Рішення

від 07.09.2015 по справі 910/16654/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2015Справа №910/16654/15 За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "РАЛЛІ СЕРВІС ЦЕНТР"

до Державне підприємства з питань поводження з відходами як вторинною

сировиною

про стягнення 10 392, 45 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники сторін:

від позивача Вовкотруб О.Г. - директор, відповідно до наказу № 1-к від 29.03.2011 р.;

від відповідача Дяченко Т.В. - представник (дов. № 107 від 23.06.2015 р.)

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "РАЛЛІ СЕРВІС ЦЕНТР" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Виробничого комплексу "Техносервіс" Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною про стягнення 10 834,97 грн. за договором № 18/2013-04 на технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів від 19.04.2013 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2015 р. порушено провадження у справі №910/16654/15 та призначено справу до розгляду на 20.07.2015 р.

20.07.2015 р. відділом діловодства суду отримано від відповідача клопотання про відкладення розгляду справи з підстав неотримання копії позову та не ознайомлення з позовом.

Суд відклав вирішення даного клопотання до наступного судового засідання, у зв'язку з чим судом оголошено перерву до 21.07.2015 р.

У судовому засіданні 21.07.2015 р. представник позивача заявив усне клопотання про залучення належного відповідача, а саме Державне підприємство з питань поводження з відходами як вторинною сировиною.

З метою оформлення письмового обґрунтування зазначеного клопотання позивача у судовому засіданні оголошено перерву до 21.07.2015 р. о 15-00.

Після оголошеної перерви позивач подав суду заяву про залучення належного відповідача, а саме Державне підприємство з питань поводження з відходами як вторинною сировиною, оскільки первісний відповідач - Виробничий комплекс "Техносервіс" Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною є відокремленим підрозділом Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною без права юридичної особи.

Розглянувши вказане клопотання у судовому засіданні 21.07.2015 р., суд приходить до висновку про його обґрунтованість з таких підстав.

Як встановлено в ч. 3 ст. 24 ГПК України, господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.

З огляду на те, що в процесі розгляду справи судом встановлено відсутність у відповідача - Виробничого комплексу "Техносервіс" Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною статусу юридичної особи, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання позивача та замінити неналежного відповідача на належного - Державне підприємство з питань поводження з відходами як вторинною сировиною.

У зв'язку з заміною неналежного відповідача, суд, відповідно до ст. 77 ГПК України, відкладає розгляд справи. Таким чином, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, подане 20.07.2015 р. є задоволеним.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.07.2015 р. у справі № 910/16654/15 замінено неналежного відповідача - Виробничий комплекс "Техносервіс" Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною на належного - Державне підприємство з питань поводження з відходами як вторинною сировиною, розгляд справи відкладено на 17.08.2015 р.

17.08.2015 р. представник відповідача у судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

У зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника відповідача, невиконанням вимог ухвали суду, суд відповідно до ст. 77 ГПК України відклав розгляд справи на 07.09.2015 р., про що виніс відповідну ухвалу.

07.09.2015 р. відділом діловодства суду отримано від відповідача відзив на позов із запереченнями проти позову з підстав часткової сплати 651,15 грн. 14.04.2014 р., а також з підстав неправильного розрахунку пені.

Представник відповідача у судовому засіданні 07.09.2015 р. усно заявив клопотання про відкладення розгляду справи з метою підготовки додаткових документів.

Розглянувши вказане клопотання, враховуючи заперечення позивача, суд відмовляє в задоволенні даного клопотання з тих підстав, що відповідач мав достатньо часу для подання усіх письмових доказів та пояснень, що стосуються предмету спору, тим більше, що відзив із викладеною правовою позицією по справі відповідачем подано.

В судовому засіданні 07.09.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -

ВСТАНОВИВ:

19.04.2013 між Державним підприємством з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (надалі - відповідач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Раллі Сервіс Центр» (надалі - позивач, виконавець) був укладений договір на технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів №18/2013-04 (надалі - Договір), відповідно до умов якого, виконавець зобов'язується виконувати роботи з ремонту та/або технічного обслуговування транспортних засобів замовника чи його складових частин згідно з заявкою, а також використовувати за необхідності при наданні послуг запасні частини та матеріали як замовника, так і спеціально замовлені та придбані виконавцем.

Замовник зобов'язується своєчасно сплачувати виконані роботи, а також вартість використаних матеріалів, запасних частин виконавця в розмірі, строки та в порядку, що передбачені умовами цього договору (п. 1.1.).

