Постанова

від 08.09.2015 по справі 922/2850/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2015 р. Справа № 922/2850/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І. , суддя Терещенко О.І. , суддя Бондаренко В.П.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників:

прокурора - не з'явився,

позивача - не з'явився,

першого відповідача - Голубовський І.В.,

другого відповідача - Брижко О.В.,

першої третьої особи - Вельма І.О.,

другої третьої особи - Мартиненко А.М.,

третьої третьої особи - Мартиненко А.М.,

четвертої третьої особи - Мартиненко А.М.,

п'ятої третьої особи - Мартиненко А.М.,

шостої третьої особи - Зіняк Л.В., Мартиненко А.М.,

сьомої третьої особи - Мартиненко А.М.,

восьмої третьої особи - Мартиненко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу третьої особи - Міністерства оборони України, (вх. №3928 Х/1-7) та прокурора (вх. №3934 Х/1-7) на рішення господарського суду Харківської області від 06.07.15 у справі

за позовом ТОВ "Інвестиційна будівельна фірма "ВБК", м. Харків,

до

1) ТОВ ПБК "ЯСА", м. Харків,

2) Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, м. Харків,

треті особи , які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:

1) Міністерство оборони України, м. Київ,

2) Бутенко Олександр Андрійович, м. Харків,

3) Євтушенко Марина Михайлівна, м. Харків,

4) Висоцький Олег Володимирович, м. Харків,

5) Коцюба Василь Петрович, м. Харків,

6) Зіняк Любомир Васильович, м. Харків,

7) Меньшиков Олексій Борисович, м. Харків

8) Акімов Іван Михайлович, м. Харків,

за участю Військового прокурора Харківського гарнізону Центрального регіону України, м. Харків,

про усунення перешкод

ВСТАНОВИЛА:

Господарським судом Харківської області розглянута позовна вимога про зобов'язання відповідача усунути перешкоди Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "ВБК" в користуванні та розпорядженні квартирою № 9 в житловому будинку за адресою: м. Харків, вул. Суворова, 86а.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ухвалою господарського суду Харківської області від 03 липня 2012 року у справі № 5023/7668/11 про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "ВБК" задоволено клопотання кредитора Східне регіональне управління Державної прикордонної служби України, та заяву Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про відсторонення керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "ВБК" Туренка Е.С. Відсторонено керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "ВБК" гр. Туренка Е.С. від посади керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "ВБК" та покладено виконання обов'язків керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "ВБК" на розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Менів Олександра Ігоревича. Зобов'язано Туренка Е.С. передати розпоряднику майна Менів О.І. бухгалтерську та іншу документацію боржника, печатки і штампи. Зобов'язано державного реєстратора внести до ЄДР відомості щодо зміни керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "ВБК".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15 травня 2013 року по справі № 5023/7668/11 звільнено від обов'язків розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "ВБК" арбітражного керуючого Менів О.І. та призначено розпорядником майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "ВБК" арбітражного керуючого Терновського Романа Ігоровича, покладено виконання обов'язків керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "ВБК" (код ЄДРПОУ 30884173) на арбітражного керуючого, розпорядника майна боржника - Терновського Романа Ігоровича.

На запит арбітражного керуючого до Товариства з обмеженою відповідальністю ПБК "ЯСА" стосовно договірних відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "ВБК" керівництвом Товариства з обмеженою відповідальністю ПБК "ЯСА" повідомлено, що проведеним учасниками Бальсявічюс О.Я. та Мігуновим В.І., а також директором Мігуновим О.В. вивченням установчих документів та документів фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю ПБК "ЯСА" встановлено, що 05 січня 2001 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ПБК "ЯСА" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "ВБК" було укладено договір на будівництво житла в порядку пайової участі № 9/1-1-1д, згідно якого Товариство з обмеженою відповідальністю ПБК "ЯСА" зобов'язалося збудувати та передати у власність Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "ВБК", а Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "ВБК" зобов'язалося прийняти та оплатити 1 673,74 квадратних метрів загальної площі житла в будинку по вулиці Суворова, 88 у м. Харкові згідно адресного переліку, який складено не було.

