Рішення

від 04.09.2015 по справі 910/24295/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04.09.2015Справа №910/24295/14 За позовом                     Публічного акціонерного товариства «Кезно» До                               Публічного акціонерного товариства «Банк «Контракт»                               Публічного акціонерного товариства «Грін Банк» Третя особа          з самостійними вимогами Товариство з обмеженою відповідальністю «Будметалінжиніринг» До                               Публічного акціонерного товариства «Банк «Контракт»;                               Публічного акціонерного товариства «Грін Банк» Про                              визнання іпотеки припиненою та усунення перешкод у користуванні майном Суддя Мельник В.І. Представники: від позивача                    Ткаченко К.В., довіреність № б/н від 31.07.2015 від відповідача 1          Брагінський П.О., довіреність № 02/2015 від 05.01.2015 від відповідача 2          не з'явився від третьої особи           не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Публічне акціонерне товариство «Кезно» (далі –позивач) подало на розгляд господарського суду міста Києва позов до Публічного акціонерного товариства «Грін Банк» (далі – відповідач 1); Публічного акціонерного товариства «Банк «Контракт» (далі-відповідач 2) про визнання іпотеки припиненою та усунення перешкод у користуванні майном. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що 28.12.2006 р. між ВАТ Банк "Олімпійська Україна", правонаступником якого є ПАТ "Грін Банк" та позивачем було укладено Договір про відкриття кредитної лінії 21/06, а 29.12.2006 р. між ВАТ Тоговельно-фінансовий банк "Контракт" та позивачем було укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 122/06. З метою забезпечення взятих на себе позивачем зобов'язань за вказаними кредитними договорами, 29.12.2006 р. було укладено спірні іпотечні договори, предметом іпотеки за якими виступило нерухоме майно, розташоване за адресою: місто Київ, вулиця Василя Яна, будинок 3/5. Як зазначає позивач, відповідно до умов Іпотечного договору         №     5537 (п. 7.3.) було визначено, що він діє до 30.03.2014 р. або до повного виконання зобов'язань іпотекодавцем за кредитним договором (з урахуванням всіх змін та доповнень до нього). Також, умовами Іпотечного договору №     5539 (п. 7.3.) було визначено, що він діє до 27.12.2010 р. або до повного виконання зобов'язань іпотекодавцем за кредитним договором (з урахуванням всіх змін та доповнень до нього). Враховуючи зазначене, а також приписи  ст. 17 Закону України "Про іпотеку" та правові позиції Верховного Суду України, які були сформовані у постановах від 21.05.2012 р. № 6-68цс11, від 17.09.2014 р. № 6-6цс14, а також роз'яснення, наведені в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 р., позивач вважає, що іпотека за вказаними іпотечними договорами є припиненою з моменту закінчення строку дії таких договорів, а саме: 30.03.2014 р. та 27.12.2010 р. відповідно. З огляду на зазначене, позивач з метою захисту своїх прав та законних інтересів вирішив звернутись до суду з позовом про визнання припиненими правовідносин іпотеки. При цьому, оскільки відповідно до приписів ст. 16 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація припинення іпотеки, обтяження проводиться на підставі заяви обтяжувала, яку він зобов'язаний подати протягом 5 робочих днів з дня припинення іпотеки, та зважаючи на те, що відповідачі так і не вчинили відповідних дій, позивач також просить зобов'язати їх подати відповідні заяви державному реєстратору. Згідно постанови ВГСУ від 23.06.2015р. справу № 910/24295/14 передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвалою суду від 03.07.2015р. суддя Мельник В.І. прийняв справу № 910/24295/14 до свого провадження та призначено до розгляду на 31.07.2015 р 31.07.2015р. третя особа подала через канцелярію суду клопотання про відкладення судового розгляду справи. 31.07.2015р. представник позивача у судовому засіданні надав пояснення по справі, підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі. Представник відповідача 1  надав пояснення по справі, проти позову заперечив у повному обсязі. Представник відповідача 2 у судове засідання не з'явився, про причини своєї відсутності суд не повідомив. Представник третьої особи у судове засідання не з'явився. Суд відклав розгляд справи на 04.09.2015р. 31.07.2015р. позивач подав через канцелярію суду письмові пояснення по справі. 03.09.2015р. позивач та третя особа подали через канцелярію суду заяви про часткову відмову від позову. 04.09.2015р. представник позивача у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги, з урахуванням заяви про відмову від позову, надав додаткові письмові пояснення по справі. Представник відповідача 1 проти позову заперечив. Представники відповідача 2 та третьої особи у судове засідання не з'явились, про причини своєї відсутності суд не повідомили. Суд вирішив задовольнити позовні вимоги позивача та третьої особи з самостійними вимогами, з урахуванням поданих заяв про відмову від позову. Згідно ст.87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді. Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення присутніх представника сторін з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ:   28.12.2006 між Відкритим акціонерним товариством Банк "Олімпійська Україна" (після правонаступництва – Публічне акціонерне товариство "Грін Банк") (банк) та Відкритим акціонерним товариством "Кезно" (після зміни організаційно-правової форми - ПАТ "Кезно") (позичальник) було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 21/06 до якого в подальшому було внесено зміни та доповнення на підставі додаткових угод (надалі разом – "Кредитний договір 1"), відповідно до умов якого банк відкриває позичальнику мультивалютну відновлювальну безвідкличну кредитну лінію (гривні, долари США) з лімітом кредитування у розмірі 1  280  000,00 доларів США із кінцевою датою повернення кредиту – 12.01.2011. З метою забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань за Кредитним договором - 1 29.12.2006 між Відкритим акціонерним товариством "Кезно" (після зміни організаційно-правової форми - ПАТ "Кезно") та Відкритим акціонерним товариством Банк "Олімпійська Україна" (після правонаступництва – Публічне акціонерне товариство "Грін Банк") було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Савельєвим  А.Ю., зареєстрований в реєстрі за №5539, до якого в подальшому було внесено зміни та доповнення на підставі додаткових угод (надалі разом –Іпотечний договір 1), відповідно до умов якого ПАТ "Кезно" було передано в іпотеку ПАТ "Грін банк" нерухоме майно: виробничий корпус №1 (літ. Д) загальною площею 2 119,90 кв.м.; виробничий корпус №2 (літ. Е) загальною площею 2 879,30 кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, вул. Василя Яна, 3/5, в якості забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором 1. Відповідно до п. 7.3 Іпотечного договору 1 цей договір діє до 27.12.2010 або до повного виконання зобов'язань іпотекодавцем за кредитним договором (з урахуванням усіх змін та доповнень до нього). 29.12.2006 між Відкритим акціонерним товариством Торговельно-фінансовий банк "Контракт" (після зміни організаційно-правової форми та назви – Публічне акціонерне товариство Банк "Контракт") (кредитор) та Відкритим акціонерним товариством "Кезно" (після зміни організаційно-правової форми - Публічне акціонерне товариство "Кезно") (позичальник) було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 122/06 до якого в подальшому було внесено зміни та доповнення на підставі додаткових угод (надалі разом – "Кредитний договір 2"), відповідно до умов якого кредитор надає позичальнику кредит шляхом відкриття мультивалютної відновлювальної відкличної кредитної лінії (гривня, долар США) з лімітом кредитування, що не перевищує 2 970 000,00 доларів США із кінцевою датою повернення  кредиту – 31.03.2011. З метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань за Кредитним договором 2 29.12.2006 між Відкритим акціонерним товариством "Кезно" (після зміни організаційно-правової форми - ПАТ "Кезно") та Відкритим акціонерним товариством Торговельно-фінансовий банк "Контракт" (після зміни організаційно-правової форми та назви – Публічне акціонерне товариство Банк "Контракт") було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Савельєвим А.Ю., зареєстрований в реєстрі за № 5537 до якого в подальшому було внесено зміни та доповнення на підставі додаткових угод (надалі разом – Іпотечний договір 2) відповідно до умов якого ПАТ "Кезно" було передано в іпотеку ПАТ Банк "Контракт" нерухоме майно: виробничий корпус №1 (літ. Д) загальною площею 2 119,90 кв.м.; виробничий корпус №2 (літ. Е) загальною площею 2 879,30 кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, вул. Василя Яна, 3/5, в якості забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором 2. Згідно із п. 7.3 Іпотечного договору 2 в редакції додаткової угоди №4 від 16.03.2010 цей договір діє до 30.03.2014 р. або до повного виконання зобов'язань іпотекодавцем за кредитним договором (з урахуванням усіх змін та доповнень до нього). Виходячи із змісту викладених п.п. 7.3 іпотечних договорів позивач і третя особа вважають, що правовідносини сторін (іпотека) за такими договорами припинилися у зв'язку із закінченнями строків їх дії. Рішенням господарського суду міста Києва від 11.12.2014 у справі №910/24295/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2015, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Кезно" до Публічного акціонерного товариства Банк "Контракт" задоволено частково, визнано припиненими правовідносини (іпотеку) між Відкритим акціонерним товариством "Кезно" та Відкритим акціонерним товариством Торговельно-фінансовий банк "Контракт" за іпотечним договором від 29.12.2006, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Савельєвим А.Ю., зареєстрованим в реєстрі за №5537, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Будметалінжиніринг" до Публічного акціонерного товариства Банк "Контракт" задоволено частково та визнано припиненою іпотеку (правовідносин) за іпотечним договором від 29.12.2006, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Савельєвим А.