Рішення

від 08.09.2015 по справі 911/2941/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2015 р. Справа № 911/2941/15

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Фрутко»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-1»

про стягнення 263728,12 грн.

секретар судового засідання: Мамчур А.О.

за участю представників:

від позивача : Петрик С.А., довір. б/н від 23.02.2015 р.

від відповідача : не з'явився

Обставини справи:

Твариство з обмеженою відповідальністю «ТД Фрутко» (далі - ТОВ «ТД Фрутко», позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-1» (далі - ТОВ «Край-1», відповідач) про стягнення 263728,12 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку з позивачем за поставку товару відповідно до договору поставки № 11 від 02.10.2014 р., у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 231198,88 грн. основного боргу, 16576,66 грн. пені, 1632,23 грн. 3% річних, 14318,16 грн. інфляційних втрат, а також судовий збір.

Розгляд справи відкладався.

У судовому засіданні 08.09.2015 р. представник позивача позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судові засідання 03.08.2015 р. та 08.09.2015 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату та час розгляду справи відповідач був повідомлений належно.

Згідно із абз. 3 пп. 3.9.1 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з пп. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 08.09.2015 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

02.10.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД Фрутко» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Край-1» (покупець) було укладено договір поставки № 11, відповідно до п. 1.1 якого постачальник постачає і передає у власність покупцеві, а покупець приймає та оплачує продовольчу та непродовольчу продукцію (товар).

У відповідності з п. 3.1 договору постачальник поставляє, а покупець приймає товари у відповідності з наданими та погодженими сторонами замовленнями.

02.10.2014 р. між ТОВ «Фрутко ЛТД» та ТОВ «Край-1» було підписано додаток № 2 до договору поставки № 11 від 02.10.2014 р., відповідно до п. 1.2 якого загальна вартість договору дорівнює загальній вартості поставленого постачальником товару, який був прийнятий і оплачений покупцем протягом строку дії даного договору.

Пунктом 1.3 додатку № 2 передбачено, що реалізований в магазинах покупця за один календарний тиждень товар покупець зобов'язаний оплати протягом 21 банківського дня з дня закінчення тижня реалізації товару.

ТОВ «ТД Фрутко» на виконання умов договору поставки № 11 від 02.10.2014 р. було поставлено ТОВ «Край-1» товар за видатковими накладними - № 397 від 03.10.2014 р. на суму 1484,51 грн., № 396 від 03.10.2014 р. на суму 2826,74 грн., № 433 від 06.10.2014 р. на суму 5961,48 грн., № 446 від 07.10.2014 р. на суму 513,36 грн., № 452 від 07.10.2014 р. на суму 1522,30 грн., № 434 від 06.10.2014 р. на суму 1399,94 грн., № 447 від 07.10.2014 р. на суму 12223,93 грн., № 473 від 09.10.2014 р. на суму 29678,66 грн., № 472 від 09.10.2014 р. на суму 2995,44 грн., № 489 від 10.10.2014 р. на суму 3208,50 грн., № 490 від 10.10.2014 р. на суму 8331,78 грн., № 532 від 13.10.2014 р. на суму 18223,38 грн., № 533 від 13.10.2014 р. на суму 618,58 грн., № 561 від 15.10.2014 р. на суму 2638,98 грн., № 560 від 15.10.2014 р. на суму 14703,62 грн., № 559 від 15.10.2014 р. на суму 2257,69 грн., № 590 від 17.10.2014 р. на суму 2212,69 грн., № 562 від 17.10.2014 р. на суму 23922,92 грн., № 645 від 21.10.2014 р. на суму 2812,76 грн., № 644 від 21.10.2014 р. на суму 11365,22 грн., № 666 від 23.10.2014 р. на суму 5827,84 грн., № 679 від 24.10.2014 р. на суму 21690,25 грн., № 763 від 30.10.2014 р. на суму 11286,06 грн., № 764 від 30.10.2014 р. на суму 1799,44 грн., № 783 від 31.10.2014 р. на суму 5539,88 грн., № 800 від 01.11.2014 р. на суму 10773,12 грн., які не були оплачені відповідачем.

ТОВ «ТД Фрутко» та ТОВ «Край-1» було підписано акт звіряння взаємних розрахунків станом на 30.11.2014 р. на суму 231198,88 грн.

Оскільки відповідач не розрахувався з позивачем за договором поставки № 11 від 02.10.2014 р. у повному обсязі, останній і звернувся з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Поряд з цим, приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач у судові засідання представника не направив, відзиву на позов, контррозрахунку суми заборгованості або доказів оплати отриманого за договором поставки № 11 від 02.10.2014 р. товару суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № 11 від 02.10.2014 р., з урахуванням встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 231198,88 грн., є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 16576,66 грн. пені.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 11.6 договору № 11 від 02.10.2014 р. у випадку несвоєчасної оплати товару покупець на вимогу постачальника сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Розмір пені, визначений позивачем, становить 16576,66 грн. за період з 01.12.2014 р. до 24.02.2015 р., є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим пеня підлягає стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Окрім того, позовна заява містить вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що позивачем було визначено розмір 3% річних у сумі 1634,23 грн. за загальний період з 01.12.2014 р. до 24.02.2015 р., який є арифметично вірним та обґрунтованим, у зв'язку з чим 3% річних підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Визначений позивачем розмір інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача, за загальний період з 01.12.2014 р. до 24.02.2015 р., становить 14318,16 грн., є арифметично вірним та обґрунтованим, у зв'язку з чим інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Фрутко» у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-1» (08120, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Бузова, вул. Леніна, 215А, кім. 3, код 22863249) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Фрутко» (03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, 7-Б, код 39002314) - 231198 (двісті тридцять одну тисячу сто дев'яносто вісім) грн. 88 коп. основного боргу, 16576 (шістнадцять тисяч п'ятсот сімдесят шість) грн. 66 коп. пені, 14318 (чотирнадцять тисяч триста вісімнадцять) грн. 16 коп. інфляційних втрат, 1634 (одну тисячу шістсот тридцять чотири) грн. 23 коп. 3% річних, 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 14.09.2015 р.

Суддя В.М. Бабкіна