Рішення

від 08.09.2015 по справі 913/384/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ61022, м. Харків, проспект Леніна, б.5, inbox@lg.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 вересня 2015 року                                                  Справа № 913/384/15

                                                                                Провадження №5/913/384/15

За позовом Публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “ПриватБанк”, м. Дніпропетровськ

до 1-го відповідача Дочірнього підприємства «Автошкола «Полібланк» Закритого акціонерного товариства «Навчально-виробничий комбінат» «Полібланк», м. Луганськ

2-го відповідача Закритого акціонерного товариства «Навчально-виробничий комбінат» «Полібланк», м. Луганськ

про стягнення 14127115 грн. 70 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Вінніков С.В.

Секретар судового засідання Гуленко К.С.

У засіданні брали участь:

від позивача – Левицька А.В., фахівець, довіреність від 20.10.2014 № 8208-К-О;

від 1-го відповідача - представник не прибув;

від 2-го відповідача – представник не прибув

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про солідарне стягнення з відповідачів за договором від 25.06.2001 № 168-В в сумі 617389,01 доларів США. В тому числі:

64000 доларів США заборгованості за кредитом;

220274,70 доларів США заборгованості за процентами;

333114,31 доларів США пені за несвоєчасне невиконання зобов'язань за договором.

          Позов мотивований фактом невиконання відповідачем умов договору від 25.06.2001 № 168-В в частині оплати у встановлені строки кредиту та процентів.

Представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог від 08.09.2015 б/н, в якій просить солідарно стягнути з відповідачів 64000 доларів США заборгованості за кредитом, 220274,70 доларів США заборгованості за процентами та 238742 грн. 44 коп. пені за несвоєчасне невиконання зобов'язань за договором.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зменшення розміру позовних вимог є правом позивача. Тому, вказана заява позивача приймається судом до розгляду.

Відповідачі витребувані судом документи не представили, правом на участь своїх представників у судовому засіданні не скористалися, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Явка учасників процесу в судове засідання не визнавалася обов'язковою.

При цьому, відповідачі не заявили клопотання про відкладення розгляду справи з наведенням відповідного обґрунтування необхідності такого відкладення та доданням доказів поважності неприбуття у дане судове засідання.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 26.12.2011 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” (зі змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 05.06.2014 № 01-06/745/2014 "Про деякі питання практики застосування у судовій практиці Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" роз'яснено, що учасник судового процесу, який знаходиться на тимчасово окупованій території України, вважатиметься належним чином повідомленим про час і місце засідання господарського суду за умов, зазначених у підпунктах 1-4 пункту 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 № 01-06/1290/14 "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" (у редакції Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 01.12.2014 № 01-06/2052/14). Так, учасник судового процесу, який знаходиться на території проведення АТО, вважатиметься належним чином повідомленим про час і місце засідання господарського суду за таких умов:

1) Якщо відповідну ухвалу господарським судом надіслано поштою за місцезнаходженням учасника судового процесу, зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. При цьому слід мати на увазі, що згідно із статтею 2.1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, вони вважаються достовірними, доки до них не внесено відповідних змін.

2) У разі коли учасник судового процесу не значиться у згаданому реєстрі, - якщо названу ухвалу господарським судом надіслано поштою за адресою, яку зазначено в заяві (скарзі), або за місцем проживання фізичної особи, або за місцезнаходженням відокремленого підрозділу юридичної особи (коли заяву пов'язано з його діяльністю).

3) Якщо у господарського суду наявні достовірні (тобто документально підтверджені підприємством зв'язку) відомості про неможливість здійснення поштових відправлень до певних населених пунктів чи місцевостей, то суд не вчиняє дій, зазначених у підпунктах 1 і 2 цього пункту. У такому разі, а також у випадках, коли поштові відправлення учасникам судового процесу все ж було надіслано, але їх повернуто підприємством зв'язку через неможливість вручення, суд здійснює відповідне повідомлення шляхом надсилання телеграми, телефонограми, з використанням факсимільного зв'язку чи електронною поштою або з використанням інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення. У такому разі на примірнику переданого тексту, що залишається у матеріалах справи, зазначаються дата і година його передачі і прізвища та ініціали осіб, які передали і прийняли текст. У матеріалах справи мають міститися документи, що підтверджують отримання учасником судового процесу повідомлення (завірений судом витяг з журналу реєстрації телефонограм, журналу реєстрації електронних поштових відправлень тощо).

4) За неможливості здійснити повідомлення учасника судового процесу і в такий спосіб - інформація про час і місце судового засідання розміщується на сторінці відповідного суду (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/). У такому разі на роздрукованій сторінці з мережі Інтернет, на якій розміщено інформацію про час та місце засідання господарського суду, зазначаються дата розміщення інформації, прізвище та ініціали судді, у провадженні якого знаходиться відповідна справа, а також вчиняється його підпис.

