Рішення

від 08.09.2015 по справі 910/19487/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08.09.2015Справа №910/19487/15 За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕВС", м. Запоріжжя до          Приватного підприємства "С.А.Е. ГРУП", м. Київ про          зобов'язання вчинити дії та стягнення 52800,84  грн.                                                                                                                        Суддя  Турчин С.О. Представники сторін: Від позивача:           Литвиненко Я.А. (довіреність від 14.08.2015 № 08/4) Від відповідача:          Хахановський А.В. (довіреність б/н від 17.02.2015) ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗЕВС" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача – Приватного підприємства "С.А.Е. ГРУП" про зобов'язання ПрАТ "С.А.Е. ГРУП"  повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ЗЕВС" майно, яке було передане йому на тимчасове користування згідно договору оренди №169 А/ДН-09.14 від 10.09.2014, а саме: автонавантажувач HELI CPQYD 18Rc2G серійний номер 250181В4842 та стягнення неустойки за користування майном за час прострочення його повернення у сумі 52800,84 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору  оренди № 169 А/ДН-09.14 від 10.09.2014 в часині повернення орендованого майна у строки визначені договором. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2015 порушено провадження у справі № 910/19487/15 та призначено її до розгляду на 13.08.2015. 12.08.2015 через канцелярію суду від позивача надійшли документи по справі та заява про вжиття заходів по забезпеченню позову. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2015 відкладено розгляд справи на 08.09.2015. 08.09.2015 через канцелярію суду від позивача повторно надійшла заява про вжиття заходів по забезпеченню позову. 08.09.2015 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач просить суд припинити провадження у даній справі. В обґрунтування наявності підстав для припинення провадження у справі, відповідач зазначає, що рішеннями Господарського суду міста Києва у справі №910/10737/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕВС" до Приватного підприємства "С.А.Е. ГРУП" про стягнення 136481,38 грн. та у справі №910/10738/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕВС" до Приватного підприємства "С.А.Е. ГРУП" про стягнення 392324,55 грн., позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕВС" задоволені частково. Тому, оскільки предметом спору у даній справі та у справах №910/10737/15, №910/10738/15 є газ/бензиновий навантажувач HELI CPQYD 18Rc2G серійний номер 250181В4842, то провадження у справі № 910/19487/15 підлягає припиненню. В судовому засіданні 08.09.2015 представник позивача підтримав заяву про вжиття заходів до забезпечення позову. Судом відмовлено у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову. Представник позивача надав суду пояснення по суті позовних вимог, підтримав вимоги, просив їх задовольнити. Представник відповідача надав суду пояснення по суті заперечень на позов та щодо викладеного у відзиві клопотання про припинення провадження у справі. Суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про припинення провадження справі, що викладене у відзиві на позов. Враховуючи те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, в судовому засіданні 08.09.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України. Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд ВСТАНОВИВ: 10.09.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗЕВС" (орендодавець, позивач) та Приватним підприємством "С.А.Е. ГРУП" (орендар відповідач) укладений договір №169 А/ДН-09.14 (далі – договір), за умовами якого, орендодавець зобов'язується передати орендарю за плату та на певний строк, у тимчасове користування майно, яке є власністю орендодавця, а орендар – прийняти таке майно для використання у власній господарській діяльності, сплачувати орендодавцю орендну плату на умовах даного договору та повернути таке майно орендодавцю у визначений даним договором строк. Найменування, комплектність, технічні характеристики, строк оренди та вартість майна (з урахування індексації), яке передається орендареві у тимчасове користування за цим договором, визначаються та узгоджуються сторонами у відповідних специфікаціях до даного договору (п. 1.2.). Згідно із п. 3.1. договору, право власності на майно, що передається в оренду за цим договором залишається за орендодавцем, та в