Ухвала

від 09.12.2010 по справі 4-1695/10

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Черкаської області

м. Черкаси, вул. Гоголя, 316, 18033, (0472) 37-23-83

Справа № 10-543/2010

Категорія: скарга на постанову

про порушення кримінальної справи

Головуючий по 1 інстанції Чепурний В.П.

Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2010 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого - Поєдинка І.А.

суддів - Демиденка А.І., Охріменка І.К.

за участю прокурора - Іщенка О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси кримінальну справу за апеляцією прокурора на постанову Соснівського районного суду м.Черкаси від 05.11.2010 року, якою задоволено скаргу ОСОБА_2 на постанову від 20.09.2010 року про порушення кримінальної справи за ст.212 ч.3 КК України,-

встановила:

Згідно постанови слідчого СВ ПМ ДПА в Черкаській області від 20.09.2010 року, директор ТОВ «Мелагрейн» ОСОБА_2 за попередньою змовою з головним бухгалтером даного підприємства ОСОБА_3, умисно ухилились від сплати податку на прибуток та ПДВ в 2009 році на загальну суму 18492952 грн.

На данну постанову ОСОБА_2 подав скаргу, в якій просив скасувати цю постанову. В обгрунтування своєї скарги посилається на те, що для порушення кримінальної справи не було приводів та підстав, відповідно до вимог ст. 94 КПК України, перевірку в порядку ст.97 КПК України проведено поверхово та упереджено.

Постановою суду від 05.11.2010 року скаргу ОСОБА_2 задоволено, постанову про порушення кримінальної справи від 20.09.2010 року скасовано.

В своїй апеляції прокурор, не погоджуючись з судовим рішенням, просить його скасувати та постановити свою ухвалу, якою скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, з підстав невідповідності висновків суду, викладених у постанові, фактичним обставинам справи, прокурор вважає, що на час порушення справи були достатні фактичні данні для порушення справи; суд порушив вимоги ст..236-8 КПК України так як вдався до оцінки зібраних доказів; справу порушено стосовно ОСОБА_2 та ОСОБА_4, при цьому скаргу на постанову подано лише ОСОБА_2, а ОСОБА_4 з данною скаргою до суду не зверталась, однак постанову про порушення справи скасовано в тому числі і щодо ОСОБА_4.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку прокурора, підтримавшого апеляцію, пояснення ОСОБА_2 щодо законності прийнятого судового рішення, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляції, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Так, відповідно до вимог ст.ст.94, 98 КПК України прокурор, слідчий чи орган дізнання зобов'язаний винести постанову про порушення кримінальної справи лише за наявності достатніх приводів і підстав, зазначених в ст. 94 КПК України, вказати в постанові ці приводи і підстави, статтю кримінального закону, за ознаками якої порушується кримінальна справа, а також подальше її спрямування.

Підставами для порушення кримінальної справи не можуть бути припущення або дані, які не містять інформації про злочин та особа, яка порушує справу повинна мати достатньо даних, що вказують на наявність ознак злочину.

Достатніми даними, що вказують на наявність ознак скоєного злочину, вважається фактичне існування доказів, які підтверджують реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини здійснення злочину).

Посилання апеляції прокурора на невідповідність висновків суду, викладених у постанові, фактичним обставинам справи, на час порушення справи, були достатні фактичні данні для порушення справи, є безпідставними. Як вбачається з матеріалів, які послужили прийняттю рішення про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у слідчого податкової міліції не було достатньо підстав для цього, а щодо доводів апеляції прокурора про наявність приводів та підстав для порушення кримінальної справи, то колегія суддів приходить до наступного.

З постанови слідчого про порушення кримінальної справи вбачається, що приводом та підставою для порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_4 стало безпосередне виявлення органом дізнання ознак злочину, акт документальної перевірки ТОВ «Мелагрей», яким встановлені порушення при проведенні фінансово-господарських операцій з підприємствами, які мають ознаки фіктивності, пояснення менеджерів ТОВ «Мелагрей», висновок спеціаліста про те, що підписи в реєстраційних документах та документах податкової звітності від імені директора ТОВ «Стімтрейд» виконані різними особами та дані первинних документів ТОВ «Мелагрей».