В подальшому 04 липня 2003 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ПБК "ЯСА" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "ВБК" було складено акт приймання-передачі, в якому зафіксовано з посиланням на договір № 9/1-1-1д від 05 січня 2001 року, що Товариство з обмеженою відповідальністю ПБК "ЯСА" передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "ВБК" прийняло частку у вигляді житлової площі у кількості 1594,60 кв.м. в житловому будинку № 88 по вулиці Суворова у м. Харкові, а саме квартири №№ 2, 3, 5, 6, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15. Виконавчим комітетом Фрунзенської районної ради м. Харкова від 17.01.2006 року № 6/2 житловому будинку, що збудований по вулиці Суворова, 88-А у м. Харкові було присвоєно поштову адресу вулиця Суворова 86-А.

Посилаючись на положення статуту Товариства з обмеженою відповідальністю ПБК "ЯСА" позивач стверджує, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю ПБК "ЯСА" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "ВБК" договір на будівництво житла в порядку пайової участі № 9/1-1-1д від 05 січня 2001 року та складений на його виконання акт приймання-передачі квартир від 04 липня 2003 року, за змістом якого Товариство з обмеженою відповідальністю ПБК "ЯСА" передало Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "ВБК" квартири №№ 2, 3, 5, 6, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 загальною площею 1594,60 квадратних метрів в житловому будинку, розташованому за адресою: м. Харків, вулиця Суворова, 88, а також договір на будівництво житла в порядку пайової участі № 9/1-1-58д від 14 вересня 2001 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "ВБК" та Міністерством оборони України та правочин укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "ВБК" та Міністерством оборони України в особі військової частини А-1206 на виконання договору на будівництво житла в порядку пайової участі № 9/1-1-58д від 14 вересня 2001 року у формі акту приймання-передачі від 26 березня 2004 року (в частині, що стосується квартир №№ 2, 5, 6, 7, 8, 10, 11, 12, 13, 14, 15 загальною площею 1485,80 квадратних метрів в житловому будинку, розташованому за адресою: м. Харків, вул. Суворова, 88) укладені безпідставно.

Згідно документів наданих Товариством з обмеженою відповідальністю ПБК "ЯСА" володільцем квартири № 9 в житловому будинку за адресою: м. Харків, вул. Суворова, 86а є Східне регіональне управління Державної прикордонної служби України. Вказана обставина підтверджується Передаточним актом від 10 квітня 2004 року згідно якого всі закінчені будівництвом об'єкти були передані на баланс Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України.

Також 27 листопада 2009 року Східне регіональне управління Державної прикордонної служби України зверталось до Комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" із листом про оформлення свідоцтва про право власності на квартиру № 9 за військовослужбовцем Державної прикордонної служби України Мороз А.Г. Звернення з такою завою свідчить, на думку позивача, що відповідач своїми діями чинить перешкоди в здійсненні позивачем свого права власності на квартиру № 9 в житловому будинку за адресою: м. Харків, вул. Суворова, 86а.

Рішенням господарського суду Харківської області від 06.07.2015 року (суддя Хотенець П.В.) у задоволенні позову відмовлено.

В обґрунтування свого рішення про відмову у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд із посиланням на пункт 1.6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07 лютого 2002 року (в редакції, чинній в період виникнення спірних правовідносин) вказав, що оскільки акт приймання-передачі квартир оформлено між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю ПБК "ЯСА" 04 липня 2003 року, тобто до введення житлового будинку, в експлуатацію лише 31 грудня 2003 року, то жодна квартира в житловому будинку № 88 (згодом - житловий будинок № 86-А) по вулиці Суворова у м. Харкові Товариством з обмеженою відповідальністю ПБК "ЯСА" Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "ВБК" не ніколи передавалась.

Також, господарський суд Харківської області із посиланням на статтю 48 ЦК УРСР 1963 зазначив про нікчемність договору № 9/1-1-1д від 05 січня 2001 року та правочину від 04 липня 2003 року з передання квартир №№ 2, 3, 5, 6, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 з підстав їх підписання особою без відповідних повноважень за умов відсутності наступного схвалення сторонами спірного правочину.

Третя особа, Міністерство оборони України, із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодилась, звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вищенаведене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Прокурор також із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вищенаведене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Враховуючи те, що апеляційні скарги Міністерства оборони України та прокурора подані на одне рішення місцевого господарського суду, розгляд скарг об'єднано в одне апеляційне провадження.

В обґрунтування своїх апеляційних скарг прокурор та Міністерство оборони України, зокрема, зазначають про те, що питання дійсності договору № 9/1-1-1д від 05 січня 2001 року вирішено у господарській справі №922/205/14.

