного фонду ВАТ "Шкірвзуття" в процесі приватизації Сімферопольського орендного підприємства "Шкірвзуття" по суті ґрунтується на даних акта оцінки вартості майна орендного підприємства «Шкірвзуття»станом на 01.01.1996р. та акта прийому-передачі державного майна у власність ВАТ "Шкірвзуття" від 26.07.1996р., згідно яких на суму вартості дитячого оздоровчого табору «Орльонок»та інших об'єктів соціально-побутового призначення, щодо яких встановлено пільги (6195 млн.крб.) була зменшена загальна вартість цілісного майнового комплексу орендного підприємства «Шкірвзуття»(482475 млн.крб.) В зв'язку з цим  колегія погоджується з висновками суду про те, що на виконання ч.2 ст.24 Закону України “Про приватизацію майна державних підприємств” в липні 1996 року відбувся безоплатний перехід спірного об'єкту у власність позивача без сплати його ціни в порядку пільгової приватизації шляхом передачі цього об'єкту в складі цілісного майнового комплексу.

Разом з тим, касаційна інстанція вважає за необхідне зазначити, що норма ч.2 ст.24 Закону України “Про приватизацію державного майна” в первісній редакції від 04.03.1992р. має диспозитивний характер, а тому державне майно (об'єкти соціально побутового призначення) до внесення змін до цієї статті в лютому 1997 року могло передаватися та фактично передавалося безоплатно в 1996 році у власність орендного підприємства "Шкірвзуття", правонаступником якого є ВАТ "Шкірвзуття", оскільки  згадана стаття не містила вказівок на незмінність попереднього власника такого нерухомого майна (держави).

Відповідні застереження було запроваджено лише Законом України від 19.02.1997р. №89/97-ВР (набрав чинності з 20.03.1997р.), які полягали у встановленні можливості безоплатної передачі об'єктів соціально-побутового призначення господарському товариству за умови цільового використання та без права продажу, тобто, лише у користування. Адже, згідно зі ст. 225 ЦК України (в редакції, чинній до 01.01.2004р.) право продажу майна належить лише власнику, а Законом України від 19.02.1997р. №89/97-ВР не надано такого права одержувачу зазначеного вище майна.

Наявні ж заперечення касаційного подання щодо набуття позивачем спірного майна у власність ґрунтуються виключно на звуженому тлумаченні змісту дизпозитивної норми ч.2 ст.24 Закону України “Про приватизацію державного майна” в первісній редакції від 04.03.1992р. та намаганнях поширити на спірні правовідносини, які пов'язані з визначенням дійсного власника спірного майна на момент укладення оспорюваного договору купівлі-продажу, та виникли в липні 1996 року (час підписання акта прийому-передачі державного майна), норму ч.2 ст.24 цього ж Закону в наступних редакціях від 19.02.1997р. та від 18.05.2000р., яка вже не допускала вибуття таких об'єктів з державної власності. Однак, при цьому прокурором залишено поза увагою конституційний принцип незворотності дії законів в часі, який враховано судом при прийнятті оскаржуваного рішення.

До того ж судом встановлено статус відповідача-2 як добросовісного набувача та правомірного володільця стосовно спірного об'єкту соціально-побутового призначення і відсутність спростування позивачем та прокуратурою зазначених обставин.

При цьому, слід зазначити, що прокуратурою не заперечується факт безоплатної передачі спірного об'єкту соціально-побутового призначення органом приватизації відповідачу-1 за відповідним актом.

Водночас колегія враховує, що наведеної правової позиції дотримується також Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах про визнання права власності на об'єкти соціально-побутового призначення (постанова ВСУ від 24.10.2006 у справі №Н30/10; постанова ВГСУ від 26.09.2006 у справі №22/334-45/193, у порушенні касаційного провадження з перегляду якої відмовлено ухвалами ВСУ від 16.11.2006 та від 05.07.2007; постанова ВГСУ від 27.02.2008 у справі №12/172(10/135), у порушенні касаційного провадження з перегляду якої відмовлено ухвалою ВСУ від 17.04.2008; постанова ВГСУ від 17.07.2008 у справі №20/172-8/119-19/314, у порушенні касаційного провадження з перегляду якої відмовлено ухвалою ВСУ від 18.09.2008; постанова ВГСУ від 10.02.2009 у справі №15/78пн, у порушенні касаційного провадження з перегляду якої відмовлено ухвалою ВСУ від 04.06.2009).

Не заслуговують на увагу посилання прокуратури щодо встановлення законодавством про приватизацію вичерпного переліку способів приватизації (аукціон, конкурс, викуп), оскільки це і не заперечується судами попередніх інстанцій.

Однак, питання безоплатної передачі об'єктів соціально-побутового призначення врегульовано законодавцем в окремому розділі ІУ (Соціальні питання приватизації) Закону України “Про приватизацію державного майна”, що не потребує внесення відповідних змін до ст.15 цього закону.

Вміщені у касаційному поданні доводи здебільшого зводяться до заперечень щодо оцінки судом першої інстанції змісту наявних у справі доказів (акт оцінки, акт прийому-передачі, документи інвентаризації тощо), однак, згідно імперативних вимог ч.2 ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не вправі вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази чи додатково перевіряти наявні у справі докази.

Колегія погоджується з твердженням прокуратури про помилковість посилань суду першої інстанції в обґрунтування своїх висновків на постанову КМ України від 05.05.1995р. №316 "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності і розташоване на території Автономної Республіки Крим", яка не стосується майна АР Крим, оскільки в ході приватизації Сімферопольського орендного підприємства "Шкірвзуття" було відчужено саме майно АР Крим. Разом з тим, касаційна інстанція враховує, що помилкове застосування місцевим господарським судом вказаної постанови до спірних правовідносин не призвело до прийняття неправильного по суті рішення, а тому само по собі не може бути достатньою підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Зважаючи на вищенаведене, колегія не вбачає підстав для задоволення касаційного подання.

Враховуючи  викладене  та  керуючись ст.58 Конституції України,  ст.ст.1115,1117-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Рішення господарського суду АР Крим від 02.06.2009 у справі №2-19/10539.1-2008 залишити без змін, а касаційне подання першого заступника прокурора АР Крим –без задоволення.

Головуючий, суддя                                                                                            В.Овечкін

Судді          :                                                                                          Є.Чернов

                                                                                                       В.Цвігун