Рішення

від 10.09.2015 по справі 922/4474/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2015 р.Справа № 922/4474/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Чистякової І.О.

при секретарі судового засідання Березкіній А.Д.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Роял Фуд", м. Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ-Продуктів", м. Харків про стягнення 110501,69 грн. за участю представників сторін:

позивача - Шурміль С.С., довіреність №б/н від 12.08.2015р.

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Роял Фуд" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ-Продуктів" заборгованості в сумі 110501,69 грн., в тому числі з яких основний борг в сумі 53599,08 грн., пеня в сумі 20492,47 грн., 3% річних в сумі 1867,59 грн. та інфляційні витрати в сумі 34542,25 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №9 від 01.06.2013р. щодо оплати поставленого за накладними № 271 від 14.03.2014 р. та № 291 від 21.03.2014 р. товару.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06 серпня 2015 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 18 серпня 2015 року о 11:30 годині. Цією ж ухвалою суду витребувано у сторін додаткові докази.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18 серпня 2015 року розгляд справи відкладено на 10 вересня 2015 р. о 10:30 год.

Представник позивача 10.09.2015 р. через канцелярію суду надав супровідним листом (вх. №36059) додаткові документи, зазначені у додатку, які судом долучено до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні 10.09.2015 р. позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд задовольнити позов, з підстав вказаних у позовній заяві.

Відповідач в призначене судове засідання не з`явився, а також свого повноважного представника не направив, відзив на позовну заяву та витребуваних судом документів не надав.

Копія ухвали про порушення провадження у справі, надіслана на адресу відповідача: 61204, Харківська область, м. Харків, пр. Перемоги, 78-В, к. 157, яка зазначена позивачем у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, проте була повернута підприємством зв'язку до господарського суду з посиланням на закінчення терміну зберігання.

Копія ухвали господарського суду Харківської області від 18 серпня 2015 року також надіслана на адресу відповідача: 61204, Харківська область, м. Харків, пр. Перемоги, 78-В, к. 157 - 18 серпня 2015 року, проте її не повернуто підприємством зв'язку.

Відповідно до п.п.1), 2) п.1 Розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України 28.11.2013 р. N 958 нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку): місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+1; де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

Згідно п.2 Розділу ІІ Нормативів при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

У п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарським судам України надано роз'яснення, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи й відсутність представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за наявними у справі матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

01 червня 2013 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) був укладений договір поставки № 9.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 2 ст.712 Цивільного кодексу України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з нормами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується поставляти товари, а Покупець приймає у власність товари згідно зі специфікацією й оплачує їх вартість за ціною, що зазначається в специфікації. Специфікації є невід'ємною частиною даного Договору.

Згідно п. 2.1 Договору Покупець проводить оплату відвантаженого товару у строк 45 (сорок п'ять) календарних днів, шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок Постачальника.

Згідно п. 9.1. Договору даний Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2014 року. Строк дії даного Договору автоматично продовжується на термін один рік, якщо за 30 днів до закінчення його строку дії жодна із сторін не повідомить іншу в письмовій формі про свій намір змінити чи припинити його дію.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар за видатковими накладними №271 від 14.03.2014р. на суму 20530,14 грн., а також за видатковою накладною №291 від 21.03.2014р. на суму 42195,48 грн.

Таким чином, зобов'язання по сплаті товару, отриманого за видатковою накладною №271 від 14.03.2014р. мало бути виконано відповідачем не пізніше 28.04.2014р., а за видатковою накладною №291 від 21.03.2014р. - не пізніше 05.05.2014р.

Відповідач, в порушення умов договору, за отриманий товар розрахувався частково, здійснивши 01.10.2014 р. платіж в сумі 15 000 грн. за поставлений за вищезазначеним договором товар, який був зарахований позивачем в рахунок існуючої заборгованості відповідача в сумі - 5 873,46 грн. за товар поставлений 05.03.2014 р. та в сумі 9 126,54 грн. за товар поставлений по видатковій накладній №271 від 14.03.2014р., що підтверджується виписками по рахунку позивача та актом звірки взаєморозрахунків.

Таким чином, заборгованість відповідача по сплаті товару поставленого по видатковій накладній №271 від 14.03.2014р. становить 11 403,60 грн. та за видатковою накладною №291 від 21.03.2014р. - 42195,48 грн., що загалом становить - 53 599,08 грн.

Отже, відповідач порушив умови договору щодо строків розрахунків за одержаний товар та не здійснив його оплату в повному обсязі та в обумовлені строки.

