Рішення

від 07.09.2015 по справі 915/1193/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2015 року Справа № 915/1193/15

м. Миколаїв.

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль Ю.М.,

при секретарі Бартошук В.О.,

з участю представника позивача - Заливчого Я.В., дов. від 19.01.2015 р. № 149-К-0,

від відповідача представник у судове засідання не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК",

49094, вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпропетровськ,

адреса для листування: 49027, а/с 1800, м. Дніпропетровськ,

до приватного підприємства "ФРЕЗІЯ",

54034, вул. Будівельників, 12, кв. 46, м. Миколаїв,

про стягнення кредитних коштів, відсотків та комісії за користування кредитними коштами, пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, а всього грошових коштів у сумі 14946 грн. 38 коп., -

В С Т А Н О В И В:

Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (далі - Банк) пред'явлено позов до приватного підприємства (ПП) "ФРЕЗІЯ" про стягнення з останнього грошових коштів у загальній сумі 14946 грн. 38 коп., із яких: 7328 грн. 44 коп. - заборгованість з повернення кредитних коштів; 3885 грн. 70 коп. - заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом; 753 грн. 73 коп. - заборгованість зі сплати комісії за користування кредитом; 2978 грн. 51 коп. - пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за договором, з посиланням на неналежне виконання відповідачем зобов'язань, передбачених "Умовами та правилами надання банківських послуг" (далі - Умови), Тарифами Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http:/privatbank.ua, котрі разом із заявою підприємства від 05.07.2012 р. про приєднання до умов та правил надання банківських послуг та відкриття рахунку складають договір банківського обслуговування від 05.07.2012 р., а саме, зобов'язань щодо своєчасного і в повному обсязі повернення кредитних коштів, сплати відсотків за користування ними та комісійної винагороди, у зв'язку з чим на підставі Умов на суми заборгованості нараховано пеню, а також про стягнення грошових коштів на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором.

Від ПП "ФРЕЗІЯ" представник у судове засідання не з'явився. Ухвалу суду про відкладення розгляду справи від 04.08.2015 р., направлену на адресу відповідача, вказану позивачем у позовній заяві, разом з поштовим відправленням повернуто до суду у зв'язку із закінченням строку зберігання, але суд виходить с того, що відповідач повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, оскільки ухвалу суду направлено на адресу відповідача, за якою підприємство зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Ураховуючи викладене, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст.75 ГПК України.

Вислухавши думку представника позивача, який позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

Чинним законодавством України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ст.207 ЦК України, ч. 1 ст. 181 ГК України).

Укладання між Банком і ПП "ФРЕЗІЯ" договору у спрощений спосіб підтверджується заявою відповідача про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 05.07.2012 р. Згідно цієї заяви ПП "ФРЕЗІЯ" приєднується та погоджується з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами Приватбанку, розміщеними на офіційному сайті Приватбанку http:/privatbank.ua, котрі разом з цією заявою складають договір банківського обслуговування.

Умовами, які діяли в редакції станом на момент підписання договору, і які є невід'ємною частиною укладеного між сторонами договору від 05.07.2012 р., передбачено таке.

Банк при наявності вільних грошових ресурсів зобов'язується здійснювати обслуговування кредитного ліміту відповідача на вказаному рахунку, про розміри якого позивач повідомляє клієнта на свій вибір або у письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку та відповідача. Порядок встановлення, зміни ліміту, погашення заборгованості та розмір відсоткової ставки за користування кредитним лімітом регламентується Умовами, Тарифами банка, розміщеними в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua.

Кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів і здійснення поточних платежів відповідача в межах кредитного ліміту. Позивач здійснює обслуговування ліміту відповідача, що полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку відповідача, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо (пп. 3.18.1.1 Умов).

Ліміт може бути змінений відповідачем в односторонньому порядку, передбаченому Умовами, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами позивача. Підписавши угоду, відповідач висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться позивачем в односторонньому порядку шляхом повідомлення відповідача на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку сторін (системи клієнт-банк, інтернет-клієнт-банк, sms - повідомлення або інших) (пп. 3.18.1.6 Умов).

