Рішення

від 02.09.2015 по справі 910/17373/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02.09.2015Справа №910/17373/15 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СК-Техно» До Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Ембі» Про стягнення 153  140,56 грн. Суддя Ващенко Т.М. Представники сторін: Від позивача:  Сологуб А.Н. представник за довіреністю № б/н від 01.07.15.;                         Сологуб О.М. представник за довіреністю № б/н від 01.07.15.;                         Козуб В.В. директор наказ № 1 від 05.05.08. Від відповідача: Лук'яненко О.В. представник за довіреністю № 01/2015 від 01.09.15.   ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю «СК-Техно» (далі – позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Ембі» (далі – відповідач) про стягнення 153  140,56 грн., а саме: 84  838,00 грн. – основного боргу, 61  292,47 грн. – збитків від інфляції, 7  010,09 грн. – 3% річних. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем не здійснено в повному обсязі оплату за виконані роботи за Договором підряду № СК2011/01/2011-1 від 24.01.11. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.15. порушено провадження у справі № 910/17373/15 та призначено її до розгляду на 20.08.15. В зв'язку з неявкою в судове засідання 20.08.15. представника відповідача, невиконання ними вимог ухвали суду від 09.07.15., розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України було відкладено на 02.09.15., про що судом було прийнято відповідну ухвалу. 02.09.15. відповідачем через відділ діловодства суду було подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Ембі» проти позову заперечує в повному обсязі з підстав, викладених в відзиві. В судовому засіданні 21.04.15. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 23.04.15., про що сторони були повідомлені під розписку. В судовому засіданні 02.09.15. позивачем підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі. Відповідач в судовому засіданні 02.09.15. проти позову заперечував. За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/17373/15. В судовому засіданні 02.09.15. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, – ВСТАНОВИВ: 24.01.11. між позивачем (далі – Виконавець) та відповідачем (далі – Замовник) було укладено Договір підряду № СК2011/01/2011-1 (далі – Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Виконавець зобов'язався за завданням Замовника розробити та виробити продукцію відповідно до технічного завдання, або виконати монтаж друкованих плат (далі – Продукція), А Замовник зобов'язався прийняти виконану роботу та продукцію і оплатити її. Строк дії Договору сторонами погоджено п. 12.1 з дати підписання (24.01.11.) і діє до дати його остаточного виконання. Згідно з п. 5.1 Договору договірна ціна виконання завдання визначається у додатку (рахунку-фактурі) до Договору, що є його невід'ємною частиною. По закінченню виконання робіт Виконавець передає Замовнику Продукцію, про що складається акт (п. 7.1 Договору). Позивачем та відповідачем було підписано і скріплено печатками наступні акти виконаних робіт: № 406 від 12.07.12. на суму 64  800,00 грн.; № 538 від 23.08.12. на суму 10  368,00 грн.; № 442 від 24.07.12. на суму 33  831,00 грн. № 450 від 27.07.12. на суму 14  499,00 грн., в яких вказано, що Замовник претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має. Відповідно до п. 4.1 Договору строк виконання робіт окремої партії Продукції не має перевищувати 120 днів. Замовник зобов'язаний остаточно розрахуватися з Виконавцем протягом 1 місяця з моменту отримання відповідної партії Продукції. З огляду на викладене, строк оплати є таким, що настав. Згідно з наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 489 від 15.10.14., відповідачем було сплачено позивачу 84  800,00 грн. з призначенням платежу «оплата по сч 229 от 26.03.12, акт вып работ № 402 от 11.07.12. …», з яких 38  660,00 грн. було зараховано позивачем в погашення заборгованості за актом № 406 від 12.07.12., що вбачається з наданих позивачем письмових пояснень щодо розрахунків між сторонами за Договором та кореспондується з його усними поясненнями. Спір у справі виник в зв'язку з неоплатою відповідачем робіт за Договором. Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.12. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне. Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та  обов'язковим для виконання сторонами. В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором підряду. Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (ст. 846 ЦК України). Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, – достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором. Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). В зв'язку з неоплатою відповідачем виконаних робіт, позивач звернувся до замовника з претензією № 2 (вих. № 1504-1 від 15.04.15.) (отримана відповідачем 27.04.15. у відповідності до відмітки з печаткою замовника на вказаній претензії) з вимогою сплатити наявну заборгованість на суму 84  838,00 грн., відсотки річних та збитки від інфляції. Відповіді на зазначену претензію матеріали справи не містять. Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Таким чином відповідач свого обов'язку по сплаті передбаченої Договором вартості виконаних робіт в терміни, визначені Договором, в повному обсязі не виконав, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем  становить 84  838,00 грн. (123  498,00 грн. – 38  660,00 грн.). Заперечуючи проти позову відповідач посилається на те, що позивачем було допущено брак на виробництві на загальну суму 16  470,00 грн. На підтвердження вказаного Замовником надано Акт від 02.08.12. про недоліки на виробництві (направлений позивачу листом 01.09.15.). Відповідного до вказаного акту недоліки містить наступна Продукція: плати друковані 560-3 загальною кількістю 962 шт. та мікросхема SKY65336-11:MCM-28 (Skyworks) у кількості 743 шт. загальною вартістю 16  470,00 грн. Відповідно до п. 8.3 Договору виконавець гарантує якість Продукції протягом шести місяців з моменту передачі Продукції замовнику (гарантійний строк). Гарантія розповсюджується на Продукцію та всі комплектуючі вироби, складові Продукції, окрім комплектуючих, що були надані Замовником. Суд відзначає, що зазначений акт про недоліки не містить відомостей про те, за якими актами наданих послуг вказані плати та мікросхеми були передані позивачем відповідачу, враховуючи те, що відносини між сторонами за Договором існували і за іншими актами про надання послуг за Договором, зокрема, за актом № 351 від 19.06.12., № 402 від 11.07.12., за якими вимоги про стягнення заборгованості не пред'являються. Крім того, акти надання послуг, які є предметом спору в даній справі і які не є предметом спору в даній справі містять відомості про те, що наданими були наступні послуги (виконані роботи): монтаж друкованої плати EMB-250-100PI-004 та ЕМБІ.467760.014. Далі, акт про недоліки на виробництві був складений 02.08.12., в той час, як позивач пред'явив до стягнення заборгованість за актами від 12.07.12., 23.08.12., 24.07.12., 27.07.12. Таким чином, в суду відсутня можливість встановити за якими наданими послугами відповідачем було встановлено недоліки, чи були вказані послуги надані за Договором. Додатково суд відзначає, що відповідно до усних пояснень позивача, плати друковані 560-3 постачались позивачем відповідачу за Договором № СК2011/02/2011-2 від 04.01.11. на постачання друкованих плат, комплектації до них та модулів. Суд не приймає доводи відповідача про те, що оскільки акти № 422 та 450 від імені відповідача підписані не уповноваженою особою, то у відповідача відсутній обов'язок їх оплачувати, оскільки акти № 442 від 24.07.12. на суму 33  831,00 грн. та № 450 від 27.07.12. на суму 14  499,00 грн., є належними доказами у розумінні ст. 36 ГПК України, містять підпис особи, що дозволило б її ідентифікувати, а також круглу печатку відповідача, яка є обов'язковою для всіх юридичних осіб України, використовується для надання документові вірогідності, юридичної сили та містить не лише назву юридичної особи, а й її ідентифікаційний код. Матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростовано, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та Договором обов'язку по оплаті виконаних робіт не виконав, в зв'язку з чим заборгованість останнього становить 84  838,00 грн., яку відповідачем станом на час прийняття судового рішення не погашено, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Крім того, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 7  010,09 грн. – 3% річних та 61  292,47 грн. – збитків від інфляції. Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.). За перерахунком суду розмір збитків від інфляції становить 64  507,35 грн., що є сумою більшою ніж пред'явлено до стягнення Товариством з обмеженою відповідальністю «СК-Техно», а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума збитків від інфляції в розмірі 61  292,47 грн. у відповідності до обґрунтованого розрахунку позивача. За перерахунком суду розмір відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов'язання складає 7  010,09 грн., внаслідок чого вказана сума підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. Відповідачем свого контррозрахунку збитків від інфляції та 3% річних суду не подано. Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, – В И Р І Ш И В: 1. Позов задовольнити повністю. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Ембі» (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, б. 9, корпус 111, офіс 602; ідентифікаційний код 37133075) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СК-Техно» (02095, м. Київ, вул. Княжий Затон, б. 15, кв. 53; ідентифікаційний код 35871483) 84  838 (вісімдесят чотири тисячі вісімсот тридцять вісім) грн. 00 коп. – основного боргу, 7  010 (сім тисяч десять) грн. 09 коп. – 3% річних, 61  292 (шістдесят одну тисячу двісті дев'яносто дві) грн. 47 коп. – збитків від інфляції, 3  062 (три тисячі шістдесят дві) грн. 80 коп. – судового збору. 3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Повне рішення складено 07.09.15. Суддя                                                                                                                             Т.М. Ващенко