Ю., зареєстрованим в реєстрі за № 5537, з 30.03.2014, в іншій частині в задоволенні позовів відмовлено. Постановою Вищого господарського суду України від 23.06.2015 вказані судові рішення скасовано, а справу №910/242955/14 передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва. Скасовуючи наведені судові рішення та направляючи дану справу на новий розгляд Вищим господарським судом України було вказано на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної правової оцінки спірним правовідносинам щодо того чи визначилися сторони іпотечних договорів від 29.12.2006 стосовно дії таких договорів до повного виконання зобов'язань за основним договором або до встановленого строку, а також судами не було встановлено обставин, за якими ТОВ "Будметалінжиніринг" набуло право власності на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, та обставин щодо виключення записів з Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна і наявності записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відносно предмета іпотеки за іпотечними договорами від 29.12.2006. Суд за наслідками нового розгляду даного спору, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, врахувавши вказівки суду касаційної інстанції, дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог позивача та третьої особи, виходячи з наступного. Так, спір у справі фактично стосується чинності правовідносин між сторонами, які виникли за Іпотечними договорами. Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Згідно із п. 1) ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. В даному випадку спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі Іпотечних договорів, а тому вони підпадають під правове регулювання в т.ч. § 6 Глави  49 Цивільного кодексу України та Закону України "Про іпотеку". Частиною 1 статті 575 Цивільного кодексу України встановлено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. За змістом ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Як на підставу припинення правовідносин іпотеки між сторонами як позивач, так і третя особа вказують на закінчення встановленого Іпотечними договорами строку їх дії. Відповідно до частини 1 ст. 593 Цивільного кодексу України право застави припиняється у разі: припинення зобов'язання, забезпеченого заставою; втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; реалізації предмета застави; набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом. В даному випадку спеціальним законом в контексті спірних правовідносин (іпотеки) є Закон України "Про іпотеку". Частиною 5 статті 3 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. За змістом ст. 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється, зокрема, у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору. Тобто, із наведених положень вбачається, що законодавцем, визначаючи спеціальні норми, які регулюють правовідносини іпотеки, було встановлено альтернативність чинності іпотеки, а саме: як до припинення основного зобов'язання, так і до закінчення строку дії іпотечного договору. При цьому, положення ст. 18 Закону України "Про іпотеку", якими закріплено істотні умови договорів іпотеки, не містять вказівку на обов'язок сторін щодо погодження строку дії відповідного правочину, а відтак, погодження строку дії відповідного іпотечного договору в його умовах є виключно наслідком волевиявлення сторін в порядку ст.ст. 6, 626, 628 Цивільного кодексу України, що не заборонено законодавством, а навпаки, передбачено положеннями ст.ст. 3, 17 Закону України "Про іпотеку". Виходячи з наведеного вбачається, що не відображення в положеннях спеціального закону строковості іпотечного договору як істотної умови такого виду договорів свідчить про те, що законодавцем фактично підтримується право учасників цивільних відносин на власний розсуд (за наслідком вільного волевиявлення) визначити чи встановлювати час, протягом якого вони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до такого іпотечного договору, чи ні. Тобто, визначення у відповідному іпотечному договорі строку його дії (часу, протягом якого вони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до такого договору) є виключно наслідком такого волевиявлення сторін, що в першу чергу свідчить про їх усвідомлення настання визначених законом (ст.ст. 3, 17 Закону України "Про іпотеку") наслідків закінчення такого строку та готовність до несення відповідних ризиків, пов'язаних з цим, адже в іншому випадку (бажання встановлення дії іпотечного договору до припинення основного зобов'язання, тобто, фактичної безстроковості договору) підстави для визначення відповідних умов, що не є обов'язковими до даного типу договорів, відсутні. Отже, у випадку погодження сторонами за власною волею в положеннях відповідного правочину іпотеки строку його дії, то з настанням відповідної дати в силу положень ст.ст. 3, 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека за таким правочином є припиненою, в іншому ж випадку (відсутність погодженого згідно положень законодавства строку дії правочину) такий договір є безстроковим, а тому іпотека може бути припиненою на підставі п. 1 ч. 1 ст. 17 Закону України "Про іпотеку" не інакше як з припиненням основного зобов'язання. В даному випадку в положеннях п.