Крім того, на думку апелянтів, господарським судом не взято до уваги те, що рішенням господарського суду Харківської області від 20.01.2015 року Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "ВБК" відмовлено у витребуванні квартири №9 в житловому будинку за адресою: м. Харків, вул. Суворова, 86-А із чужого незаконного володіння Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України у справі № 922/3885/14.

При цьому прокурор та Міністерство оборони України в своїх апеляційних скарги стверджують про те, що договору № 9/1-1-1д від 05 січня 2001 року був в подальшому схвалений його сторонами, оскільки у сторін договору відсутні претензії один до одного, а тому підстави вважати його нікчемним - відсутні.

Прокурор в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином.

Позивач в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином.

Представник першого відповідача в судовому засіданні проти доводів апеляційних скарг заперечував, просив залишити їх без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін.

Представник другого відповідача у своїх письмових поясненнях та в судовому засіданні підтримав апеляційні скарги прокурора та третьої особи, просив їх задовольнити.

Представник третьої особи - Міністерства оборони України, в судовому засіданні апеляційні скарги підтримав, зазначив, що погоджується з резолютивною частиною рішення господарського суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ "ІБФ "ВБК", однак не погоджується з мотивувальною частиною судового рішення та тими висновками, на підставі яких суд прийняв зазначене рішення. Просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю з підстав, викладених в апеляційних скаргах.

Представник другої, третьої, четвертої, п'ятої, шостої, сьомої та восьмої третіх осіб у відзиві на апеляційні скарги та в судовому засіданні вимоги апеляційних скарг підтримав, просив їх задовольнити та відмовити у задоволенні позову ТОВ "ІБФ "ВБК" з інших підстав, а саме: у зв'язку з відсутністю права власності на квартиру № 9 в житловому будинку по вул. Суворова, 86-А.

Шоста третя особа - Зіняк Любомир Васильович в судовому засіданні підтримав апеляційні скарги прокурора та Міністерства оборони України, просив їх задовольнити.

На думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо).

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

25 серпня 1998 року Товариству з обмеженою відповідальністю ПБК "ЯСА" було видане свідоцтво про право власності за реєстраційним № 574, на об'єкт незавершеного будівництва "Двоповерховий житловий будинок на 15 квартир" НВО "Турбоатом", який знаходиться за адресою: м. Харків. квартал по вул. Богунського (нині - житловий будинок по вул. Суворова 86-А відповідно до рішення Харківської міської ради № 72 від 04 лютого 2004 року "Про затвердження актів державних комісій про прийняття в експлуатацію об'єктів" та рішення виконавчого комітету Фрунзенської районної ради м. Харкова від 17 січня 2006 року № 6/2).

Надалі, відповідно до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради № 1240 від 25 липня 2001 року "Про передачу функцій замовника на будівництво житлового будинку в кварталі по вул. Богунського", Товариству з обмеженою відповідальністю ПБК "ЯСА" передано функції замовника на будівництво у 2001 році двоповерхового житлового будинку в кварталі по вул. Богунського та надано земельну ділянку площею, орієнтовно, 0,255 га. у тимчасове користування у період будівництва з проектом відводу.

На підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 25 липня 2001 року № 1240 та дозволу Інспекції ДАБК м. Харкова на виконання будівельних робіт № 462-IV від 25 листопада 2002 року Товариством з обмеженою відповідальністю ПБК "ЯСА" було добудовано та введено у експлуатацію відповідний житловий будинок, про що 31 грудня 2003 року було складено Акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, затверджений рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 04 лютого 2004 року № 72.

Як вбачається з матеріалів справи, 05 січня 2001 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ПБК "ЯСА" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "ВБК" було укладено договір на будівництво житла в порядку пайової участі № 9/1-1-1д, згідно якого Товариство з обмеженою відповідальністю ПБК "ЯСА" зобов'язалося збудувати та передати у власність Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "ВБК", а Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "ВБК" зобов'язалося прийняти та оплатити 1673,74 квадратних метрів загальної площі житла в будинку по вулиці Суворова, 88 у м. Харкові згідно адресного переліку.

04 липня 2003 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ПБК "ЯСА" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "ВБК" було складено акт приймання-передачі, в якому зафіксовано з посиланням на договір № 9/1-1-1д від 05 січня 2001 року, що Товариство з обмеженою відповідальністю ПБК "ЯСА" передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "ВБК" прийняло частку у вигляді житлової площі у кількості 1594,60 кв. м. в житловому будинку № 88 по вулиці Суворова у м. Харкові, а саме квартири №№ 2, 3, 5, 6, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15.