Так, відповідно до витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцем знаходження відповідачів є 91040, Луганська область, місто Луганськ, кв. Ватутіна, б. 14, кв. 41/42.

Листом від 16.03.2015 №511-30-100 УДППЗ “Укрпошта” повідомляє, що відповідно до Указу Президента України від 14.11.2014 № 875/2014 “Про рішення ради національної безпеки і оборони України від 04.11.2014 “Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях” та розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення” (зі змінами), органи поштового зв'язку тимчасово не здійснюють пересилання поштових відправлень до вказаного населеного пункту.

Оскільки відповідачі у справі знаходяться на території проведення АТО інформація про час і місце судового засідання також була розміщена на сторінці господарського суду Луганської області (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/), про що свідчить роздрукована сторінка з мережі Інтернет.

Таким чином, судом вжито відповідні заходи щодо повідомлення учасника судового процесу, який знаходиться на тимчасово окупованій території, тому у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування прийнятого судового рішення з посиланням на пункт 2 частини третьої статті 104 або пункт 2 частини другої статті 111-10 ГПК (аналогічна позиція викладена у Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 № 01-06/1290/14).

          Таким чином, суд розглядає справу за наявними матеріалами, враховуючи наступне: сторони належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду цієї справи; будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи від позивача та відповідачів не надходило; явка сторін не була визначена судом обов'язковою; нез'явлення відповідачів у засідання не перешкоджає вирішенню цього спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши обставини справи, надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

Між закритим акціонерним товариством «Комерційний банк ПриватБанк» (правонаступником якого є позивача у справі), як кредитором, та дочірнім підприємством «Автошкола «Полібланк», як позичальником, 25.06.2001 було укладено кредитний договір № 168-В (а. с. 27).

Предметом вказаного договору є правовідносини, за якими банк надає позичальнику кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії з лімітом в сумі 85000 доларів США (п. 1.1 договору).

Згідно із п. 1.2 договору кредитна лінія відкрита на строк до 25.06.2003 із сплатою 18% річних.

Відповідно до п. 2.2.2 договору позичальник зобов'язується повернути отриману суму в обумовлений строк.

Згідно із п. 2.2.3 договору позичальник зобов'язується сплатити проценти за користування кредитом щомісячно не пізніше передостаннього операційного дня місяця.

У відповідності до п. 4.1 договору при порушення позичальником зобов'язань з погашення кредиту, позичальник сплачує банку проценти із розрахунку 36% річних від суми залишку непогашеної заборгованості по кредиту.

На умовах п. 4.3 договору у разі порушення позичальником зобов'язань зі сплати відсотків за користування кредитом позичальник сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який виплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

В абзаці 2 п. 5.3 договору нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язань, передбаченої п.п. 5.1, 5.2, 5.2, здійснюється протягом 3 років з дня, коли відповідне зобов'язання повинне було виконане позичальником.

В забезпечення зобов'язань за кредитом договором між банком та закритим акціонерним товариством «Учбово-виробничий комбінат «Полібланк» 25.06.2001 укладено договір поруки № б/н (а.с. 31).

Предметом цього договору є правовідносини, за якими поручитель (другий відповідач) зобов'язується перед кредитором відповідати за невиконання позичальником в повному обсязі боргових зобов'язань, які виникають з кредитного договору, укладеного між кредитором та позичальником (п. 1.1 договору).

Згідно із п. 2.1 договору поруки у разі невиконання замовником своїх зобов'язань по кредитному договору кредитор має право пред'являти до поручителя вимоги про погашення їх у повному обсязі боргових зобов'язань позичальника.

На виконання кредитного договору банк перерахував кредитні кошти позичальнику, що підтверджується випискою з банківського рахунку.

Як вбачається з виписки з особового рахунку, відповідачі свої грошові зобов'язання за кредитним договором не виконав.

У зв'язку з невиконанням відповідачами своїх грошових зобов'язань, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів, в якому просить суд солідарно стягнути з відповідачів 64000 доларів США заборгованості за кредитом, 220274,70 доларів США заборгованості за процентами та 238742 грн. 44 коп. пені за несвоєчасне невиконання зобов'язань за договором.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення з таких підстав.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами існують кредитні відносини.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою договір від 25.06.2001 № 168-В, є кредитним договором, згідно якого, за приписами ст. 1054 Цивільного кодексу України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору (ст. 1054 Цивільного кодексу України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Крім того, за приписами Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року N 254, підставою для відображення операцій за балансовими та/або позабалансовими рахунками бухгалтерського обліку є первинні документи, які мають бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення в паперовій та/або в електронній формі (п.п.4.2., 4.3.). До первинних документів відносяться меморіальні (для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій)(п. 4.4."б" Положення). Меморіальні документи застосовуються банками для здійснення і відображення в обліку операцій банку і його клієнтів за безготівковими розрахунками відповідно до нормативно-правових актів Національного банку. До меморіальних документів (паперових або електронних), що використовуються для безготівкових розрахунків, належать такі розрахункові документи (п. 4.6. Положення): меморіальні ордери; платіжні доручення; платіжні вимоги-доручення; платіжні вимоги; розрахункові чеки; інші документи (інші платіжні інструменти, що визначаються нормативно-правовими актами Національного банку).

