Рішення

від 07.09.2015 по справі 916/2521/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" вересня 2015 р.Справа № 916/2521/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГЕНЦІЯ СПЕЦІАЛІЗОВАНИХ ПОСЛУГ";

До Державного підприємства "Одеська залізниця"

про стягнення 260247,33 грн.;

Суддя Літвінов С.В.

Представники:

Від позивача: Марченко А.І. за довіреністю №б/н від 10.08.2015р.

Від відповідача: Нейко А.В. за довіреністю №366 від 20.04.2015р.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "АГЕНЦІЯ СПЕЦІАЛІЗОВАНИХ ПОСЛУГ", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства "Одеська залізниця" про стягнення заборгованості у розмірі 260247,33 грн., а саме: основного боргу у розмірі 191254 грн., пені у розмірі 17343,67 грн., 3% річних у розмірі 2686,55грн., індекс інфляції у розмірі 48963,11грн. та судового збору.

Ухвалою суду від 23.06.2015 року порушено провадження у справі № 916/2521/15 за зазначеним позовом.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.07.2015р. строк розгляду справи продовжено відповідно до ст. 69 ГПК України.

Відповідач відзив на позов не надав, але позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнав в повному обсязі.

Також, відповідач звернувся до суду із клопотання в порядку ст. 83 ГПК України про зменшення розміру штрафних санкцій.

По справі було оголошено перерву з 13.07.2015р. до 07.09.2015р. відповідно до ст. 77 ГПК України.

В судовому засіданні 07.09.2015 року було оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

01 квітня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агенція спеціалізованих послуг» («Виконавець») та Державним підприємством «Одеська залізниця» в особі Пасажирської служби «Пасажирський вокзал Миколаїв» («Замовник») було укладено договір про надання послуг № ОД/Л-14-221/НЮ (надалі за текстом Договір).

Відповідно до п. 1.1 зазначеного договору Виконавець зобов'язується надавати послуги з прибирання приміщень та території пасажирського вокзалу Миколаїв Одеської залізниці, а Замовник згідно п. 2.4.2 Договору зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за цінами, які визначені у калькуляції, що додається до Договору.

Пунктом 4.1 Договору встановлено, що розрахунки за надані послуги здійснюються протягом 120 банківських днів з дати підписання Акту виконаних робіт за фактично надані послуги. Позивачем послуги з прибирання приміщень та території Пасажирського вокзалу Миколаїв Одеської залізниці виконані в повному обсязі, що підтверджується актами наданих послуг № 18 від 30.04.2014 року, № 30 від 15.05.2014року та № 43 від 31.05.2014року, але в супереч умовам Договору Відповідачем розрахунки за надані послуги станом на 24.11.2014р. року здійснено не було.

30 квітня 2014р, 15.05.2014р. та 31.05.2014 року на адресу служби Відповідача були направлені відповідні акти наданих послуг, рахунок до них та податкова накладна (зазначені акти підписані обома сторонами). Термін сплати за актом від 30.04.2014р. - 23.10.2014р.

Термін сплати за актом від 15.05.2014р. - 05.11.2014р. Термін сплати за актом від 31.05.2014р. - 18.11.2014р.

Як стверджує позивач, 24 жовтня 2014 року та 23 січня 2015 року на адресу Відповідача було направлено досудову претензію № 151 та вимогу № 005 з вимогою задовольнити та перерахувати на рахунок Позивача дебіторську заборгованість, що виникла. Відповіді на зазначену вище вимогу та досудову претензію Відповідач не надав. До теперішнього часу, питання стосовно погашення дебіторської заборгованості в повному обсязі. Відповідачем не вирішено, вимоги Позивача про погашення заборгованості не задоволені.

Станом на 24 листопада 2014 року Відповідачем, за актами наданих послуг, оплата не проведена внаслідок чого у Відповідача виникла заборгованість в розмірі 191 254,00грн.

Враховуючи невиконання відповідачем взятого на себе за договором обов'язку щодо оплати за отримані послуги, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою та просить суд стягнути з відповідача заборгованості у розмірі 260247,33 грн., а саме: основного боргу у розмірі 191254 грн., пені у розмірі 17343,67 грн., 3% річних у розмірі 2686,55грн., індекс інфляції у розмірі 48963,11грн. та судового збору.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов наступних висновків.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 Цивільного кодексу України, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 901 Цивільного Кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Так, судом встановлено наявність надання позивачем відповідачу послуг, існування заборгованості по оплаті вартості отриманих послуг, у зв'язку з чим позовна вимога щодо стягнення з відповідача вартості послуг в сумі 191254 грн. є обґрунтованою та підлягає судом задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 17343,67 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки –грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов'язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В силу ст.216, ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 цього кодексу є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Пунктом 6.4. «Відповідальність Замовника» встановлено, за несвоєчасне перерахування грошових коштів за надані послуги по Договору, Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі облікової ставки НБУ від суми простроченої оплати за кожен день прострочення.

В зв'язку з порушенням строків оплати, на підставі п.п. 6.4. договору відповідачу позивачем на суму заборгованості нарахована пеня за кожен день прострочення платежу у розмірі облікової ставки НБУ у розмірі 17343,67грн.

Наданий позивачем розрахунок пені, на думку суду, здійснений належним чином, тому судом підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також, згідно ст. 625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача 3% річних та індекс інфляції від простроченої суми.

Оскільки Відповідачем не належним чином виконані умови Договору щодо оплати послуг, тому він зобов'язаний сплатити на користь Позивача три проценти річних від простроченої суми, розмір яких складає 2686,55 грн. та індекс інфляції в розмірі 48963,11грн.

Отже, згідно розрахунку позивача, сума 3% річних складає 2686,55 грн. та індекс інфляції в розмірі 48963,11грн. які підлягають стягненню.

Станом на день розгляду справи, відповідач борг не сплатив, документів спростовуючих позовні вимоги не надав.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Під час розгляду справи відповідачем не було належним чином доведено суду та доказано виконання своїх зобов'язань.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищезазначені обставини справи та перевіривши правильність наданих позивачем розрахунків сум заявлених до стягнення, позовні вимоги позивача до відповідача про стягнення заборгованості у розмірі 260247,33 грн., а саме: основного боргу у розмірі 191254 грн., пені у розмірі 17343,67 грн., 3% річних у розмірі 2686,55грн., індекс інфляції у розмірі 48963,11грн., є обґрунтованими, підтверджені наявними у справі матеріалами та підлягають задоволенню.

Згідно ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 5204,95 грн.

Що стосується клопотання відповідача в порядку ст. 83 ГПК України про зменшення розміру штрафних санкцій, суд відмовляє повністю з наступних підстав.

На підставі ч. 1 п. 3 ст.. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Як вбачається з наданого клопотання підставою для зменшення розміру штрафних санкцій є скрутне матеріальне становище.

Відповідно до п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Як зазначалось вище, зменшення розміру штрафних санкцій допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Дослідивши матеріали справи та клопотання, суд доходить висновку про відсутність винятковості обставин для зменшення розміру штрафних санкцій, а отже і у відсутності підстав для задоволення клопотання відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Одеська залізниця" (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код 01071315) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГЕНЦІЯ СПЕЦІАЛІЗОВАНИХ ПОСЛУГ" (04086, м. Київ, вул. Олени Теліги, 39-А, код ЄДРПОУ 38871418) основного боргу у розмірі 191254 грн., пені у розмірі 17343,67 грн., 3% річних у розмірі 2686,55грн., індекс інфляції у розмірі 48963,11грн., та витрати по сплаті судового збору у розмірі 5204,95 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 11 вересня 2015 р.

Суддя С.В. Літвінов