Проведення платежів відповідача в порядку обслуговування кредитного ліміту, здійснюється позивачем протягом одного року з моменту, зокрема, підписання угоди про приєднання відповідача до Умов. При порушенні відповідачем будь-якого із зобов'язань, передбачених Умовами, позивач, на власний розсуд, має право змінити умови кредитування, встановити інший строк повернення кредиту. При належному виконанні відповідачем зобов'язань, передбачених Умовами, здійснення платежів відповідача в порядку обслуговування ліміту може бути продовжено позивачем на той же строк (пп. 3.18.1.8 Умов).

Періодом безперервного користування кредитом є період часу, протягом якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку. Період безперервного користування кредитним лімітом становить не більше 35 днів. Початком періоду безперервного користування кредитом вважається перший день, починаючи з якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку відповідача при закритті банківського дня. Зменшення або збільшення заборгованості за кредитом у цей період не впливають на зміну дати початку періоду безперервного користування кредитом. Датою закінчення періоду безперервного користування кредитом вважається день, по закінченню якого на поточному рахунку зафіксоване нульове дебетове сальдо (пп. 3.18.1.11 Умов).

Підприємство зобов'язалося сплатити відсотки за весь час фактичного користування кредитом, проводити погашення кредиту, отриманого в межах встановленого ліміту, не пізніше строку закінчення періоду безперервного користування кредитом та повністю повернути кредит у строки, передбачені Умовами (п.п. 3.18.2.2.2, 3.18.2.2.3 та 3.18.2.2.5 Умов). Банк має право при порушенні відповідачем будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від відповідача дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі (пп. 3.18.2.3.4 Умов).

За користування кредитом у період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку відповідача при закритті банківського дня останній сплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка). За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (надалі - "період, в який дебетове сальдо підлягає обнулінню"), розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. При не обнулінні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, відповідач сплачує позивачу за користування кредитом проценти в розмірі 24 % річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулінню. У випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання відповідача щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні відповідачем будь-якого з грошових зобов'язань, він сплачує позивачу відсотки за користування кредитом у розмірі 48 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення відповідачем будь-якого з грошових зобов'язань та при реалізації права позивача на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого Умовами, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1315 % від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань. Під "непогашенням кредиту" мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (пп. 3.18.4 Умов).

Підприємство сплачує позивачу винагороду за використання ліміту відповідно до п.п. 3.18.1.6., 3.18.2.3.2. Умов 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9 % від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, у порядку, передбаченому Умовами (пп. 3.18.4.4 Умов).

Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з дати утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості по кредиту, на суму залишку заборгованості по кредиту. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати. При несплаті винагороди, процентів у відповідні їм дати сплати, вони вважаються простроченими (п.п. 3.18.4.9, 3.18.4.10 Умов).

За своєю юридичною природою укладений сторонами договір є змішаним договором здійснення банківських операцій, який містить елементи договору банківського рахунку та кредитного договору.

У відповідності до чинного законодавства України банками здійснюється фінансове посередництво у формі банківських операцій, зокрема розрахункових, кредитних (ст.339 ГК України).

Розрахункові операції банків спрямовані на забезпечення взаємних розрахунків між учасниками господарських відносин, а також інших розрахунків у фінансовій сфері (ч.1 ст.341 ГК України), а кредитні операції полягають у розміщені банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян (ст.345 ГК України).

Для здійснення розрахунків суб'єкти господарювання зберігають грошові кошти в установах банків на відповідних рахунках (ч.2 ст.341 ГК України).

За договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком (ч.1 ст.1066 ЦК України). Клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором (ч.4 ст.1068 ЦК України). Якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом (ст.1069 ЦК України).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 глави 71 ЦК України і не випливає із суті кредитного договору (ст. 1054 ЦК України).

