Рішення

від 05.03.2012 по справі 5015/463/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ              05.03.2012 р.                                                          Справа № 5015/463/12 за позовом: Відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія “Оранта” в особі:Львівської обласної дирекції НАСК “Оранта” до відповідача 1: Спільне українсько-польське довірче товариство з додатковою відповідальністю”С.А.Т.” відповідача 2: ПАТ “Українська інноваційна Страхова компанія”Інвестсервіс” третя особа : Пісько С.П.; про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (в порядку регресу) ціна позову: 3282,23грн. суддя Фартушок Т.Б. секретар Сорочик В.Ю. Представники: від позивача  - Фіцик Н.Я.- представник, довіреність в матеріалах справи; від відповідача 1 – не з”явився; від відповідача 2- не з”явився; третя особа : не з”явився. Суть спору:           Відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія “Оранта” в особі:Львівської обласної дирекції НАСК “Оранта” звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Спільного українсько-польського довірчого товариства з додатковою відповідальністю”С.А.Т.” та ПАТ “Українська інноваційна Страхова компанія”Інвестсервіс”, третя особа : Пісько С.П.; про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (в порядку регресу); ціна позову: 3282,23грн. Ухвалою господарського суду Львівської області №5015/463/12 від 10.02.2012р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено у судовому засіданні на 15год. 45хв. 20.02.2012р. Строк розгляду справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалі господарського суду Львівської області по даній справі від 20.02.2012р. Ухвалою господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі залучено в якості третьої  особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Представникам Сторін по явці оголошено права та обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 27, 28, 38 господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду по даній справі, які скеровані чи оголошені Учасникам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області та наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень, письмові повідомлення про оголошення ухвал), зазначалось, що права та обов'язки учасників визначені ст.ст.20, 22, 27, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України. Заяв про відвід судді не надійшло. Представник Позивача в судове засідання з'явився, позовні вимог підтримав повністю. Протягом розгляду справи представником Позивача подано суду довіреність на право здійснення представництва. Представники Відповідача 1,2 в судове засідання не з'явились, про причини неявки в судове засідання суд не повідомила. Протягом розгляду справи представником Відповідача 1 подано суду  наступні документи: довіреність на право здійснення представництва; платіжне доручення №1200, витяг з ЄДРПОУ. Третя особа в судове засідання не з”явився, про причини неявки суд не повідомив. Протягом розгляду справи Третя особа пояснив, що в період скоєння ДТП дійсно перебував у трудових відносинах з Відповідачем 1, працював водієм. Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, Відповідача зобов'язувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору. Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів Відповідачем не заявлялося. Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України,  надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.    В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи. Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України. Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши  матеріали  справи, та оцінивши  докази в їх сукупності, суд встановив наступне. 13.09.2005р. між Козаковим Л.В. (Стразхувальник), Позивачем (Страховик) укладено договір №В3527-113/05/СТ страхування заставлених транспортних засобів (далі – Договір), відповідно до умов якого, предметом є страхування Страховиком транспортних засобів, визначених заявою Страхувальника, яка є невід'ємною частиною Договору. Відповідно до п.2 Договору, об'єктом страхування є майнові інтереси Страхувальника. Згідно п.3 Договору, страховим випадком є пошкодження або знищення застрахованого транспортного засобу внаслідок, в т.ч. зіткнення під час руху з предметами, транспортними засобами. Відповідно до п.5 Договору, розмір страхової суми визначається по кожному застрахованому транспортному засобі в Додатку (Додатках). Пунктом 12 Договору передбачено право Страховика на регрес. Відповідно до додатків №1-2, 1-3 до Договору, застраховано транспортний засіб Опель астра, державний номерний знак ВС7091АЕ, номер кузова Y6D0TGF695X002603, страхова сума – 63000грн., страховий захист – з 06.10.2007р. по 05.10.2009р. Постановою синівського районного суду м.