Ухвала

від 08.09.2015 по справі 679/345/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 679/345/15-ц

Провадження № 22-ц/792/1688/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2015 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Хмельницької області

у складі: головуючого судді Купельського А.В.,

суддів: Спірідонової Т.В., Фанди В.П.,

при секретарі: Лапку Ю.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Нетішинського міського суду від 2 липня 2015 року, по справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Вибір комфорт» про визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів,

в с т а н о в и л а :

У лютому 2015 року, звертаючись до суду з вказаним позовом, ОСОБА_1 зазначав, що 15.01.2015 року між ним та ТзОВ «Лізингова компанія «Вибір комфорт» було укладено договір фінансового лізингу на автомобіль Great Wall Haval H3 2.0 MT Elite.

На виконання умов договору ним було внесено на банківський рахунок відповідача кошти в сумі 88880 грн. та було встановлено щомісячні платежі за предмет лізингу протягом 60 місяців в розмірі 1836,85 грн..

Після підписання договору, детально ознайомившись з умовами договору, виявив у ньому численні порушення Закону України «Про захист прав споживачів».

30.01.2015 року звернувся на адресу відповідача з заявою про приведення договору у відповідність до вимог чинного законодавства. Проте жодної відповіді не отримав.

У зв'язку з цим, та після уточнення вимог, позивач просив суд визнати недійсним договір фінансового лізингу № 00308 від 15 січня 2015 року укладений між ним та ТзОВ «Лізингова компанія «Вибір комфорт». Стягнути з відповідача сплачених 88880 грн..

Рішенням Нетішинського міського суду від 2 липня 2015 року у позові відмовлено.

Головуючий у першій інстанції: Ходоровський Б.В. Категорія:19

Доповідач: Купельський А.В.

Не погоджуючись з таким рішенням, в ОСОБА_1 апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове, яким у позові відмовити.

Вважає, що рішення є незаконним, необґрунтованим, винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Посилається на те, що суд не врахував, що згідно Закону України про «Захист прав споживачів» несправедливим вважаються умови договору, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача: а саме виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця або третьої особи в разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем договірних зобов'язань.

Вважає, що в договорі обмежені чи виключені його права як лізингоодержувача, виключена відповідальність та значно розширені права лізингодавця.

Апелянт вказує, що суд не прийняв до уваги, що договір не містить можливість відмовитись від договору в односторонньому порядку в разі прострочення передачі предмету лізингу більше ніж на 90 днів, та відшкодування шкоди в зв'язку з цим. Не зазначені умови, які б надавали можливість розірвати договір з ініціативи лізингоодержувача в разі невиконання умов договору, в разі збільшення ціни предмету.

В судове засідання сторони не з'явились, про час і місце слухання справи повідомлені належним чином.

У відповідності до ст. 197 ЦПК України фіксування судового засідання не здійснюється.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволені заявлених вимог суд першої інстанції виходив з того, що підписання позивачем договору свідчить про досягнення між сторонами згоди щодо усіх його умов та що позивачем не доведено, що умови договору є несправедливими, містять ознаки нечесної підприємницької практики, що є свідченням істотного дисбалансу договірних прав.

Судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що 15 січня 2015 року між сторонами укладено договір № 00308 фінансового лізингу, предметом якого є транспортний засіб (автомобіль) - Great Wall Haval НЗ 2.0 МТ Elite.

Пунктом 1.7. зазначеного договору, передбачено, що предмет договору передається в користування лізингоодержувача протягом строку, який становить більше 90 робочих днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця завдатку (50% від вартості предмета лізингу), оплата по договору та по організації оформлення даного договору (10% від вартості предмета лізингу) та комісії за передачу предмета лізингу (3% від вартості предмета лізингу).

Згідно з п. 8.2.1. вищезазначеного договору, перший лізинговий платіж складається з комісійної винагороди лізингодавця за організаційні заходи, пов'язані з підготовкою укладенням цього договору, яка розраховується як комісія за організацію, яка визначена у додатку № 1 до даного договору.

Відповідно до п. 10.11. договору, у випадку розірвання даного договору лізингоодержувачем до сплати останнім на рахунок лізингодавця авансового платежу, лізингодавець повертає сплачені кошти за вирахуванням штрафу за дострокове розірвання 30 % від сплаченої суми завдатку. В такому випадку комісія за організацію договору лізингоодержувачу не повертається.