Згідно з п. 4.1. Договору, факт надання послуг та їх вартість остаточно погоджується в акті здачі-приймання робіт, що видається виконавцем після проведення ремонту та технічного обслуговування автомобіля і підписується представниками обох сторін.

Замовник сплачує виконавцю вартість погоджених послуг в акті протягом трьох банківських днів з дати підписання такого акту (п. 4.2).

За прострочення оплати за договором замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення (п.5.2.).

Відповідно до акту здачі - приймання робіт (надання послуг) від 28.03.2014 р. № 0000005023 загальна сума виконаних позивачем за договором та прийнятих відповідачем робіт склала 7 341, 00 грн.

Вказаний акт підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.

Разом з тим, вартість прийнятих відповідачем робіт за договором позивачу станом на час звернення до суду та протягом розгляду справи не сплачена, доказів іншого суду не надано, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 7 341, 00 грн.

Також позивач нарахував відповідачеві 244,97 грн. 3% річних та 2806,48 грн. пені, які також просить стягнути.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами виникли цивільні права та обов'язки.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

В процесі розгляду справи судом встановлено, що свої зобов'язання за договором позивач виконав належним чином, що підтверджується підписаним представниками сторін зазначеним вище актом здачі - приймання робіт (надання послуг) від 28.03.2014 р. № 0000005023.

Натомість відповідач свій обов'язок щодо оплати коштів за виконані позивачем роботи за договором не виконав.

Судом встановлено, що з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та приписів п. 4.2. договору строк виконання відповідачем грошового зобов'язання по оплаті вартості виконаних позивачем та прийнятих відповідачем робіт станом на момент розгляду справи настав. Проте, відповідач своїх зобов'язань по оплаті виконаних позивачем та прийнятих відповідачем робіт не виконав, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 7 341, 00 грн.

Станом на день розгляду справи, так само, як і на час подання позову до суду сума основного боргу у розмірі 7 341, 00 грн. відповідачем сплачена не була, оскільки доказів іншого суду надано не було.

Таким чином, факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором судом встановлено.

Отже, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 7 341, 00грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Доводи відповідача про сплату ним 14.04.2014 р. 651, 15 грн. не підтверджуються належними доказами, оскільки з наданої виписки по рахунку, яка засвідчена лише відповідачем, без відповідних відміток банку, вбачається імовірна сплата коштів позивачу, однак з призначенням платежу: ремонт авто. РФ №206 від 28.08.2013 р. Натомість підставою для сплати спірної суми коштів є акт здачі - приймання робіт (надання послуг) від 28.03.2014 р. № 0000005023.

Таким чином, доводи відповідача в цій частині не беруться до уваги.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За умовами п. 5.2 Договору за прострочення оплати за договором замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно розрахунку позивача сума пені становить 2 806, 48 грн. та обчислюється за період з 03.04.2014 р. по 16.06.2015 р.

Суд звертає увагу, що згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Умовами Договору не визначено іншого періоду нарахування пені, у зв'язку з чим, здійснивши власний розрахунок пені за період з 03.04.2014 р. по 02.10.2014 р., суд зазначає, що до стягнення за вказаний період підлягає сума 778, 95 грн., а отже, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково, за розрахунком суду у сумі 778, 95 грн.

Таким чином, доводи відповідача прийнято судом в цій частині.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних, суд зазначає наступне.

У відповідності до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача сума 3% річних обчислюються з 03.04.2014 р. по 16.06.2015 р. та становить 266,09 грн.

Разом з тим, в прохальній частині позову позивач просить суд стягнути в якості 3% річних 244, 97 грн.

Перевіривши розрахунок позивача, та здійснивши власний розрахунок 3% річних за вказаний період, суд зазначає що до стягнення в якості 3% річних підлягає сума 265,48 грн., однак враховуючи прохальну частину позову щодо стягнення 244, 97 грн. в якості 3% річних, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю, у заявленій в позові сумі.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Положеннями статті 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Таким чином, позовні вимоги в даній справі підлягають задоволенню частково.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (02090, м. Київ, вул. Лобачевського, будинок 23-В, ідентифікаційний код 20077743) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Раллі Сервіс Центр» (02090, м. Київ, вул. Лобачевського, будинок 23/4-Б, ідентифікаційний код 37553663) суму заборгованості у розмірі 7 341 (сім тисяч триста сорок одна) грн. 00 коп., 3 % річних у розмірі 244 (двісті сорок чотири) грн. 97 коп., пеню в розмірі 778 (сімсот сімдесят вісім) грн. 95 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 470 (одна тисяча чотириста сімдесят) грн. 56 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

складено 14.09.2015 р.

Суддя Ю.В. Картавцева