В подальшому вказана частка житлової площі у кількості 1594,60 кв. м. в житловому будинку № 88 по вулиці Суворова у м. Харкові, а саме квартири №№ 2, 3, 5, 6, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 була передана Міністерству оборони України та Східному регіональному управлінню Державної прикордонної служби, в тому числі відповідно до договору на будівництво житла в порядку пайової участі № 9/1-1-58д від 14 вересня 2001 року. Квартири використані для надання жита військовослужбовцям.

Вказані обставини визнані особами, які беруть участь у справі і відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України не підлягають доказуванню.

Спірне майно було передано згідно наказу адміністрації Державної прикордонної служби України № 235 від 12 березня 2004 року, яким Відділ будівництва та розквартирування Південно-Східного напряму Прикордонних військ України був приєднаний до Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, внаслідок чого відповідач став правонаступником прав та обов'язків Відділу будівництва та розквартирування Південно-Східного напряму Прикордонних військ України.

Відтак - Східне регіональне управління Державної прикордонної служби України є належним відповідачем за розглядуваним позовом.

Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Позивачем заявлені вимоги про усунення перешкод у користуванні належним йому нерухомим майном. При цьому позивач посилається, зокрема, на те, що відповідно до положень статуту Товариства з обмеженою відповідальністю ПБК "ЯСА", чинного на дату вчинення відповідних правочинів, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю ПБК "ЯСА" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "ВБК" договір на будівництво житла в порядку пайової участі № 9/1-1-1д від 05 січня 2001 року та складений на його виконання акт приймання-передачі квартир від 04 липня 2003 року, за змістом якого Товариство з обмеженою відповідальністю ПБК "ЯСА" передало Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "ВБК" квартири №№ 2, 3, 5, 6, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 загальною площею 1594,60 квадратних метрів в житловому будинку, розташованому за адресою: м. Харків, вулиця Суворова, 88, а також договір на будівництво житла в порядку пайової участі № 9/1-1-58д від 14 вересня 2001 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "ВБК" та Міністерством оборони України та правочин укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "ВБК" та Міністерством оборони України в особі військової частини А-1206 на виконання договору на будівництво житла в порядку пайової участі № 9/1-1-58д від 14 вересня 2001 року у формі акту приймання-передачі від 26 березня 2004 року (в частині, що стосується квартир №№ 2, 5, 6, 7, 8, 10, 11, 12, 13, 14, 15 загальною площею 1485,80 квадратних метрів в житловому будинку, розташованому за адресою: м. Харків, вул. Суворова, 88) укладені безпідставно, тобто є недійсними (нікчемними). Те саме позивач стверджує щодо підстав набуття права власності Державою Україна в особі Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України.

Оскільки вищезазначені спірні правочини були укладені у 2001 та 2003 роках, то питання про їх дійсність має вирішуватися на підставі норм Цивільного кодексу УРСР 1963 року, який був чинним до 01 січня 2004 року.

Згідно частини 1 статті 48 ЦК УРСР 1963 року недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Правовою підставою для захисту права власності на квартиру № 9 по вул. Суворова 86-А позивачем вказане положення статті 391 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Отже, для застосування положень як статті 391, так і статті 392 Цивільного кодексу України позивач повинен довести, що саме він є власником спірного майна.

Житловий будинок, в якому знаходиться спірна квартира, було побудовано саме Товариством з обмеженою відповідальністю ПБК "ЯСА", що підтверджується рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 25 липня 2001 року № 1240, та дозволом Інспекції ДАБК м. Харкова на виконання будівельних робіт № 462-IV від 25 листопада 2002 року, складеним 31 грудня 2003 року Актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, який затверджений рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 04 лютого 2004 року № 72.

Відповідно до пункту 1.6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07 лютого 2002 року (в редакції, чинній в період виникнення спірних правовідносин) реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти.

Колегія суддів погоджується із твердженням місцевого господарського суду про те, що відповідно до законодавства, чинного до 01 січня 2004 року, до завершення будівництва й введення об'єкта в експлуатацію ані об'єкт нерухомості в цілому, ані окремі його частини (квартири, нежитлові приміщення тощо) не могли вважатись такими, що існують як об'єкти права власності, через що розпорядження ними не могло здійснюватись інакше, як на майбутнє.