На виконання умов укладеного сторонами договору Банком встановлено для ПП "ФРЕЗІЯ" кредитний ліміт у розмірі 10000 грн., починаючи з 21.06.2013 р., що випливає з довідки Банку від 10.06.2015 р. № 08.7.0.0.0/150610023945 та з виписки з особового рахунку підприємства.

Згідно виписки з особового рахунку у період з 25.06.2013 р. по 07.05.2015 р. ПП "ФРЕЗІЯ" використало кредитний ліміт, проте не здійснило платежі на виконання своїх грошових зобов'язань за договором, і тому на даний час заборгованість з повернення отриманих за договором кредитних коштів становить суму 7328 грн. 44 коп.

Із вказаної виписки також випливає, що товариство не повністю оплатило Банку передбачену договором комісійну винагороду за використання ліміту.

Згідно поданих позивачем розрахунків заборгованість з оплати комісійної винагороди за використання ліміту протягом 01.06.2013 р.-01.04.2015 р. складає суму 753 грн. 73 коп.

З розрахунком такої заборгованості суд погоджується.

Із цих же розрахунків заборгованості випливає, що Банком у період 25.06.-25.07.2013 р. не нараховувалися відсотки за користування кредитними коштами, а в період 26.07.- 27.10.2013 р. нараховані відсотки, виходячи із ставки 24 % річних, і в подальшому в період 28.10.2013 р.-30.06.2014 р. - виходячи із ставки 48 % річних, і в період 01.07.2014 р.-07.05.2015 р., - виходячи із ставки 56 % річних, а всього відсотків у сумі 3885 грн. 70 коп.

Здійснення нарахування відсотків за користування кредитними коштами в період 26.07.-27.10.2013 р., виходячи із ставки 24 % річних, і в період 28.10.2013 р.-30.06.2014 р., виходячи із ставки 48 % річних, суд визнає обґрунтованим, тому що застосуванням зазначених розмірів відсоткових ставок передбачено Умовами, які діяли в редакції на момент укладення договору, а щодо застосування у період 01.07.2014 р.-07.05.2015 р. відсоткової ставки у розмірі 56 % річних приходить до такого.

На підтвердження обґрунтованості застосування відсоткової ставки у розмірі 56 % річних Банк послався на:

1) п.п. 3.18.1.12 та 3.18.2.3.1 Умов, якими передбачено, що відсоткова ставка за користування кредитом може бути підвищена Банком, у разі якщо підвищиться облікова ставка Нацбанку України на 1 чи більше пунктів, чи/або курс гривні до іноземної валюти 1-ї групи класифікатора іноземних валют збільшиться на 5 або більше процентів. При цьому підвищена відсоткова ставка застосовується після того, як Банком буде повідомлено про викладені вище події клієнтові, а клієнт не погасить заборгованості перед Банком у порядку та строки, передбачені Умовами;

2) рішення кредитного комітету Банку, оформленого протоколом від 27.05.2014р. (реєстраційний № Э.DN/201/3/2/6-6782641), згідно якого з 01.07.2014 р. підвищено відсоткові ставки за кредитним лімітом на рахунках після пільгового періоду з 24% річних до 36 % річних - понад 45 днів, 56 % річних - понад 3 місяці.

3) виписку з Приват 24 з особового рахунку ПП "ФРЕЗІЯ", з якої випливає, що відповідача 05.06.2014 р. повідомлено про підвищення відсоткової ставки з 01.07.2014 р. з підстав значного підвищення курсу долара США по відношенню до гривні.

Суд відхиляє твердження Банку про те, що Банк, підвищивши з 01.07.2014 р. відсоткові ставки, зокрема з 48 % річних до 56 % річних, діяв правомірно.

Такі твердження не ґрунтується на умовах укладеного сторонами договору і положеннях чинного законодавства України.