Ціна товару становить 177760 грн.. Перший лізинговий платіж (розмір завдатку) становить 88880 грн.

Позивачем сплачено 15 та 16 січня 2015 року за договором всього 88880 грн. (а. с. 5 - 13).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України , договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 ЗУ «Про фінансовий лізинг» , істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як вбачається з аналізу умов договору фінансового лізингу, між сторонами було досягнуто згоди по всіх істотних умовах, які ставляться чинним законодавством України для чинності даних правочинів.

Таким чином, правочин не може бути визнаний недійсним лише з підстав заперечення його дійсності позивачем.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України ).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» , продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в ч. 2 ст. 18 цього Закону умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, встановлену в договорі. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно зі статтею 697 ЦК України , договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин.

За положеннями ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Забороняються як такі, що вводять в оману, утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Таким чином, указаний Закон установив недійсність правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема, у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів із метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу .

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Укладений сторонами правочин передбачає одержання споживачем необхідного йому товару, визначає умови (схему фінансування тощо), за яких такий товар може бути одержаний

Відповідно до п 7. Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 6 листопада 2009 року правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Виходячи з вищезазначеного, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що не встановлено ведення відповідачем нечесної підприємницької діяльності, а також, що умови оспорюваного позивачем правочину є справедливими по відношенню до нього.

Судова колегія погоджується з судженням суду першої інстанції, що позивачем не доведено, у чому саме полягає несправедливість договору фінансового лізингу, оскільки сам договір містить 14 самостійних розділів, які регулюють за своїм змістом права та обов'язки як відповідача, так і позивача.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про фінансовий, лізинг" фінансовий лізінг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу - лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно зі ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагорода лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витраті лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

За таких обставин посилання апелянта, що суд не врахував вимоги Закону України про «Захист прав споживачів» щодо несправедливості умов договору щодо договірних прав та обов'язків на шкоду споживача: а саме виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця або третьої особи в разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем договірних зобов'язань є необґрунтованим. Зміст договору не суперечить Законам України про «Захист прав споживачів» тапро "Про фінансовий лізинг" .

Всупереч доводам апелянта, суд врахував, що законом про "Про фінансовий лізинг" передбачені права лізингоодержувача, а умови договору закону не суперечать.

Посилання апелянта, що п. п. 8.7, 8.10 щодо заборони лізингоодержувачу вимагати відшкодування або зменшення суму платежів у будь-яких випадках, якщо він не може використовувати предмет лізінгу за призначенням є необґрунтованим і перекручуванням вимог закону "Про фінансовий лізинг". У п.3 ст. 11 зазначеного закону зазначається, що умови ремонту і технічного обслуговування предмета лізингу можуть визначатися окремим договором.

Доводи апеляційної скарги про те, що йому не було роз'яснено призначення платежу, який виявився комісійною винагородою не є підставою для задоволення позову так як не виходить за межі переліку платежів.

Згідно ст. 16 цього Закону сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж, як винагорода лізингодавцю за отримане у лізинг майно, компенсацію відсотків за кредитом та інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Отже, посилання апелянта на несправедливість умов договору, якою передбачена виплата комісії за організацію виконання даного договору є необґрунтованою.

Що стосується обов'язкової наявності у договорі лізингу такої умови, як вказівки про відповідальність лізингодавця перед лізингоодержувачем щодо якості, комплектації, справності предмету лізінгу, усунення несправності протягом гарантійного строку, то така умова не є істотною для договорів фінансового лізингу та не вимагається законодавством. За вищенаведеними зобов'язаннями, відповідно до законодавства відповідає виробник, продавець.

Таким чином, висновок суду першої інстанції, що сторони укладаючи цивільно-правовий договір - договір лізингу, з'ясували на яких умовах він укладається, з власної ініціативи взяли на себе певні зобов'язання за даним договором, почали їх виконувати є обґрунтованим. Посилання позивача на невизначеність предмету договору лізингу та недосягнення сторонами згоди з усіх істотних умов договору не відповідають дійсності та з аналізу умов спірного договору не вбачається істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків позивача та відповідача.

Інші доводи апеляційної скарги, ретельно досліджені судом, висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом допущені порушення матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.

Оскільки рішення суду правильне, обґрунтоване, відповідає обставинам справи, постановлене з дотриманням вимог процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 307, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Нетішинського міського суду від 2 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:/підпис/

Судді:/підписи/

З оригіналом згідно:

суддя апеляційного суду А.В. Купельський