З цих причин господарський суд першої інстанції правомірно відхилив посилання другого відповідача на те, що спірна квартира була належним чином набута у власність позивачем, який належним чином передав її у власність відповідача та третьої особи - Міністерства оборони України, адже житловий будинок, в якому розташована спірна квартира, введено в експлуатацію лише 31 грудня 2003 року, акт же приймання-передачі квартир оформлено між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю ПБК "ЯСА" 04 липня 2003 року, тобто в період, коли відповідний будинок в експлуатацію введено не було й квартири у ньому як об'єкти права власності не існували.

Вищевказані обставини вже самі по собі свідчать про те, що жодна квартира в житловому будинку № 88 (згодом - житловий будинок № 86-А) по вулиці Суворова у м. Харкові Товариством з обмеженою відповідальністю ПБК "ЯСА" Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "ВБК" не ніколи передавалась, про що вірно зазначається в оскаржуваному рішенні господарського суду Харківської області.

Щодо посилань апелянтів на те, що постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11 лютого 2015 року скасовано рішення господарського суду Харківської області від 25 лютого 2014 року у справі № 922/205/14 й відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю ПБК "ЯСА" про визнання недійсними договору та акту, на підставі яких позивач набув право власності на спірне майно, слід зазнати чи наступне.

Судом встановлено, що 25 лютого 2014 року господарським судом Харківської області було винесено рішення у справі № 922/205/14, яким визнано недійсним договір на будівництво житла в порядку пайової участі № 9/1-1-1д від 05 січня 2001 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю ПБК "ЯСА" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "ВБК" та визнано недійсним правочин від 04 липня 2003 року про передання квартир №№ 2, 3, 5, 6, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 в житловому будинку за адресою: м. Харків, вулиця Суворова, 88, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю ПБК "ЯСА" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "ВБК" на виконання договору на будівництво житла в порядку пайової участі № 9/1-1-1д від 05 січня 2001 року у формі акту приймання-передачі від 04 липня 2003 року, про передачу Товариством з обмеженою відповідальністю ПБК "ЯСА" Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "ВБК" квартир №№ 2, 3, 5, 6, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 загальною площею 1594,60 квадратних метрів в житловому будинку, розташованому за адресою: м. Харків, вулиця Суворова, 88.

В подальшому постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11 лютого 2015 року вказане рішення господарського суду Харківської області від 25 лютого 2014 року у справі № 922/205/14 скасовано з постановленням нового рішення про відмову у позові.

Разом з тим, зазначена обставина не може слугувати належним підтвердженням того, що відповідні договір та акт (договір на будівництво житла в порядку пайової участі № 9/1-1-1д від 05 січня 2001 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю ПБК "ЯСА" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "ВБК") та правочин від 04 липня 2003 року про передання квартир №№ 2, 3, 5, 6, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 в житловому будинку за адресою: м. Харків, вулиця Суворова, 88, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю ПБК "ЯСА" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "ВБК" на виконання договору на будівництво житла в порядку пайової участі № 9/1-1-1д від 05 січня 2001 року у формі акту приймання-передачі від 04 липня 2003 року, про передачу Товариством з обмеженою відповідальністю ПБК "ЯСА" Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "ВБК" квартир №№ 2, 3, 5, 6, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 загальною площею 1594,60 квадратних метрів в житловому будинку, розташованому за адресою: м. Харків, вулиця Суворова, 88) є дійсними. Сторонами не надано суду доказів існування такого, що набрало законної сили рішення суду про визнання вказаних правочинів дійсними.

При цьому, особливу увагу слід звернути на те, що за змістом статті 48 ЦК УРСР 1963 року у випадку, коли договір не відповідає вимогам закону, тобто є нікчемним, сторона не може вимагати судового захисту його виконання незалежно від того, чи визнаний такий договір недійсним відповідним рішенням суду (саме така позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 27 березня 2001 року у справі № 04-1/11-7/60).

Що ж до справи 922/3885/14, на яку посилаються апелянти, слід зазначити наступне.

Так, рішенням господарського суду Харківської області від 26.01.2015 року в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна фірма ВБК», м. Харків (позивача) про витребування з незаконного володіння Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна фірма ВБК», м. Харків квартири №9 в житловому будинку за адресою: м. Харків, вул. Суворова, 86а відмовлено. В задоволенні позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю ПБК «ЯСА» про витребування з незаконного володіння Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ПБК «ЯСА» квартири №9 в житловому будинку за адресою: м. Харків, вул. Суворова, 86а відмовлено.