п. 7.3 Іпотечних договорів сторонами було погоджено строки їх дії, а саме: до 27.12.2010 (Іпотечний договір 1); до 30.03.2014 (Іпотечний договір  2 в редакції Додаткової угоди №4 від 16.03.2010), а також зазначено словосполучення про те, що вони діють до повного виконання зобов'язань іпотекодавцем за кредитним договором. Наведене формулювання сторонами положень п.п. 7.3 Іпотечних договорів свідчить про їх волевиявлення на встановлення строковості відповідних правочинів шляхом визначення відповідної дати з якої спірна іпотека є припиненою, у випадку настання такої дати раніше виконання забезпеченого зобов'язання. Посилання відповідача 1 на те, що сторони не дійшли згоди про встановлення строку дії Іпотечного договору 2 спростовується подальшою їх поведінкою, яка полягає в внесенні змін до п. 7.3 вказаного іпотечного договору в частині дати закінчення строку його дії (додаткові угоди №3 від 02.03.2009 (встановлено дію до 16.03.2013) та №4 від 16.03.2010 (встановлено дію до 30.03.2014), необхідність здійснення чого у випадку недосягнення згоди щодо чіткої дати закінчення строку дії договору чи дійсного укладення безстрокового договору (існування волі сторін щодо його дій до повного виконання зобов'язань за кредитним договором) була б відсутня. Стосовно твердження відповідача 1 про те, що у випадку встановлення в договорі строку його дії формулюванням "цей договір діє до /погоджена сторонами дата/ або до повного виконання зобов'язань іпотекодавцем за кредитним договором" то такий правочин в будь-якому випадку діє до повного виконання забезпеченого зобов'язання слід зазначити наступне. Так, саме по собі формулювання в положеннях п.п. 7.3 Іпотечних договорів "до повного виконання зобов'язань іпотекодавцем за кредитним договором" не може вважатися встановленням строку дії договорів в розумінні ст.ст. 251, 252 Цивільного кодексу України з огляду на наступне. За змістом ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Відповідно до ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду. Положеннями ст. 252 Цивільного кодексу України встановлено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Тобто, за змістом наведених норм строком дії договору є певний період, що визначається роками, місяцями, тижнями, днями, годинами, календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. В той же час, умова про дію договорів (в т.ч. іпотечних) до повного виконання зобов'язань іпотекодавцем за кредитним договором за своєю правовою природою не може розглядатися як установлення строку дії таких договорів, оскільки не містить вказівки на подію, яка має неминуче настати, а відтак і не відповідає вимогам статті 252 Цивільного кодексу України. Наведена правова позиція міститься в постановах Верховного Суду України від 21.05.2012  р. у справі №6-68цс11, від 23.05.2012 р. у справі №6-33цс12, від 10.09.2014 р. у справі №6-32цс14, від 17.09.2014 р. у справах №6-6цс14 та №6-53цс14, від 24.09.2014 у справі №6-106цс14 та від 04.02.2015 №6-243цс14, які в силу положень ст.  11128 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковими для застосування всіма судами України, а також викладена в постанові пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 р. "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин". Стосовно посилання відповідача 1 на те, що наведені правові висновки Верховного Суду України не можуть застосовуватися при вирішенні даного спору, оскільки спори у таких справах стосувалися правовідносин поруки, а в даному випадку спірні відносин виникли за правочинами іпотеки суд відзначає наступне. Наведені постанови містять правові висновки, зокрема, щодо питань: застосування при встановленні строків дії договорів положень ст.ст. 251, 252 Цивільного кодексу України; застосування при визначенні підстав припинення поруки у зв'язку із закінченням строку дії договору поруки положень ст.  559 Цивільного кодексу України. Тобто, з огляду на предмети позовів у таких справах (припинення поруки) суд, для правильного застосування диспозиції ст. 559 Цивільного кодексу України, встановлював на підставі ст.ст. 251, 252 Цивільного кодексу України строк дії відповідного договору, оскільки питання строку його дії мало значення для правильного застосування положень ст. 559 Цивільного кодексу України. Відмінність даної справи від розглянутих Верховним Судом України полягає у виникненні спору з договору іпотеки, а не поруки, проте в даній справі підставою припинення іпотеки є ст. 17 Закону України "Про іпотеку", а у зазначених справах – ст.  559 Цивільного кодексу України, в той же час, диспозиції обох норм пов'язують припинення іпотеки та поруки із фактом закінчення строку дії відповідного договору, що регулюється ст.ст.  251, 252 Цивільного кодексу України. При цьому, ст.ст. 251, 252 Цивільного кодексу України є загальними нормами регулювання цивільних відносин, містяться в Розділі V "Строки та терміни. Позовна давність" Книги І "Загальні положення" Цивільного кодексу України та регулюють питання встановлення строків дії як договорів поруки, так і договорів іпотеки та інших, тоді як положення ст. 559 Цивільного кодексу України є спеціальними, що регулюють виключно правовідносини поруки, а ст. 17 Закону України "Про іпотеку" – правовідносини іпотеки, і встановлюють наслідки, які виникають при закінченні строку відповідного договору. Отже, правовий висновок Верховного Суду України щодо застосування положень ст.