Рішення

від 11.09.2015 по справі 903/814/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 вересня 2015 р. Справа № 903/814/15

за позовом: Ковельського міжрайонного прокурора в інтересах держави - в особі Ковельської міської державної лікарні ветеринарної медицини

до відповідача: публічного акціонерного товариства "Ковельмолоко"

про стягнення 37 745,18 грн

Суддя Кравчук В.О.

За участю представників сторін:

від прокуратури: Бородчук О.В., службове посвідчення №026907 від 01.07.2014р.

від позивача: Єрохіна Л.Ю., довіреність №152 від 08.09.2015р.

від відповідача: н/з

В судовому засіданні представнику прокуратури та позивача роз'яснено право відводу відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України. Відводу складу суду не заявлено.

В судовому засіданні роз`яснено процесуальні права і обов'язки учасників судового процесу, визначені ст.22 ,29 ГПК України.

В судовому засіданні 09.09.2015р. відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

СУТЬ СПОРУ: Ковельський міжрайонний прокурор в інтересах держави - в особі Ковельської міської державної лікарні ветеринарної медицини звернувся з позовом до господарського суду Волинської області про стягнення ( з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 25.08.2015р. за вх.№01-65/249/15 ) з публічного акціонерного товариства "Ковельмолоко" 37 754,38 грн. заборгованості, з яких: 26 786,94 грн. основний борг, 2 207,35 грн. - пені та 8 760,09 грн. - інфляційних.

На обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на невиконання відповідачем зобов'язань щодо укладеного між Ковельською міською державною лікарнею ветеринарної медицини та публічним акціонерним товариством "Ковельмолоко" 01.03.2014р. за №1-а договору про надання ветеринарних послуг.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 20.07.2015р. порушено провадження у справі та зобов'язано сторін та прокурора надати суду ряд документів, необхідних для об'єктивного розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 26.08.2015р. прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали та просили суд їх задоволити у повному обсязі. Додатково листом від 25.08.2015р. за вх.№01-65/249/15 прокурор подав суду заяву про збільшення розміру позовних вимог на 3 832,26 грн. на підставі Акту виконаних робіт №76 за липень 2015р.

Вказана заява, відповідаючи вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не суперечить законодавству України, не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а тому прийнята судом до розгляду та має місце нова ціна позову -

37 754,38 грн. з яких: 26 786,94 грн. основний борг, 2 207,35 грн. - пеня та 8 760,09 грн. -інфляційні. Згідно пункту 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/2351 від 20.10.2006р. "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в першому півріччі 2006 року" та пункту 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/482 від 13.08.2008р., в разі зміни (зменшення, збільшення) позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи із якої вирішується спір.

В судовому засіданні 09.09.2015р. прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали повністю . Листом від 09.09.2015р. за вх. №01-65/260/15 представник прокуратури подала заяву про зменшення позовних вимог відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 26 786,94 грн. основного боргу , 8 760,09 грн. втрат від інфляції, 2 198,15 грн. пені, а всього: 37 745,18 грн.

Заява про зменшення позовних вимог від 09.09.2015 року подана прокурором та підтримана представником позивача не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів приймається судом.

Відповідно до п. 4.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зменшення позивачем суми позову, в тому числі й з підстав необґрунтованості первісного розрахунку ціни позову, не є відмовою від позову. В такому випадку припинення провадження в частині зменшення відповідної суми не здійснюється, - про таке зменшення зазначається в описовій частині судового рішення, а предметом спору стає вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі.

Враховуючи викладене, суд розглядає спір виходячи з нової ціни позову, яка становить 37 745,18грн., з яких: 26 786,94 грн. основного боргу , 8 760,09грн. втрат від інфляції та 2 198,15 грн. - пені.

Відповідач вимог ухвал суду від 20.07.2015р. та 26.08.2015р. не виконав, в судові засідання 26.08.2015р. та 09.09.2015р.не з'явився, компетентного представника не направив, витребуваних ухвалами суду документів не надав, проте був належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення рекомедованих поштових відправлень №4500806202638 - 23.07.2015р. та №4500806337746 - 03.09.2015р.

За приписами п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, враховуючи те, що розгляд спору вже відкладався, відповідач був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, явку відповідача не було визнано обов'язковою, господарський суд визнавши зібрані докази достатніми для розгляду спору за наявними в справі матеріалами, заслухавши представників прокуратури та позивача

встановив:

01 березня 2014р. між Ковельською міською державною лікарнею ветеринарної медицини (виконавець) і публічним акціонерним товариством "Ковельмолоко" (споживач) було укладено договір про надання ветеринарних послуг суб`єкту господарювання щодо переробки, зберігання, транспортування, та реалізації продукції, що підлягає державному ветеринарному нагляду та контролю №1-а (а.с. 10-14) (у зв`язку з закінченням дії договору від 01.03.2014р. між відповідачем та позивачем було укладено договір №1-а від 02.03.2015р. зі строком дії з моменту підписання до повного виконання з можливістю пролонгації (п.6.1 договору)) (а.с. 15-20).

