Рішення

від 07.10.2009 по справі 59/242-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

59/242-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2009 р.                                                            Справа № 59/242-09

вх. № 7274/5-59

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Стаднік Р.С., за довіреністю від 02.02.2009р.;  відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія-Гарант", м. Одеса  

до  Приватного підприємства "СНС-Сервіс", м. Харків  

про стягнення 45552,89 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 45552,89 грн., яка складається з комісії у сумі 19148,80грн. без ПДВ; додаткових лізингових платежів, нарахованих відповідно до додатку №3 до договору в сумі 1752,22грн., в т.ч. ПДВ - 292,03грн.; пені за прострочення сплати лізингових платежів в сумі 2544,30грн. без ПДВ; неустойки, нарахованої за користування чужими грошовими коштами в сумі 2650,32грн., в т.ч. ПДВ - 441,72грн.; пені за несвоєчасне погашення заборгованості, зазначеної у п.4 Угоди у сумі 498,32грн.; заборгованості по сплаті непогашеної вартості стенду для нанесення герметизуючої стрічки ZНТ-1300 у сумі 15000,00грн.; пені за несплату непогашеної вартості стенду для нанесення герметизуючої стрічки ZНТ-1300 у сумі 454,93грн.; заборгованості по оплаті витрат на повернення (вилучення) і транспортування предмету лізингу від місця повернення (вилучення) до місця зберігання - 3504,00грн., в т.ч. ПДВ - 584,00грн.; стягнути з відповідача судові витрати, у вигляді сплаченого державного мита у розмірі 455,53 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. Крім того, позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхогм накалдення арешту на грошові кошти відповідача.    

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.09.2009р. за позовною заявою було порушено провадження по справі та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.  

Позивач позовні вимоги підтримує повністю; 07.10.2009р. надав через канцелярію суду супровідним листом (№04-06/10 від 06.10.2009р.) документи на виконання ухвали суду від 10.09.2009р.

Надані документи були досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Розглянувши клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову, суд зазначає, що, у вирішенні питання про забезпечення позову необхідно здійснити оцінку обгрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обгрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Згідно статті 66 Господарського процесуального кодексу України,  забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи  зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

З огляду на наведене, суд відмовляє в задоволенні клопотання позивача, як у необгрунтованом, оскільки позивачем не було надано доказів в обгрунтування того, що невжиття відповідних заходів може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи був  повідомлений належним чином. Відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.  

Між позивачем і відповідачем було укладено Договір фінансового лізингу № 0502-07/107Ф від 05.02.2007 р., за умовами якого Відповідач отримав у платне користування, строком на 32 місяці, комплексну лінію по виробництву склопакетів виробництва КНР, яка складається з: установки для миття і сушки скла ВХ-1500А (1 шт.); машини для гарячого рівномірного пресування склопакетів ВУ-1500А (1 шт.); стенда для нанесення герметизуючої стрічки 2НТ-1300 (2 шт.); стенда для суміщення скла НРТ-1850 (1 шт.); роликових платформ (5 шт.) і комплектуючих для проведення пусконалагоджувальних робіт (1 к-т), згідно Додатку № 1 до Договору.

Зазначене Обладнання було належним чином передане відповідачу, що підтверджується  матеріалами справи, а саме Актом приймання-передачі Предмета лізингу від 03.05.2007 р. № 107Ф.

01.06.2009 р. позивач і відповідач уклали Угоду № 6 про внесення змін до Договору, за умовами якої Відповідач зобов'язувався до 10.06.2009р. сплатити Позивачу непогашену вартість стенду для нанесення герметизуючої стрічки 2НТ-1300, в розмірі 15 000,00 грн., в т.ч. ПДВ -2 500,00 грн.

03.06.2009 р. позивач і відповідач уклали Угоду про розірвання Договору, за умовами якої Сторони, керуючись пп. 16.2.1. Договору, дійшли згоди про припинення дії Договору з 03.06.2009 р. За умовами Угоди, відповідач зобов'язувався протягом 20 банківських днів з моменту набрання чинності Угодою погасити заборгованість перед Позивачем по Договору в сумі 26 095,64 грн., в т.ч. ПДВ - 733,76 грн., яка складається з: комісії у сумі 19 148,80 грн. без ПДВ; додаткових лізингових платежів, нарахованих відповідно до Додатку № 3 до Договору в сумі  1 752,22 грн., в т.ч. ПДВ - 292,03 грн.; пені за прострочення сплати лізингових платежів в сумі 2 544,30 грн. без ПДВ; неустойки, нарахованої за користування чужими грошовими коштами в сумі 2 650,32 грн., в т.ч. ПДВ-441,72 грн.