ст.  251, 252 Цивільного кодексу України, а саме: не породження правових наслідків у вигляді встановлення строку дії договору словосполученням "про дію договору до повного виконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором" в контексті таких норм є універсальним, і не залежить від правової природи договору. Таким чином, вирішення даного спору керуючись правовим висновком Верховного Суду України щодо застосування норми права, яка міститься в положеннях ст.ст. 251, 252 Цивільного кодексу України, а не ст. 559 Цивільного кодексу України, відповідає закріпленому в положеннях ст. 11128 Господарського процесуального кодексу України принципу обов'язковості рішень Верховного Суду України для всіх судів України, а тому посилання відповідача 1 на неможливість застосування положень ст. 17 Закону України "Про іпотеку" з урахуванням даної практики Верховного Суду України є безпідставними. З огляду на викладене вбачається, що у випадку встановлення сторонами правочину іпотеки формулювання у відповідному договорі строку його дії наступним чином: "цей договір діє до /погоджена сторонами дата/ або до повного виконання зобов'язань іпотекодавцем за кредитним договором", в будь-якому випадку (в т.ч. за умови невиконаного забезпеченого зобов'язання) свідчить про припинення в силу положень ст.ст. 3, 17 Закону України "Про іпотеку" іпотеки з настанням визначеної сторонами в договорі дати, що спростовує твердження відповідача 1 про зворотне. Норми глави 18 Цивільного кодексу України "Визначення та обчислення строків" є загальними при визначенні та обчисленні строків у будь-яких цивільних правовідносинах, в тому числі і в акцесорних зобов'язаннях, умова договору іпотеки про його дію до повного припинення всіх зобов'язань боржника за основним зобов'язанням не є умовою про строк дії іпотечного договору і не може розглядатися як встановлена договором іпотеки підстава припинення іпотеки. Узгоджений сторонами строк договору іпотеки з огляду на значення, яке надається законодавцем закінченню цього строку (підстава припинення права іпотеки), є строком існування (здійснення) суб'єктивного цивільного права іпотекодержателя (кредитора за основним зобов'язанням). З огляду на те, що Закон №898-IV прямо пов'язує припинення права іпотеки із закінченням строку дії договору іпотеки, цей строк є преклюзивним (присічним), він не відновлюється, незалежно від виконання забезпеченого іпотекою основного зобов'язання із його закінченням право іпотекодержателя та кореспондуючий  йому обов'язок іпотекодавця припиняються як такі, що обмежені в часі цим преклюзивним строком. З огляду на викладене вбачається, що встановленими в розумінні положень ст.ст. 251, 252, 631 Цивільного кодексу України строками дії Іпотечних договорів є 27.12.2010 (Іпотечний договір 1) та 30.03.2014 (Іпотечний договір  2 в редакції Додаткової угоди №4 від 16.03.2010), а тому враховуючи диспозицію ст.ст. 3, 17 Закону України "Про іпотеку" щодо припинення іпотеки з підстави, яка настала раніше (закінчення строку або виконання зобов'язань), іпотека за Іпотечними договорами є припиненою з моменту закінчення строку дії таких договорів іпотеки. Твердження відповідача 1 з посиланням на правові висновки Верховного Суду України, викладені в постановах від 04.12.2013 р. №6-125цс13 та від 22.10.2014 р. у справі №6-153цс14, на те, що закінчення строку дії кредитного договору не є підставою для припинення договорів іпотеки, у разі якщо грошове зобов'язання за основним договором не було виконано, не спростовує наведеного висновку суду, оскільки у наведених справах підставою позову було припинення іпотеки у зв'язку із закінченням строку дії кредитного договору та відсутності погодженого сторонами строку дії іпотечного договору. В даній справі, судом встановлено погодження сторонами строку дії іпотечного договору та зроблено висновок про припинення іпотеки саме у зв'язку із закінченням строку дії іпотечних, а не кредитних договорів. Посилання відповідача 1 на те, що положення п. 7.3 Іпотечного договору 2 є нікчемними, адже строк дії договору не може бути визначено альтернативно, судом відхиляється, оскільки в розумінні положень ст. 215 Цивільного кодексу України нікчемним є правочин, що прямо суперечить положенням закону, в той час, як чинним законодавством України (в т.ч. Законом України "Про іпотеку" чи приписами ст.ст. 251, 252 Цивільного кодексу України) не заборонено встановлення альтернативних моментів закінчення строку дії договору. Більш того, відповідачем невірно ототожнюються поняття строку дії та припинення зобов'язання, адже формулювання "до повного виконання зобов'язань іпотекодавцем за кредитним договором" не є встановленням строку дії договору в розумінні положень ст.