Згідно з п. 3.1 Договору відповідач проводить оплату за надані ветеринарні послуги спеціалістами ветеринарної медицини, які перераховуються на рахунок лікарні щомісячно, згідно акту виконаних робіт не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.

На виконання умов договору за період з жовтня 2014р. по липень 2015р. (заява про збільшення позовних вимог від 25.08.2015р. за вх.№01-65/249/15) позивач надав відповідачу ветеринарні послуги на суму 40 549,76 грн., що підтверджується актами виконаних робіт №45 від 31.10.2014р., №58 від 30.11.2014, №70 від 31.12.2014р., №20 від 27.02.2015р., №31 від 31.03.2015р., №43 від 30.04.2015р., №54 від 229.05.2015р., №65 від 30.06.2015р. (а.с. 21-28) та актом виконаних робіт за липень 2015р. за №76 від 31.07.2015р. (а.с.45).

Відповідач зобов'язання щодо оплати наданих послуг в установлений договорами вчасно не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 26 786,94грн.

Відповідно до ст.174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати в результаті дій суб'єктів, з якими закон пов'язує настання правових наслідків. Внаслідок дій позивача по відпуску продукції між сторонами виникло зобов'язання, врегульоване ст.901 ЦК України, згідно якої за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між останніми договір про надання ветеринарних послуг суб`єкту господарювання щодо переробки, зберігання, транспортування, та реалізації продукції, що підлягає державному ветеринарному нагляду та контролю предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Заборгованість на день розгляду спору становить 26 786,94грн., стверджується договором про надання ветеринарних послуг суб`єкту господарювання щодо переробки, зберігання, транспортування, та реалізації продукції, що підлягає державному ветеринарному нагляду та контролю №1-а (а.с. 10-14, 15-20 ), актами виконаних робіт №45 від 31.10.2014р., №58 від 30.11.2014, №70 від 31.12.2014р., №20 від 27.02.2015р., №31 від 31.03.2015р., №43 від 30.04.2015р., №54 від 229.05.2015р. та №65 від 30.06.2015р. (а.с. 21-28) та актом виконаних робіт за липень 2015р. за №76 від 31.07.2015р. (а.с.45), відповідачем не оспорена та підлягає до стягнення з ПАТ "Ковельмолоко" в силу ст.193 ГК України, згідно якої учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 198,15 грн. пені, за періоди прострочення з 11.03.2015р. по 30.06.2015р., слід зазначити наступне.

Згідно з п. 3.5 Договору за умови несплати замовником платежів у передбачений термін, на заборгований платіж нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період за яким сплачується пеня за неоплачені послуги.

Відповідно п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд провівши власний перерахунок пені (неустойки) зазначає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 2 198,15 грн. - підлягають до задоволення .

Щодо вимоги позивача про стягнення 8 760.09 грн. інфляційних втрат, за період прострочення оплати з грудня 2014р. по червень 2015р., суд зазначає наступне.

Згідно ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Суд провівши власний перерахунок суми інфляційних втрат зазначає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 8 760,09 грн. - підлягають до задоволення

При цьому судом було застосовано розрахунки інфляційних та пені за допомогою встановленої в господарському суді системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга Закон".

В силу ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. При цьому вимоги, що пред'являються до доказів, визначені ст.34 ГПК України, відповідно до якої, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені прокурором вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 37 745,18грн., з яких: 26 786,94 грн. основного боргу , 8 760,09грн. інфляційних та 2 198,15 грн. - пені підлягають повному задоволеню.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" органи прокуратури звільняються від сплати судового збору при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді.

Пленум Вищого господарського суду України у п. 4.6 постанови від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зауважив, що приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, господарський суд, керуючись ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за мінімальною ставкою в сумі 1 827,00грн. відносить на нього.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 174, 202 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 599, 901 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Ковельмолоко" (45000, Волинська область, м. Ковель, вул. Ватутіна, 114 ідентифікаційний код 00444636) на користь Ковельської міської лікарні ветеринарної медицини (45000, Волинська область, м. Ковель, вул. Грушевського, 71а ідентифікаційний код 00692601) 37 745,18 заборгованості, з яких: 26 786,94 грн. основного боргу , 8 760,09грн. втрат від інфляції та 2 198,15 грн. - пені.

3. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Ковельмолоко" (45000, Волинська область, м. Ковель, вул. Ватутіна, 114 ідентифікаційний код 00444636) в доход Державного бюджету (отримувач коштів - УДКСУ у м. Луцьку Волинської області, код за ЄДРПОУ - 38009628, банк отримувача - ГУДКСУ у м. Луцьку Волинської області, код банку отримувача (МФО) - 803014, рахунок отримувача - 31219206783002, код класифікації доходів бюджету - 22030001 "Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)", призначення платежу "Судовий збір, за позовом Ковельського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Ковельської міської лікарні ветеринарної медицини до ПАТ "Ковельмолоко", господарський суд Волинської області, код ЄДРПОУ 03499885")в доход державного бюджету України 1 827,00 грн. судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено

11.09.2015

Суддя В. О. Кравчук