Зміна Банком в односторонньому порядку визначених у вказаному пп. 3.18.2.3.1 Умов, які діяли у редакції на момент укладення договору, розмірів відсоткової ставки суперечить положенням ст.1056-1 ЦК України, якими передбачено, зокрема, що кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Зміна Банком на свій розсуд з 01.07.2014 р. відсоткової ставки не узгоджуються й з умовами укладеного сторонами договору, зокрема змістом пп. 3.18.1.16 Умов, які діяли у редакції на момент укладення договору, та змістом заяви ПП "ФРЕЗІЯ" від 05.07.2012 р., яка є його невід'ємною частиною.

Так, згідно з пп. 3.18.1.16 Умов, які діяли у редакції на момент укладення договору, при укладанні договорів і угод, або вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання відповідача до Умов, сторони допускають використання підписів відповідача у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований позивачем через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі відповідача з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Із змісту заяви випливає, що відносини між сторонами договору можуть вирішуватися як шляхом підпису окремих договорів або додаткових угод до даного договору, так і шляхом обміну між ними інформацією/погодженням з банківського обслуговування через web-сайт Банку (www.pb.ua або інший інтернет-/SMS-ресурс, зазначений Банком).

Позивачем не подано суду належних і допустимих доказів на підтвердження того, що ПП "ФРЕЗІЯ" надано згоду на зміну умов договору, а саме, зміну відсоткових ставок у розмірах, передбачених у пп.3.2.1.4.1.3 пп.3.2.1.4 Умов у редакції, що діє з 01.07.2014 р., згідно яких за кредитним лімітом на рахунках після пільгового періоду застосовується відсоткова ставка в розмірі 36 % річних, а після 90 днів - 56 % річних.

Отже, у поданих розрахунках сум заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитними коштами Банк в односторонньому порядку безпідставно застосовував у період 01.07.2014 р.-07.05.2015 р. відсоткову ставку в розмірі 56 % річних.

За огляду на викладене, суд визнає, що при розрахунках сум відсотків за користування відповідачем кредитними коштами належить застосовувати відсоткову ставку в період 01.07.2014 р.-07.05.2015 р. в розмірі 48 % річних, котрі вказані у пп.3.18.4 Умов, які діяли в редакції на момент укладення договору.

Визначений судом розмір заборгованості відповідача зі сплати відсотків за користування кредитними коштами у період з 26.07.2014 р. по 07.05.2015 р. складає загальну суму 3380 грн. 85 коп.

У зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору, Банк звернувся до відповідача з претензією від 27.04.2015 р. № 10221NKGDS0BW про погашення заборгованості, направлення якої підтверджується копією фіскального чеку відповідного поштового відділення 05.05.2015 р. та списком згрупованих поштових відправлень.

Претензія відповідачем залишена без реагування та виконання.

У відповідності до ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Положеннями ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, суд визнає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості з повернення кредиту в сумі 7328 грн. 44 коп. та зі сплати комісійної винагороди в сумі 753 грн. 73 коп. підлягають задоволенню повністю, а вимоги про стягнення заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитними коштами в сумі 3885 грн. 70 коп. - частково в сумі 3380 грн. 85 коп.

У задоволенні решти вимог про стягнення заборгованості зі сплати відсотків належить відмовити.

Суд також визнає, що за прострочення повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами та комісійної винагороди позивачем обґрунтовано нараховано пеню на підставі умов укладеного сторонами кредитного договору та чинного законодавства України.

Господарським законодавством визначено, що кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 ГК України).

Господарськими санкціями визнаються штрафні санкції у вигляді грошової суми, зокрема штраф, пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

В Умовах, які діяли в редакції на момент укладення договору, дотримані вищевказані вимоги законодавства. У відповідності до п.п. 3.18.5.1. цих Умов при порушенні відповідачем будь-якого із зобов'язань: сплати відсотків за користування кредитом, строків повернення кредиту, комісії чи винагороди відповідач сплачує позивачу за кожний випадок порушення пеню у розмірі подвійної облікової ставки Нацбанку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Із наведеного підпункту Умов випливає, що договором не передбачено іншого порядку нарахування пені, ніж визначеного ч.6 ст.232 ГК України, згідно якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконаним..