Львова від 16.02.2009р. у справі №3-465/2009р. встановлено наступне: Пісько С.П. 03.02.2009р., керуючи за довіреністю автомобілем марки Шевроле, державний номерний знак (д.н.з.) ВС6210АК, здійснив зіткнення з автомобілем марки Опель, д.н.з. ВС7091АЕ. Довідкою Органу МВС України від 12.03.2009р. підтверджено факт описаного в абзаці вище ДТП. та зазначено, що автомобілем Опель астра, д.н.з.ВС7091АЕ, керував Гудима Дмитро Анатолійович, що проживає за адресою м.Львів, вул.Цегельського, 21. Відповідно до нотаріально посвідченої 09.10.2008р. (терміном до 09.10.2011р.) довіреності, Гудимі Дмитро Анатолійович, що проживає за адресою м.Львів, вул.Цегельського, 21, Козаковим Л.В. надано право керування транспортним засобом – автомобілем Опель астра, державний номерний знак ВС7091АЕ, номер кузова Y6D0TGF695X002603. Козаковим Л.В. подано Позивачу 04.02.2009р. за №68 заяву про страхову виплату. Протоколом (Актом) огляду транспортного засобу від 05.02.2009р., встановлені пошкодження автомобіля Опель астра, державний номерний знак ВС7091АЕ; при чому, при огляді був присутній представник Відповідача 2. Згідно дослідження спеціаліста (Акт №Я228) від 05.02.2009р., 04.02.2009р. до Позивача надійшла заява Гудими Д.А. з проханням провести дослідження автомобіля Опель астра, державний номерний знак ВС7091АЕ в результаті його пошкодження при ДТП, матеріальний збиток, завданий власникові Опель атсра, д.н.з. ВС7091АЕ, в результаті його пошкодження при ДТП складає 4278,88грн. Відповідно до розрахунку розміру страхового відшкодування, складеного Позивачем, сума страхового відшкодування становить 3282,23грн. Описане вище також підтверджено страховим актом №Я228. Відповідно до платіжного доручення №5747 від 09.10.2009р. з відміткою банку про сплату, Позивачем здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 3282,23грн. Позивачем 01.07.2011р. відправлено Відповідачу 2 заяву №8-056/195 від 01.07.2011р. з додатками згідно опису (8 документів, що стали підставою для такої виплати) про виплату страхового відшкодування на суму 3282,23грн., підтвердженням чого є наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення. Листом №1462 від 26.07.2011р. Відповідач 2 повідомив Позивача, що оскільки з боку Відповідача 1 (Страхувальника) пакет документів не надходив, неможливо перевірити законність керування Пісько С.П. а/м Шевроле, а відтак, Відповідач 2 не може визнати цю подію страховою; крім того, Відповідач 2 повідомив Позивача, що останньому не надіслано копію кваліфікаційного свідоцтва аварійного комісара, який виконав дослідження спеціаліста. Відповідач 1 листом №86 від 10.06.2011р. повідомив Позивача, що автомобіль «Шевроле», д.р.н. ВС6210АК, який був учасником ДТП 03.02.2009р., був застрахований на підставі генерального договору №ЦВ/ін.-0236-14-590-50 від 12.01.2009р., відповідно до якого, у разі настання страхового випадку страховик (Відповідач 2) зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування, був повідомлений про страховий випадок; крім того, у даному листі Відповідач 1 підтвердив, що Пісько С.П. на момент здійснення ДТП являвся працівником Відповідача 1. Згідно генерального договору №ЦВ/ін.-0236-14-590-50 від 12.01.2009р. обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховиком визначено Відповідача 2, страхувальником – Відповідача 1, ліміт відповідальності – 25500грн., франшиза – 250грн.; особа, відповідальність якої застрахована – будь яка особа, яка експлуатує транспортний засіб на законних підставах. Додатком №1 до договору №ЦВ/ін.-0236-14-590-50 від 12.01.2009р. передбачено перелік застрахованих Відповідачем 2 (як страховиком) транспортних засобів відповідача 1, серед яких є і автомобіль Шевроле лацетті, д.н.з. ВС6210АК, номер кузова KL1NF193E5K141711, 2005р.в. Відповідно до свідоцтва обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів, дійсного до 14.01.2010р. (серія СЦ№984263), транспортний засіб застраховано Відповідачем 2.         Згідно платіжного доручення №1200 від 20.02.2012р. з відміткою банку про сплату, Відповідачем 1 сплачено Позивачу 250грн. з призначенням платежу – оплата франшизи згідно позовної заяви. У    відповідності    з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України    та статті 33 Господарського процесуального кодексу України  кожна    сторона    повинна    довести    ті    обставини,     на     які     вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.     