жодному разі до орендаря не переходить. Відповідно до п. 4.1 договору, розмір орендної плати, порядок її сплати визначається та узгоджуються сторонами у відповідних специфікаціях до даного договору. Згідно із п. 5.1. договору, орендодавець зобов'язується передати майно орендарю, а орендар зобов'язується прийняти у тимчасове користування у строк, визначений сторонами у відповідній специфікації до даного довогору. Представник орендаря, який від імені останнього отримує майно від орендодавця, повинен мати належним чином вписану та оформлену довіреність на право отримання майна у тимчасове користування за актом приймання-передачі (п. 5.2). Передача майна здійснюється за адресою, визначеною сторонами у відповідній специфікації (п. 5.3). Повернення майна здійснюється за адресою, визначеною сторонами у відповідній специфікації (п. 5.5.). Відповідно до специфікації (додаток №1 до договору), в оренду  відповідачу передається наступне майно: газ/бензиновий навантажувач HELI CPQYD 18Rc2G виготовлення: 2013 рік, серійний номер: 250181В4842, номер замовлення: HL4/13J, розмір орендної плати – 13 200,00 грн., вартість майна з ПДВ – 248 872,80 грн. Відповідно до п. 1 специфікації, сторони погодили наступний порядок передачі майна: орендодавець зобов'язується передати визначене цією специфікацією майно орендарю, а орендар – таке майно прийняти у тимчасове користування на протязі 5 робочих днів з моменту підписання сторонами даної специфікації та зарахування на відповідний розрахунковий рахунок орендодавця страхового платежу згідно з п. 5.8 договору, в залежності від того, яка подія настане останньою. Зобов'язання орендодавця по передачі майна в оренду вважаються виконаними в повному обсязі з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майна (додаток №2 до договору). Згідно із п. 2 специфікації, місце передачі та повернення майна: передача майна здійснюється за місцезнаходженням орендодавця, за адресою: м. Дніпропетровськ, пр.-к Праці, 2-А. Повернення майна здійснюється за місцезнаходженням орендодавця за адресою: м. Дніпропетровськ, пр.-к Праці, 2-А. Пунктом 3 специфікації сторони визначили, що майно передається в оренду строком на 3 календарних місяці, перебіг якого починається з моменту підписання сторонами акту приймання-передача майна. Цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками і діє до 31.12.2015 включно, а в частині виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо повернення орендованого майна від орендаря до орендодавця – до моменту повного та належного їх виконання (п. 11.1). Відповідно до акту від 17.09.2014, орендодавець передав, а орендар прийняв техніку за договором оренди  №169 А/ДН-09.14. Об'єкт оренди отримав представник орендаря за довіреністю №297 від 15.09.2014. 23.03.2015 позивач направив відповідачу вимогу №5/1 від 20.03.2015 про повернення, на підставі п. 5.4. договору оренди №169 А/ДН-09.14 від 10.09.2014, орендованого майна – автонавантажувач HELI CPQYD 18Rc2G в триденний термін за адресою: м. Дніпропетровськ, пр.-к Праці, 2-А згідно п. 2 специфікації №1 до договору. Направлення вказаної вимоги на адреси відповідача підтверджується фіскальними чеками від 23.03.2015 Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України    визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Положеннями статей 6, 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частина 1 статті 759 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні норми містяться в положеннях ст. 283 Господарського кодексу України. За змістом вищенаведених норм, в силу укладення договору оренди має місце передача однією особою (наймодавцем) майна у тимчасове користування іншій особі (наймачу) за плату на певний строк, що визначений сторонами такого договору. У відповідності до ч. 1 ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України). Частина 3 статті 251 Цивільного кодексу України визначає, що строк може бути визначений актами цивільного законодавства, правочином або рішенням. Отже, за домовленістю сторін у відповідному правочині встановлюються договірні строки з метою визначення сторонами за договором певного періоду у часі, у який мають бути виконані конкретні зобов'язання, визначені договором. Як встановлено судом вище, позивач на виконання умов договору оренди №169 А/ДН-09.14 від 10.09.2014 передав відповідачу об'єкт оренди – газ/бензиновий навантажувач HELI CPQYD 18Rc2G виготовлення: 2013 рік, серійний номер: 250181В4842. Згідно із специфікацією сторони погодили, що