Рішення

від 28.09.2009 по справі 37/599

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

37/599

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  37/599

28.09.09

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «УНІВЕРСАЛПРОДУКТ»

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «РІТЕЙЛ ПАРТНЕРС УКРАЇНА»

Простягнення 61 066,89 грн.

                                                                                                  Суддя  Гавриловська І.О.                                                                                                                                                  

Представники сторін:

Від позивача :           Тишунін А.А. –дов. № б/н від 05.01.09 р.

                              Свєчкарьов І.Н. –дов. № б/н від 01.07.09 р.          

Від відповідача :           не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «РІТЕЙЛ ПАРТНЕРС УКРАЇНА»про стягнення 49 544,50 грн. основного боргу, 1 122,41 грн. три проценти річних, 1 592,05 грн. інфляційних нарахувань та 8 807,93 грн. пені, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати за товар за договором поставки № 257 від 12.12.07 р.

Ухвалою суду від 21.08.09 р. було порушено провадження у даній справі № 37/599 та призначено її розгляд на 28.09.09 року, зобов'язано сторін надати певні документи.

Представники позивача у судовому засіданні 28.09.09 р. підтримали позовні вимоги та  просили їх задовольнити.

Представник відповідача у дане судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов не надав, хоча був належним чином повідомлений про призначене судове засідання.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов і витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -  

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «УНІВЕРСАЛПРОДУКТ» (постачальник)  та Товариством з обмеженою відповідальністю «РІТЕЙЛ ПАРТНЕРС УКРАЇНА»(покупець) був укладений договір поставки № 257 від 12.12.07 р., відповідно до умов якого постачальник постачає і передає у власність покупцеві, а покупець приймає та оплачує товари згідно з умовами даного договору. Покупець надає замовлення (додаток № 1 «Бланк замовлення») постачальнику на підставі специфікації, затвердженої сторонами, в якій наведено асортимент товарів, що поставляються за цим договором та їх ціни, і яка складає невід'ємну частину цього договору (додаток № 2 «Специфікація»).

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частин 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності  або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 2.9. договору поставки № 257 від 12.12.07 р., право власності і ризик випадкової загибелі або пошкодження товарів переходить від постачальника до покупця з моменту, коли товар поставлено покупцеві вивантаженими на приймальну платформу торгової точки, і сторони підписали накладну, що засвідчує те, що товар було отримано покупцем.

У відповідності до видаткових накладних, доданих позивачем до позовної заяви, які були досліджені в судовому засіданні, ТОВ «РІТЕЙЛ ПАРТНЕРС УКРАЇНА»отримало від ТОВ «УНІВЕРСАЛПРОДУКТ»за договором поставки № 257 від 12.12.07 р. товари на загальну суму 51 419,07 грн.

Відповідачем поставлений товар був прийнятий, про що свідчать підписи його уповноважених осіб, засвідчені штампами ТОВ «РІТЕЙЛ ПАРТНЕРС УКРАЇНА».

Позивач у своїй позовній заяві та у наданих суду поясненнях представників повідомив, що ним належним чином виконані договірні зобов'язання щодо поставки товару, тоді як ТОВ «РІТЕЙЛ ПАРТНЕРС УКРАЇНА»зобов'язання щодо оплати за отриманий товар виконало частково на суму 1 875,00 грн., у зв'язку з чим станом на 11.08.09 р. у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 49 544,50 грн., які позивач просить стягнути як основний борг.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача   підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських   договорів   застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей  525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 1. статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З наданих позивачем доказів вбачається, що  позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, зауважень щодо поставки товару від відповідача не надходило,  тоді як відповідач у визначений договором поставки № 257 від 12.12.07 р. строк оплату за отриманий товар здійснив не повністю.

Відповідач жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов ТОВ «УНІВЕРСАЛПРОДУКТ»щодо стягнення з ТОВ «РІТЕЙЛ ПАРТНЕРС УКРАЇНА»основного боргу за договором № 257 від 12.12.07 р. у розмірі  49 544,50 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

ТОВ «УНІВЕРСАЛПРОДУКТ»у позовній заяві просило суд також стягнути з відповідача 1 122,41 грн. трьох процентів річних та 1 592,05 грн. інфляційних нарахувань за неналежне виконання ним зобов'язань по оплаті товару за договором № 257 від 12.12.07 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання в сумі 49 544,50 грн., з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу  України, підлягають стягненню  відповідно 1 592,05 грн. інфляційних нарахувань та 1 122,41 грн. трьох річних процентів.

ТОВ «УНІВЕРСАЛПРОДУКТ»просить суд також стягнути з відповідача  8 807,93 грн. пені, у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати за поставлений товар.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті  611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з п. 7.5. договору поставки № 257 від 12.12.07 р., у випадку порушення покупцем строків оплати за товар, передбачених п. 4.1. даного договору, покупець сплачує постачальнику  пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несвоєчасно сплаченої суми, за кожний день такої прострочення.

Відповідно до статті  611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

Згідно з частиною 5 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При дослідженні розрахунку позивача, судом було виявлено помилки в частині кількості днів прострочення зобов'язання, у зв'язку з чим суд виконав власний розрахунок, відповідно до якого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 5 929,02 грн. пені.

Таким чином, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УНІВЕРСАЛПРОДУКТ»до Товариства з обмеженою відповідальністю «РІТЕЙЛ ПАРТНЕРС Україна»підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 546, 549, 551, 611, 614, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст. 193, 232 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –         

В И Р І Ш И В:

1.          Позов  задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РІТЕЙЛ ПАРТНЕРС УКРАЇНА»(02218, м. Київ, вул. Миколи Кібальчича, 2 - А, код ЄДРПОУ 35207265) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УНІВЕРСАЛПРОДУКТ»(50045, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Окружна, 125, код ЄДРПОУ 25514935)  49 544 (сорок дев'ять тисяч п'ятсот сорок чотири) грн. 50 коп. основного боргу, 5 929 (п'ять тисяч дев'ятсот двадцять дев'ять) грн. 02 коп. пені, 1 122 (одну тисячу сто двадцять дві) грн. 41 коп. річних процентів, 1 592 (одну тисячу п'ятсот дев'яносто дві) грн. 05 коп. інфляційних нарахувань, 582 (п'ятсот вісімдесят дві) грн. 20 коп. витрат по сплаті державного мита та 224 (двісті двадцять чотири) грн. 87 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.  В решті позовних вимог відмовити.

4.           Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                            Гавриловська І.О.