Вищезазначена сума заборгованості також визнається відповідачем, що підтверджується листом - відповіддю на претензію від 12.01.2015р. (а.с. 13).

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Таким чином, суд приходить до висновку про порушення відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати товару та діючого законодавства, тому визнає вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки №9 від 01.06.2013 р. у розмірі 53599,08 грн. обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення 20 492,47 грн. - пені, 1 867,59 грн. - 3% річних та 34 542,25 грн. - інфляційних нарахувань, суд виходить з наступного.

Позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню в розмірі 20 492,47 грн.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6.1 Договору у випадку порушення термінів оплати, передбачених цим Договором, винна Сторона оплачує на користь іншої Сторони пеню в розмірі 0,5% від простроченої суми оплат за кожний день прострочення, але не більш подвійної ставки НБУ.

З огляду на положення ст.ст. 253-255 ЦК України, право нарахування пені, річних виникає у кредитора з наступного дня після спливу кінцевого терміну виконання зобов'язань, а також при нарахуванні пені необхідно враховувати приписи ст. 232 ГК України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем пені, судом встановлено, що сума пені дорівнює 6 950,04 грн.

Так, як вище встановлено судом зобов'язання по сплаті товару, отриманого за видатковою накладною №271 від 14.03.2014р. мало бути виконано не пізніше 28.04.2014р.

Отже, за прострочення виконання зобов'язання по сплаті коштів в сумі 20530,14 грн. за товар отриманий за даною видатковою накладною, розмір пені має бути розрахований за період починаючи з 29.04.2014р. до 01.10.2014р. (день часткової оплати товару та зарахування суми - 15000 грн. згідно акту звірки взаєморозрахунків в рахунок існуючої заборгованості відповідача за поставлений товар по видатковій накладній №271 від 14.03.2014р.) та складає 1912,96 грн., з 01.10.2014р. до 29.10.2014р. пеня має бути розрахована на суму боргу 11403,6 грн. та складає 218,70 грн.

Крім того, зобов'язання відповідача по сплаті товару отриманого за видатковою накладною №291 від 21.03.2014р. на суму 42195,48 грн. мало бути виконано не пізніше 05.05.2014р., проте відповідач не сплатив заборгованість за отриманий товар згідно даної видаткової накладної.

Отже, суд здійснивши перерахунок пені за допомогою системи "Законодавство" з урахуванням приписів ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, ч.2 ст. 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 253-255 ЦК України встановив, що розмір пені за прострочення виконання зобов'язань по сплаті коштів за товар отриманий за видатковою накладною №291 від 21.03.2014р. становить 4818,38 грн. та за видатковою накладною №271 від 14.03.2014р. - 2131,66 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд встановив, що загальний розмір пені за прострочення виконання зобов'язання по сплаті коштів за товар отриманий за видатковими накладними №271 від 14.03.2014р. та №291 від 21.03.2014р. становить 6950,04 грн., відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає задоволенню в цій частині.

Решта позовних вимог щодо сплати пені в сумі 13542,43 грн. заявлена безпідставно, а тому в цій частині суд відмовляє в задоволенні позову.

Стосовно заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 34542,25 грн., а також 3% річних у розмірі 1867,59 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено розрахунок інфляційних витрат та 3% річних за допомогою системи "Законодавство" та встановлено, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 34542,25 грн. та 3% річних у розмірі 1867,59 грн. за прострочення виконання грошового зобов`язання підлягають задоволенню як правомірні.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ч.5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, суд покладає на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1939,18, грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 526, 549, 611, 612, 623-629, 712 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 174, ст. 193 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 47-49, 65,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково в сумі 96 958,96 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ-Продуктів" (61204, м. Харків, пр.Перемоги, б.78-В, к.157, ідентифікаційний код 37364971, р/р 26003300162926 в ПАТ "Банк "Форум", МФО 322948) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Роял Фуд" (49127, м. Дніпропетровськ, вул..Автопаркова, буд.5, офіс 226, ідентифікаційний код 37443267, п/р 26004210281947 в АТ "ПроКредитБанк", м.Дніпропетровськ, МФО 320984) основну суму боргу в розмірі 53 599,08 грн., пеню в сумі 6 950,04 грн., 3% річних в розмірі 1 867,59 грн., інфляційних втрат в розмірі 34 542,25 грн., судовий збір в сумі 1 939,18 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог в сумі 13542,43 грн. відмовити.

Повне рішення складено 14.09.2015 р.

Суддя І.О. Чистякова