Ухвала

від 31.07.2015 по справі 545/84/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 545/84/15-ц Номер провадження 22-ц/786/2647/15Головуючий у 1-й інстанції Путря О.Г. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2015 року м. Полтава Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Одринської Т.В.

Суддів: Винниченка Ю.М., Карпушина Г.Л.,

при секретарі: Коротун І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 20 липня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,-

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 20 липня 2015 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими побудовами та спорудами, що знаходяться в АДРЕСА_1 та складаються з житлового будинку А-1 , житловою площею 17,1 кв.м, літньої кухні Б, сараїв В, Г, Е, погріба г, вбиральні Д, воріт з хвірткою №1, огорожі №2 та право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0, 2090 га, переданої для обслуговування жилого будинку,господарських будівель і споруд ,що знаходяться в АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати у сумі 243 грн. 60 коп. (двісті сорок три гривні).

З даним рішенням суду не погодилася ОСОБА_2. та подала на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 20 липня 2015 року скасувати, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. відмовити.Апелянт вважає рішення місцевого суду таким, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, приходить до висновку, що скарга не підлягає до задоволення за наступних підстав.

Відповідно п.1 ч.1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ч.1 ст. 308 ЦПК України , апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, що сторонами під час перебування в шлюбі в період із 20.01.1999 року по 02.03.2015 року (а.с.8, 125), на підставі договору купівлі - продажу від 12.07.2006 року, ОСОБА_2 було придбано житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що складаються з житлового будинку А-1, житловою площею 17,1 кв.м, літньої кухні Б, сараїв В, Г, Е, погріба г, вбиральні Д, воріт з хвірткою №1, огорожі №2 та земельну ділянку площею 0, 21 га, передану для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що знаходяться в АДРЕСА_1. Право власності було зареєстроване в державному реєстрі за № 15264040 (а.с.9-11). Правовстановлюючі документи, в тому числі, державний акт на земельну ділянку від 11 вересня 2006 року, кадастровий номер НОМЕР_1 (а.с.12), були оформлені на ім'я відповідача.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами і земельна ділянка площею 0,2090 га, що знаходяться в АДРЕСА_1 набуті позивачем та відповідачем під час шлюбу, а тому, є спільною сумісною власністю сторін і відповідно при їх поділі частки є рівними.

З таким висновком місцевого суду погоджується колегія суддів з врахуванням наступного.

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

У відповідності з вимогами ч.4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.ст. 60-61 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключення з цивільного обороту.

За змістом ст.ст. 69, 70 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно ст. 71 СК України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Як роз'яснено в п.п.23,24 Постанови пленуму ВСУ №11 від 21 грудня 2007 року Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя , вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК ), відповідно до частин 2,3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені із цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Відповідачка заперечувала проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що спірне майно є її особистою власністю, оскільки придбано за належні їй кошти. Але, належних доказів на підтвердження даної обставини нею надано не було.

Вірно з'ясувавши обставини справи та визначивши відповідно до них правовідносини, оцінивши надані сторонами докази, суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що внаслідок придбання житлового будинку з господарськими побудовами та земельної ділянки в період шлюбу, вони є спільним сумісним майном подружжя, яке підлягає розподілу між сторонами у відповідності до положень ч.1 ст. 71 СК України.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують вірних висновків рішення місцевого суду, яке ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2- відхилити .

Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 20 липня 2015 року- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий суддя :

---

Т.В. Одринська

Судді:

---

Ю.М. Винниченко

---

Г.Л. Карпушин