Колегія суддів зазначає, що під час розгляду згаданої справи судом не вирішувалось питання про дійсність або недійсність договору на будівництво житла в порядку пайової участі № 9/1-1-1д від 05 січня 2001 року, а лише зазначено про те, що під час винесення рішення недійсність цього договору не може бути визнана відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, оскільки на час винесення рішення господарським судом Харківської області у справі 922/3885/14, Харківським апеляційним господарським судом здійснювався перегляд рішення господарського суду Харківської області від 25.02.2014 року по справі 922/205/14, а тому доводи апелянтів в цій частині колегією суддів не приймаються.

З приводу дійсності договору на будівництво житла в порядку пайової участі № 9/1-1-1д від 05 січня 2001 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю ПБК "ЯСА" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "ВБК") та правочину від 04 липня 2003 року про передання квартир №№ 2, 3, 5, 6, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 в житловому будинку за адресою: м. Харків, вулиця Суворова, 88, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю ПБК "ЯСА" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "ВБК" на виконання договору на будівництво житла в порядку пайової участі № 9/1-1-1д від 05 січня 2001 року у формі акту приймання-передачі від 04 липня 2003 року, про передачу Товариством з обмеженою відповідальністю ПБК "ЯСА" Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "ВБК" квартир №№ 2, 3, 5, 6, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 загальною площею 1594,60 квадратних метрів в житловому будинку, розташованому за адресою: м. Харків, вулиця Суворова, 88, суд зазначає таке.

Згідно частини 1 статті 48 ЦК УРСР 1963 року недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про господарські товариства" господарськими товариствами цим Законом визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.

Відповідно до пункту 2.1. статуту Товариства з обмеженою відповідальністю ПБК "ЯСА" у редакції, що була чинна в період з 11 грудня 1995 року по 19 лютого 2004 року включно, товариство створено з метою отримання законного підприємницького прибутку, повного задоволення потреб народного господарства України в промисловості, харчовій та іншій продукції, виробництва та поставки широкого асортименту товарів народного споживання в державі, надання послуг населенню.

Судом встановлено, що згідно пп. "а" та "г" пункту 7.2 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю ПБК "ЯСА" у редакції, що була чинна в період з 11 грудня 1995 року по 19 лютого 2004 року, передбачено, що визначення основних напрямків діяльності Товариства, а також розпорядження майном товариства належить до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства, і рішення по вказаних питаннях має прийматися лише одноголосно.

Зі змісту спірного договору № 9/1-1-1д від 05 січня 2001 року та укладеного на його виконання правочину у формі Акту приймання-передачі від 04 липня 2003 року з передання квартир №№ 2, 3, 5, 6, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, вбачається, що сторонами цих правочинів зафіксовано, що від імені Товариства з обмеженою відповідальністю ПБК "ЯСА" їх укладення здійснював директор Курило В.Я., який діяв на підставі Статуту.

Відповідно до абзацу 8 пп. 3.3 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29 травня 2013 року "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй не було відомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.

Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішення вірно зазначає, що сторонами не подано суду жодних доказів того, що при укладені договору № 9/1-1-1д від 05 січня 2001 року та правочину від 04 липня 2003 року з передання квартир №№ 2, 3, 5, 6, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 загальні збори Товариства з обмеженою відповідальністю ПБК "ЯСА" уповноважували директора на вчинення цих дій. В матеріалах справи відсутні докази подальшого схвалення сторонами спірних правочинів. Водночас підписання особою (органом юридичної особи) угоди без відповідних повноважень, а також з порушенням наданих їй повноважень згідно зі статтею 48 ЦК УРСР 1963 року є підставою для визнання укладеної угоди недійсною як такої, що не відповідає вимогам закону, тобто нікчемною.

Прокурор в апеляційній скарзі зазначає, що наступне схвалення договору № 9/1-1-1д від 05 січня 2001 року відбулось при підписанні Акту приймання-передачі від 04 липня 2003 року з передання квартир №№ 2, 3, 5, 6, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15.

На думку прокурора, оскільки акт підписаний майже через 2,5 років після підписання № 9/1-1-1д від 05 січня 2001 року, то це є доказом наступного схвалення з Товариства з обмеженою відповідальністю ПБК "ЯСА" підписаного без відповідних повноважень у директор Курило В.Я., договору № 9/1-1-1д від 05 січня 2001 року.