майно передається в оренду строком на 3 календарних місяці, перебіг якого починається з моменту підписання сторонами акту приймання-передача майна. Матеріалами справи підтверджено, що об'єкт оренди – автонавантажувач HELI CPQYD 18Rc2G був переданий відповідачу та прийнятий останнім 17.09.2014, про що свідчить підписаний між представниками сторін акт від 17.09.2014. Таким чином, строком на який відповідачу було передано у користування вказаний об'єкт оренди є три календарних місяці з 17 вересня 2014 року, тобто з 17.09.2014 по 17.12.2014. Пунктом 1 договору оренди встановлено обов'язок відповідача повернути орендоване майно позивачу у визначений даним договором строк Згідно із п. 5.4. договору орендар зобов'язується повернути орендоване майно орендодавцю в строк, встановлений п. 3 відповідної специфікації до даного договору. Також, орендар зобов'язується здійснити повернення орендованого майна на протязі 3-х календарних днів з моменту отримання від орендодавця письмової вимоги про повернення майна через розірвання договору, або через настання інших обставин, передбачених даним договором. Повернення майна здійснюється шляхом його передачі від орендаря до орендодавця, із складанням та підписанням сторонами даного договору відповідного акту приймання-передачі майна  (додаток №3 до договору). Враховуючи положення договору та специфікації, відповідач повинен був повернути позивачу об'єкт оренди зі спливом трьох місяців з моменту підписання акту приймання-передачі об'єкту оренди, тобто з 17.12.2014. З матеріалів справи, також, вбачається, що позивач звертався до відповідача з вимогою №5/1 від 20.03.2015 про повернення, на підставі п. 5.4. договору оренди №169 А/ДН-09.14 від 10.09.2014, орендованого майна – автонавантажувач HELI CPQYD 18Rc2G в триденний термін за адресою: м. Дніпропетровськ, пр.-к Праці, 2-А згідно п. 2 специфікації №1 до договору. Нормами статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України). Матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем об'єкту оренди позивачу у строки визначені договором та специфікацією, як і не містять доказів повернення орендованого майна на вимогу позивача. Доказів протилежного відповідачем суду не надано. Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що: - суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; - кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Враховуючи те, що сторони, укладаючи договір оренди та специфікацію до договору визначили обов'язок відповідача повернути позивачу об'єкт оренди у строки визначені специфікацією та договором, строк виконання зобов'язання настав, беручи до уваги те, що позивач звертався з вимогою про повернення орендованого майна, а матеріали справи не місять доказів виконання відповідачем свого зобов'язання за договором, суд дійшов висновку, що вимога позивача про зобов'язання ПрАТ "С.А.Е. ГРУП" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ЗЕВС" майно, яке було передане йому на тимчасове користування згідно договору оренди №169 А/ДН-09.14 від 10.09.2014, а саме: автонавантажувач HELI CPQYD 18Rc2G серійний номер 250181В4842 є обґрунтованою. Разом з тим, судом враховано, що матеріали справи не містять доказів зміни чи продовження строку повернення об'єкту оренди за домовленістю сторін. Також, судом враховано, що 10.09.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗЕВС як постачальником та Приватним підприємством "С.А.Е. ГРУП" як покупцем  укладено договір поставки №170П/ДН - 09.14, відповідно до умов якого та згідно із специфікацією постачальник зобов'язався передати (поставити) покупцю у зумовлені сторонами строки автонавантажувач HELI CPQYD 18Rc2G за ціною 248872,80 грн. (товар), а покупець  зобов'язання прийняти такий товар та сплатити за нього певну грошову суму у зумовлені сторонами порядку та строки. Однак, матеріали справи не місять доказів того, що відповідач набув право власності на вказаний автонавантажувач, що також підтверджено представниками сторін в судовому засіданні 08.09.2015. Документи, які б підтверджували виконання сторонами умов п. 3.1. договору оренди, за яким передбачено порядок повернення орендованого майна у разі набуття відповідачем у власність такого майна, в матеріалах справи, також, відсутні. Так, в матеріалах справи відсутні докази розірвання договору оренди, у зв'язку із, наявністю у відповідача наміру придбати орендоване майно у власність та докази повернення майна позивачу за актом приймання-передачі внаслідок настання