          Факт видачі першому відповідачу кредиту підтверджено матеріалами справи.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.ст. 43, 33 Господарського процесуального кодексу України сторони повинні довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень.

За приписами ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Згідно із ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Судом встановлено факт порушення відповідачами зобов'язань за кредитним договором та договором поруки, а саме: відповідачі не виконали зобов'язання щодо повернення кредиту, сплати відсотків в терміни, передбачені вищезазначеним договором.

Так, позовна заява підлягає задоволенню в частині стягнення заборгованості 64000 доларів США заборгованості за кредитом та 220274,70 доларів США заборгованості за процентами.

Щодо заявленої вимоги позивача про стягнення з відповідача 238742 грн. 44 коп. пені за несвоєчасне невиконання зобов'язань в частині сплати процентів за період з 30.07.2004 по 30.01.2005, суд зазначає наступне.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Згідно з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з частиною другою статті 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день 12 платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК України). Частина третя статті 533 ЦК України визначає, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до частини другої статті 198 ГК України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

За пунктом 3.3 статті 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" гривня як грошова одиниця України (національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України для проведення переказів.

Відповідно до частини першої статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.93 № 15-93 валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України.

Положення частини другої статті 533 ЦК України та частини другої статті 198 ГК України містять однакові за змістом приписи про необхідність виконання грошового зобов'язання між резидентами України виключно у валюті України (валюта платежу), крім випадків отримання стороною цього зобов'язання відповідної ліцензії Національного банку України відповідно до вимог Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

Тому, вимоги щодо застосування заходів відповідальності за порушення грошових зобов'язань, визначених в іноземній валюті, мають заявлятися в національній валюті України (гривнях) за офіційним курсом Національного банку України на день заявлення відповідної вимоги (правова позиція викладена у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

Перевіривши розрахунок розміру пені, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленої до стягнення сум пені за вказаний період.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю, з відповідачів на користь позивача слід солідарно стягнути 64000 доларів США заборгованості за кредитом, 220274,70 доларів США заборгованості за процентами та 238742 грн. 44 коп. пені за несвоєчасне невиконання зобов'язань зі сплати процентів за користування кредитом.

Судові витрати у розмірі 73080 грн. 00 коп. покладаються на відповідачів у справі відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов Публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “ПриватБанк”

до Дочірнього підприємства «Автошкола «Полібланк» Закритого акціонерного товариства «Навчально-виробничий комбінат» «Полібланк» та Закритого акціонерного товариства «Навчально-виробничий комбінат» «Полібланк» про стягнення 6742947 грн. 58 коп. задовольнити повністю.

2. Солідарно стягнути з Дочірнього підприємства «Автошкола «Полібланк» Закритого акціонерного товариства «Навчально-виробничий комбінат» «Полібланк», 91040, Луганська область, місто Луганськ, кв. Ватутіна, б. 14, кв. 41/42, код 30596445, та Закритого акціонерного товариства «Навчально-виробничий комбінат» «Полібланк», 91040, Луганська область, місто Луганськ, кв. Ватутіна, б. 14, кв. 41/42, код 05407485, на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку “ПРИВАТБАНК”, 49094, місто Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код 14360570, 64000 доларів США заборгованості за кредитом, 220274,70 доларів США заборгованості за процентами та 238742 грн. 44 коп. пені за несвоєчасне невиконання зобов'язань зі сплати процентів за користування кредитом, судовий збір у розмірі 73080 грн. 00 коп., видати позивачу наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано – 10.09.2015.

Суддя С.В.Вінніков

Надр. 4 прим.                                                                                

1- до справи                                                                                                                         

2 – позивачу за адресою 61000, м. Харків, вул.. Малом'ясницька, 2

3 - позивачу за адресою 91040, м. Луганськ, кв. Ватутіна, 14, 41/42 не направляється у зв'язку з тим, відповідно до листа УДППЗ “Укрпошта” від 16.03.2015 №511-30-100 пересилання пошти до вказаного населеного пункту тимчасово не здійснюється

4 – позивачу за адресою 91040, м. Луганськ, кв. Ватутіна, 14, 41/42 не направляється у зв'язку з тим, відповідно до листа УДППЗ “Укрпошта” від 16.03.2015 №511-30-100 пересилання пошти до вказаного населеного пункту тимчасово не здійснюється