Як вбачається з матеріалів справи сума заборгованості відповідачем за угодою не сплачена. За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги обгрунтованими та такими що підлягають задоволенню в сумі 19 148,80 грн. без ПДВ; додаткових лізингових платежів, нарахованих відповідно до Додатку № 3 до Договору в сумі  1 752,22 грн., в т.ч. ПДВ - 292,03 грн.; пені за прострочення сплати лізингових платежів в сумі 2 544,30 грн. без ПДВ; неустойки, нарахованої за користування чужими грошовими коштами в сумі 2 650,32 грн., в т.ч. ПДВ-441,72 грн.

Крім того, відповідач зобов'язувався у строк до 10.06.2009 р. сплатити позивачу непогашену вартість стенду для нанесення герметизуючої стрічки 2НТ-1300 в розмірі 15 000,00 грн., в т.ч. ПДВ -2 500,00 грн. відповідно до умов Угоди № 6.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, надалі - ЦКУ, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Проте, у порушення умов Угоди, станом на 03.09.2009 р., відповідач свої зобов'язання не виконав.

Як вбачається з матеріалів справи сума вартості стенду для нанесення герметизуючої стрічки 2НТ-1300 в розмірі 15 000,00 грн. відповідачем не сплачена. За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги в сумі 15000,00грн. обгрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 5 і п. 7 Угоди, позивачем була нарахована до сплати відповідачу пеня, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за несвоєчасне погашення заборгованості, зазначеної у п. 4 Угоди у сумі 498,32 грн. та пеня за несплату непогашеної вартості стенду для нанесення герметизуючої стрічки 2НТ-1300 у сумі 454,93 грн.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ та приймаючи до уваги, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов"язок по оплаті в термін, встановлений договором  позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 953,25 грн. відповідають вимогам договору та діючому законодавству України, та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 8 Угоди, відповідач зобов'язувався сплатити в повному обсязі, протягом 5 банківських днів з моменту виставлення рахунку Позивачем, витрати на повернення (вилучення) і транспортування Предмета лізингу від місця повернення (вилучення): м. Харків, вул. Морозова, 18 до місця зберігання: м. Харків, 2-й Староверещаківський в'їзд, 12.

Враховуючи, що, відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, в частині позовних вимог, щодо стягнення заборгованості по оплаті витрат на повернення (вилучення) і транспортування предмету лізингу від місця повернення (вилучення) до місця зберігання, у розмірі 3504,00грн., суд відмовляє, як у необгрунтованих та недоведених матеріалами справи.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного. Відповідно до ч.1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. З урахуванням цього, суд покладає державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить, відповідно до суми задоволених позовних вимог 420,49 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411  судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 217,85 гривень, на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 526, 611 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 147 Господарського кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 р. № 411, ст.ст. 1, 12, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -  

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "СНС-Сервіс" (61105, м. Харків, вул. Морозова, буд. 18,  код ЄДРПОУ 34013583) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія -Гарант" (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд. 8, кв. 4) суму комісії у розмірі 19148,80грн.; суму додаткових лізингових платежів у розмірі 1752,22грн.; пені за прострочення сплати лізингових платежів в сумі 2544,30грн.; суму неустойки в розмірі 2650,32грн.; пені за несвоєчасне погашення заборгованості у сумі 498,32грн.; заборгованості по сплаті непогашеної вартості стенду для нанесення герметизуючої стрічки ZНТ-1300 у сумі 15000,00грн.; пені за несплату непогашеної вартості стенду для нанесення герметизуючої стрічки ZНТ-1300 у сумі 454,93грн.; державного мита у розмірі 420,49 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 217,85 грн.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості по оплаті витрат на повернення (вилучення) і транспортування предмету лізингу від місця повернення (вилучення) до місця зберігання, у розмірі 3504,00грн., відмовити.

Суддя                                                                                            

Повний текст рішення

підписаний 12 жовтня 2009 року.