Рішення

від 03.09.2015 по справі 910/17414/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2015Справа №910/17414/15

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Островській Г.С.

розглянувши справу № 910/17414/15

За позовом комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів

Шевченківського району»;

до комунального підприємства «Житлово-експуатаційна контора «Шулявка»

Шевченківського району;

про стягнення 163112, 39 грн.

Представники сторін:

від позивача: Поліщук Л.П., довіреність № 74-Д від 26.12.2014р.;

від відповідача: не з'явився.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулось комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» (надалі - позивач) з позовом до комунального підприємства «Житлово-експуатаційна контора «Шулявка» Шевченківського району (надалі - відповідач) про стягнення 163 112,39 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» не разрахувався за фактично спожиті у період з 22.10.2010р. по 13.12.2012р. послуги, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 26185,79 грн., за прострочення сплати якої нараховані інфляційні втрати - 2731,74 грн. та 3% річних - 2271,10 грн. Крім того, у відповідача виникла заборгованість у сумі 115 540,96 грн. за спожиті у період з 06.01.2012р. по 27.06.2014р. комунальні послуги на підставі укладеного між стронами Договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення № Ш-038 від 01.01.2012р. За прострочення сплати заборгованості в сумі 115 540,96 грн., позивачем нараховані втрати від інфляції в сумі 11 338,14 грн. та 3% річних - 4501,75 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2015р. порушено провадження у справі № 910/17414/15 та призначено її розгляд на 13.08.2015р.

Присутнім у судовому засіданні 13.08.2015р. представником позивача підтримано позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові, та частково надано витребувані судом докази.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали від 10.07.2015р. не виконав, витребувані документи, в тому числі відзив на позов, суду не надіслав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2015р. розгляд справи було відкладено на 03.09.2015р., у зв'язку з неявкою в судове засідання повноважного представника відповідача та неподанням сторонами витребуваних доказів.

Присутній в засіданні суду 03.09.2015р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, наведених у позові, та подав додаткові докази до справи.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали від 10.07.2015р. та від 13.08.2015р. не виконав, витребувані документи, в тому числі відзив на позов, суду не надіслав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу про порушення провадження у справі від 10.07.2015р. та ухвала про відкладення розгляду справи від 13.08.2015р. були надіслані відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» відповідно до рішення Київської міської ради від 22.09.2011р. № 24/6240 «Про питання діяльності комунальних підприємств, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва» перейменоване з комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради, зареєстрованого Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією 31.10.2001р., та є виконавцем житлово-комунальних послуг у Шевченківському районі м. Києва.

Відповідно до п. 2.1 Статуту, Підприємство створене з метою отримання прибутку від господарської діяльності, спрямованої на задоволення суспільних потреб, надання послуг населенню у сфері житлово-комунального господарства в якості виконавця цих послуг.

13.11.2003р. між комунальним підприємством по утриманню житлового господарства (ЖЕК-1016) та акціонерною енергопостачальною організацією "Київенерго" укладено Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 8604010, відповідно до якого остання зобов'язалась виробляти та поставляти теплову енергію підприємству для потреб опалення та гарячого водопостачання, а підприємство оплатити її відповідно до умов зазначеного договору.

Також, між позивачем та ВАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» був укладений Договір № 05618/2-10 від 20.04.2005р.

Відповідач є орендарем нежитлового приміщення за адресою м. Київ, вул. Довженка, 10, та споживає комунальні послуги, які надає виконавець комунальних послуг КП «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району».

Як зазначено позивачем, у період з 22.10.2013р. по 13.12.2014р. відбулось фактичне споживання комунальних послуг, що підтверджується табуляграмами, наданими виробниками послуг.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. N 630 (далі - Правила).

Згідно з п. 18 Правил, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

В силу частин 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти; цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно з статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій; 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків; 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд.

Відповідно до ч. 3 статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», комунальні послуги надаються споживачу безперебійно, за винятком часу перерв на:

1) проведення ремонтних і профілактичних робіт виконавцем/виробником за графіком, погодженим з виконавчими органами місцевих рад або місцевими державними адміністраціями згідно з нормативними документами. Допустима тривалість перерв у наданні послуг, їх періодичність встановлюються Кабінетом Міністрів України на підставі стандартів, нормативів, норм, порядків та правил експлуатації, проведення випробувань теплових мереж, поточного і капітального ремонтів, реконструкції об'єктів житлового фонду;

2) міжопалювальний період для систем опалення, рішення про початок та закінчення якого приймається виконавчими органами відповідних місцевих рад або місцевими державними адміністраціями виходячи з кліматичних умов згідно з правилами та іншими нормативними документами;

3) ліквідацію наслідків аварій або дії обставин непереборної сили. Перерва у наданні комунальних послуг, яка виникла внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, має бути ліквідована у найкоротші терміни, що визначаються нормативними документами. Якщо ліквідація наслідків аварії або дії обставин непереборної сили потребує більше однієї доби, виконавець/виробник спільно з органами місцевого самоврядування здійснює заходи щодо зменшення її негативного впливу на споживачів.

