Рішення

від 25.12.2013 по справі 498/1535/13-ц

ВЕЛИКОМИХАЙЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №498/1535/13-ц

Провадження № 2/498/434/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2013 року Великомихайлівський районний суд Одеської області в складі:

судді -Теренчук Н.С.,

при секретарі - Байдан Л.В.,

за участю представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. В.Михайлівка цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до СГ "Джерело" про витребування безпідставно набутого майна,-

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_3 звернувся з позовною вимогою до СГ "Джерело" про витребування безпідставно набутого майна, мотивуючи позовні вимоги тим, що відповідно до державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯА №087595 від 07 грудня 2004 року він є власником земельної ділянки площею 6,21 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Слов'яносербської сільської ради Великомихайлівського району Одеської області. В жовтні 2007 року він дізнався, що між ним та відповідачем - селянським господарством В«ДжерелоВ» , с. Слов'яносербка, Великомихайлівського району, Одеської області в особі голови селянського господарства ОСОБА_4, укладений договір оренди землі від 20 березня 2007 року без номеру, строком дії на 15 років, який зареєстрований Великомихайлівським районним відділом Одеської регіональної філії В«ЦДЗК при Держкомземі УкраїниВ» за № 78 від 19 вересня 2007 року в Книзі реєстрації договорів оренди земельних ділянок. Також без його згоди був укладений та зареєстрований акт передачі та прийому земельної ділянки від 20 березня 2007 року. З даним договором оренди та актом передачі та прийому земельної ділянки він не згодний оскільки він складений та зареєстрований без його на те згоди та участі, оскільки ні договору, ні акту він не підписував. Фактично відповідач - СГ В«ДжерелоВ» , після закінчення попереднього договору оренди землі, який було укладено між ними, без достатньої правової підстави зберіг у своєму володінні належну йому земельну ділянку і шляхом її обробітку отримував доходи. Отримана ним копія договору оренди, який пройшов реєстрацію в Великомихайлівському районному відділі Одеської регіональної філії ЦДЗК при Держкомземі України №78 від 19 вересня 2007 року не відповідає вимогам типової форми договору оренди землі, встановленої Кабінетом Міністрів України. Враховуючи викладене позивач вважає що правочин є неукладеним, а відповідач набув майно без достатньої правової підстави. Крім того ним було надіслано на адресу відповідача заяву з проханням повернути належну йому земельну ділянку в натурі, дану заяву відповідач отримав 13.02.2013 року, однак відповіді не надав. Тому, позивач просить суд витребувати у селянського господарства В«ДжерелоВ» , вул. Молодіжна. 27, с. Слов'яносербка, Великомихайлівського району Одеської області та передати йому ОСОБА_3 земельну ділянку площею 6,21 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, відповідно до державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯА №087595 від 07 грудня 2004 року, кадастровий номер 5121684600:01:001:0053 разом з посівами, які находяться на земельній ділянці. Скасувати державну реєстрацію договору оренди зареєстрованого в Великомихайлівському районному відділі Одеської регіональної філії ЦДЗК при Держкомземі України №78 від 19 вересня 2007 року.

Представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити та витребувати у селянського господарства В«ДжерелоВ» , вул. Молодіжна. 27, с. Слов'яносербка, Великомихайлівського району Одеської області та передати ОСОБА_3 земельну ділянку площею 6,21 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, відповідно до державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯА №087595 від 07 грудня 2004 року, кадастровий номер 5121684600:01:001:0053 разом з посівами, які находяться на земельній ділянці. Скасувати державну реєстрацію договору оренди зареєстрованого в Великомихайлівському районному відділі Одеської регіональної філії ЦДЗК при Держкомземі України №78 від 19 вересня 2007 року.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала в повному обсязі, суду пояснила, що сторонами 20 березня 2007 року укладено договір оренди землі, який зареєстровано у Великомихайлівському відділі Одеської регіональної філії ЦДЗК при Держкомземі України №78 від 19 вересня 2007 року. Договір між позивачем та відповідачем укладено в письмовій формі, форма договору є типовою, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 р. N 220. В данному договорі, укладеному між позивачем та відповідачем зазначені всі істотні умови. Договір між позивачем та відповідачем зареєстровано у Великомихайлівському відділі Орської регіональної філії ЦДЗК при Держкомземі України №78 від 19 вересня 2007 року і з цього дня він набрав чинності. Таким чином сторонами дотримано всі умови укладання договору передбачені законодавством України. Твердження позивача про те, що він не підписував ні договір ні акт приймання передачі не можуть бути прийняті, як підстава для задоволення позовних вимог з огляду на наступне: Позивач стверджує, що йому стало відомо про укладення договору в жовтні 2007 році. Ні в жовтні 2007 року ні пізніше, аж до цього часу позивач не звертався ні до відповідача, ні до будь яких державних органів, ні до суду щодо незаконності чи недійсності договору. Більш того, протягом всього цього часу договір сторонами виконувався Відповідач користувався земельною ділянкою, а позивач щорічно отримував за це орендну плату. Також вважають, що позивачем пропущено строк позовної давності, строк протягом якого він міг звернутися до суду за захистом порушених прав, адже як вказує сам позивач, йому стало відомо про укладення договору в жовтні 2007 році. З того моменту вже пройшло 7 років. Тому просить застосувати позовну давність до позовних вимог ОСОБА_3 та позовні вимоги ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що її чоловік заключив договір з «Джерело» 19.09.2007 року, але в умовах договору було вказано що він укладається на 15 років, з чим він був не згодий. В кінці листопада 2007 року договір принесла ОСОБА_6, він був вже підписаний та зареєстрований у Держкомземі, чоловік сказав, що не згодний укладати договір на 15 років, але замість нього хтось підписав договір. Даний договір він не підписував.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_3 на праві власності належить земельна ділянка площею 6,21 га, розташована на території Слов'яносербської сільської ради Великомихайлівського району Одеської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі державного акту на право власності на землю серії ЯА №087595 від 07.12.2004 року (а.с. 10).

