Рішення

від 07.09.2015 по справі 910/18730/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2015Справа №910/18730/15

За позовом Відділу освіти Ратнівської районної держадміністрації Волинської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія-Спецтехінвест" про стягнення 91 478,64 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Лавренюк В.І. - представник за довіреністю;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Відділ освіти Ратнівської районної держадміністрації Волинської області (далі за текстом - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія-Спецтехінвест" (далі за текстом - відповідач) про стягнення 91 478,64 грн. заборгованості, з якої: 85 000,00 грн. - основний борг, 5 500,55 грн. - пеня та 978,09 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання умов Договору купівлі-продажу №34/11-14/351 від 20.11.2014 перерахував відповідачу передплату за товар в сумі 85 000,00 грн., в той час, як відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором, не здійснив поставку визначеного товару, у встановлений договором строк.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2015 порушено провадження у справі №910/18730/15 та призначено до розгляду на 07.09.2015.

Представник позивача в судове засідання 07.09.2015 з'явився, заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання свого представника не направив, про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 07.09.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представника позивача, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ :

20.11.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія-Спецтехінвест" (продавець) та Відділом освіти Ратнівської районної держадміністрації Волинської області (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу №34/11-14/351, відповідно до умов якого постачальник продавець зобов'язується передати покупцю трактор ДТЗ-244.4С (далі по тексту «товар»), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей товар (п. 1.1. договору).

За умовами п. 1.3. договору вартість товару складає 85 000,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. договору товар передається покупцю, згідно з накладними, що видаються продавцем; дата передачі - згідно з накладною.

Пунктом 2.3.1. договору сторони погодили, що покупець по факту отримання товару перераховує на розрахунковий рахунок продавця суму вартості товару, вказану в п. 1.3. даного договору.

Продавець поставляє (передає) товар, передбачений в п. 1.2. даного договору покупцю в строк до 21 листопада 2014 року включно (п. 2.4. договору).

Згідно з п. 9.1. даний договір вступає в силу після його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по даному договору.

Як зазначає позивач, на виконання умов договору він перерахував відповідачу передплату за товар в сумі 85 000,00 грн., в той час, як відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором, не здійснив поставку визначеного товару, у встановлений договором строк.

У зв'язку з цим, позивач направив на адресу відповідача лист-нагадування №104 від 02.02.2015, в якому вимагав передати товар в строк до 10.02.2015.

Не отримавши відповіді, 11.02.2015 позивач направив на адресу відповідача претензію №1-2015, в якій просив Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія-Спецтехінвест" повернути суму вартості товару, а також сплатити пеню.

Втім, кошти позивачу не повернуті та товар не поставлений, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом п. 2.4. договору сторони визначили, що продавець поставляє (передає) товар в строк до 21 листопада 2014 року включно.

Судом встановлено, що позивач на виконання умов Договору купівлі-продажу №34/11-14/351 від 20.11.2014 перерахував відповідачу передплату в сумі 85 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2 від 20.11.2014, а також випискою по рахунку позивача, копії яких наявні в матеріалах справи.

В свою чергу, відповідач у встановлений договором строк, поставку товару не здійснив.

За приписами ч. 2. ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відтак, оскільки попередню оплату поставки товару здійснено, а товар не поставлено, позивач в порядку вказаної статті, звертався до відповідача з вимогою повернути перераховані кошти в якості попередньої оплати в сумі 85 000,00 грн., втім, станом на теперішній час грошові кошти відповідачем не повернуто.

В силу приписів ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач отримавши як попередню оплату по договору грошові кошти в сумі 85 000,00 грн., не надав доказів належного виконання свого зобов'язання щодо відповідної поставки товару та в порушення норм ст. 693 ЦК України не виконав вимогу викладену позивачем в претензії №1-2015 від 11.02.2015, щодо повернення перерахованих коштів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 85 000,00 грн. попередньої оплати за товар.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

При цьому, частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 4.1. договору сторони визначили, що за прострочення передачі або неповну передачу товару продавець сплачує покупцю пеню в двократному розмірі облікової ставки НБУ від вартості перерахованих грошових коштів на рахунок продавця за кожен день прострочення передачі товару.

Відтак, оскільки відповідач допустив порушення строку поставки товару, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та п. 4.1. договору, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 5500,55 грн. за період з 22.11.2014 по 11.02.2015.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим вимоги позивача в цій частині також підлягають задоволенню.

Окрім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 978,09 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В той же час, пунктом 5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 роз'яснено, що обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

З огляду на викладене, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 978,09 грн. нарахованих на суму попередньої оплати, яка підлягає поверненню.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України №922/2430/13 від 22.01.2014 та №911/3130/13 від 19.03.2014.

Згідно зі ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія-Спецтехінвест" (03110, м. Київ, вулиця Солом'янська, будинок 3, кабінет 41; ідентифікаційний код 38051088) на користь Відділу освіти Ратнівської районної держадміністрації Волинської області (44100, Волинська обл., Ратнівський район, селище міського типу Ратне, вулиця Центральна, будинок 19; ідентифікаційний код 02141727) 85 000 (вісімдесят п'ять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 5 500 (п'ять тисяч п'ятсот) грн. 55 коп. пені та 1810 (одну тисячу вісімсот десять) грн. 57 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 10.09.15

Суддя О.А. Грєхова