Відповідно до ч.ч.1, 6 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події. Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Згідно ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись  належним чином  відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів  цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що  одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено  договором або законом.  Якщо у зобов'язанні  встановлений  строк  його виконання, то  воно  підлягає  виконанню у цей  строк (ст.530 Цивільного кодексу України). Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до ст.355 Господарського кодексу України, об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами. Відповідно до ст.354 Господарського кодексу України, ст.979 Цивільного кодексу України та ст.16 Закону України “Про страхування”, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплати другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Згідно ч.2 ст.18 Закону України "Про страхування", ч.4 ст.354 Господарського кодексу України та ч.1 ст.981 Цивільного кодексу України, факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування. Згідно ч.ч.1, 2 ст.1187 Цивільного кодексу України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб; шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Відповідно до ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.   Відповідно до п.22.1 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Згідно ч.1 ст.1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Відповідно до ст.993 Цивільного кодексу України, ст.27 Закону України “Про страхування”, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.   Згідно п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази здійснення Відповідачем 2 повністю чи частково сплати регресного відшкодування Позивачу в розмірі 30032,23грн.; беручи до уваги наявність в матеріалах справи доказів здійснення Відповідачем 1 оплати Позивачу 250грн., суд приходить до висновку про наявність правових підстав до задоволення позовних вимог в частині стягнення з Відповідача 2 на користь Позивача 30032,23грн. боргу та необхідність припинення провадження в частині стягнення з Відповідача 1 на користь Позивача 250грн. боргу. Відповідно  до  вимог  ст. 4.-7  Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи. Принцип об'єктивної  істини,  тобто  відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України,  згідно  з  якою господарський  суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному,  повному і об'єктивному  розгляді  в судовому  процесі всіх обставин справи в їх сукупності,  керуючись законом. 05.03.2012 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 11.03.2012 року. На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 43, 49, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд -      ВИРІШИВ: 1.          В позові відмовити частково. 2.          Стягнути з приватного акціонерного товариства “Українська інноваційна страхова компанія “Інвестсервіс” (04053, м.Київ, вул..Кудрявський узвіз, 5-б, ідентифікаційний код 23498273) на користь відкритого акціонерного товариства Національна страхова компанія “Оранта”(01032, м.Київ, вул..Жилянська, 75, ідентифікаційний код 00034186) 30032,23грн. боргу та 1480,74грн. судового збору. 3.          Стягнути з спільного українсько-польського довірчого товариства з додатковою відповідальністю “С.А.Т.” (79000, м.Львів, вул..Чайковського, 31, ідентифікаційний код 20800375) на користь відкритого акціонерного товариства Національна страхова компанія “Оранта”(01032, м.Київ, вул..Жилянська, 75, ідентифікаційний код 00034186) 128,76грн. судового збору. 4.          В частині стягнення з спільного українсько-польського довірчого товариства з додатковою відповідальністю “С.А.Т.”(79000, м.Львів, вул..Чайковського, 31, ідентифікаційний код 20800375) на користь відкритого акціонерного товариства Національна страхова компанія “Оранта” (01032, м.Київ, вул..Жилянська, 75, ідентифікаційний код 00034186) 250грн. боргу провадження у справі припинити. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження. Рішення може бути оскаржене в апеляційному, а в подальшому в касаційному порядку. Накази видати після набрання рішенням законної сили. Суддя                                                                                                               Фартушок Т.Б.