Зміст акту документальної перевіркм ТОВ «Мелагрей» полягає в тому, що підприємство не сплатило в 2009 році податок на прибуток та ПДВ. На підставі даного акту, в постанові про порушення кримінальної справи від 20.09.2010 року зроблені висновки, що директор ТОВ «Мелагрейн» ОСОБА_2 за попередньою змовою з головним бухгалтером даного підприємства ОСОБА_3, умисно ухилились від сплати податку на прибуток та ПДВ в 2009 році на загальну суму 18492952 грн.

Проте, сам по собі акт документальної перевірки не свідчить про наявність приводу, зазначеного в п.5 ч.1 ст.94 КПК України, а встановлення слідчим у постанові від 20 вересня 2010 року особи щодо якої порушено справу ґрунтується лише на даних податкової перевірки, якою встановлено осіб, відповідальних за здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ "Мелагрейн".

Колегія суддів вважає, що суд 1 інстанції при розгляді справи, правильно виходив з того, що у матеріалах, на підставі яких було порушено кримінальну справу, немає даних про те, що податкове зобов,язання, визначене на підставі вищевказаного акту перевірки є узгодженим, тобто таким, що підлягає сплаті і спростовує висновки слідчого про ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах.

Оскарження рішення податкового органу, в силу вимог закону «Про порядок погашення зобов,язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», на період проходження процедури оскарження є підтвердженням відсутності податкового боргу.

Крім того в матеріалах дослідчої перевірки наявний висновок спеціаліста №85 від 25.06.2010 року, згідно якого висновки викладені в акті ДПІ щодо донарахування податку на прибуток не підтверджуються, а щодо донарахування ПДВ підтверджуються частково, документи отримані від контрагентів оформлені з дотриманням вимог законодавства, що регламентують ведення бухгалтерського та податкового обліку, послуги отримані ТОВ «Мелагрей» призначені для їх використання в господарській діяльності підприємства і підлягають включенню у 2009 році до складу валових витрат підприємства та до податкового кредиту з ПДВ.

При цьому органом досудового слідства при проведені перевірки, вказаний висновок спеціаліста №85 від 25.06.2010 року залишено поза увагою та з урахуванням данних цього висновку спеціаліста, не дана оцінка акту документальної перевірки ДПІ від 31.05.2010 року на предмет того чи містить він достатні дані про наявність ознак злочину та чи може він бути достатньою підставою для порушення кримінальної справи.

Щодо доводів апеляції прокурора про те, що суд 1 інстанції порушив вимоги ст.236-8 КПК України так як вдався до оцінки зібраних доказів, також є безпідставними. Колегія суддів вважає, що при розгляді скарги ОСОБА_2 на постанову про порушення кримінальної справи, суд 1 інстанції відповідно до вимог ст.236-8 КПК України, не розглядаючи ті питання, які вирішуються судом при розгляді кримінальної справи по суті, не даючи оцінки доказам, перевірив наявність достатніх приводів й підстав для винесення цієї постанови, дійшов до вірного висновку про їх відсутність та обгрунтовано скасував незаконну постанову про порушення кримінальної справи. З постанови суду 1 інстанції вбачається, що суд вжив заходів лише до перевірки приводів і підстав для порушення кримінальної справи та в межах своїх прав і обов,язків вказав, що вони не є достатніми для порушення кримінальної справи.

Щодо доводів апеляції прокурора про те, що справу порушено стосовно ОСОБА_2 та ОСОБА_4, при цьому скаргу на постанову подано лише ОСОБА_2, а ОСОБА_4 з данною скаргою до суду не зверталась, однак постанову про порушення справи скасовано в тому числі і відносно ОСОБА_4, то колегія суддів вважає, що факт порушення кримінальної справи однаково стосується кожної з осіб, щодо яких порушено кримінальну справу.