Також, прокурор вважає, що доказом наступного схвалення правочину є відсутність претензій Товариства з обмеженою відповідальністю ПБК "ЯСА" до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІБФ «ВБК».

Проте, з такими доводами колегія суддів погодитись не може, та зазначає наступне.

Так, вимогами норм 48 ЦК УРСР 1963 встановлено передбачено саме схвалення правочину, укладеного представником із перевищенням повноважень, тобто активну дію, а тому посилання прокурора на відсутність претензій не ґрунтуються на вимогах названого кодексу.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що як схвалення договору № 9/1-1-1д від 05 січня 2001 року так і акт приймання-передачі від 04 липня 2003 року з передання квартир №№ 2, 3, 5, 6, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 підписані від імені Товариства з обмеженою відповідальністю ПБК "ЯСА" однією особою - директором Курило В.Я.

Таким чином, акт приймання-передачі від 04 липня 2003 року з передання квартир №№ 2, 3, 5, 6, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 жодним чином не може підтверджувати схвалення договору № 9/1-1-1д від 05 січня 2001 з боку Товариства з обмеженою відповідальністю ПБК "ЯСА", оскільки по-перше, цей акт підписано особою яка підписала і сам договір, по-друге, в акті не вказано про будь-яке схвалення договору № 9/1-1-1д від 05 січня 2001 року з боку загальні збори Товариства з обмеженою відповідальністю ПБК "ЯСА".

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із твердженням місцевого господарського суду про те, що в матеріалах справи відсутні докази подальшого схваленнядоговору № 9/1-1-1д від 05 січня 2001 року так і акт приймання-передачі від 04 липня 2003 року з передання квартир №№ 2, 3, 5, 6, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15

З цих підстав, а також враховуючи об'єктивну неможливість передання позивачу квартир до моменту введення будинку в експлуатацію, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідні договір та акт (договір на будівництво житла в порядку пайової участі № 9/1-1-1д від 05 січня 2001 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю ПБК "ЯСА" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "ВБК" та правочин від 04 липня 2003 року, вчинений між Товариством з обмеженою відповідальністю ПБК "ЯСА" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "ВБК" на виконання договору на будівництво житла в порядку пайової участі № 9/1-1-1д від 05 січня 2001 року у формі акту приймання-передачі від 04 липня 2003 року про передачу Товариством з обмеженою відповідальністю ПБК "ЯСА" Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "ВБК" квартир №№ 2, 3, 5, 6, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 загальною площею 1594,60 квадратних метрів в житловому будинку, розташованому за адресою: м. Харків, вулиця Суворова, 88) є нікчемними, право власності на відповідне нерухоме майно (квартири) позивачем (Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "ВБК") ніколи не набувалось. Відтак, усі наступні акти з розпорядження квартирами в житловому будинку № 88 (в подальшому - житловий будинок № 86-А) по вулиці Суворова у м.Харкові були вчинені позивачем (Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "ВБК") безпідставно і без належних на це повноважень.

Слід зауважити, що як другий відповідач (Східне регіональне управління Державної прикордонної служби України) так і третя особа (Міністерство оборони України) щонайменше повинні були знати про зазначені обставини, адже позивач (Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "ВБК") міг підтвердити своє відношення до квартир в житловому будинку № 88 (в подальшому - житловий будинок № 86-А) по вулиці Суворова у м.Харкові виключно посиланням на договір на будівництво житла в порядку пайової участі № 9/1-1-1д від 05 січня 2001 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю ПБК "ЯСА" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "ВБК") та правочин від 04 липня 2003 року про передання квартир №№ 2, 3, 5, 6, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 в житловому будинку за адресою: м. Харків, вулиця Суворова, 88, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю ПБК "ЯСА" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "ВБК" на виконання договору на будівництво житла в порядку пайової участі № 9/1-1-1д від 05 січня 2001 року у формі акту приймання-передачі від 04 липня 2003 року про передачу Товариством з обмеженою відповідальністю ПБК "ЯСА" Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "ВБК" квартир №№ 2, 3, 5, 6, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 загальною площею 1594,60 квадратних метрів в житловому будинку, розташованому за адресою: м. Харків, вулиця Суворова, 88. Відтак, належний рівень обачливості вимагав від відповідача (Східне регіональне управління Державної прикордонної служби України) і третьої особи (Міністерство оборони України) пересвідчитись в дійсному існуванні цих правочинів (договору та акту) їх законності та належному оформленні, а також у фактичному отриманні Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "ВБК" квартир в житловому будинку, розташованому за адресою: м. Харків, вулиця Суворова, 88 після введення цього будинку в експлуатацію.