З урахуванням викладеного, суд погоджується з поданим Банком розрахунком суми пені за порушення ПП "ФРЕЗІЯ" зобов'язань за договором зі сплати комісійної винагороди, нарахованої у відповідні періоди з 04.07.2014 р. по 07.05.2015 р.

Щодо розрахунків пені за порушення строків повернення кредитних коштів, то суд вважає, що таку пеню Банком нараховано за період з 01.07.2014 р. по 07.05.2015 р. з порушенням правил, установлених ч.6 ст.232 ГК України, а тому її належить нарахувати за період з 01.07.2014 р. по 29.12.2014 р. Нарахування пені після 29.12.2014 р. є безпідставним.

Розмір пені за прострочення повернення кредитних коштів за розрахунком суду становить загальну суму 918 грн. 77 коп.

В основу розрахунку пені за прострочення сплати відсотків за користування кредитом Банком покладено суми відсотків, нарахованих із застосуванням відсоткових ставок у розмірі більшому, ніж передбачено Умовами, які діяли в редакції станом на день укладення договору, а тому суд вважає, що таким чином сума пені визначена неправильно і є безпідставно завищеною.

Викладене, а також, що пеню за прострочення виконання відповідачем грошових зобов'язань, крім прострочення повернення кредиту, нараховано за весь період прострочення, і, у зв'язку з цим та стягненням підвищених відсотків за користування кредитними коштами у значній мірі нівелюється розмір збитків Банку, що відсутні негативні наслідки і впливи на діяльність Банку від порушення ПП "ФРЕЗІЯ" своїх зобов'язань за кредитним договором, суд ураховує як виняткові обставини, які, з урахуванням інтересів сторін, дають право суду зменшити розмір пені, виходячи із положень ч.3 ст.551 ЦК України, ст.233 ГК України, п.3 ч.1 ст. 83 ГПК України, котрими передбачено право суду зменшити розмір неустойки, за наявності обставин, які мають істотне значення.

На підставі вказаного, суд вважає за можливе розмір заявленої до стягнення пені за прострочення виконання грошових зобов'язань у загальній сумі 2978 грн. 52 коп. зменшити до суми 800 грн.

Господарським процесуальним законодавством передбачено покладання судових витрат, зокрема, витрат на оплату позовної заяви судовим збором, при задоволенні позову на відповідача (ст.49 ГПК України).

Отже, витрати Банку на оплату позовної заяви судовим збором за платіжним дорученням від 08.06.2015 р. № BOK38B0KНМ у сумі 1827 грн., яка є мінімальною сумою судового збору з оплати вимог майнового характеру, передбаченою пп.2.п.2.ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", підлягають відшкодуванню за рахунок ПП "ФРЕЗІЯ".

У судовому засіданні 07.09.2015 р., згідно із ст. 85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" задовольнити частково.

2.Стягнути з приватного підприємства "ФРЕЗІЯ", 54034, вул. Будівельників, 12, кв. 46, м. Миколаїв, ідентифікаційний код 31268565, на користь публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК", 49094, вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпропетровськ, ідентифікаційний код 14360570, грошові кошти в загальній сумі 12263 (дванадцять тисяч двісті шістдесят три) грн. 02 коп., із яких: 7328 (сім тисяч триста двадцять вісім) грн. 44 коп. - заборгованість з повернення кредитних коштів; 3380 (три тисячі триста вісімдесят) грн. 85 коп. - заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом; 753 (сімсот п'ятдесят три) грн. 73 коп. - заборгованість зі сплати комісії за користування кредитом; 800 грн. (вісімсот) грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором; а також грошові кошти на відшкодування судових витрат у справі з оплати позовної заяви судовим збором у сумі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 10 днів з дня підписання повного тексту рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 11.09.2015 р.

Суддя Ю.М. Коваль.