даних обставин. Згідно із поясненнями представника позивача, наданими останнім у судовому засіданні 08.09.2015, до здійснення повної оплати за договором поставки, власником орендованого майна являється позивач. Натомість, представник відповідача жодних заперечень, як і доказів в спростування вказаних обставин  не надав. Разом з тим, доказів оплати у повному обсязі товару – автонавантажувача HELI CPQYD 18Rc2G, матеріали не містять та відповідачем суду не надано. Наразі, відповідачем не було надано жодних доказів, які б спростовували обставини, якими обґрунтовано наявність у позивача правових підстав на повернення майна, переданого в оренду за договором оренди №169 А/ДН-09.14 від 10.09.2014 та які б підтверджували відсутність, в рамках договору оренди №169 А/ДН-09.14 від 10.09.2014, обов'язку у відповідача повернути позивачеві орендоване майно. Суд зазначає, що договір оренди №169 А/ДН-09.14 від 10.09.2014 є чинним, у судовому порядку не оспорений, не визнаний недійсним, дія його не припинена, а тому, підлягає обов'язковому виконанню сторонами. Відповідно до ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України  визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно із ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Враховуючи вищевстановлені обставини та оскільки, обов'язок відповідача щодо повернення орендованого майна – автонавантажувача HELI CPQYD 18Rc2G серійний номер 250181В4842 за договором оренди №169 А/ДН-09.14 від 10.09.2014 належним чином доведений, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у цій частині. Щодо позовних вимог про стягнення неустойки, на підставі статті 785 Цивільного кодексу України, за користування майном за час прострочення його повернення у сумі 52800,84 грн., то судом встановлено наступне. Статтею 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму, наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Неустойка, стягнення якої передбачено частиною 2 статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення. Наслідки, що передбачені положеннями статті 785 ЦК України – стягнення неустойки за прострочення виконання зобов'язань з повернення об'єкта оренди,  пов'язані з моментом припинення договору оренди (найму). Підстави припинення даного виду договорів визначені в частині 2 статті 291 ГК України, згідно з якою договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено. Пунктом 11.1. договору оренди сторонами погоджено, що даний договір діє до 31.12.2015 року включно. Тобто, на час звернення з даним позовом та на час розгляду справи, строк дії договору оренди №169 А/ДН-09.14 від 10.09.2014 не закінчився. Доказів наявності обставин з якими чинне законодавство пов'язує припинення дії договору оренди матеріали справи не містять. Оскільки, положення статті 785 ЦК України щодо стягнення неустойки за прострочення виконання зобов'язань з повернення об'єкта оренди застосовуються тільки у разі припинення дії договору оренди, а строк дії договору оренди №169 А/ДН-09.14 від 10.09.2014 не закінчився, то суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог позивача про стягнення  неустойки за користування майном за час прострочення його повернення у сумі 52800,84 грн., у зв'язку із чим, суд відмовляє у задоволенні позову у даній частині. Підсумовуючи вищенаведене, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕВС" до Приватного підприємства "С.А.Е. ГРУП" про зобов'язання вчинити дії та стягнення 52800,84  грн. частково. Щодо викладеного у відзиві клопотання про припинення провадження у справі, то суд  зазначає наступне. Вказане клопотання позивача обґрунтоване тим, рішеннями Господарського суду міста Києва у справі №910/10737/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕВС" до Приватного підприємства "С.А.Е. ГРУП" про стягнення 136481,38 грн. та у справі №910/10738/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕВС" до Приватного підприємства "С.А.Е. ГРУП" про стягнення 392324,55 грн., позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕВС" задоволені частково. Оскільки, предметом спору у даній справі та у справах №910/10737/15, №910/10738/15, на думку відповідача є газ/бензиновий навантажувач HELI CPQYD 18Rc2G серійний номер 250181В4842, то провадження у справі № 910/19487/15 підлягає припиненню. Пунктом 2 частиною 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, визначено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав. Суд зазначає, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. У справі №910/10737/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕВС" до Приватного підприємства "С.