Крім того, скарга ОСОБА_2 на постанову про порушення кримінальної справи від 20.09.2010 року обґрунтовувалась не відсутністю доказів участі тієї чи іншої особи у вчиненні злочину, а відсутністю приводів і підстав для порушення справи взагалі, незалежно від суб'єктного складу.

Статтею 236-7 КПК України визначено коло осіб, які можуть оскаржити постанову про порушення кримінальної справи. Визначення у КПК кола осіб, які можуть оскаржити постанову надає відповідним особам право на подання скарги, а не встановлює обмеження для цих осіб щодо предмету оскарження (обсягу рішень чи дій, які можуть бути оскаржені).

Зазначеною статтею не передбачено, що постанова про порушення кримінальної справи щодо кількох осіб може бути оскаржена лише усіма особами, щодо яких порушено справу. Так само відсутня норма про те, що особа може оскаржити постанову про порушення кримінальної справи лише в частині, яка стосується її особисто.

Відповідно до ч. 3 ст. 236-8 КПК України слідчий, у провадженні якого знаходиться справа, зобов'язаний у встановлений суддею строк подати до суду матеріали, на підставі яких було прийнято рішення про порушення справи. Таким чином, суду надаються всі матеріали, а не лише ті, які стосуються скаржника. Це означає, що суд перевіряє законність порушення справи в цілому.

Прокурор доводить правомірність порушення справи в цілому, а не лише щодо конкретної особи. Такий висновок вбачається з ч. 9 ст. 236-8 КПК. При цьому прокурор доводить саме правомірність порушення справи, а не участь тієї чи іншої особи у кваліфікованій дії.

За результатами розгляду скарги, залежно від того, чи були при порушенні справи додержані вимоги статей 94, 97, 98 цього Кодексу, суддя своєю мотивованою постановою:

1) залишає скаргу без задоволення;

2) задовольняє скаргу, скасовує постанову про порушення справи.

Отже, суд не може скасувати постанову в частині, що підтверджує охоплення судом всього факту порушення справи, а не фактів, які стосуються конкретної особи.

За таких обставин висновок суду 1 інстанції про відсутність достатніх підстав для порушення кримінальної справи щодо директора ТОВ «Мелагрейн» ОСОБА_2 та головного бухгалтера даного підприємства ОСОБА_3А є правильним і обгрунтованим.

Розгляд скарги ОСОБА_2 проведений з дотриманням вимог кримінально - прцесуального закону. Наведені прокурором в апеляції доводи про наявність достатніх приводів і підстав для порушення кримінальної справи є безпідставними, а тому апеляція прокурора задоволенню не підлягає. Підстав для скасування постанови суду 1 інстанції, колегія суддів не вбачає.

Оскільки з ухваленням даного рішення апеляційним судом, постанова Соснівського районного суду м.Черкаси від 05.11.2010 року, якою задоволено скаргу ОСОБА_2 набирає законної сили, то колегія суддів вважає необхідним роз,яснити, що відповідно до ст.236-8 КПК України, набрання законної сили постановою судді про скасування постанови про порушення справи тягне за собою скасування запобіжних заходів, повернення вилучених речей та поновлення прав, щодо яких на час досудового слідства встановлювались обмеження.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.236-8,362,366,382 КПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляцію прокурора залишити без задоволення, а постанову Соснівського районного суду м.Черкаси від 05 листопада 2010 року про задоволення скарги ОСОБА_2 та скасування постанови від 20 вересня 2010 року про порушення кримінальної справи за ч.3 ст.212 КК України відносно директора ТОВ «Мелагрей» ОСОБА_2 та головного бухгалтера даного підприємства ОСОБА_3 - залишити без змін.

Роз,яснити, що відповідно до ст.236-8 КПК України, набрання законної сили постановою судді про скасування постанови про порушення справи тягне за собою скасування запобіжних заходів, повернення вилучених речей та поновлення прав, щодо яких на час досудового слідства встановлювались обмеження.

Головуючий -

Судді -