ст. 251, 252 Цивільного кодексу України, що свідчить про відсутність в положення п. 7.3 Іпотечного договору 2 іншого ніж погоджена дата (30.03.2014) строку його дії, тобто, відсутність альтернативного строку. Таким чином, правовідносини (іпотека), які виникли за Іпотечними договорами, на підставі приписів ч.  5 ст. 3 та ч. 1 ст. 17 Закону України "Про іпотеку" є припиненими з моменту закінчення строку дії таких договорів, тобто, з 27.12.2010 р. (Іпотечний договір 1) та 30.03.2014 р. (Іпотечний договір  2). Стосовно твердження позивача про те, що Іпотечний договір 1 припинив свою дію у зв'язку із його розірванням з 09.04.2009, яке ґрунтується на виключенні записів з Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна про спірну іпотеку та обтяження за повідомленнями відповідача 2, а також посиланні останнього в своїх вимогах про розірвання договору з такої дати, суд відзначає наступне. Згідно із ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. Відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. Тобто, за змістом наведених положень законодавства договір може бути розірваним виключно за згодою сторін, оформленою в такій самій формі що й договір, або за рішенням суду, якщо інше встановлено в умовах відповідного правочину. В даному випадку положення Іпотечного договору 1 не містять положень які б передбачали право на одностороннє розірвання такого договору чи які б визначали іншу, ніж встановлена ст. 654 Цивільного кодексу України, форму розірвання такого договору. Отже, враховуючи, що Іпотечний договір 1 було укладено в письмовій формі та нотаріально посвідчено, то в силу положень ст.ст. 651, 654 Цивільного кодексу України він міг бути розірваний не інакше як за нотаріально посвідченою угодою сторін чи рішенням суду. В той же час, матеріали справи не містять, а сторонами не надано доказів на підтвердження укладення та нотаріального посвідчення будь-якої угоди щодо розірвання Іпотечного договору 1 чи відповідного рішення суду. Таким чином, виключення 09.04.2009 записів про іпотеку та обтяження з державних реєстрів на підставі волевиявлення іпотекодержателя за Іпотечним договором 1 не свідчить про припинення іпотеки за таким правочином, а тому вона була чинною до погодженого строку дії договору іпотеки (до 27.12.2010) та припинилася з закінченням такого строку за встановлених судом обставин. Отже, іпотека як за Іпотечним договором 2, так і за Іпотечним договором 1 є припиненою саме на підставі приписів ч.  5 ст. 3 та ч. 1 ст. 17 Закону України "Про іпотеку" з моменту закінчення строку дії таких договорів, тобто, з 27.12.2010 (Іпотечний договір 1) та 30.03.2014  (Іпотечний договір  2). Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно із ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. В пунктах 1-10 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України наведено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів. Крім того, встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. При цьому, законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Законом України №475/97 від 17.07.1997, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Оскільки положення Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. мають вищу юридичну силу (ст.ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, то порушення цивільного права чи інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 Цивільного кодексу України, але який є ефективним засобом захисту, тобто, таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду України від 21.05.2012 у справі №6-20цс11 та від 12.06.2013 у справі № 6-32цс13, які в силу положень 11128 Господарського процесуального кодексу України є обов'язком для застосування всіма судами України. Суд відзначає, що існування станом на сьогоднішній день судової справи про звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором 2, порушеної за позовом ПАТ Банк "Контракт", (справа господарського суду міста Києва №910/23118/14 про звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором 2), в повній мірі свідчить про невизнання права як позивача, так і третьої особи на припинення спірної іпотеки за вказаним правочином, тобто, існування порушених прав та інтересів, що підлягають судовому захисту у визначений в позовах спосіб. При цьому, на виконання вказівок Вищого господарського суду України, викладених в постанові від 23.06.2015, щодо дослідження обставин набуття ТОВ "Будметалінжиніринг" права власності на спірний предмет іпотеки суд зазначає наступне. Так, наявними в матеріалах справи копіями витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №7880800 та №7880330 від  13.08.2015 підтверджується існування у третьої особи права власності на спірний предмет іпотеки за Іпотечними договорами, а із наявного в Єдиному державному реєстрі судових рішень України рішення господарського суду міста Києва від 14.06.2013 у справі №910/10167/13, яке оскаржувалося за касаційною скаргою ПАТ "Банк "Контракт" (повернуто ухвалою Вищого господарського суду України від 26.11.2013), вбачається встановлення в судовому порядку правомірності набуття третьою особою такого права власності, що в силу приписів ст. 124 Конституції України, ст. 35 Господарського процесуального кодексу України та практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007; пункти 33, 34 від 19.02.2009 у справі "Христов проти України"), яка згідно ст.  