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі», тощо.

Відповідно до положень ст.203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо).

Згідно зі ст. ст. 210, та 640 ЦК України не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Відповідно до ч. 3 ст.640 ЦК України договір, який підлягає державній реєстрації, є укладеним з моменту державної реєстрації.

Згідно зі ст.14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (ст. 18 Закону).

Згідно ст.20 Закону України «Про оренду землі» укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Як вбачається з матеріалів справи, 20 березня 2007 року між ОСОБА_3 та СГ «Джерело» в письмовій формі укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки строком з 2007 року по 2022 рік, який пройшов відповідну державну реєстрацію у Великомихайлівському райвідділі Одеської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України» 19 вересня 2007 року за №78. (а.с.7-8)

Крім того,у матеріалах справи наявний акт приймання-передачі відповідної земельної ділянки в строкове платне користування від 20 березня 2007 року, підписаний ОСОБА_3П (а.с.9).

Також в матеріалах справи наявні довідки, видані головою СГ «Джерело», згідно яких ОСОБА_3 нарахована та видана орендна плата в повному обсязі за земельну ділянку за 2007 рік - 824,00грн, за 2008 рік - 859,70 грн. за 2009 рік у - 1981,00грн., за 2010 рік - 2067,25 грн., за 2011 рік - 2067,25 грн., за 2012 рік - 3630,00грн., за 2013 рік - 3630,00 грн., згідно Договору оренди земельної ділянки зареєстрованому в Великомихайлівському районному відділі Одеської регіональної філії ЦДЗК при держкомземі України за №78 19.09.2007 року.

Отримання орендної плати з 2007 року по 2013 рік не заперечувалось і представником позивача.

Тобто дослідженні у справі докази вказують на те, що ОСОБА_3 та СГ «Джерело» уклали договір оренди земельної ділянки в письмовій формі, даний договір пройшов відповідну державну реєстрацію, волевиявлення сторін було вільним, правочин був спрямований на реальну передачу земельної ділянки у володіння та користування за оплату сг «Джерело». Протягом семи років сторони виконували обов'язки за вказаним договором оренди землі.

Відповідач протягом 2007-2013 років сплачував за вказаним договором орендну плату, що в судовому засіданні не заперечували і позивачі, що свідчить: про обізнаність власників земельної ділянки про існування орендних правовідносин між сторонами, про фактичне виконання умов цього договору оренди землі, про фактичну передачу земельної ділянки.

Крім того, як встановлено в судовому засіданні з пояснень представника позивача та свідка , позивачу було з кінця листопада 2007 року відомо про те, що спірна земельна ділянка знаходяться у користуванні відповідача, тому твердження представника позивача про не підписання позивачем договору оренди є необґрунтованими, оскільки якщо він і не підписував вказаний договір, то про його існування знав, отримував кошти від відповідача, передбачені умовами договору оренди та протягом всього часу не оспорював його, що свідчить про згоду з договором оренди земельної ділянки.

На підставі викладеного, враховуючи те, що позивачем не оспорювалась державна реєстрація договору оренди земельної ділянки, про існування такого договору позивач знав та його дійсності не оспорював тривалий час, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні позову.

Крім того,суд вважає, що позивач, звернувшись 22 серпня 2013 року до суду з позовом про витребування безпідставно набутого майна, пропустив строк позовної давності для захисту порушеного права, передбачений ст.257 ЦК України.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю три роки (ст.257 ЦК України)).

Згідно з ч. 3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до положень ч. 4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як убачається з матеріалів справи представник відповідача до винесення рішення по суті позовних вимог заявив клопотання про застосування позовної давності.

До того ж, як убачається з матеріалів справи, позивач з 2007 року погоджувався з усіма істотними умовами договору, які були визначені сторонами на момент підписання договору, регулярно отримував орендну плату.

Таким чином, встановивши, що позивачем без поважних причин пропущений строк позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права і наявність заяви представника відповідача про застосування до вимог позивача позовної давності, суд дійшов висновку про можливість застосувати до спірних правовідносин наслідки спливу позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.203,210,215,261,267,638,640 ЦК Украъни, ст.10, 11,60, 209,212, 214,215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до СГ "Джерело" про витребування безпідставно набутого майна - відмовити за пропуском строку позовної давності.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області через Великомихайлівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Н.С.Теренчук

Повний текст рішення виготовлено 25 грудня 2013 року.

Суддя Н.С.Теренчук