А.Е. ГРУП" предметом позову є стягнення 136481,38 грн. з підстав неналежного виконання відповідачем умов договору поставки №170П/ДН-09.14 від 10.09.2014. У справі №910/10738/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕВС" до Приватного підприємства "С.А.Е. ГРУП" предметом позову є стягнення 392324,55 грн. з підстав неналежного виконання відповідачем умов договору оренди №169А/ДН-09.14 від 10.09.2014. Водночас, у даній справі заявлено вимоги про зобов'язання ПрАТ "С.А.Е. ГРУП"  повернути ТОВ "ЗЕВС" майно, яке було передане йому на тимчасове користування згідно договору оренди №169 А/ДН-09.14 від 10.09.2014, а саме: автонавантажувач HELI CPQYD 18Rc2G серійний номер 250181В4842 та стягнення неустойки за користування майном за час прострочення його повернення у сумі 52800,84 грн. Враховуючи зазначене, обставини викладені у відзиві відповідача визнаються судом помилковими, оскільки відповідач помилково ототожнює предмет позову у вказаних вище справах з об'єктом оренди щодо якого між сторонами виник спір щодо повернення. Таким чином, у вищезазначених справах №910/10737/15, №910/10738/15 та у даній справі  предмет та підстави позову є різними, а відтак, підстави для припинення провадження у справі № 910/19487/15 у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України, відсутні. Враховуючи, вищенаведене, клопотання відповідача про припинення провадження у справі викладене у  відзиві на позов задоволенню не підлягає. Позивачем подано заяви про забезпечення позову, в яких позивач просить суд накласти арешт на майно  позивача, яке знаходиться у користуванні у відповідача автонавантажувач HELI CPQYD 18Rc2G серійний номер 250181В4842. В обґрунтування зазначеної заяви позивач посилається на те, що відповідач не сплачує орендну плату, не надає позивачу можливості оглянути предмет оренди, безпідставно утримує орендоване майно, яке належить позивачу, а тому у позивача є всі підстави вважати, що відповідач може своїми діями або бездіяльністю спричинити пошкодження орендованого майна чи відчужити дане майно третім особам. У відповідності до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, шляхом накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу. Пунктом 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів забезпечення позову" № 16 від 26.12.2011 роз'яснено, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Відповідно до п. 3 вищевказаної постанови Пленуму Вищого господарського суду України, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Враховуючи вищевикладене, суд, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, дійшов висновку про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів  в підтвердження наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заходів до забезпечення позову, не підтверджено того, що невжиття заходів забезпечення позову порушить його права та в подальшому утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду. З огляду на зазначене, суд відмовляє у задоволенні заяв про вжиття заходів до забезпечення позову. Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,  господарський суд ВИРІШИВ: 1.          Позов задовольнити частково. 2.          Зобов'язати Приватне підприємство "С.А.Е. ГРУП" (01001, м. Київ, вул. Інститутська, будинок 16, офіс 22, код ЄДРПОУ 38361861) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ЗЕВС" (69083, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Східна, будинок 9, код ЄДРПОУ 25483198) майно, яке було передане Приватному підприємству "С.А.Е. ГРУП"  на тимчасове користування згідно договору оренди №169 А/ДН-09.14 від 10.09.2014, а саме: автонавантажувач HELI CPQYD 18Rc2G серійний номер 250181В4842. 3.          Стягнути з Приватного підприємства "С.А.Е. ГРУП" (01001, м. Київ, вул. Інститутська, будинок 16, офіс 22, код ЄДРПОУ 38361861) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕВС" (69083, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Східна, будинок 9, код ЄДРПОУ 25483198) судовий збір у розмірі 4977,46 грн. 4          Після набрання рішенням законної сили видати наказ. 5.          В іншій частині позовних вимог відмовити. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.           Повний текст рішення складено та підписано  11.09.2015. Суддя                                                                                                              С.О. Турчин