17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, не підлягає поставленню під сумнів та повторному доведенню. Відтак, належне підтвердження в судовому порядку існування у третьої особи права власності на спірний предмет іпотеки свідчить про правомірність його вимог, спрямованих на захист своїх порушених прав і інтересів, що пов'язані з реалізацією відповідного права власності. Таким чином, позовні вимоги про визнання припиненими правовідносин (іпотеку) за Іпотечним договором 2, заявлені як ПАТ "Кезно" (іпотекодавець на момент укладення відповідного правочину, тобто, особа, що в розумінні положень ст. 1 Господарського процесуального кодексу України та ст. 15 Цивільного кодексу України є заінтересованою у даному спорі), так і ТОВ "Будметалінжиніринг" (власник предмету іпотеки станом на сьогоднішній день) є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню. При цьому, суд відзначає, що доказів активного невизнання як ПАТ "Грін банк", так і ПАТ Банк "Контракт" наведено права позивачів на припинення іпотеки за Іпотечним договором  1 (вчинення дій, спрямованих на звернення стягнення за таким правочином, тощо) матеріали справи не містять, а відтак, відсутні підстави вважати наявними невизнання або оспорення прав чи інтересів позивача і третьої особи, які випливають з Іпотечного договору 1, що виключає можливість задоволення позову в цій частині. Стосовно вимог про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні предметом іпотеки за Іпотечними договорами шляхом зобов'язання відповідачів вчинити дії, спрямовані на припинення записів в державному реєстрі про спірну іпотеку суд відзначає наступне. Під час розгляду справи, позивач, в особі Генерального директора ПАТ "Кезно" – Лодигіна О.Ю., шляхом подачі заяви про відмову від позову в частині позовних вимог про: - усунення перешкод у користуванні та розпорядженні нерухомим майном, яке знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Василя Яна, будинок 3/5, шляхом зобов'язання Публічного акціонерного товариства Банк "Контракт" подати державному реєстратору Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві заяви про припинення іпотеки за іпотечним договором від 29.12.2006, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Савельєвим А.Ю., зареєстрованим в реєстрі за № 5537 з метою виключення відповідних записів з Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; - усунення перешкод у користуванні та розпорядженні нерухомим майном, яке знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Василя Яна, будинок 3/5, шляхом зобов'язання Публічного акціонерного товариства "Грін банк" подати державному реєстратору Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві заяви про припинення іпотеки за іпотечним договором від 29.12.2006, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Савельєвим А.Ю., зареєстрованим в реєстрі за № 5539 з метою виключення відповідних записів з Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Також, під час розгляду справи шляхом подачі заяви про відмову від позову третя особа, в особі директора – Настоящої Є.Л., відмовилася від позову в частині позовних вимог про: - усунення перешкоди у користуванні та розпорядженні Товариством з обмеженою відповідальністю "Будметалінжиніринг" нерухомим майном, яке знаходиться за адресою: м. Києві по вул. Василя Яна, буд. 3/5, шляхом зобов'язання Публічного акціонерного товариства "Грін Банк" та Публічного акціонерного товариства Банк "Контракт" подати державному реєстратору Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві заяви про припинення іпотеки за іпотечним договором від 29.12.2006, укладеним між Відкритим акціонерним товариством "Кезно" та Відкритим акціонерним товариством Торговельно-фінансовий банк "Контракт", посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Савельєвим А.Ю., зареєстрованим в реєстрі за № 5537, а також іпотечним договором, укладеним між Відкритим акціонерним товариством банк "Олімпійська Україна" та Відкритим акціонерним товариством "Кезно" від 29.12.2006, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Савельєвим А.Ю., зареєстрованим в реєстрі за № 5539 про виключення з Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідної інформації. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом. Суд враховує, що відповідно до ч. 6 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України вказані відмови від позовів не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а в поданих заявах заявниками було повідомлено суд про обізнаність з наслідками вчинення відповідних дій. За таких обставин, суд приймає зазначені відмови від позовів в частині усунення перешкод у користуванні та розпорядженні спірним нерухомим майном шляхом зобов'язання ПАТ Банк "Контракт" вчинити дії, у зв'язку з чим провадження у справі за позовом ПАТ "Кезно" та позовом ТОВ "Будметалінжиніринг" в наведених частинах підлягає припиненню згідно п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необхідність: - припинення провадження у справі за позовом ПАТ "Кезно" та позовом ТОВ "Будметалінжиніринг" в частині зобов'язання вчинити дії з визначених підстав; - задоволення позову ПАТ "Кезно" та позову ТОВ "Будметалінжиніринг" до ПАТ Банк "Контракт" в частині визнання припиненими правовідносин за Іпотечним договором  2; - відмови з викладених підстав в позовах в частині заявлених позовних вимог до ПАТ "Грін Банк" про визнання припиненими правовідносин за Іпотечним договором 1. Судові витрати підлягають розподілу за приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України. На підставі викладеного та керуючись ст. 49, ст.ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ВИРІШИВ: 1. Прийняти відмову Публічного акціонерного товариства "Кезно" від позову в частині: - усунення перешкод у користуванні та розпорядженні нерухомим майном, яке знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Василя Яна, будинок 3/5, шляхом зобов'язання Публічного акціонерного товариства Банк "Контракт" подати державному реєстратору Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві заяви про припинення іпотеки за іпотечним договором від 29.12.2006, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Савельєвим А.Ю., зареєстрованим в реєстрі за № 5537 з метою виключення відповідних записів з Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; - усунення перешкод у користуванні та розпорядженні нерухомим майном, яке знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Василя Яна, будинок 3/5, шляхом зобов'язання Публічного акціонерного товариства "Грін банк" подати державному реєстратору Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві заяви про припинення іпотеки за іпотечним договором від 29.12.2006, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Савельєвим А.Ю., зареєстрованим в реєстрі за № 5539 з метою виключення відповідних записів з Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. 2. Провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Кезно" в наведеній частині припинити на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. 3.  Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Кезно" до Публічного акціонерного товариства Банк "Контракт" задовольнити. 4.  Визнати припиненими правовідносини (іпотеку) між Відкритим акціонерним товариством "Кезно" та Відкритим акціонерним товариством Торговельно-фінансовий банк "Контракт" за іпотечним договором від 29.12.2006, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Савельєвим А.Ю., зареєстрованим в реєстрі за №5537. 5.  Стягнути з Публічного акціонерного товариства Банк "Контракт" (04071, м. Київ, вул.  Воздвиженська, 58; ідентифікаційний код 19361746) на користь Публічного акціонерного товариства "Кезно" (01033, м. Київ, вул. Василя Яна, 3/5; ідентифікаційний код 22889936) судовий збір у розмірі 609 (шістсот дев'ять) грн. 00 коп. Видати наказ. 6. В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Кезно" до Публічного акціонерного товариства "Грін банк" відмовити повністю. 7. Прийняти відмову Товариства з обмеженою відповідальністю "Будметалінжиніринг" від позову в частині: - усунення перешкоди у користуванні та розпорядженні Товариством з обмеженою відповідальністю "Будметалінжиніринг" нерухомим майном, яке знаходиться за адресою: м. Києві по вул. Василя Яна, буд. 3/5, шляхом зобов'язання Публічного акціонерного товариства "Грін Банк" та Публічного акціонерного товариства Банк "Контракт" подати державному реєстратору Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві заяви про припинення іпотеки за іпотечним договором від 29.12.2006, укладеним між Відкритим акціонерним товариством "Кезно" та Відкритим акціонерним товариством Торговельно-фінансовий банк "Контракт", посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Савельєвим А.Ю., зареєстрованим в реєстрі за № 5537, а також іпотечним договором, укладеним між Відкритим акціонерним товариством банк "Олімпійська Україна" та Відкритим акціонерним товариством "Кезно" від 29.12.2006, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Савельєвим А.Ю., зареєстрованим в реєстрі за № 5539 про виключення з Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідної інформації. 8. Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будметалінжиніринг" в наведеній частині припинити на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. 9. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Будметалінжиніринг" до Публічного акціонерного товариства Банк "Контракт" задовольнити. 10. Визнати припиненою іпотеку (правовідносини) за іпотечним договором від 29.12.2006, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Савельєвим  А.Ю., зареєстрованим в реєстрі за №5537, з 30.03.2014. 11.  Стягнути з Публічного акціонерного товариства Банк "Контракт" (04071, м. Київ, вул.  Воздвиженська, 58; ідентифікаційний код 19361746) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будметалінжиніринг" (01033, м. Київ, вул. Василя Яна, 3/5; ідентифікаційний код 38322251) судовий збір у розмірі 609 (шістсот дев'ять) грн. 00 коп. Видати наказ. 12. В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Будметалінжиніринг" до Публічного акціонерного товариства "Грін банк" відмовити повністю. (Повний текст рішення складено 11.09.2015р.) Суддя                                                                                         В.І.Мельник