Отже, вищевикладене свідчить про наявність підстав для відмови у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "ВБК", адже вимагати усунення порушень права за статтею 391 Цивільного кодексу України може тільки особа, яка є власником спірного майна, встановлена ж судом винність відповідача (Східне регіональне управління Державної прикордонної служби України) і третьої особи (Міністерство оборони України) у спільному з Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "ВБК" протиправному позбавленні Товариства з обмеженою відповідальністю ПБК "ЯСА" належного йому нерухомого майна (квартир в житловому будинку № 88 (в подальшому - житловий будинок № 86-А) по вулиці Суворова у м. Харкові не має значення в межах розглядуваної справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що вимоги позивача необґрунтованими, не підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами, та такими, що не підлягають задоволенню.

Перевіривши визначення господарським судом Харківської області розміру та розподілу судових витрат, колегія суддів зауважує наступне.

Як вбачається з матеріалів справи Міністерству оборони України було передано квартири №№ 2, 5, 6, 7, 8, 10, 11, 12, 13, 14, 15 загальною площею 1485,80 квадратних метрів. Відповідно до Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України "Про показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України" № 96 від 06 травня 2015 року вартість 1 метра квадратного загальної площі квартири, будинку для Харківської області становить 7 501 гривень. Таким чином, судом встановлено, що оскільки Міністерство оборони України передало отримані квартири наступним особам, то внаслідок відповідних спільних дій Міністерства оборони України та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "ВБК" Товариству з обмеженою відповідальністю ПБК "ЯСА" (код ЄДРПОУ 06653766) завдана шкода (збитки) у розмірі вартості отриманих третьою особою - Міністерством оборони України квартир у зв'язку з неможливістю їх повернення від фізичних осіб - добросовісних набувачів. З огляду на зазначене, загальна вартість квартир, що отримані Міністерством оборони України та які не можуть бути повернені Товариству з обмеженою відповідальністю ПБК "ЯСА" становить 1 485,80* 7 501 грн. = 11 144 985 гривень 80 копійок. Тобто суд вважає встановленим й доведеним факт завдання Товариству з обмеженою відповідальністю ПБК "ЯСА" (код ЄДРПОУ 06653766) взаємопов'язаними спільними діями Товариства з обмкеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "ВБК" та Міністерства оборони України збитків на суму 11 144 985 (одинадцять мільйонів сто сорок чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят п'ять) гривень 80 копійок. Разом з тим, факт завдання та розмір збитків не спростовують доводів відповідачів про неможливість задоволення заявлених в межах розглядуваної справи позовів. Одночасно суд наголошує, що виходячи з наведених розрахунків вартість квартири, щодо якої позивач просить усунути порушення його права власності складає 813858,50 грн. (7501 грн. * 108,50 кв.м.), і з відповідної суми має розраховуватись судовий збір.

Таким чином, вищенаведені розрахунки свідчать про те, що господарським судом Харківської області вірно встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "ВБК" було сплачено суму судового збору, меншу за належну, адже фактично сплачено при зверненні з позовом 1218,00 грн., а належна до сплати сума судового збору складає 2% від суми позову, тобто 813858,50 грн. (вартість квартири, перешкоди щодо здійснення права власності на яку вимагає усунути позивач) x 2%= 16277,17 грн. Таким чином, з урахуванням суми фактично сплаченого судового збору з позивача за подання позову належить стягнути в доход Державного бюджету України 16277,17 грн. - 1218,00 грн. = 15059,17 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 49 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі місцевим господарським судом правомірно покладені на позивача.

Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції фактичні обставини справи встановлені на основі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають обставинам справи та їм надана правильна юридична оцінка, прийняте рішення відповідає нормам чинного законодавства та підстав для його скасування не вбачається.

Доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження при перегляді справи в господарському суді апеляційної інстанції, а тому апеляційні скарги прокурора та Міністерства оборони України задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу третьої особи - Міністерства оборони України, залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 06.07.2015 року залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 11.09.2015 року.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Бондаренко В.П.