Згідно з п. 5 ч. 3 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами законодавства споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15.05.2014 р. у справі № 5011-31/17255-2012.

Позивач до справи надав рахунки на оплату послуг, які виставлялись відповідачу та які останній частково оплачував, що підтверджується випискиами з банківського рахунку позивача.

Крім того, 13.01.2015р. позивач направив відповідачеві претензію з вимогою погасити заборгованість та додав рахунки на сплату послуг та акт звірки взаємних розрахунків, підписаний позивачем. Вказана претензія відправлена відповідачеві 16.01.2015р., що підтверджується чеком КМД УДППЗ "Укрпошта" та списком згрупованих поштових відправлень від 16.01.2015р.

Отже, зібраними по справі доказами підтверджується фактичне споживання відповідачем у період з 22.10.2010р. по 13.12.2012р. комунальних послуг.

Відповідно до розрахунку заборгованості за надані комунальні послуги за період з 22.10.2010р. по 13.12.2012р. включно, наданого позивачем, по приміщенню, що орендує відповідач, заборгованість становить 26185,79 грн.

Враховуючи, що факт наявності основної заборгованості у відповідача перед позивачем в сумі 26185,79 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в цій частині визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, 01.01.2012р. між комунальним підприємством «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» (за договором - виконавець) та комунальним підприємством «Житлово-експлуатаційна контора «Шулявка» Шевченківського району (за договором - споживач) було укладено Договір № Ш-038 про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Відповідно до п. 1.1 договору, виконавець зобов'язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з центрального опалення, холодного та гарячого водопостачання і водовідведення, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.

Згідно з п. 1.2 договору, споживач є орендарем нежитлових приміщень вказаних у Додатку № 1 до договору на підставі Договору № 59/1 від 01.04.2007р.

Відповідно до пунктів 2.1 та 2.2 договору, плата за надані послуги за наявності засобів обліку справляється за їх показаннями згідно з пунктами 10-13 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (падалі - «Правила»), а у разі його відсутності або несправності за нормативами (нормами) споживання. Нарахування за спожиті послуги проводиться згідно табуляграм ВАТ АК «Київводоканал» і АК «Київенерго» за тарифами; які затверджені розпорядженнями Київської міської державної адміністрації, чинними у період споживання послуг.

Згідно з п. 3.1 договору, розрахунковим періодом є календарний місяць.

Однак, як слідує з матеріалів справи, внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасності та повноти оплати за період з 06.01.2012р. по 27.06.2014р., у відповідача перед позивачем виникла заборгованість по оплаті послуг за договором у розмірі 115540,96 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача була направлена претензія з вимогою погасити вказану заборгованість, але відповідач відповідь на зазначену претензію не направив і заборгованість не погасив.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надав відповідачеві комунальні послуги згідно умов договору, а відповідач в порушення умов договору та діючого законодавства не сплатив на користь позивача вартість отриманих послуг, а саме спожиті відповідно до умов договору послуги за період з 06.01.2012р. по 27.06.2014р. у розмірі 115 540,96 грн.

Згідно статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 115 540,96 грн. заборгованості за спожиті комунальні послуги за період з 06.01.2012р. по 27.06.2014р. за договором нормативно та документально доведені, а відтак теж підлягають задоволенню.

Оскільки відповідач припустився прострочення платежу, позивач, керуючись статтею 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь інфляційні втрати у загальній сумі 14069,88 грн. та 3% річних - 6772,85 грн., що розраховані як на суму 26185,79 грн. фактично спожитих комунальних послуг, так і на суму заборгованості в сумі 115 540,96 грн., що виникла за Договором про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення № Ш-038 від 01.01.2012р.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією.

З огляду на вищевикладене та наявності заборгованості у відповідача перед позивачем, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача трьох процентів річних у сумі 6772,85 грн. та втрат від інфляції в сумі 14069,88 грн. за розрахунками позивача, які відповідачем неоспорені.

За таких обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з комунального підприємства «Житлово-експуатаційна контора «Шулявка» Шевченківського району (03057, м. Київ, вул. Довженка, 10; код ЄДРПОУ 34967368) на користь комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" (03190, м. Київ, вул. Кирпоноса,10/8, код ЄДРПОУ 31731838) 141 726 грн. 75 коп. - боргу, 6772,85 грн. - 3% річних, 14069,88 грн. втрат від інфляції, 3262 грн. 24 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 08.09.2015р.

Суддя А.І. Привалов